ЧОРНОБРИВІ НАШОЇ КРАЇНИ, КОХАЙТЕСЯ!

   
    “Держава — це велика сім’я, а сім’я — це маленька держава.”
    (Конфуцій)
    
    Передмова, що оплутана Гименеєм
    Перманентно триваюча економічна криза наклала свій відбиток і на такий традиційний національний здобуток українців, як інститут сім’ї. Тенденція деградації традиційно міцної, заможної та багатодітної української родини настільки очевидна, що з цього приводу, висловлює глибоку занепокоєність вже навіть Рада національної безпеки та оборони. Статистика пригнічує жахливими цифрами: кількість шлюбів зменшується, а розлучень, навпаки, різко зростає. Усе більше українських молодят не поспішають із реєстрацією і живуть “цивільним шлюбом”. Наразі кількість таких “сімей” перевищує рівень 1926 року, коли реєстрація шлюбу була необов’язковою. А відтак весільні пари “старіють”: середній вік тих хто збирається побратися становить наразі - 25 - 29 років. Усе рідше можна зустріти студентське подружжя. Натомість занадто великим є відсоток людей, котрі жодного разу не були у шлюбі, особливо серед 30—35-річних жінок. Причини? Та старі “як світ”! Економічні труднощі, невлаштованість молоді, невпевненість у майбутньому і так далі... Проте чимало молодих подружніх пар виявляються не підготовленими до шлюбу не через фінансові труднощі. А зовсім навпаки. Нині свободу вибору партнера зведено до культу, знову ж таки матеріального. Втративши національні сімейні традиції, майбутнє українське подружжя намагається копіювати західний спосіб життя — з його прагматичними стандартами та підходами. Тоді як в самому “західному” суспільстві, стурбованому тривожною сімейною статистикою, проблеми моральності й сімейності переростають в урядові програми. Однак, наша сьогоднішня тема, це не спроба зміцнити українську родину, а намагання дати хоч якусь пораду стомленим шукачам “інтернетського щастя за бугром” .
    
    Самостійний пошук не віртуального, але віртуозного коханця
    Оскільки усе більше людей в наші часи не мають можливості самостійно зустріти людину для серйозних стосунків і шлюбу, а ризик випадкових вуличних знайомств, бурхливі та швидкоплинні курортні романи і постійний дефіцит спілкування та часу, змушують людей більше робити помилки, ніж створювати сім’ї, все більше наших з вами самотніх співвітчизників вдається до інтернет – пошуків “самого чарівного та привабливого (вої)”. І тут на шляху до першого реал – побачення, наших “найпросунутіших” майбутніх молодят очікує велика кількість сумнівних сюрпризів від збоченців до кидал – включно. Зразу ж пожаліємо журнальну площу, і не будемо зупинятись на небезпеці марнування часу в секс – чатах, де окрім “стурбованих” малоліток та солідних одружених чоловіків під “ніками” на кшталт “молодий латінос”, нікого “доленосного” ви ніколи не зустрінете. Не гайте часу і працюйте в іншому напрямку. Ну що стосується жіночої частини нашої аудиторії, то тут усе простіше – насамперед жінки шукають іноземців. Прикро, але факт! Отож, щоб "затягти" в шлюб іноземця, треба відписати сотні кілометрів комп'ютерних рядків решті “претендентів”. Написати з тією метою, щоб коли прийде “той самий” у вас, не було традиційного “тремтіння у колінках” від казна-звідки впавшого на вашу голову щастя. Справжній, стовідсотковий шлюбний варіант, запевняю вас, прийде саме тоді, коли ви зовсім на нього не чекаєте, і неабияк змарніли від одноманітних чоловічих “відписок”, уже неодноразово відісланих “на мило” інших жінок. Це, наприклад, героїчні листи про те, як по дорозі до “вашого кохання”, ваш “герой” серйозно занедужав, потрапив в авіакатастрофу та, можливо, подібно до Данко, “освітлював своїм серцем шлях людям”. І ще багато-багато інших нісенітниць з хворої підсвідомості “інтернет – приставал”.
    Серед “пошарпаних життям казанов”, з якими вам доведеться листуватись, обов'язково виявиться пара - інша скнарих європейців, що запросять вас відвідати коханого - за ваш же рахунок, декілька “гарячих” іноземців із далекого Азербайджану, що спробують довідатися про вашу біографію, а потім схилити вас до сексу в Інтернеті та надіслати “фото – голяка” . А також мляві вдівці Близького Сходу і примітивні турки, у яких, вибачте на слові “устала труба”, прагматичні німці “в відрядженнях” і так далі. Отож із усього того строкатого, балакучого і гучного Вавилона покупців вашої жіночої долі, самими рішучими і діловими хлопцями виявляться, як це підтверджує практика, американці. Чомусь завжди більш легкі на підйом, вони із задоволенням, спонукувані природною цікавістю, незважаючи на вартість квитків приїдуть до вас у гості, демократично сприймуть ваш побут і звичаї, і при вдалому розташуванні зірок, а також керуючись кількістю витрачених на вояж грошей, запропонують вам приїхати до Америки - по візі нареченої. Чи поберуться з вами там, чи ні - це ще велике питання, але ви вже “на місці”, от і розбирайтесь. Але про це ми поговоримо іншим разом...
    
