Наша сторінка на Facebook Наша сторінка у Twitter Наш канал Youtube
підписатися на новини
Email
підписатись
відписатись

БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ІНТЕГРО
Фонд Країна Добродій
Газета Нова Доба - видання про Київ і столичну область
Парламентський клуб НУО
Українська гельсинська спілка з прав людини
Портал Громадський простір

 

 ПУБЛІКАЦІЇ -- З української преси


ТУРИСТИЧНИМИ ДОРІЖКАМИ „ЗОНИ ВІДЧУЖЕННЯ”...

   
    Зовсім нещодавно в нашій країні трапилась надзвичайна подія - Організація Об'єднаних Націй запропонувала українському Урядові, перетворити в Чорнобилі зону відчуження, на зону туристичну. У доповіді ООН, в якій йдеться про чорнобильський туризм, зазначається, що в чорнобильській „арії” "з'явилося багато цікавих видів флори на фауни". I хоча рівень радіації навколо АЕС перевищує допустимі норми, ООН вважає можливим запрошувати в Чорнобиль туристів. Кошти від такого, справді екстремального туризму, на думку, оонівських чиновників, могли б піти на допомогу та лікування потерпілих від аварії на ЧАЕС. Цікава пропозиція, чи не правда? Тим більше, що туристів з Нью-Йорка, зі штаб – квартири ООН, в зоні не очікується. Як кажуть в народі „ляпі – ляпі не нам їсти”...
    
    ЦЕ ВАМ НЕ ЄГИПЕТСЬКИЙ САРКОФАГ
    
    В „зоні” й справді немає п’ятизіркових готелів та екскурсій на верблюдах. Хоча „ходоки”, так називають провідників для самодіяльних тургруп, розповідають, що сьогодні, через 17 років після аварії, сюди повернулися рідкісні тварини. Ліси, які вистояли проти згубного впливу „великої” радіації, просто переповнені усілякою живністю. Щоправда, офіційне полювання тут заборонене: м'ясо тварин та риби має високий ступінь радіоактивного ураження. Так само як і продукт „тихого полювання” – гриби, котрих, втім, „греблю гати” в сезон в Києві та інших навколишніх містах. Українські закони не забороняють розвиток туризму у Зоні. Проте, правила радіаційного захисту населення вимагають дотримання принципу зниження колективної дози для населення до мінімально можливого рівня. Це означає, що розвиток туризму у Зоні відчуження має бути ретельно досліджений. Можливі туристичні маршрути для бажаючих відвідати Чорнобильську зону можуть пролягати крізь міста Прип'ять та Чорнобиль, проммайданчик Чорнобильської АЕС, навіть, місця захоронення радіоактивних відходів. Втім, відвідання деяких ділянок повинно бути обмеженим навіть для професіоналів, особливо це стосується місць захоронення відходів так званого “Рудого лісу” - соснового бору навколо Прип'яті, що зазнав страшного впливу радіоактивних випадінь безпосередньо із реактора. Саме у цих місцях особливо поблизу „Укриття”, можна натрапити на специфічні види рослин та тварин з явними наслідками впливу Зони. Це безперечно не двоголові бички, з народних байок, а скажімо цілком реальні коні Пржевальського, яких тут розводять спеціально фахівці української Академії наук. Проте „ходоки” здебільшого вже відмирають, як клас. За справу беруться знані на внутрішньому та й на зовнішньому ринку „кити” туристичної індустрії. Наприклад, одна найвідоміша туристична фірма Києва, лише минулого року привезла до зони десятьох іноземців. А від західних журналістів взагалі відгону немає - торік до Чорнобилю, їх завітало аж 670 осіб. В одному з найвідоміших американських туристичних каталогів „SNS – travel”, так говориться про чорнобильські тури: „ Аварія, яка відкрила світові Україну! Ця невідома досі земля зазвучала у всіх на вустах. Ми пропонуємо вам місто, засноване за три сторіччя перед тим, як Колумб відкрив Америку. Впродовж восьми сотень літ його мешканці працювали на землі, вирощуючи жито і картоплю, розводячи корів і свиней. Аж поки у 20 сторіччі у них під боком не сталася катастрофа світового значення. Сьогодні на її наслідки можете подивиться й ви!”
    
    Для довідки: Природний фон опромінення у звичайній місцевості складає близько 10 мікрорентген/година. За різними оцінками, безпечним вважається інтенсивність до 30 мкр/год. За даними ж українського МНС, у „порівняно чистому” Чорнобилі (місто розташоване за 18 км від станції) фон коливається в межах 40.
    
