Неоголошена війна в Інтернеті: перемагає кіберпорно

   
    Порнографія-це інструкція, насильство – ось практика.
    (Глорія Стайнем)
    
    Пам’ятаєте у редакціях радянських газет обов’язково повинен був функціонувати “відділ моралі і права”. Але вже тоді ці два справді споріднених поняття почали якось хутко віддалятися одне від одного. У нашому сучасному українському праві стає все менше моралі. А що таке українська мораль аж ніяк не визначає те право що його ми маємо наразі. Українське законодавство у якому йдеться про норми моралі, неначе під впливом своїх власних статей, стає таким сором’язливим і ліберальним… щодо порушників безперечно.
    
    На передньому краї українського порно
    Безперечно всесвітня мережа Інтернет лідирує за кількістю розміщених у ній порнографічних матеріалів. Широкодоступні, в тому числі й для дитячого ока, порносайти закликають зробити їх стартовою сторінкою вашого “компа”. Усі ці “пишки та губки ру”, наперебій пропонують
    оглянути “молоденьких лоліток”, “ваших зірочок” або навіть “чоловічій ескорт”. Стрімкий розвиток Інтернету при усіх його позитивних сторонах, насправді несе у собі й досі непередбачені проблеми. І найперша з них - діти і кіберпорно. Не дивлячись на те, що українське законодавство не регламентує вік у якому можна купувати еротичні відеокасети та журнали, ця процедура є вельми обтяжливою для підлітків - потрібно долати суворого кіоскера та зрештою й гроші сплачувати. Коли достатньо лише натиснути кілька клавіш свого “компа” і “халявна порнуха з рунета” вже перед твоїми очима. До речі власне українських порносайтів майже не існує. На наших маленьких “мнемоників” очікує переважно російська порнопродукція, яка за своєю агресивністю та нав’язливістю може позмагатися з реальними представниками “канадійських компаній”.
     У деяких країнах світу з приводу порно в Інтернеті виникли політичні баталії. З одного боку прибічники свободи слова виступають за порнографію, в тому числі й за можливість користуватись нею дітям, з іншого, борці за чистоту сімейних устоїв вимагають повністю заборонити “полуничку”. В Україні тиша…
    
    Рік за зберігання…порнографії (із світового досвіду)
    У минулому році в Женеві, під егідою ЮНЕСКО проходила конференція “Сексуальне насильство над дітьми, дитяча порнографія та педофілія в Інтернеті”. Фахівці, зокрема, лікарі, педагоги, розробники програм висловлювали на форумі серйозну занепокоєність бурхливим розвитком дитячого порно у всесвітній мережі. Серед рішень цього форуму є рекомендації до національних Урядів країн Європи посилити карне переслідування не лише за виготовлення або розповсюдження порнопродукції а й за зберігання її на своєму домашньому ПК?! Також рекомендовано на персональних комп’ютерах встановлювати спеціальні “фільтри” від проникнення на них порноматеріалів з мережі. Чому ж так переймається світова громадськість на перший погляд суто моральною проблемою? Адже web - порноіндустрія приносить шалений прибуток. Скажімо лише у Німеччині в минулому році, користувачі вийняли зі своїх гаманців 2 мільярда 900 мільйонів марок за перегляд платних сайтів, з них 2 мільярди були витрачені саме на перегляд порносторінок. Для порівняння друге місце обійняли любителі електронних ігор, які віддали лише 112 мільонів дойчмарок за свої розваги. Очікується, що до2003 року на платні порносайти у всьому світі буде витрачено 3 мільярди доларів!
     А проблема ось в чому – фахівці – психологи вважають, що вже зараз 1-5 % з відвідувачів порносайтів вважаються “залежними” від своєї пристрасті та їх залежність, за своєю міцністю, дорівнює наркотичної! Таж таки Німеччина оголосила web-порно чинником, що загрожує національній безпеці Німеччини. У Великий Британії вже було засуджено на один рік виправних робіт шкільного вчителя – Джоната Боудена, який не те що виготовляв або розповсюджував, а просто зберігав дитяче порно на жорсткому диску свого ПК!
    В США існує навіть рух жертв порнографії в Інтернеті під назвою "Victims of Pornography".
    Серед активістів цієї організації навіть два діючи сенатори Конгресу США. Але багато хто на Заході розцінює такі дії своїх Урядів, як втручання у приватне життя і введення цензури.
    Такі думки активно підтримуються в умах людей зусиллям провайдерських та інших Інтернет – компаній, що отримують від “порухи” надприбутки. В Україні намагаються поки не за що не виступати... раптом пронесе.
    
