Наша сторінка на Facebook Наша сторінка у Twitter Наш канал Youtube
підписатися на новини
Email
підписатись
відписатись

БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ІНТЕГРО
Фонд Країна Добродій
Газета Нова Доба - видання про Київ і столичну область
Парламентський клуб НУО
Українська гельсинська спілка з прав людини
Портал Громадський простір

 

 ПУБЛІКАЦІЇ -- Інтернет - матеріали


Новітні роксолани

   
    "Куди ви їдете, кому ви там потрібні?"
    
    Ці слова відомої пісеньки Віллі Токарева одразу спадають на думку, коли відстежуєш долі співвітчизників, переважно жінок, які поїхали шукати сімейного щастя за далекими кордонами. А тому сьогодні ми б хотіли детальніше поговорити про те, що може очікувати на "наших" після того, як у душі кожної (-ого) з них визріло рішення покинути нашу "правову, цивілізовану державу"
    
    Багато хто з них так і залишилися, як кажуть, на узбіччі життя — хтось не сподобався майбутньому чоловікові (рідше — дружині) та неначе облізлий песик одразу ж отримав "одкоша", декому "пощастило" пожити з "американським ковбоєм" декілька років, і з валізою зношених суконь його попередньої дружини "відвалити з рідного хоума". Деякі з наших співвітчизниць "опускаються" після цього й ведуть "антигромадський спосіб життя" або працюють прибиральницями, повіями, посудомийками в дешевих американських харчівнях. Проте частині більш спритних українських наречених таки вдається осідлати "необ'їжджених американських мустангів", добре вивчити мову, вдало провести розлучення, поділити "по-братськи" спільне майно й вельми непогано "мешкати в країні мрій".
    
    Наречених сортують за якістю
    
    "…Будь-який іноземець може в Чеській Республіці укласти шлюб із громадянином Чехії і на підставі цього одержати в Чехії ПМП." Оцей останній рядок чеського закону "Про шлюб та родину" притягує до цієї країни багатьох громадян та громадянок колишнього СРСР. Занадто вже заманливою видається їм перспектива отримати чеський паспорт, нехай і "сірий" (на сленгу міжнародної "свахомафії" так називають документи, отримані від фіктивного шлюбу), проте надійний документ, справжню перепустку до ситої Європи! Чехія, Польща, Угорщина — це перші посткомуністичні країни, які у спадок від совкового періоду, окрім економічних негараздів, отримали ще й транскордонну злочинність, котра не гребує нічим — від торгівлі "потриманими" авто, до бізнесу, що пов'язаний із легалізацією емігрантів. Прага перетворилась на таке собі "місто наречених", котрих місцеві бандюки, що зрослися з різного роду "сонцевськими", "київськими", "волинцями" "сортують" кого куди: цих у Туреччину, в борделі, цих в Амстердам на роботу у "червоний квартал", а ці, більш заможні, одружуються з місцевим "лохом", а потім — "на волю білим лебедем".
    
    Втім, далеко не всім нашим громадянам вдається чесно-благородно "викупити" чеський "сірий" паспорт. Багатьом з шукачів європейського щастя доводилося, виклавши по 3-4 тисячі доларів, потрапляти знову ж таки у борделі, адже наречений а)"тупо зникав із грошима", б) нічого не розумів "по-нашому" і теж зникав, в) викликав поліцію й не розумів, що від нього вимагають. Усе це, безумовно, виникало тоді, коли "сват" попередньо також зникав, поділивши з ним частину вищезазначеної суми. Інша річ — солідні, оформлені зі "справжніми" іноземцями, такі, що не "віддають" базарним "фахівцям", але, зрештою, такі ж "липові" шлюби.
    
    Чоловіків теж "кидають"
    
    Відомо, що "країна рівних можливостей" представляє найбільший інтерес для наших "лелек перелітних". Тож саме на її підкорення спрямовують вони свої "нерви, сили, гроші". І не лише жінки, а, значною мірою, і представники "сильної половини" людства. (Хоча до шлюбу із громадянином США американська еміграційна служба зазвичай ставиться більш лояльно, ніж до шлюбу з американською громадянкою.) Ось вам схема "шлюбного кидалова" — доволі примітивного, проте від того анітрохи не дешевшого, коли наш, український чоловік одружується з американкою з метою одержати заповітну Green Card, і не більше. Це стало нав'язливою ідеєю неймовірного числа наших співвітчизників та україномовних "гостей" Америки, особливо тих, у кого давно вже минув термін дозволеного перебування в США і хто пройшов усі стадії депортаційного процесу в американському іммі-граційному суді. Отже, чоловік, у якого більше немає жодного виходу, "пускається на усі заставки" з фіктивним весіллям. І на цьому слизькому шляху на нього вже очікують місцеві, американські або, точніше, колишні російські "кидали". Схема залучення російсь-комовного "лоха Америки" до подібного шлюбу виглядає приблизно так: новоявлені "друзі" "прибулого в пошуках щастя", котрі обов'язково, неначе вовк свою жертву, розпізнають його майже одразу, пропонують "наречену" за "помірну", як вони стверджують, ціну. Вони переконують: якщо фіктивний шлюб, у середньому, коштує 15 тисяч доларів, то "за їхньою редакцією" він обійдеться "в справжню дрібничку", а саме — 10-12 тисяч. Вони переконують у надійності і порядності кандидатури нареченої — громадянки США. Однак, як правило, "наречена" — це нужденна в матеріальному плані тітка з класичного вагончика-трейлера, яких в Америці хоч греблю гати. Та оскільки сама процедура легалізації у зв'язку зі шлюбом у США багатоетапна, то на кожному її кроці американська "дружина" "вибиває" зі свого "судженого" чималі гроші, щораз загрожуючи тим, що або не піде на чергове "інтерв'ю", або напише листа про наміри розлучитися. До речі, у практиці американських правоохоронців траплялися випадки, коли такі чоловіки-жертви, окрім безкінечних "проплат", змушені були, і, ми наголошуємо, далеко не фіктивним чином, виконувати свій "подружній борг" — звісно, протягом процедури легалізації. Приємно їм було це робити чи ні, ми ніколи не дізнаємось, тому що терміново переїздимо на схід, туди, де теж повно наших наречених.
    
    "Інші послуги": "Наташки"
    
    Схід — справа делікатна. А шлюб на сході — ще делікатніша. Тому чимало наших новоявлених "роксолан" уже безслідно зникли в безкраїх пустелях Єгипту та численних борделях Туреччини.
    
    
    Олег СПОРНИКОВ
    

Публікація від 21 жовтня, 2003 р.

Чи вважаєте ви за необхідне реформувати ООН?
Так
Ні
ООН потрібно ліквідувати, а не реформувати