Вибори Президента України від емоцій до аналізу

   
    Коментар до подій під час президентських виборів на Тернопільщині
    Олександр Степаненко, м.Чортків
    “Чтоб тебя на земле не теряли –
    постарайся…”
    (з пісні-шлягера 70-х років)
    У першому турі виборів Президента на Тернопільщині не обійшлося без проблем. Як відомо, частина з них набула резонансу – подекуди відверто тенденційного – у загальнонаціональних ЗМІ.
    Проблеми почали виникати вже за кілька тижнів до виборів. Так, до Чортківської окружної виборчої комісії було завезено партію малих скриньок для голосування, у яких не було дна… У переддень виборів виявилося, що на декількох дільницях у Збаразькому та Зборівському районах скриньки для голосування не було завезено взагалі і вибори на цих дільницях довелося рятувати у “пожежному порядку”. Через безпечність ряду дільничних комісій Шумського, Кременецького, Бережанського та Теребовлянського районів було внесено не погоджені з Центрвиборчкомом зміни до виборчих бюлетенів…
    Але найбільше проблем, як і у інших регіонах, виникло у день голосування – навколо неякісно складених списків виборців. На окремих дільницях виявилися “загубленими” цілі багатоквартирні будинки, а подекуди – частини вулиць. Систематично зустрічалися перекручення прізвищ, імен, по-батькові та дат народження виборців. І якщо на попередніх президентських та парламентських виборах правом усувати подібні непорозуміння були наділені дільничні комісії, то тепер, аби відстояти своє право на участь у виборах Президента, люди змушені були звертатися до суду або до територіальних виборчих комісій.
    Я був свідком того, як до Чортківської окружної виборчої комісії приїхала літня подружня пара з села Залісся, розташованого за 30 км від районного центру. Ці люди усе своє життя – а обом йде восьмий десяток – прожили у тому Заліссі. Відтак їм важко було зрозуміти, чому їх обох не було внесено до виборчих списків, відмовлено у праві проголосувати та змушено їхати до міста, і все ж – вони зробили це. Але, зрозуміло, далеко не всі виборці були здатними у прямому значенні слова боротися за своє право голосу. Більшості із “загублених” у списках та неправильно вписаних до них – особливо у сільській місцевості – проголосувати так не вдалося. У містах ситуація була дещо кращою, хоча і тут далеко не кожний зміг вистояти багатолюдну чергу, аби подати заяву про внесення у списки… Показово – якщо Чортківською окружною виборчою комісією було задоволено 480 скарг виборців на невнесення їх у списки, то вже Тернопільською міською – близько 1500.
    Окремим болісним питанням стала роль місцевих судів у захисті прав виборців. Якщо деякі судді – наприклад, Збаразького, Підволочиського, Лановецького, Борщівського, Гусятинського районних судів – напружено відпрацювали, розглянувши у день голосування десятки скарг виборців, то позицію інших не можна назвати інакше, як демонстративним саботажем. Так, суддя Чортківського районного суду Квятковська Л.Й. не розглянула за день голосування жодного звернення виборця. Перед кожним, хто звертався у той “судний день” за захистом свого виборчого права, ставилася однаково абсурдна та протизаконна умова: сплатити держмито та скласти позовну заяву у присутності адвоката…
    Як з’ясувалося у ході підрахунку голосів неготовими до голосування виявилися не лише деякі виборчі комісії, але й багато виборців, які через незнання законодавства неправильно заповнили виборчі власні бюлетені. В результаті дільничним комісіями області було визнано недійсними 14 тисяч бюлетенів … Чим це не привід для роздумів тим, хто заполонив весь видимий простір фотопортретами одного кандидата і не подбав про елементарні роз’яснення порядку голосування ?
    Чимало непорозумінь виникало довкола питань про включення до списків виборців громадян, які знаходяться на роботі за межами України – а таких у західному регіоні країни дуже багато. Дехто з них свідомо повернувся у день голосування додому – і отримав відмову у внесенні до списків. У цих випадках комісії посилалися на Закон “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, згідно якого “постійним місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої він проживає строком понад 6 місяців на рік”. А тому, якщо приміром, людина рік – два не жила у рідному селі, її ім’я не вносили до списків і пропонували голосувати у “своїй Польщі, або Італії”. В той же час, за законом “Про вибори Президента України” (ст. 2) : “Право голосу на виборах Президента України мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років… Будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняються.” Усім відомо, що більшість наших земляків працює за кордоном нелегально, а тому і уникає звертатися до будь-яких офіційних установ з питань захисту своїх прав та інтересів. В той же час, незаперечним пріоритетом у цій ситуації є те, що усі ці люди є громадянами України, а тому ніхто не повинен обмежувати їх у праві обирати главу держави отим самим “загальним, вільним і прямим” голосуванням.