    Наслідки “порнографізації” усього Інтернету
    Більше половини сайтів у “Всесвітньому павутинні” присвячено жорсткому сексу, насильству та іншим збоченням. Скажімо якщо у пошуковій системі “Alta Vista” запросити слово “політика”, то знайдеться 5 мільйонів запитів, а якщо ж набрати слово “секс”, то результат видається справді вражаючий – 60 мільйонів посилань. Таке абсолютне неприйнятне становище в Інтернеті призводить до зростання особливого виду злочинів – дитячої віртуальної порнографії. Цей огидний злочин в останні часи набуває характер епідемії. Особливо це стосується російськомовного web-простору, зокрема й українського. Уявіть собі у Нижньому Новгороді на сервері “Новгородский юношеский библиотечный центр "Читай-город"(!) в минулому місяці було знайдено дитячий порносайт із самим розгнузданим репертуаром. А італійська поліція заарештувала міжнародне злочинне угрупування до складу якого входили й українські громадяни. Банда через Всесвітню мережу розповсюджувала дитячу порнографію власного виробництва – студія знаходилась у Москві, діти були інтернаціональні, а покупці переважно американцями. Прибуток злочинного синдикату склав 600 мільйонів доларів!!
    За даними Інтерполу на території України діють нелегальні студії, що виробляють порнографію. Окрім того web-простір України перенасичений дешевим і доступним російським порноресурсом збільшує ризик перевтілення насильства з екрану комп’ютера в реальне життя й сприяє зростанню карної злочинності. Що ж робити у такий справді трагічній ситуації, що поступово починає виходи з під контролю?
    
    Вічне питання СНДівського WEBа?
    По перше - законодавство України аж ніяк не регламентує це питання. Інтернет у нас в країні навіть не визнаний як засіб масової інформації, а у “немасовому” засобі, як відомо кожний собі господар. По друге - киберпорно якось погано лягає в площину 211 Статті Кримінального Кодексу України – “ за розповсюдження кіно - , відеопродукції порнографічного характеру”, адже переважна більшість нашого web- простору насичена таки ФОТО – продукцією, тому будь-який юрист з легкістю роз’яснить вам що все це “дві великі різниці”. А якщо врахувати що “порнушних” справ майстер, за свій злочин, отримає штраф до 90 неоподаткованих мінімумів або термін до двох років, то, як не гріх це казати, а справа того варта. Ну і по –третє - за законодавством якої країни можна було б засудити порнографа, якщо його сайт активно передивляються в Україні, сервер знаходиться у Італії, сторінка підтримується й оновлюється в Росії, порностудія розташована в Молдавії, а натуру збирають з усієї СНДовії!
    Наразі в Інтернеті нараховується від 700 до 800 “російськомовних” порносайтів, а ще біля 40 тисяч становлять арсенал іншомовної “порнухи”. Щоб зайнятися порнобізнесом у мережі не потрібно бути великим художником, все що потрібно знать – це основи HTML й сканування. Жахає, але останнім часом досить популярним стає web-набір “зроби сам”, з його допомогою будь-який “чайник” за 200 баксів може створити порносторінку.
    На сьогоднішній день слабку втіху можна вбачати у наявності в “мережі” спеціальних фільтрів проти “порухи” які можна “скачати” на власний комп’ютер, щоб хоча б у такий спосіб вберегти вашу дитину від згубного впливу віртуального сексу. А що стосується власне вас, то в голову чомусь закрадається такий перифраз - якщо Ви не займетесь порнографією, то порнографія займеться Вами.
    

Публікація від 21 жовтня, 2003 р.