Вдосконалення судівництва: перший варіант реформи сформовано. Не за горами - альтернативний?

   
    Корупція, недостатній фаховий рівень багатьох суддів, непрозора процедура
    їхнього добору сформували стійку суспільну недовіру до суддівської системи
    в Україні. За пострадянських часів спроби побудувати оптимальну і ефективну
    систему судочинства робилися неодноразово: як на рівні "косметичного
    ремонту" профільного законодавства, так і на більш фундаментальному (взяти
    хоча б прийняття в 1996 році Конституції). Черговим серйозним підходом до
    "снаряду" стала розробка і нещодавнє схвалення главою держави "Концепції
    вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні
    відповідно до європейських стандартів".
    
    Колегіальним автором Концепції стала Національна комісія зі зміцнення
    демократії та утвердження верховенства права, яка є постійно діючим
    консультативно-дорадчим органом при Президентові України. За оцінкою
    багатьох правознавців та правозахисників, якщо більшість ідей великої групи
    науковців і практиків вдасться втілити в життя, це стане справжньою
    революцією в судівництві. Дійсно, деякі концептуальні нюанси здаються дуже
    цікавими.
    
    Господарських судів не буде
    
    Згідно з Концепцією, на Україну чекає зміна системи судів загальної
    юрисдикції. Нинішня, на думку авторів, вимагає коригування з поправкою на
    Конституцію України та Конвенцію про захист прав людини і основоположних
    свобод. Нова модель повинна будуватися на принципах спеціалізації,
    територіальності та інстанційності.
    
    Щодо першого принципу, то суди мають бути організовані з урахуванням
    особливостей предмета судових справ за відповідною юрисдикцією та
    зумовленого цими особливостями виду судочинства. На початковому етапі
    реформи загальні суди доцільно визнати спеціалізованими з розгляду
    цивільних, кримінальних, а також адміністративних справ, підсудних місцевим
    загальним судам. Поряд із ними діють суди окремих юрисдикцій - господарські
    та адміністративні.
    
    У кожній спеціалізованій гілці судів діють відповідні апеляційні та вищі
    суди. При цьому від Верховного Суду України до Вищих цивільного і
    кримінального судів переходять касаційні повноваження у відповідних
    справах. Відповідно не буде потреби у такому великому складі Верховного
    Суду - зараз у ньому працює майже сто суддів.
    
    Наступний етап - запровадження спеціалізації судів із поділом на цивільні,
    кримінальні та адміністративні зі спеціалізацію суддів, у тому числі за
    суб'єктною ознакою (наприклад, у справах щодо неповнолітніх). На основі
    цивільних палат апеляційних загальних судів і господарських судів
    створюються цивільні суди, система військових судів скасовується. Цивільні
    суди розв'язуватимуть усі приватноправові спори за правилами цивільного
    судочинства. Адміністративні суди в порядку адміністративного судочинства -
    публічно-правові спори, крім справ конституційної та кримінальної
    юрисдикцій. Кримінальні суди - справи про кримінальні правопорушення за
    правилами кримінального судочинства. Найдоступніші для населення місцеві
    суди районного (міського) рівня й надалі розглядатимуть цивільні, нескладні
    адміністративні та кримінальні справи. Загалом, завдяки спеціалізації,
    вважають прихильники таких нововведень, підвищиться оперативність та якість
    вирішення судових справ.
    
    Територіальну організацію місцевих та апеляційних судів, відповідно до
    Концепції, не потрібно жорстко прив'язувати до адміністративно-
    територіального поділу. Головне - забезпечити наближеність цих судів до
    людей та незалежність суддів від місцевої влади. Юрисдикцію кожного суду
    одного рівня доцільно поширити на територію з приблизно однаковою
    чисельністю населення, а його місцезнаходження слід визначати з урахуванням
    транспортних зв'язків.
    
    Інстанційна організація судів повинна забезпечити правосудність рішення.
    Особі має бути гарантовано право на перегляд її справи судом апеляційної
    інстанції. Учасник судового процесу після апеляційного розгляду справи має
    бути наділений правом оскаржити судові рішення першої та апеляційної
    інстанцій до суду касаційної інстанції (відповідного вищого суду). На
    сьогодні ж апеляційні суди, що діють в обласних центрах, розглядають
    кримінальні справи у першій інстанції. Тому люди, засуджені ними, на
    відміну від засуджених судами місцевими, позбавлені права на апеляцію.
    Наступна і остання інстанція для них - лише Верховний Суд.
    
    Отримання мантії: не за гроші, а за знання
    
    Ще одна запланована революція стосується добору суддів. Зараз цей
    непрозорий процес дає можливість для зловживань, кажуть, в деяких судах
    просто встановлена такса для зайняття посади. Звичайно, особа, яка виклала
    за отримання крісла та мантії гроші, захоче їх повернути. Яким чином?
    Мабуть, не за рахунок зарплати.
    