    Як проходили вибори в Нікополі
    Юрій Бабінін, м. Нікополь
    Мені довелося провести останні вибори у якості голови ДВК № 19 у сумнозвісному ВО № 35, де на останніх парламентських перегонах точилась боротьба між О.Жиром та ставлеником п.Пінчука – начальником кримінальної міліції м.Дніпропетровська п.Драчевським. З проханням зайняти посаду голови до мене звернулася довірена особа п.Ющенка у нашому місті К.Лященко, після того, як делегований у комісію мій попередник опинився у лікарні з інфарктом вже після першого засідання ДВК.
    Влада зробила все, щоб відмобілізовані нею кадри з останніх парламентських перегонів знову зайняли свої місця у виборчому процесі: прибув із Києва голова ТВК пан Швець, знайшовся його заступник п.Лопатко, а у дільничній комісії, куди я прийшов, під вивісками провладних кандидатів виявився повний склад “професіоналів” попереднього скликання. Так, секретар комісії став представником Козака, заступник – Базилюка і т.д.. Вже на першому засіданні вони цілком захопили всі платні посади, так що я став головою-волонтером із щирим бажанням послужити правді.
    Наводити порядок у комісії виявилось не просто, але я діяв принципово і присвятив цьому значну частину свого вільного часу. Виявилось, що комісією фактично керує не тільки куратор з міськвиконкому, але і з обласного управління освіти, оскільки комісія працювала у будинку технічного ліцею (колишньому ПТУ). Довелося категорично заборонити платним членам ДВК виконувати будь які вказівки тих, хто протиправно втручається у виборчий процес і з кожним засіданням змінювати атмосферу на краще.
    Головною проблемою, як і майже скрізь в Україні, стали списки виборців. З цього приводу я направив до ТВК та органів місцевого самоврядування 3 петиції.
    За час діяльності комісії, на передодні голосування, ми розглянули та задовольнили понад 300 скарг виборців (з 2156 зазначених у списках), які виявили різного роду неправильності у прізвищах і т.і. Але біля 40 осіб із тих, хто не прийшов перевірити списки на дільницю, у день виборів не мали можливості голосувати. Частина з них – 17 осіб, після довгого умовляння все ж пішла до ТВК та місцевого суду, а потім повернулася і голосувала. Інші цього не зробили, так як за свідоцтвом голови ТВК п.Швеця, у цей день до суду і ТВК в Нікополі у чергах стояли більш ніж 3 тис. виборців.
    Напередодні виборів була інформація, що до міста прибули 4 вагони осіб з відкріпними посвідченнями і ми очікували їх появи, міркуючи, як протистояти цій навалі, але окрім 12 осіб, ніхто так і не з'явився.
    Проголосувало у нас на дільниці 1434 виборці (65%).Cкарг від наглядачів не було, окрім акту від представника кандидата Бойка відносно того, що наглядач від Ющенка мав пакет із словами “Так” і таким чином вів агітацію за Ющенка.
    “Тому що...” – набрав у нас 45%, Ющенко 28% – характерні для усього регіону показники. Єдине, що принесло радість, це те, що особисто відбракував 20 бюлетенів, які рахівник із числа членів ДВК відніс на користь Януковича, хоча вони мали різного роду позначки.
    Заметки наблюдателя на избирательных участках в Горловке
    Александр Багин, “Зеленое движение Донбасса”
    Я был наблюдателем от прессы (газета КВУ “Точка зору”) на избирательных участках г. Горловки территориального округа № 48. Хочу поделиться своими впечатлениями от того, что происходило в Донбассе.
    В день выборов Президента Украины, в период открытия избирательных участков и в процессе голосования все было относительно спокойно и без особых проблем. Самой большой проблемой оказалось то, что много людей не смогли найти себя в списках для голосования, а ехать в окружную комиссию отказались (далеко, неудобно, необходимо время). На избирательном участке № 61/48 таким образом не смогли проголосовать около 100 человек, если быть точным, то не смогли реализовать свое конституционное право. Из четырех участков, которые мне удалось посетить под конец голосования с 19-00 до 19-30 на голосование пришли от 61% до 64% избирателей. На участках получили открепление от 10 до 15 человек.
