НЕ ОСТРІВ, А СКЕЛЯ... ( із тверджень офіційного Бухаресту)

   
    Сумна історія про те як чиновницький язик, “довів” не до Києва, а до румунської столиці
    
    * Географічно-історична довідка
    Острів Зміїний ( за румунською версією – Шерпилор). Розташований у північно - західній частині Чорного моря (45 градусів північної широти х 35 градусів східної довготи, біля гирла Дунаю). Від нашого берега його відокремлює відстань у 35 км, від румунського - - на кілометр більше. Прісна вода відсутня. Площа 17 тисяч квадратних метрів. Найбільша довжина - 615 метрів, а ширина - 560 метрів. Клімат суворий і мінливий. Проблема Зміїного, навіть не самого острова, а морського простору довкола нього, дісталася Україні в спадщину від загравань СРСР і “братів по соцтабору”. Питання про розмежування континентального шельфу між СРСР і Румунією обговорювалось починаючи з 1967 року. У 1990 році міністр закордонних справ Едуард Шеварднадзе пропонував президенту СРСР Михайлові Горбачову в рамках переговорів по розмежуванню економічних зон у Чорному морі врахувати інтереси Румунії. У 1991-м був підготовлений проект розпорядження президента СРСР, що передбачав участь у переговорах представників КДБ, Міноборони, МЗС Союзу і ...МЗС України. Зустріч, на якій радянська делегація керувалася би необхідністю суворого дотримання принципу непорушності кордонів, зірвалася - їй перешкодив серпневий путч. До сьогоднішнього дня, не дивлячись на підписаний договір між Україною та Румунією, у парламенті останньої, і в засобах масової інформації все ще дебатується питання приналежності острова. З 1956 року на Зміїному постійно дислокуються військові.
    
    Острів скарбів
    Острів Зміїний одержав свою назву за велику кількість вужів, що пригрілись на ньому за довгі роки природнього ходу еволюції . З висоти гелікоптера він нагадує сіро-жовту камбалу і за своїми розмірами зовсім не дорівнює тому галасу, що останнім часом підняли навколо нього румунські політики. Острів географічно входить до складу одеської області та насправді не має до неї аж ніякого відношення. Тут, якщо казати казенною мовою, не здійснюється господарська діяльність і природа острова доволі сувора - влітку температура на його кам'янистому ґрунті сягає 50-60 градусів за Цельсієм! Сонце нещадно випалює всю бідну весняну рослинність, тому на Зміїному не виросло жодного дерева або куща. В період осінніх та зимових штормів острів наскрізь продувається вітрами, а морська вода, що піднімається шквалами інколи перелітає через увесь хвіст острова...
    Зміїний - єдина та неповторна українська “заморська територія” - наявність острова робить нас справді “морською державою”! Але останніми часами навколо острова непомітно розгорається дипломатичний конфлікт, котрий жевріє ще з часів румунської незалежності. Конфлікт цей інколи вщухає, а то бува спалахує із новою силою протягом от уже півстоліття. Причина останнього рецидиву – нафта, яку ніби – то віднайдено у промисловій кількості на шельфі острова...
    
    ОПЕК нам лише сниться... поки що
    Зміїний, один із чотирьох островів усього Великого Понту Євксінського. Однак це мабуть стосовного нього каже російська говірка “мал золотник, да дорог”. За прогнозами геологорозвідників, на українському шельфі в північно-західній частині Чорного моря, розташовані великі запаси вуглеводнів. Ці прогнози також підтверджуються й розвідувальними роботами, що були здійснені за допомогою самопідйомної плавучої бурової установки "Сиваш", на структурі “Олімпійська”, саме біля острова Зміїний. Під час буріння глибокої свердловини геологорозвідники одержали з нижнього шару родовища нафту, а з двох верхніх – промисловий вилив природнього газу. “Чорне золото” залягає тут на глибині близько 2,5 кілометри. Прогнозований обсяг майбутнього родовища - 10 мільйонів тон нафти та 10 мільярдів кубічних метрів газу. За отаким пирогом розгораються не лише дипломатичні війни! Окрім того, ти ж таки нафтовики вже порахували майбутню рентабельність промислового видобутку - при перекачуванні по трубопроводах вона може сягнути 40 відсотків.
    Ви звернули увагу, шановні читачі, як багато у нашій статті “висловів у майбутньому часі”, від чого все це починає нагадувати “розділ шкури ще не вбитого ведмедя”. А все тому, що деякі українські чиновники вже бачать себе у ролі таких собі “європейського емірів”, а деякі державні топ-менеджери у цьому зв’язку, не лише порахували майбутні прибутки... а й встигли передчасно втягнути Україну до сумнівного міжнародного скандалу.
    
