Тиждень тому, 28 листопада - 3 грудня у Гаазі, Голландія, відбулося чергове засідання Асамблеї Держав-учасниць Міжнародного Кримінального Суду.

12 грудня, 2005 р.

    Четверта сесія Асамблеї держав-Учасниць Римського Статуту МКС (далі - Асамблеї) відкрилася у Центрі Міжнародних Форумів у Гаазі. Це друга її сесія, яка відбувається у Гаазі, де розташований сам Суд.
    Новий президент Асамблеї, Його Честь пан Бруно Стагно Угарте, Постійний Представник Коста-Ріки в ООН, відкрив сесію.
    Пан Стагно Угарте привітав ратифікацію Римського Статуту Мексикою - сотою державою-учасницею, оскільки ця сота ратифікація стала важливою віхою у діяльності Суду.
    Асамблея обрала нове Бюро та двох віце-президентів, Посла Австрії Ервіна Кюбеша та посла Південної Африки Хленгіве Б. Мкізе.
    Членами Бюро були обрані представники наступних держав-учасниць: Беліз, Болівія, Хорватія, Кіпр, Демократична Республіка Конго, Данія, Естонія, Франція, Гамбія, Кенія, Нідерланди, Нова Зеландія, Нігер, Перу, Республіка Корея, Румунія, Самоа, Сербія та Чорногорія і Південно Африканська Республіка.
    Президент Міжнародного Кримінального Суду, Суддя Філіп Кірш, звітувався за діяльність Суду за останній рік. Особливу увагу він приділив операціям Суду у Кіншасі, Демократична Республіка Конго, та Кампалі, Уганда, де були відкриті тимчасові офіси Суду для допомоги проведення розслідувань, роботі із свідками та жертвами і роз'яснювальній роботі. Він відзначив початок розслідувань Суду ситуації у Судані (Дарфур).
    Прокурор Суду, Луїс Морено-Окампо розповів про перші ордери на арешти підозрюваних осіб в Уганді видані у жовтні 2005 року та заявив, що у зв'язку з подальшими розслідуваннями у 2006 році будуть видані ордери на нові арешти, і що процес визначення цих осіб триває, але для проведення цих арештів також потрібна всебічна допомога держав-учасниць. Він також запевнив асамблею, що перші судові засідання та слухання також відбудуться у 2006 році. Він докладно розповів про принципи діяльності слідства. Наприклад, у 2005 році Прокурор та його Офіс детально проаналізували діяльність усіх груп, які скоїли злочини в Уганді і визначили необхідність перших арештів на засаді тяжкості злочинів. Оскільки між липнем 2002 року та червнем 2004 року найбільшу кількість злочинів скоїла збройна група Армія Господнього Опору (щонайменше 2200 вбивств, 3200 викрадень та 850 збройних нападів), то перші ордери на арешти були видані щодо її лідерів - Джозефа Коні, Вінсента Отті, Раски Луквіа, Окота Одхіамбо та Домініка Онгвена за звинуваченнями у злочинах проти людства та військових злочинах, у тому числі у вбивствах, згвалтуваннях, поневоленні та залученні дітей до війська. Якщо міжнародна спільнота надасть допомогу Суду в арештах цих осіб, то це допоможе не лише відновити справедливість, а, можливо, завершити збройний конфлікт, який тривав 19 років і який спричинив 20 000 викрадень та 1,6 мільйонів переміщених осіб. У Демократичній Республіці Конго з 2002 року різні збройні групи вчинили понад 8000 вбивств, і зараз Прокурор працює над видачею ордерів на арешт, виходячи з тяжкості вчинених злочинів. Іде вивчення ситуації у Дарфурі (Судан), де були вбиті тисячі мирних жителів та зруйновані сотні селищ, внаслідок чого 1, 9 мільйонів людей втекли з цієї місцевості, а десятки тисяч загинули від голоду та хвороб. У березні 2005 року Рада безпеки ООН доручила Суду зайнятися цими злочинами. Розслідування по Судану відкрито 1 червня 2005 року. Через відсутність нормальної системи кримінальної юстиції та небезпеку для жертв у цій країні польові місії Суду навіть не провадять інтерв'ю з жертвами і свідками на території Судану, а лише у третіх країнах. Таким чином, зараз Суд має справу з трьома ситуаціями, де десятки тисяч людей було вбито, а 5 мільйонів осіб стали втікачами. І Суд не лише робить чисто юридичну роботу, а допомагає зупинити ці злочини і не допускати нових.
    