    Як сьогодні виглядає система добору? Кожна особа, що відповідає визначеним
    формальним вимогам, може звернутися до кваліфікаційної комісії суддів, щоби
    її рекомендували на посаду судді. Вона складає комісії іспит, але її можуть
    не рекомендувати у зв'язку з відсутністю вакансій. Тоді кандидат
    зараховується в резерв. А от яким чином він добирається з того резерву - це
    вже справи туманні. Хоча знаючі люди кажуть, що велику роль в цьому
    зазвичай грають голови судів і начальники територіальних управлінь
    державної судової адміністрації.
    
    Багато проблем і з кваліфікаційними іспитами. Вони приймаються на місцях.
    Підходи до добору суддів, вимоги до кандидатів в різних кваліфікаційних
    комісіях різні. Сумно, але факт: суддею може стати юрисконсульт заводу або
    міліціонер, що ні разу в житті не був присутній на судовому засіданні.
    Концепція вдосконалення судівництва передбачає обов'язкове навчання
    кандидатів в Академії суддів України, яке пов'язане зі специфікою професії.
    Бо людина може бути теоретично підкованою, але для роботи суддею цього
    замало. Крім того, кваліфікаційний іспит, щоб забезпечити однаковий підхід
    до оцінки кандидатів, буде складатися лише перед Вищою кваліфікаційною
    комісією суддів. Це буде колегіальний орган, відповідальний за добір всіх
    суддів, який діятиме на постійній основі (зараз комісії, в тому числі і
    вища, збираються, так би мовити, на любительських засадах). Іспит, який
    складатиме кандидат, - анонімне тестування: той, хто оцінює, не знає, кого
    він оцінює. А потім, залежно від результатів, кандидат матиме можливість
    вибирати, в якому суді працювати. Чим більше балів, тим більше поле для
    маневру, тим ширша географія вибору.
    
    Ліки проти суддівського свавілля
    
    Запитайте у будь-якого пересічного українця: чи можна знайти управу на
    суддю, який виніс незаконне рішення? Відповідь передбачувана. Справедливе
    покарання судді-корупціонера або просто непрофесіонала більшості з нас не
    примариться навіть уві сні.
    
    Сьогодні розглядом справ про дисциплінарні порушення суддів займаються ті ж
    самі кваліфікаційні комісії. Як вже зазначалося, працюють вони на
    "любительських засадах", збираються рідко. Але зібратися - це ще не
    найважче. Хтось із членів комісії повинен з'ясувати обставини справи,
    виїхати на місце, провести розслідування. До того ж, ініціювати притягнення
    судді до відповідальності мають право лише члени комісії, Рада суддів
    України, народні депутати, Міністр юстиції або Уповноважений Верховної Ради
    з прав людини. Скажімо відверто - список невеликий.
    
    Концепція пропонує принципово новий механізм притягнення суддів до
    відповідальності. Для цього створюється єдина та постійно діюча
    Дисциплінарна комісія суддів. Більшість її складу формує з'їзд суддів
    України, а частину - з'їзд адвокатів України.
    
    Особливий момент: згідно з Концепцією, право звернутися до дисциплінарного
    органу та ініціювати притягнення судді до дисциплінарної відповідальності
    надається кожній зацікавленій особі. А приводом для цього можуть стати
    вочевидь некваліфіковане вирішення справ, зволікання розгляду справ,
    систематичне або грубе порушення правил суддівської етики, розголошення
    таємниці, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому
    судовому засіданні. Для забезпечення своєчасної перевірки повідомлень про
    порушення у кожній області мають працювати судові інспектори, яких
    призначає з'їзд суддів України з числа осіб, що тривалий час працювали
    суддями, прокурорами, адвокатами і мають бездоганну репутацію. До речі,
    справедливості заради дисциплінарна процедура має наближатися до судової,
    тобто відбуватися на змагальних засадах. Обов'язок доводити наявність
    порушень покладається на судових інспекторів, які здійснювали перевірку.
    Особа, яка вважає себе потерпілою від поведінки судді, а також сам суддя
    матимуть право викласти свою позицію особисто під час розгляду справи. І в
    разі, коли провину буде доказано, на суддю чекає стягнення або навіть
    звільнення з посади.
    
    Суддям - незалежність, громадянам - справедливі рішення
    
    Щоби судді приймали рішення справедливо і самостійно, без підказок, вони
    повинні мати незалежність - це аксіома. Для досягнення незалежності
    Концепція передбачає створення механізмів, які запобігатимуть можливостям
    зовнішнього впливу на суддів. Наприклад, з боку їхнього керівництва. Для
    цього треба позбавити голів судів повноважень, які вони можуть
    використовувати для втручання у здійснення судочинства.
    
