Дзвінок до мінотавра

   
    „Лікую пробудженням підсвідомих матриць пам'яті”, – такі чи інші подібні „таємничі” оголошення цілителів можна зустріти в багатьох рекламних газетах, яких сотнями несуть до поштових скриньок киян „приватні” листоноші. Поруч з оголошеннями зазвичай розміщуються листи „вдячних”, буквально „піднятих зі смертного одра” пацієнтів. Приймають охочих зцілитися найчастіше у вельми «пристосованих» для цього приміщеннях – актових залах будинків культури, кінотеатрах, квартирах і т. ін. Але люди все одно йдуть, йдуть з надією на зцілення.
     Хоча, напевне, ледь не кожен з нас, друзі, хоч раз у житті побував у ролі жертви шахраїв - мнимих народних цілителів, „лохотронщиків”, „наперсточників”, фальшивомонетників та інших пройдисвітів. Згадали, як паскудно було на душі від того, коли вас жорстоко „кинули”? Так ось, щоб виявити кількість потенційних, пардон, ''лохів'', кореспондент ''ПіКу'' вирішив один день побути у ролі шахрая. Свій вибір кореспондент зупинив на народному цілительстві. Відразу ж після цього в голові народився готовий макет оголошення, що потім він помістив в рекламну газету.
    
    Вийшло справді красиво: ''Прийом веде потомствений цілитель Генріх Казиєв ( це кор. ПіКу – прим. авт) . Усі види астральних послуг, магістр ордена святого Шестипала, учень магістра білої магії, доктора - суггестолога, засновника центру парапсихології ''Чорний лотос'' Юрія Лонго. Також знімаю причину, очищую ауру, 100% пророкую майбутнє. Низькі ціни”.
    Тут же був зазначений номер мого мобільного телефону. Обов’язковою умовою було, щоб вхідні дзвінки здійснювалися з телефонів одного зі мною оператора мобільного зв’язку. (Для тих хто цього ще не знає, скажу, що платними такі дзвінки, є лише для того хто телефонує). Так ось не дивлячись на це „маленьке ускладнення” - після виходу газети почався справжній шквал дзвінків! Народ не бентежили ні тарифи, ані час - майже кожен з майбутніх „клієнтів” розмовляв із мною від 5 до 10 хвилин, а то й більше. Перший дзвоник виявився від студентки.
     - Мені терміново, дуже терміново, треба записатися на прийом до Казієва, - викликнула вона так ніби вже 25 разів побувала на прийомі у „лікаря” - мені погано, я посварилася зі своїм хлопцем...і мені треба негайно його повернути...
    І тільки в останній момент дівчина поцікавилася ''прейскурантом'' на нетрадиційні послуги. Мабуть ціна (від 30 у.о. за годину „роботи” - прим. авт.), мою потенційну жертву цілком влаштувала, адже у зазначений час вона передзвонила знову.
    Далі телефонував „схвильований баритон”, що назвався, як Олександром Михайловичем, він перепитав - чи можу я „вирахувати”, де перебуває наразі його „непутяще” чадо, яке зникло три дні тому, і лише дзвонить до дому з вимогами „надіслати гроші на його „до запитання”. Почувши, що вирахувати це я можу за 50 у.о., але „з погрішністю в три квартали(!)”, Олександр Михайлович, майже одразу погодився, зустріч призначили, як ви розумієте „на майдані коло бані”. Далі – більше. Дзвонили дами, які розшукують будь - що – „від коханих до загублених сетерів”. Якісь напівістеричні дівчатка, яких „нацькували” на мене „колеги – конкуренти”, ті уважно перепитували мене, та ні, не про ліцензій та дипломи, а навпаки - „ВІД КОГО я збираюся працювати”. Один раз телефонувала бабуся, котра вважала, що її онуці „пороблено” її ж сусідкою, яка нещодавно приїздила з села до Києва. Та під час свого „офіційного візиту”, „зле стерво підсунуло десь – щось, або голку або волоси”?! Бабця була згодна віддати – 132 гривні ( а це, на секундочку, розмір максимальної пенсії), за „зняття сусідської причини” з улюбленої дитинки. Ще серед „клієнтів доктора Казієва”, трапилася киянка, котра заборгувала комусь гроші, й настійливо пропонувала мені, певну „доляну” за те, щоб допомогти їй „хоч чимось”. Чим? Доктор Казєів так і не придумав до кінця... Хіба що...е... та ні це вже інший заробіток...
    Одним словом, шановні друзі, усі ж ви добре бачите, що, в нашій незалежні Україні, та зокрема, у її столиці, як гриби після дощу, розплодилися нечисті на руку псевдолекарі й розквітли сеанси масового цілительства, значить є на них попит... Ми брешемо в середньому по 200 разів на день", підрахував колись американський учений Джеральд Джилісон. „Ми брешемо задля порятунку. Брешемо, щоб викрутитися зі „складного становища”. Фантазуємо, щоб прикрасити своє життя. Але нерідко обман стає нашою роботою”. Гадання, „липові” цілителі, шлюбні аферисти, фінансові піраміди, секс по телефону - і все це продумані схеми „витягування грошей” у наших занадто довірливих громадян. Мій приклад одноденної „роботи” „доктором Генріхом Казієвим”, ясно довів як правоту цього славетного вченого, так і те, що „багата наша земля не лише талантами...”
    
    ГЕНРІХ КАЗІЄВ (В МИРУ ОЛЕГ СПОРНИКОВ)
    

Публікація від 21 жовтня, 2003 р.