     Робота Асамблеї продовжувалася у наступних робочих групах, рішення яких було пізніше затверджено на заключних пленарних засіданнях:
    1. Спеціальна робоча група щодо злочину агресії, яку очолював Посол Ліхтенштейну Крістіан Венавесер.
    Злочин агресії міститься у 5 Статті Римського Статуту МКС, проте Суд і досі не має юрисдикції над цим злочином через брак його остаточного юридичного визначення. На даний час визначення злочину агресії викликає серйозні розбіжності серед держав-учасниць, найголовніші з яких - визначення елементів складу цього злочину, особливо місце усвідомленої індивідуальної чи колективної поведінки у плануванні, підготовці та виконанні цього злочину; визначення того, що таке "планування та підготовка", а також різниці між спробою та скоєнням злочину агресії. Поки що не очікується, щоб різні позиції з цього приводу були узгоджені до 2008 року.
    2. Спеціальна робоча група щодо проекту бюджету на 2006 рік, яку очолював Посол Ірландії Річард Райан.
    Бюджет Суду на 2006 рік був прийнятий у розмірі 80, 417 200 млн. Євро, що на 20% більше, ніж минулого року. З них 5 954 000 млн. Євро заплановано витратити на підтримку жертв та юридичну допомогу.
    3. Робоча група щодо Кодексу професійної поведінки адвокатів, яку очолювала пані Мішель Дуброкард (Франція).
    Група прийняла Кодекс професійної поведінки адвокатів, головним принципом цього Кодексу є те, що адвокат чи захисник може бути оплачений виключно Секретаріатом Суду і не має права приймати жодних коштів з будь-якого іншого джерела, про що адвокат підписує спеціальну угоду з Судом, порушення якої викликає досить суворі санкції.
    4. Робоча група щодо створення Нью-Йоркського бюро по зв'язку, яку очолював пан Сіву Магунго (Південна Африка).
    Ця робоча група завершила прийняття документу щодо створення Нью-Йоркського бюро по зв'язку, окресливши його мету, функції та структуру. Головною метою такого Бюро є постійний зв'язок з ООН та державами-членами ООН. Таке Бюро функціонуватиме з початку наступного року.
    5. Робоча група з питань постійних приміщень Суду, яку очолював Посол Бразилії Гільберто Верне Сабоіа.
    Зараз Суд розміщений у тимчасових приміщеннях, які не були призначені для юридичних цілей і не повністю відповідають технічним, інфраструктурним вимогам та стандартам безпеки. Робоча група розглядала питання щодо створення та фінансування постійних приміщень для Суду, куди Суд заплановано перенести з 2012 року.
    6. Робоча група Цільового фонду для жертв, яку очолював пан Хуан Мануель Гомез Робледо (Мексика)
    Ця група розробляла проект Правил Цільового фонду для жертв, необхідних для ефективного функціонування цієї інституції та практичного захисту безпеки та прав жертв, а також задоволення їхніх потреб. На пленарному засіданні було прийняте рішення, яке зокрема дозволяє Фонду працювати з моменту початку розслідувань і надавати допомогу усім жертвам злочинів, які підпадають під юрисдикцію Суду, а не лише жертвам певних випадків, якими на даний час займається Суд. Таким чином, Цільовий Фонд для жертв зараз має досить широкі повноваження щодо допомоги жертвам злочинів та їхнім родинам.
    Багато держав пропонувало і надавало значні фінансові добровільні пожертвування у Фонд прямо під час засідання Асамблеї.
    
    Україна відіграла важливу роль у підтримці створення Міжнародного Кримінального Суду, підписавши Римський статут 20 січня 2000 року, тобто майже 6 років тому. Цей підпис означає намір ратифікувати цей документ. У цьому році Міністерство Юстиції України неодноразово офіційно заявляло про свою підтримку якнайшвидшої ратифікації Україною Римського Статуту та про підготовку проекту Закону про ратифікацію, тим більше що ратифікація Римського Статуту є однією з вимог Плану Дій Україна-ЄС. Проте вже два роки поспіль делегації України не видно на засіданнях Асамблеї держав-учасниць. Не стала винятком і четверта сесія, яка завершилася декілька днів тому. Навряд чи подібне ставлення України до проблеми, яка серйозно хвилює багато держав світу та більшість держав Європи, сприяє наближенню України до Європи та позитивному іміджу нашої держави у світі.
    
    Дульнєва Наталка.