    Центральная избирательная комиссия гарантировала, а в нашем случае такие гарантии дала и Партия Регионов, что со стороны комиссий нарушений не будет. Однако подсчет голосов на участке № 59 в здании ОШ-12 проходил в режиме сплошных нарушений. Председателем комиссии было сообщено, что проголосовало по спискам 1560 человек из 2544 избирателей. Из них 35 проголосовало на дому. Было погашено 984 оставшихся бюллетеней, но контрольных отрывных талонов оказалось 1570.
    Пересчитали четыре раза и только на пятый раз, когда отстранили наблюдателей в дальний угол и члены комиссии стали плотным кругом вокруг стола, все оказалось нормально и отрывных талонов стало на 10 меньше.
    Секретарь комиссии и еще двое членов в стороне усердно пересчитывали свои комбинации, выясняя где же все-таки произошел прокол, но отступать было уже некуда. На просьбу пересчитать неиспользованные бюллетени поступило категорическое возражение. Ведь уже все сошлось и они были уверены, что их меньше не будет!
    Было понятно, что теперь будет проблема с 10-ю лишними бюллетенями в урнах для голосования. Начали выгружать бюллетени из урн. Несколько членов комиссии их начали сортировать, пересчитывать и складывать в стопочки. При этом на столе находились ручки, линейки и какие-то бумаги (это прямое нарушение закона). Пересчитав бюллетени, члены комиссии отказались называть их количество. Посоветовавшись с председателем, начали еще раз пересчитывать. Оказалось, что было 1569, но остаток 9 тут же положили на одну из сотен и объявили, что все нормально и все сходится.
    Но впереди подсчет голосов и, согласно с Законом надо озвучивать каждый бюллетень, что должен делать председатель в присутствии наблюдателей. Однако, комиссия голосует и принимает решение не озвучивать, а разложить на стопки каждого кандидата, пересчитать и только потом объявить результат. Это прямое нарушение Закона, изменения в который комиссия вносить не вправе. Понятно, что таким образом 10 результатов можно не озвучивать.
    Во время сортировки и пересчета бюллетеней была попытка вынести часть за пределы стола, где подсчет не виден был наблюдателям. При сортировке, рядом с последней стопкой “за” Януковича лежали стопки “против всех” и испорченные (недействительные) бюллетени. Одна из членов комиссии (учительница), пересматривая отбракованные бюллетени, периодически часть из них перекладывала в стопку Януковича. Как были разложены бюллетени не известно. Это делали члены комиссии, которые формально были представителями от разных кандидатов. Наблюдая за этим процессом, я попытался протестовать и просил озвучивать подсчет хотя бы по каждому кандидату. На что поступил протест председателя и секретаря комиссии. Часть членов комиссии заявили, что наблюдатели мешают вести подсчет и потребовали их отстранить подальше. Что также является нарушением закона и прав наблюдателей. Я попытался узнать – сколько испорченных бюллетеней и сколько против всех?
    Председатель стала орать на меня, требовать, чтобы я ушел за какую-то невидимую линию и грозить, что вызовет милицию, чтобы меня забрали за беспорядки. Тут на меня сорвалась практически вся комиссия, а членов было аж 33 для подтверждения демократичности выборов.
    Я попросил перепроверить бюллетени “за” Януковича. Выяснилось, что испорченных, то есть недействительных, в этой стопке оказалось 25 штук. Понятно, что эта стопка была самая большая и ее все же посчитали, но вот результат мы так и не узнали. Чтобы получился баланс, председатель сделала очень просто. Сложила все “за” остальных кандидатов, плюс испорченные и “против всех”, а разница стала “за” Януковича. Вот так, желая сделать благо Виктору Федоровичу, потеряли еще 10 голосов. Зато у комиссии меньше проблем.
    На следующий день я узнал, что практически на всех участках бюллетени не зачитывались, а подсчет проходил старым способом. Учитывая наш случай – а это почти 2% голосов, таким способом могли прибавить Януковичу на любом участке. Из поведения членов комиссии было понятно, что они все за Януковича и готовы способствовать подтасовке голосов в его пользу.
