КУДИ ВИ ЇДЕТЕ, КОМУ ВИ ТАМ ПОТРІБНІ?

   
    Ці слова відомої пісеньки Віллі Токарева, одразу спадають на думку, коли відстежуєш долі наших жінок, українок, які поїхали шукати щастя за далекими кордонами. Багато хто з цих наречених, від’їхавши на захід, так і залишився, як кажуть, обабіч життя – дехто з них не сподобався майбутньому чоловікові (рідше дружині) та неначе облізлий песик відразу отримав “від коша”, декому “пощастило” пожити із “американським ковбоєм” пару рочків, із валізою зношених суконь його попередньої дружини “відвалити з рідного хоума”. Деякі з наших співвітчизниць “опускаються” після цього й ведуть, “антигромадський спосіб життя” або працюють прибиральницями, повіями, посудомийками в дешевих американських харчевнях. Проте частині більш спритних українських наречених таки вдається осідлати “необ’їжджених американських мустангів”, добре вивчити мову, вдало провести розлучення, поділити “по – братські” спільне майно й вельми непогано “мешкати в країні мрій”. Однак сьогодні ми б хотіли поговорити не про вади їхньої долі, а про те, що може очікувати на “наших” після того, як в душі кожної (ого) з них, визріло рішення: покинути нашу “правову, цивілізовану державу”.
    
    “Ооооо, бронзулетка!!!”
    “Шлюб - це суспільний святковий обряд, що відбувається в присутності двох свідків, (свідки повинні бути обов'язково) перед чеським державної органом, чи перед органом державою зареєстрованим чи церкви (релігійної громади). Будь-який іноземець може в Чеській республіці укласти шлюб із громадянином Чехії і на підставі цього одержати в Чехії ПМП.” Оцей останній рядок чеського закону “Про шлюб та родину”, приводить до Чехії багатьох громадян та громадянок колишнього СНД! Занадто вже заманливою скидається їм перспектива отримати чеський паспорт, нехай і “сірий” (на сленгу міжнародної “свахомафії” так називають документи отримані від фіктивного шлюбу), проте надійний документ, справжню перепустку до ситої Європи! Чехія, Польща, Угорщина – це перші посткомуністичні країни, які у спадок від совкового періоду, окрім економічних негараздів, отримали ще й транскордонну злочинність, котра не гребує не чим – від торгівлі “потриманими” авто, до бізнесу, що пов’язаний із легалізацією емігрантів. Прага, перетворилась на таке собі “місто наречених”, котрих місцеві бандюки, що зрослися із різного роду “сонцевськими”, “київськими”, “волинцями”, прямо таки “сортирують” кого – куди: цих в Туреччину, в борделі, цих в Амстердам на роботу до “червоного кварталу”, а ці, більш заможні, одружуються із місцевим “лохом”, а потім “на волю білим лебедем”. Так ось, якраз оці останні тьоті, а часами й дяді, складають поки що предмет нашого дослідження. Адже далеко не усім нашим громадянам вдається чесно – благородно “викупити” чеський “сірий” паспорт. Багатьом з шукачів європейського щастя – доводилося виклавши по 3-4 тисячі доларів, потрапляти знову ж таки у борделі, адже наречений а)“тупо зникав із грошима”, б) нічого не розумів “по-нашому” і теж зникав, в) викликав поліцію й нерозумів, що від нього вимагають. Все це, безумовно виникало тоді, коли “сват”, попередньо також зникав, поділивши з ним частину вищезазначеної суми. Інша річ, солідні, оформлені зі “справжніми” іноземцями, такі що не “віддають” базарним “розводіловом”, але зрештою, такі ж самі “липові” шлюби.
    
    Америкен бой, уїду з тобою ...
    Відомо, що “країна рівних можливостей”, представляє найбільший інтерес для наших “лелек перелітних”. Ото ж бо, саме на її підкорення спрямовують вони свої “нерви, сили, гроші”. А оскільки, сьогодні ми обіцяли поговорити й про “сильну половину” людства, то ось вам схема “шлюбного кидалова” доволі примітивного, проте від того ані трошки не дешевшого, а навпаки – зі зростанням рейтингу країни, ще більш коштовного. Чому ж чоловіки, спитаєте ви? А річ у тім, що на вступ до шлюбу із громадянином США, американська еміграційна служба, зазвичай ставиться більш лояльно, чим на шлюб з американською громадянкою. Можливо це від того, що такі шлюби усе ж рідше бувають фіктивними, а може через гостру нестачу симпатичних представниць слабкої статі в Америці. Хто знає? Але це факт. Тому ми й проаналізуємо схему “кидку”, коли наш, український чоловік одружується з американкою, з метою одержати заповітну Green Card, і не більше. Це стало нав'язливою ідеєю незліченного числа наших співвітчизників і україномовних "гостей" Америки, особливо тих, у кого давно вже минув термін дозволеного перебування в США, так само як і тих осіб, хто пройшов усі стадії депортаційного процесу в американському імміграційному суді. Себто той у кого дійсно більше нема виходу. Ось тоді то він “пускається в усі тяжкі” з фіктивним весіллям. І на цьому слизькому шляху, на нього вже очікують, місцеві, американські або правильніше сказати колишні російські “кидали”. Схема залучення російськомовного “лоха Америки” до подібного шлюбу виглядає приблизно так: новоявлені "друзі" “прибулого в пошуках щастя”, котрі обов’язково, неначе вовк свою жертву зачують його майже одразу, пропонують "наречену" за "помірну", як вони говорять, ціну. Вони переконують, що якщо фіктивний шлюб, в середньому, коштує 15 тисяч доларів, то в їхньому випадку він обійдеться, “в сущу дрібничку” - а саме 10 - 12 тисяч. Вони завіряють у надійності і порядності кандидатури нареченої - громадянки США. Однак, як правило, "наречена" - це нужденна в матеріальному плані тітка з класичного вагончика - трейлера, яких в Америці гай гати. Та оскільки сама процедура легалізації в зв'язку зі шлюбом у США багатоетапна, то на кожному її кроці, американська “дружина” “виколачує” зі свого "судженого" чималі гроші, щораз загрожуючи тим, що або не піде на чергове інтерв'ю, або напише лист про наміри розлучитися і так далі і так далі. До речі, у практиці американських правоохоронців, зустрічались випадки, коли такі чоловіки - жертви, окрім безкінечних “проплат”, змушені були, і , ми наголошуємо, далеко не фіктивним засобом, виконувати свій “подружній борг”, звісно протягом процедури легалізації. Приємно їм було це робити чи ні, ми ніколи не дізнаємось, тому що терміново переїздимо на схід, туди, де теж повним - повно наших наречених.
    
