Насильство серед дітей – гра чи правопорушення?

23 жовтня, 2006 р.

    *** Будь-яка дитина потребує всебічної уваги і з боку родини, і з боку держави, і з боку усього суспільства. Недостатня турбота і допомога призводить до негативного, деструктивного формування особистості дитини, алкоголізації, наркотизації підлітків та молоді.
    
    Майже щодня у засобах масової інформації з’являються повідомлення на кшталт таких: "…батько забив до смерті трирічного сина…", "п’яниця-мати закрила дітей в квартирі і вони померли з голоду…", тощо. Торгівля дітьми, використання їх для створення порнографічних матеріалів або пересадки органів, катування, навіть вбивство вже нікого не дивує.
    
    В Україні згідно з чинним законодавством кожна дитина має право на любов і піклування, відпочинок та дозвілля, медичну допомогу, освіту. Жодна дитина не повинна бути примусово залученою до праці, скривдженою чи зневаженою, жертвою насильства, війни або об’єктом сексуальних посягань. Діти мають право на вільне спілкування, свободу совісті, думки і релігії, висловлювання своїх поглядів, власної точки зору тощо.
    
    Держава захищає дитину, зокрема вона надає їй захист через закони України, зокрема, про "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про охорону дитинства" та інші.
    
    Однак, більшість дітей в Україні не усвідомлюють і навіть не знають своїх прав. Очевидно, що причина - низький рівень соціально-правового виховання дітей в Україні. Але згадує про це держава і суспільства лише після того, як трапляється трагедія. Наприклад, випадок у чернівецькій школі №27. З телевізійних сюжетів на цю тему було очевидно, що ні учні, ні працівники цього навчального закладу не розуміли тієї межі, де дитяча гра перетворювалась на реальне правопорушення. Більше того, постраждалі діти не поскаржилися ні батькам, ні вчителям, ні міліції. Хоча, згідно з законом будь-яка дитина, у разі порушення її прав, повинна звернутися по допомогу. І обов’язком кожної дорослої людини, а тим більш посадовця, державного органу та держави в цілому є не лише створення належних умов для забезпечення захисту прав дитини, а й доведення до неї основних прав та свобод, роз’яснення можливих засобів захисту своїх порушених прав, що включає в себе звернення до відповідних органів та посадових осіб.
    
    Після "чернівецького інциденту" Міністерство юстиції організувало проведення в усіх загальноосвітніх та професійно-навчальних закладах України уроків щодо соціально-правового захисту дітей. Перший такий захід пройшов 19 вересня 2006 року у 8 класу середньої загальноосвітньої школи № 36 м. Києва. За декілька днів до цього уроку було проведено анкетування школярів для вивчення реально існуючої ситуації щодо фізичного та психологічного насильства, жорстокого, брутального поводження, посягання на честь і гідність дитини. Більшість дітей засвідчили не лише факти морального та фізичного знущання над ними, а й вимагання у них грошей, в тому числі з боку вчителів.
    
    Наказ Міністра юстиції від 15.09.2006 р. № 75/5 „Про проведення заходів, спрямованих на недопущення порушення прав, свобод і законних інтересів дітей" скеровано начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції. Також їм направлено анонімну анкету для учнів, матеріали уроку „Захист дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства" і наочні матеріали.
    
    Крім того, кожна область отримала партію роз’яснювальних буклетів "Захистимо кожну дитину", розроблених співробітниками Мін’юсту. В них чітко розписані права і обов’язки дітей, наведені витяги з законів та практичні поради - як захистити себе. Також у цій пам’ятці є й завдання, виконавши яке дитина краще запам’ятає те, що вона прочитала у буклеті. Першу партію цих пам’яток отримала школа №27 міста Чернівці, де саме і стався прикрий інцидент.
    
    На разі узагальнюється попередня інформація щодо результатів анкетування школярів з приводу наявності проблеми жорстокого та насильницького поводження в дитячому середовищі. Але вже вимальовуються проблеми, які мають загрозливі масштаби. Отже, з опрацьованих 59 293 анкет учнів 10 регіонів України:
    
    майже половина опитаних зізналися, що були свідком чи жертвою насилля на вулиці (13221 дітей - фізичного відповіли, 15347 – морального, 301 – сексуального).
    майже половина опитаних засвідчили, що потерпають від знущань однолітків (5600 дітей відповіли „дуже часто", 6797 – „часто" і 16968 – „інколи");
    третина учнів зізналися, що зазнають образ та принижень від учителів (9542 – „дуже часто", 7685 – „інколи", 34206 – „ніколи");
    майже половина засвідчили, що учителі застосовують тілесні покарання (5590 – „дуже часто", 1229 – „часто", 5710 – „інколи", 42719 – „ніколи").
    Але найнеймовірніше те, що такі дії вважає насиллям лише кожен десятий учень! Третина сприймає це як звичайні виховні міри. Щоправда, тримати в собі свої страхи діти вже не хочуть, більшість учнів визнають, що потребують допомоги батьків чи певного спеціаліста, зокрема: психолога - 8242, медиків - 4315, юристів - 14751.
    
    Знущання над дітьми - це проблема не лише для України. За даними ООН, у світі від насильства в школах щорічно страждають понад мільярд дітей. Але держави, що допускають подібні явища, мають усвідомлювати які проблеми це може принести в майбутньому. Довірити країни з часом прийдеться тому підростаючому поколінню, яке зараз страждає від незнання і, як наслідок, відвертого потурання його прав. Для України несе ризик того, що процес її формування як правової держави не лише не завершиться, а зупиниться на довгі роки.
    
    Тому і Президент, і уряд, і парламент мають як найшвидше вирішити проблему вільного доступу дітей до джерел правової інформації. Практично відсутні дитячі загальнодержавні телепрограми правового спрямування, оновлена юридична література та періодичні видання у бібліотеках, особливо у сільській місцевості тощо. Але не лише влада, а й кожен суб’єкт суспільства( і мас-медіа, і співробітники правоохоронних органів, і юристи, і освітяни, і батьки…) повинен докладати зусиль до формування усвідомленого розуміння дітьми поняття "життя", його унікальності, цінності, значущості для кожної особистості; розвивати у дитини почуття гідності, своєї необхідності для суспільства, усвідомлення своїх прав, обов’язків, відповідальності за свої дії, повинні стимулювати у дітей бажання реалізувати свої права; допомагати підліткам усвідомлювати глибинний зміст і суть прав дітей стосовно здорового способу життя, вчити робити вибір правомірних варіантів поведінки, формувати уміння позитивно розв’язувати конфліктні ситуації, виходити з них.
    
    Управління координації правової роботи та правової освіти Міністерства юстиції України.
    
    Джерело: http://www.minjust.gov.ua