    БОМЖІ ТУТ УЖЕ ХОДЯТЬ
    Найбільша пам'ятка людських ігор із мирним атомом - Чорнобильська атомна електростанція - перетворюється на привабливий туристичний об'єкт? Що це божевілля чи прагнення на власні очі побачити сумну картину Чорнобильської трагедії? Принаймні 3 мільйони українців постраждали від радіаційного забруднення. Серед них 1,3 мільйона — діти, 80 відсотків уражених — тяжко хворі на лейкемію, рак щитовидної залози та серцево-судинні захворювання, а 15 тисяч людей померло. Зараз Чорнобиль фактично порожній, покинутий. Це одне з міст-привидів, евакуйованих після найбільшої в історії людства атомної аварії. Втім, там і зараз там живуть люди, вони не хочуть покидати місце, де народилися і виросли, їм байдуже до шкідливості радіаційного фону, оскільки вони, як ніхто розуміють, що ГІРШЕ ВЖЕ НЕ БУДЕ. Чорнобиль залишив після себе не лише радіацію, а й багато інших проблем. Після закриття ЧАЕС, коли тисячі кваліфікованих робітників були звільнені. Тут залишились жити 6150 працівників, які обслуговують завмерлу станцію та об'єкт “Укриття” і приблизно 600 людей — самоселів, котрі таки повернулися в рідні домівки. На їхніх будинках часто написано: «Тут живе господар будинку», свідоцтво того, що господар не є бомжем. Яких тут теж чимало. Вони приїздять сюди з усіх – усюд, нашої колись великої Батьківщини. А ще сталкери та мародери. Адже у кожному вертольоті чи автомобілі кинутому в Чорнобилю — нержавіюча сталь, кольорові метали чи просто дорогі деталі. Із зони тягнуть усе. Незважаючи на небезпеку опромінення. Тому що за межами зони вже є покупці, котрих доля людей, які загинуть через користування радіаційним, наприклад, металом абсолютно не цікавить. А ще добрі гроші приносить торгівля лісом... та продуктами. Так – так. Дехто з реалізаторів чорнобильської картоплі, запевняв нас, що "жоден магазин ще не прислав рекламації" на продукти, які мають тавро „Мейд ін четвертий реактор”.
    Ось які „приємні місця й гарні люди” очікуватимуть тут на заїжджого „дядечка Сема”, у традиційних шортах - бермудах й мильницею „Кодак” через плече...
    
    Для довідки: Як повідомив заступник директора Інституту ендокринології Володимир Терещенко, орієнтовно на 2001 — 2005 рр. очікується пік захворювання на рак щитовидної залози у дітей.
    
    ЦІНИ І СЕРВІС ЯДЕРНИХ НЬЮ-ВАСЮКІВ
    Тим не менше, офіційні джерела в МНС Україні твердять, що від початку цього року турами до Чорнобильської зони скористалася 1 294 іноземних відвідувача, здебільшого це журналісти та науковці. Туристичні компанії, які їх туди возять, „рвуть на груди сорочку”, що отримані від екскурсій кошти, ідуть на утримування об'єкту та соціальні пільги постраждалим. Тури в Чорнобиль порівняно з іншими маршрутами, коштують доволі дешево, як для західного гаманця — в межах 150 доларів за день відвідування зони. Приватним порядком, у супроводженні когось з „обізнаних”, номер у готелі — можна зняти від десяти баксів, оренда машини — від п’ятнадцяти. А якщо забажаєте більшого екстріму, можна винайняти навіть гелікоптер – 250/година. До речі, комфорт у Чорнобилю, також буває різний - від комфортабельних готелів класу люкс, у яких жили колись ліквідатори, і які побудовані на чистих ділянках землі, привезених з Фінляндії, до не в міру скромних сільських хатинок, безпосередньо перед зоною з традиційною українською горілкою та варениками. До речі жити можна не в зоні, а тільки щодня туди навідуватися, оскільки, ще в перші роки після аварії за 44 км від станції був побудований готельний комплекс із трьох корпусів, а пізніше МНС побудувало й міні-готель на 18 номерів – рівню 3 зірок. Якщо вірити відгукам іноземних туристів, які вже відвідали зону, сервіс в готелях прийнятний. Ніч коштує близько 10 доларів, стільки ж - триразове харчування. Залишається тільки сподіватися, що зорганізоване воно не з тих самих двоголових телят. Проте, непосиди – іноземці можуть й не ночувати в зоні або біля неї. У середньому одноденний тур на двох, до українського „Укриття” можна купити у київських туроператорів за 250 доларів. До цієї суми входить трансфер, послуги гіда-перекладача, персональний захисний комплект і дозиметр. Переважно такі туристи відвідують мертве місто Прип'ять, околиці „Рудого лісу” (радіаційний фон - тисяча мікрорентген на годину, хай їм грець), фотографуються на тлі саркофагу. Фото підписують так: „Я і „Укриття”... хм... не смішно...
    
    Я НА ОСТАНОК ВАМ СКАЖУ...
    Ні цента з суми розміром в 768 мільйонів доларів, яка визначена західним співтовариством на закриття ЧАЕС, ми не отримали. І з огляду на те, скількома ж передумовами отримання цих коштів обставлене – не отримаємо. А жити ж треба... От і будемо ми, сіро – бідно, підробляти на громадянах країн - донорів. Добре, що їхній потік до „зони відчуження” з року в рік наростає. Ну хочуть люди екстремального туризму! Припятьські хащі – це безперечно не амазонські джунглі, проте наявність десь поруч п”ятиногих вепрів, лоскоче нерви навіть більше. А якщо зовсім серйозно, то сумно, що проблеми чорнобильської зони намагаються вирішувати ось так – напівзаходами, напівприватно. І це призводить до невтішного висновку про те, що в країні відсутня соціальна політика. Часами здається, що 26 квітня 1986 року, постраждала не лише екологія, а й наша свідомість. Бо ми так і не навчилися відрізняти дозовану брехню від правди. Чорнобиль вічний. Він вибухає у серцях тих, хто його пережив. Щоразу, коли згадують про нього. Про своїх дітей – живих і мертвих, і ненароджених. Про свої зраджені сподівання. Про так і не зняту з балконів білизну. Яку тепер із задоволенням фотографуватимуть заїжджі туристи...
    

Публікація від 21 жовтня, 2003 р.

Чи вважаєте ви за необхідне реформувати ООН?
Так
Ні
ООН потрібно ліквідувати, а не реформувати