    Фатіма, Гульчатай, Оксано!
    Схід – справа делікатна. А шлюб на сході - ще більш делікатніша. Тоді як чимало наших новоявлених “роксолан” вже зникли в безкраїх пустелях Єгипту та численних борделях Туреччини. Наташки. Так на сході сукупно називають усіх наших дівчат, котрі поїхали хто за “довгою гривнею”, а хто за “казковим принцом Сходу”. Перебуваючи минулого року у одному Стамбульському готелю, я на власні очі побачив написане кострубатою російською – оголошення: “Всем мужчинам сообщаем, что на 7 этаже работает сауна и все другие услуги”. Озброєний звичайною чоловічою цікавістю, перепитую у хлопчика – портьє: “А що ж це за всі інші послуги”? “А – Наташки”: радісно повідомляє малолітня турецька “зводня” і додає: “Від 20 до 50 доларів за годину!”. Користуюсь найдешевшою послугою - співбесідою, і у Наташки, котра, виявляється Оксаною з Чернігова, дізнаюсь, що приїхала вона сюди “на роботу, а заразом й чоловіка знайти”. А замість нього “знайшла”, земляків - кидал, котрі вкрали її паспорт і гроші, і тепер вона весь час на щось “відробляє”. На що вже не знає сама, та й звикла... Її подруга, працює в “оливковому колхозі”, вже давно, в якості рабині, тому що не може відробити якійсь борг, що їй штучно створили ті самі “друзі”. Ще гірше бува виглядають справи тих, хто таки вийшов заміж за турецького, єгипетського, сірійського, нігерійського чоловіка. За даними міжнародної правозахисної жіночої організації “Сестри - разом”, щороку в із країн, де не все гаразд з правами людини, до цієї організації надходить від 2500 до 3500 звернень по правову допомогу, проте, якщо “колишня наречена” вже прийняла громадянство чоловіка, для них вже практично нічого не можна вдіяти. Сумно! Але щоб розвеселитись, майже “прикол в тему”: Президент Туркменістану Сапармурад Ніязов видав указ, згідно якого, українські наречені “пролітають як фанера над Ашгабадом”! Відтепер будь-який іноземець, що бажає одружитися із туркменкою, повинний внести в державну скарбницю 50 тисяч доларів застави на випадок, якщо шлюб розвалиться. Іноземці повинні також підписати шлюбний контракт, у якому будуть розподілені обов'язки подружжя, а також передбачені ряд заходів для утримання спільних дітей у випадку розірвання шлюбу. Ось як своїх жінок бережуть, не те що ми!
    
    Поради замість епілогу
    От життя, хоч заводь рубрику: “Актуально”.
    Якщо від вас збіг американський чоловік, а грошей немає!
    1. У кожному місті США є так зване “Legal Aid Society”, у якому жінці повинні допомогти розлучитися безкоштовно. Самої їй шукати чоловіка даремно, у нього обов’язково буде “restraining order”, тобто ситуація при який, якщо він з нею тільки поговорить, його відразу посадять у в'язницю.
    2. У квартирі жінка залишатися може. Перемінити замки, мабуть, ні. Якщо вона не заплатить оренду, але власник почне “eviction process” - спробує вигнати, то вона все одно виграє час. Суд завжди забирає час, потім: рішення про вигін, і лише в останнє поліція здійснює процедуру відселення. Так можна прожить “на шару” 3-6 місяців. Але, у більшості штатів мати з дитиною вигнати взагалі не можна.
    3. Дитину можна тимчасово віддати в Foster Home (тимчасову родину), якщо Департамент здоров’я визначить, що мати не в змозі забезпечити йому належний догляд. Так можна “перебитись” поки знайдеш роботу!
    Отже бажаю вам, шановні співвітчизниці, ніколи не скористатись цими порадами. Але, куди ви їдете..?
    
    ОЛЕГ СПОРНИКОВ
    

Публікація від 21 жовтня, 2003 р.