    Інший важливий нюанс - оплата праці судді. Зараз структура зарплати досить
    непрозора, регулюється низкою "старих" таємних президентських указів. В.
    Ющенко, перебуваючи на посаді Президента, деякі з них вже скасував, але
    деякі діють і сьогодні. Зарплата судді складається з посадового окладу та
    надбавок за кваліфікаційний клас, вислугу років, допуск до державної
    таємниці, науковий ступінь. А ще з надбавок за так звані умови служби. Саме
    вони встановлювалися для суддів конкретних судів, і нерідко це співпадало
    із прийняттям рішень по резонансних справах. За рахунок таких сумнівних
    "бонусів" зарплата одного судді може перебільшувати зарплату іншого в
    декілька разів. Концепція пропонує на законодавчому рівні (саме так, а не
    указами Президента чи постановами уряду) визначити гарантований високий
    розмір суддівської винагороди, її складові та таку систему виплати, щоб
    виконавча влада не могла впливати на суддів шляхом регулювання їхнього
    заробітку.
    
    Також передбачено і нову систему надання суддям житла. Зараз за законом
    місцева влада зобов'язана вирішувати квартирне питання суддів пртягом шести
    місяців. І тут багато негараздів: або житла у місцевих градоначальників
    справді немає, або судді пропонують "курник" за "просто так", або хорошу
    квартиру за лояльне відношення в якійсь конкретній справі чи, взагалі, в
    майбутньому. Таким чином судді також потрапляють в залежність. На думку ж
    авторів Концепції, встановлений законом обов'язок держави щодо забезпечення
    суддів житлом за державний кошт має перетворитися на гарантію придбання
    суддею житла через систему державного кредитування. Причому, на рівних
    умовах - незалежно від "географії" суду, в якому суддя працює.
    
    Адвокат - не розкіш
    
    Повноцінна судова реформа неможлива без реформування інститутів, які
    пов'язані з реалізацією права на судовий захист. Автори Концепції
    наполягають: держава повинна сформувати систему правової допомоги для
    громадян (особливо це стосується малозабезпечених), що надається за рахунок
    коштів держбюджету. До того ж, вона має гарантувати їм юридичну допомогу не
    лише у кримінальних, а й у цивільних та адміністративних справах.
    Пропонується організувати інформаційні центри для безоплатного (або за
    помірну плату) доступу громадян до правових баз даних, надання консультацій
    з питань судового процесу, стандартизованих бланків заяв, скарг, клопотань
    до суду, допомоги в їх заповненні, іншої інформації, необхідної для
    звернення до суду.
    
    Громадян з яким рівнем доходів буде обслуговувати така безкоштовна система,
    наразі сказати не можна. Не виключено, що первинна юридична допомога (на
    рівні консультацій) буде надаватися всім бажаючим, незалежно від статків. А
    от безплатна допомога більш складного рівня, скоріш за все, буде надаватися
    тільки малозабезпеченим. Сьогодні вона передбачається тільки для фігурантів
    кримінальних справ. Але і для них не є гарантованою: 15 грн. від держави за
    один "судодень" приваблять далеко не кожного адвоката, а примусити їх
    неможливо. Частіше адвокатські об'єднання намагаються виділяти для
    "безкоштовних" справ своїх представників (тобто якось беруть вирішення цієї
    соціальної проблеми на себе). Однак, як правило, це буває ще недосвідчений
    захисник, початківець, суттєвої користі від якого його клієнт в складній
    справі може і не отримати.
    
    Спочатку слід очікувати якихось експериментальних проектів з різних
    способів надання безкоштовної допомоги. Скоріш за все, витрати візьмуть на
    себе міжнародні донорські організації, зацікавлені в демократичних змінах в
    Україні. Історія знає дуже вдалий досвід Литви, де створення центрів
    допомоги профінансував благодійний фонд відомого філантропа Джорджа Сороса.
    Підтримані ним неурядові організації створили, "обкатали" таку систему, а
    потім передали її державі.
    
    Боротьба ідей і інтересів неминуча
    
    За словами Романа КУЙБІДИ, заступника голови Центру політико-правових
    реформ, зараз закінчується напрацювання цілого пакету законопроектів на
    реалізацію Концепції. До речі, саме розробку цього Центру, виконану за
    підтримки авторитетної донорської організації - Міжнародного фонду
    "Відродження", Національна комісія взяла за основу для підготовки Концепції
    вдосконалення судівництва, яку 10 травня цього року ухвалив Президент В.
    Ющенко.
    