    ”Я спитав у агента, де моя кохана... га?”
    Індустрія шлюбного бізнесу на Заході існує давно й успішно, і падіння "залізної завіси" “вдихнуло” другий подих у цей вид бізнесу. Західні чоловіки, що утомилися від чоловікоподібних, напористих і неохайних західних “емансипе”, із задоволенням знайомляться з жіночними, чарівними і ніжними дамами з України і створюють з ними щасливі родини. Схема роботи міжнародного шлюбного агентства проста й ефективна. Об'єкти його діяльності: з одного боку - західні чоловіки, що прагнуть знайти собі подругу життя, яка б була по - можливості молода, красива і невимоглива і, з іншого боку, - пострадянські жінки, змучені особистим безладдями і побутовими проблемами, але дуже привабливі і невибагливі. Агентство зводить їх одне з одним і за це одержує свою винагороду. Все начебто просто і зі смаком. Проте є цілий ряд серйозних моментів, на які слід звернути увагу наших дорогоцінних шукачок щастя. Директор одного з найбільших київських шлюбних агенцій - Олександр Антонович, люб’язно погодився надати шановним дамам, кілька слушних порад задля успішного “фрахту” “принца на золотому коні”. Насамперед фото, або щоб вже виглядати зовсім по – західному – портфоліо. На ньому ви повинні виглядати насамперед скромно. Можливо, у вас і прекрасні ноги, проте для того, щоб це показати не слід фотографуватися в “відвертому” купальнику. Таке фото із задоволенням будуть розглядати “інетські малолітки”, але нормальний серйозний чоловік з закордону, навряд чи зацікавиться можливістю шлюбу з жінкою, сфотографованої “в повний огляд”. Далі. Майте на увазі: факт, що Ви - доктор наук і маєте дві вищих освіти, ні в якому разі не додасть Вам привабливості в свідомості західного “претендента”. Скоріше навпаки. Так що добре подумайте, чи варто згадувати про це у Вашій анкеті. А от наявність дітей, навпаки - є пріоритетом. І ще. Не жалійтеся йому! Особливо на початку Вашого знайомства! Листи, що від початку пройняті полум'яною ідеєю про те, що "у нас усі мужики - алкоголіки й імпотенти, навкруги розруха і голод, а я, бідолаха, не маю ані копійки на шматок хліба і колготки", аж ніяк не викликають у чоловіків бажання звалити усі ваші турботи на свої плечі. Як правило, західні наречені негайно припиняють контакт, якщо відчувають, що його кореспондент листується з ним не через його особисті якості, а лише для того, щоб змінити місце проживання.
    
    З ранку гроші, ввечері наречена...
    Яких тільки шахраїв не народжує земля українська. “Міняли”, “кидали”, “розводили” та інші представники нетрудового прошарку нашого суспільства рясно “обсіли” базари – вокзали. Але останнім часом до сфери їхньої “компетенції потрапив Інтернет”. Тривогу “заграли” вже такі солідні організації як Секретаріат Уповноваженого з прав людини в Україні. На думку Омбудсмена: "Сьогодні в Інтернеті існує безліч оголошень стосовно запрошення на роботу або пропозицій щодо шлюбу. Проте, як показує досвід розвинутих країн, за останні роки кількість зафіксованих випадків шахрайства через Інтернет зросла у десятки разів. Ці проблеми повинні бути враховані при підготовці відповідного закону України про Інтернет.” Однак, поки Закону немає, спритні інтернет – кидали, розвивають бурхливу діяльність на теренах колишнього СРСР. Ось лише найбільш характерні випадки. Протягом аж декількох років 33-річний мешканець південного облцентру полегшував банківські рахунки іноземців, що бажали зв'язати себе узами шлюбу з дівчатами з України та Росії. На сайтах знайомств в Інтернеті, шахрай розміщував фотографії реальних жінок, що бажають вийти заміж за іноземця. Коли ж потенційний наречений виходив на в'язок, шахрай від імені наших красунь починав листування і на якомусь етапі, коли мова вже заходила про дату весілля, просив переказати на свій рахунок “скромну” суму - від 2 до 8 (!) тисяч доларів. Після одержання переказу листування раптово припинялося, і наречений що не відбувся, залишався і без грошей і без нареченої. За роки своєї діяльності цей “інтернет – сват”, полегшив гаманці наречених з Англії, Греції, Туреччини, Іспанії, Бельгії та інших країн, на суму більш ніж 300 тисяч доларів!!! Проте, ще далі пішли наші сусіди з “Білокам’яної”, котрі “роздягли” довірливого громадянина Японії, який приїхав “стати на рушник” із симпатичною україночкою. В аеропорту приятелі пройдисвіта зустріли самурая і відвезли його на квартиру, де гість залишив свої особисті речі і відправився на екскурсію по “рідних місцях нареченої”, а повернувшись не знайшов свого багажу: зникли відеокамера, фотоапарат, інші коштовні речі. Звісно, здебільшого, жертвами таких “горе - сватів” стають іноземці. І справа тут зовсім не в тому, що наші співвітчизники рідше, ніж іноземці, звертаються до інтернету. Справжня причина криється в менталітеті “імпортних” наречених. Наші на відміну від них давно навчилися правильно розставляти пріоритетність надходження грошей і стільців...
    Епілог із продовженням
    В наступних числах ПіКу, ми спробуємо відслідкуати долю “опосередкованої” української нареченої на заході і сході нашої планети. Тобто вже після того, як її титанічні ін ренет – зусилля закінчилися позитивно.
    
    Олег Спорников
    

Публікація від 21 жовтня, 2003 р.