    Как пройдут выборы определяется, прежде всего, при формировании территориальных и участковых комиссий. В Донбассе было все сделано для того чтобы не только полностью контролировать, а и управлять процессом выборов. Вернемся к учителям. Кроме того, что учителя самая обиженная и самая низко оплачиваемая прослойка бюджетников, они еще и далеки от политики. При этом меня удивили их яростные взгляды, готовность идти на все в поддержку Януковича, как “за родного Сталина”. Почему-то пришло на ум именно это сравнение. Почти половина избирательных участков в нашем городе размещены в школах и, соответственно, большая часть членов комиссий на этих участках являются учителями. Они как один, стеной с дрожащими губами, руками и со слезами на глазах готовы идти и поддерживать того, кто в детстве и в молодости, как они называют, был “трудным ребенком”.
    Эти факты в книгах “Загадка Виктора Януковича” и “Прикоснись к судьбе” попытались преподнести как трудности судьбы. Ведь Янукович плохо учился, с приходом весны уходил из школы и возвращался только к зиме, чтобы пересидеть холода. Из школы его выпустили. Но каждый из учителей, даже сейчас сталкиваясь с так называемыми “трудными детьми” говорит, что таких надо изолировать от школы и от нормальных детей. А Януковичу хоть и подарили звания профессора и академика, даже сейчас пишет с ошибками.
    Боже, какое поколение вырастет на этих зернах просвещения в Донбассе! Дети в школах и молодежь в училищах готовы разорвать сверстника, если его родители “за” Ющенко. Можно понять старушек и базарных баб, несущих всякий бред и небылицы, стоя у прилавка. Но как понять учителя, который говорит, что Ющенко разбазарит наши земли, продаст Украину американцам, не умеющих преподавать на украинском уволят, а “бандеровцы” придут и будут резать всех москалей? Умиляться от того, что Ющенко здоровье подорвали – и правильно!, – а больной президент нам не нужен!
    Черный пиар в Донбассе и особенно телевидение сделали свое дело. Это массовое зомбирование и информационная блокада. Больно смотреть на этих людей с искалеченным сознанием, которые при одном слове “Ющенко” приходят в состояние крайнего негодования и даже ярости. Тут же кричат о какой-то угрозе и необходимости обороняться. Это разжигание межрегионального конфликта благословляется властями и поддерживается нашими учителями, которые закрывают глаза на все нормы морали, демократии и самое главное – законности. Фактически идут на преступления и учат этому других.
    
    Свято для душі або дев’ять найпрекрасніших і найтривожніших годин у моєму житті
    Мирослава Антонович, Національний університет “Києво-Могилянська академія”
    Емоції.
    З 20 год. вечора 31 жовтня до 6 години ранку 1 листопада 2004 р. я провела біля однієї з виборчих дільниць Голосіївського району міста Києва. Здавалося очевидним, що всі свідомі громадяни України, не задіяні у виборчих дільницях і не прикуті до ліжка, не діти і не старці, в цей час мають бути біля своїх виборчих дільниць у тій ситуації, коли автобусами та поїздами в тиждень перед виборами розвозили по цілій Україні людей, які викликали недовіру. Мукачівські події на виборчих дільницях ще не забулись, і хотілось бути впевненою, що мій голос не пропаде. Я сподівалась побачити велику кількість людей поруч. Такі люди справді виявились – аж дванадцять. Чотири молоді сім’ї, одна з яких простояла до шостої години ранку з дитинкою меншою року – хлопчик тихесенько спав цілу ніч на повітрі, ніби відчуваючи важливість місії батьків. Його присутність навіювала спокій. Була і його бабуся, і ще двоє чоловіків, середнього і старшого віку. Ось і все біля цієї дільниці, плюс ще двоє людей біля сусідньої дільниці, то ж ми почувалися охоронцями двох дільниць. Було холодно і тривожно, чекали оголошення підрахунку голосів спершу через дві години, три, а потім просто чекали, втративши відлік часу. Бігали під відкриті вікна другого поверху дільниці, там декілька годин була тривожна мовчанка, а потім почало долинати “Ющенко”, “Ющенко”, “Ющенко”, “Ющенко”, “Ющенко”, “Янукович” і з приблизно такою періодичністю декілька годин. Рідніших за тих людей, яких я вперше побачила у своєму житті у цю холодну осінню ніч, у мене в той час нікого не було. Це була єдність душ, яка можлива тільки в дуже рідкісні моменти життя, але саме в такі моменти відчуваєш, що людська душа – це найпрекрасніше творіння Бога. І ще одне – всі ці люди за винятком двох, були російськомовними, але більших українців я в своєму житті не зустрічала.