    Серед першочергових законопроектів - зміни до Закону "Про судоустрій", нова
    редакція Закону "Про статус суддів", проект закону про судовий збір, який
    повинен покращити фінансування судів. Ще один законопроект пропонує
    формування свого бюджету самою судовою гілкою влади. Сьогодні за розробку
    проекту держбюджету відповідає Мінфін. Коли до нього надходять запити від
    розпорядників бюджетних коштів, чиновники міністерства апетити скорочують,
    а результат - хронічне недофінансування. Новий підхід передбачає, що проект
    бюджету судової системи Мінфін не коригуватиме, він потраплятиме напряму до
    парламенту і коригуватиметься тільки там, враховуючи можливі зауваження
    Кабміну.
    
    Ці зміни, на думку пана Куйбіди, на сьогодні для судівництва найбільш
    необхідні. Але прогнози стосовно їхнього прийняття експерт будує обережно.
    "Багато буде залежати від того, наскільки новий склад Верховної Ради
    підтримуватиме ініціативи Президента, від формату парламентської більшості,
    - каже він. - В передвиборчу кампанію і "Наша Україна", і БЮТ
    висловлювалися в підтримку намірів, відображених в Концепції. Але у
    парламенті можуть бути також і лобісти противників деяких запланованих
    нововведень. Мабуть, не всім суддям Верховного Суду до вподоби розподіл
    повноважень з вищими спеціалізованими судами та скорочення штату, не всі
    судді господарських судів з ентузіазмом сприйняли ідею перетворення цих
    судів у цивільні. Однак якщо законодавчі ініціативи будуть надходити від
    Президента, шансів на отримання політичної підтримки все ж таки в них буде
    більше. Всі попередні реформаторські проекти пропонувалися окремими
    депутатами, тому багато з них не знаходили підтримки в сесійній залі
    парламенту".
    
    Обережність Р. Куйбіди не є безпідставною. Вільного проходження всіх
    судочинних реформаторських законопроектів через Верховну Раду очікувати,
    дійсно, не варто. Так, 11-12 травня, вже через день після офіційного
    схвалення Концепції Президентом, в Києві відбулася конференція "Судова
    реформа в Україні. Доступ до правосуддя", організована за сприяння Ради
    суддів України.
    
    Через декілька днів після закінчення заходу був оприлюднений прес-реліз, в
    якому чорним по білому написано: "Загалом, представниками суддівського
    корпусу, вищих навчальних закладів було висловлено стурбованість
    непослідовністю та неконструктивністю розпочатих реформ у судовій системі
    України. Запропонований Президентом України у вигляді Концепції напрямок
    реформування судоустрою є занадто ідеалістичним та фінансово
    необґрунтованим... Учасниками було затверджено Загальну резолюцію
    Конференції, рекомендації якої будуть враховані при написанні низки
    законопроектів створеною робочою групою". У тексті самої резолюції звучить
    закид, що процес реформування судової системи проходить без участі
    представників судової гілки влади й безпосередньо діючих суддів різних
    рівнів.
    
    Критикується президентський указ: мовляв, він не узгоджується з вимогами
    Конституції України, оскільки питання судової реформи відносяться до
    компетенції Верховної Ради. А утворення нових судових інституцій (окружних
    цивільних, кримінальних судів тощо) та ліквідацію військових та
    господарських судів названо безпідставними.
    
    Правда, незважаючи на те, що в прес-релізі та на Інтернет-сайті
    організатора конференції - ВГО "Фундація сприяння правосуддю" - текст
    резолюції названо вже прийнятим, за деякими даними, він досі залишається
    лише проектом. Тобто, можна припустити, що спільного критичного погляду у
    всіх учасників цього заходу на Концепцію вдосконалення судівництва не
    існує. Втім в існуванні кола "зацікавлених" сумніватися не доводиться. Як і
    втому, що і в сесійній залі, і в кулуарах парламенту за і проти реформ,
    запропонованих Нацкомісією зі зміцнення демократії та утвердження
    верховенства права, точитиметься запекла боротьба. А суспільство вже в
    недалекому майбутньому може отримати альтернативний концептуальний погляд
    на українське судівництво.
    
    Презентація основних ідей проекту Концепції розвитку правосуддя в Україні
    
    Документ #1 : Указ
    
    Документ #2 : Прес-реліз конференції
    
    "Погляд" 2006.05.29
    http://www.poglyad.org.ua/view/35561.html
    --
    Artem Kolesnyk
    PR Manager
    International Renaissance Foundation
    Kyiv, Ukraine
    phone: (044) 461 97 09
    e-mail: kolesnyk@irf.kiev.ua
    http://www.irf.kiev.ua
    

Публікація від 2 червня, 2006 р.