    Дещо про наслідки “передз’їздівських” рапортів
    Інформація про успіхи української сторони в розвідці запасів нафтогазової сировини в районі острова Зміїний просочилася у пресу взагалі випадково. Просто в липні поточного року в край загострилася боротьба за контроль над "Чорноморнафтагазом", і голова правління цієї компанії Микола Ільницький захотів публічно відрапортувати “за успіхи свого відомства”. З цією метою він оголосив про вдалу розвідку в справі розширення українських запасів нафти і газу. Для країни, чиї запаси вуглеводних ресурсів щорічно стабільно зменшуються, такі заяви справді могли б стати нехай маленької, але сенсацією. Однак ефект від заяви чорноморнафтагазівського голови, виявився зовсім протилежним, аніж він очікував. Інформацію про українські нафтогазові успіхи розтиражували румунські журналісти, після чого у країні піднявся страшний галас з цього приводу. На Всесвітньому форумі румунської преси прем'єр-міністр Румунії Адріан Нестасе заявив про те, що в даний час Румунією вивчається можливість пред'явлення позову до Міжнародного суду в Гаазі з приводу усіх робіт, проведених Україною на шельфі Чорного моря в районі Зміїного. А справа в тому, що Бухарест також має види на “острів скарбів” - румунська сторона вже експлуатує нафтове родовище на захід від Зміїного, звідки перекачує нафту через прокладений по дну трубопровід на базу порту Констанца. І “чорне золото” із структури “Олімпійська” вельми вдало могло б поповнити цей виробничий цикл. У цих умовах звістка про те, що компанія "Чорноморнафтагаз" відкрила великі промислові запаси нафти і газу в 40 кілометрах від острова Зміїний, подіяла на румунів, як червона ганчірка. Можна довго говорити про невміння “тримати язика за зубами” в контексті стратегічних інтересів України на Чорному морі та зрештою, “джина вже випущено із пляшки”.
    
    “А подать сюда Ляпкіна-Тяпкіна”
    Не дивлячись на те, що дипломатичний скандал завершився для його ініціатора Миколи Ільницького відставкою, наприкінці червня Міністерство закордонних справ Румунії послало ноту посольству України в Бухаресті з приводу заяви представника української компанії "Чорноморнафтагаз". Трьома тижнями пізніше Румунія зажадала від України утримуватися від буріння у спірної, за румунським визначенням, зоні поблизу острова Зміїний. У комюніке, що передало Міністерство закордонних справ Румунії, було заявлено, що за умовами базового політичного договору, підписаного в 1997 році, обидві країни не повинні експлуатувати мінеральні ресурси аж до рішення питання про делімітацію континентального шельфу. У цій ситуації українська сторона вирішила “відбитись” тим, що бурові роботи були проведені неподалік від острова Зміїний, “ не з метою видобутку корисних копалин, а з метою дослідження геологічної структури морського дна”. Але ми мабуть незабаром засмутимо нашого читача цим політичним тенісом, оскільки “віз й нині там”.
    
    “Остров невезения в Чорном море есть”
    Що б ні говорилося за столом переговорів, а сьогодні це український острів. І усе цивілізоване співтовариство виходить саме із цього. Для румунів, які ще із часів радянсько - чаушесківської дружби звикли робити методичні спроби переглянути статус Зміїного, порушення цього питання перетворилось на таке собі національне змагання. При теоретичній перемоги у якому, Україна позбавилася би ділянки шельфу і економічної зони площею близько 7 тисяч квадратних кілометрів. Румунія на переговорах із Україною випрацювала й гідну систему аргументації, згідно якої лінія розмежування між двома країнами повинна проходити спочатку по географічній паралелі, а потім по середній лінії, проведеної між Кримом та узбережжям Румунії. Крім того, у цій аргументації була присутня теза, так би мовити, й історичних обставин. Не ставлячи під сумнів питання про післявоєнні кордони, у Бухаресті твердили, що результати зміни приналежності Зміїного не повинні “створювати несправедливий ефект при розмежуванні морських просторів”. Ось така непроста арифметика. Тепер на поверхню висунуто новий румунський аргумент – “острів Зміїний, не острів, а скеля”. Що це означає? Та тільки й того, що навколо скелі, немає й не може бути економічної зони! Що ж 10 раундів переговорів про режим державного кордону між Румунією та Україною, та про угоду про делімітацію континентального шельфу та виключну економічну зону України, зрештою, ні до чого не призвели? Ні, в українському МЗС таку ситуацію вважають, майже за штатну. За словами Посла України в Румунії Антона Бутейка: “Останній (десятий. - О.С.) раунд переговорів продемонстрував елементи конструктивізму та надії на те, що ми нарешті укладемо цей договір та угоду”. Однак в українському політичному середовищі панує й дещо інша думка. Так частина аналітиків вважають, що керівництво Румунії відчуло "слабкість" України. Переважно у зв’язку із катастрофою літака ТУ-154 над Чорним морем. Політолог Володимир Полохало вважає, що у виникненні румунських претензій відчувається “посилення ролі Росії на пострадянському просторі, зокрема, як важливого учасника світової антитерористичної операції”. А річ у тому, що “ слабкий у геополітичному відношенні сусід, може стати об'єктом впливу навіть не дуже сильних держав. Румунія використовує ситуацією що виникла - це цинічний прагматизм.” – заявив політолог у інтерв’ю ресурсу “Україна РУ”. Втім політичний аналітик Віктор Небоженко вважає, що “абсолютно нічого незворотного ще не трапилось. Заяви румунського прем’єра, у цілому не змінять динаміки переговорів”. Але як би там не було, а принаймні один гарний вихід із ситуації, що склалась – є. Тимчасово припинити геологічну розвідку.
    Пропозиція, що не “підкупає своєю новизною”
    Острів Зміїний – це до речі не лише нафта і газ – періодично тут відбуваються різні наукові експедиції. Вперше за останні півтора століття на цьому чудовому острові, побувала експедиція вчених Одеської філії інституту біології південних морів. Результати експедиції підтвердили гіпотезу вчених про те, що цей український острів із прилягаючою до нього частиною шельфу, є найчистішою зоною Чорного моря. У прибережній смузі біологи знайшли величезну кількість екзотичних видів морських тварин, риб і рослин, занесених у Червону книгу. Учені-біологи вже багато раз пропонували Урядові України, надати Зміїному статус пам'ятника природи національного значення. За підсумками експедиції це клопотання у вищі інстанції знов порушене вченими. Можливо надання такого статусу українському “острову скарбів”, не лише поклало б край безкінечному українсько – румунському протистоянню, а й зберегло б ці скарби для наших, не розпещуваних долею нащадків.
    
    Замість постскриптуму
    Історії про те, як острів Зміїний став “каменем зіткнення” не лише для Румунії із-за нафти, а й для Туреччини із-за смачної камбали – калкана, у читачів “Дзеркала тижня” ще попереду.
    
    ОЛЕГ СПОРНИКОВ
    

Публікація від 21 жовтня, 2003 р.