    Почуття виконаного обов’язку виникло, аж коли ми побачили протокол про результати виборів по дільниці і ескортували автобус з бюлетенями і багатьма членами дільничної комісії до територіальної комісії. Залишався острах, чи прийме територіальна комісія протокол і бюлетені. Вже вдома, після декількох годин чи то сну, чи марева, я почула по 5 каналу, що голова Голосіївської територіальної виборчої комісії зник з протоколами і бюлетенями, збивши при цьому авто народного депутата. Тоді я зрозуміла, що не виконала свою місію до кінця, що ще й біля територіальної виборчої комісії треба було охороняти своє виборче право. На щастя, виявилось, що мова йшла тільки про одну дільницю Голосіївського виборчого округу, але урок цей треба засвоїти.
    Поради.
    Для перемоги Віктора Ющенка у другому турі найгостріше потрібні дві речі – правильні списки виборців і охорона свого голосу біля дільничної і територіальної комісій. До своїх виборчих дільниць треба підійти всім, хто хоче, щоб його виборче право було зреалізоване – в Україні при існуючій владі виборче право не дорівнює праву проголосувати, це ще й необхідність захистити свій голос. Якби біля Кіровоградських дільниць були виборці, не вдалось би вчинити там розбій, і голові 48 дільниці Голосіївської територіальної виборчої комісії м. Києва не вдалось би втекти, і ще багато чого не сталось би у ту ніч. Як виявилось, коли в одній з виборчих дільниць Києва вимкнули світло, люди, які чергували біля дільниці, ввімкнули фари своїх авто, аби освітити приміщення для підрахунку голосів. І для цього потрібні були люди біля виборчих дільниць.
    Банальна істина – свобода не приходить сама і не дарується, свободу треба вибороти і відстоювати – на цьому етапі в Україні втратила свою банальність. Як показав перший тур виборів 2004 в Україні, ми вже до свободи дозріли, тепер її треба відстояти, пожертвувавши годиною, щоб перевірити своє прізвище у списку виборців і однією безсонною ніччю. Це, як виявляється, не тільки громадянський обов’язок, це ще й свято для душі.
    “Мертвые души” в списках избирателей в регионах Донбасса были оставлены сознательно
    Антоніна Галкіна, м. Миколаїв
    За несколько дней до выборов была проведена подмена списков, во всяком случае в Николаеве! Участковые комиссии добросовестно проверили и внесли уточнения в списки до выборов. 29 октября под предлогом перевода списков на украинский язык, списки были изъяты с участков и в них внесли “последние коррективы”, т. е. многих оттуда убрали, а “мертвые души вставили”. На том участке, где работала я, мы составили первый акт в 8.40 утра. А через полчаса пришло 18 человек с приглашениями, в которых у избирателей стояли номера в списках, но в самих списках их не оказалось. И человек тыкал пальцем в члена комиссии и говорит: “Вы же три раза уточняли список. Вот приглашение, выписанное Вашей рукой”. После того, как мы составили акт, который, кстати, подписал председатель участковой комиссии, я его отвезла в штаб и теризбирком, у нас на участке побывали два представителя ОБСЕ и доверенные лица всех кандидатов в Президенты. Причем, слова председателя комиссии о тот, что списки изымались с участка записаны как минимум на пять видеокамер.
    Одеська опозиція не вірить у обіцянки влади виправити недоліки
    Ігор Столяров, Одеса
    3 листопада в Одесі проведена прес-конференція керуючого справами виконавчого комітету Одеської міської Ради Володимира Лемзи. Тема – перший тур виборів Президента і недоліки, які він виявив. Влада запевняла, що другий тур виборів буде більш досконалим. Опозиція у це не вірить.
    Одним з найвагоміших недоліків, які були виявлені в Україні, і зокрема в Одесі, під час проведення виборів Президента, стала наявність не внесених до списків виборців громадян. Про це повідомив на прес-конференції у малому залі міськвиконкому керуючий справами виконавчого комітету Одеської міської Ради Володимир Лемза. Подібні недоліки досить часто зустрічали і виборці Одеси.
    Журналістам стало відомо, що з метою уникнути подібних проблем під час другого туру голосування в Одесі утворена спеціальна комісія, яка з’ясує причини зникнення деяких виборців зі списків.
    За словами Володимира Лемзи, серед причин, які призвели до згаданих проблем може бути неналежне виконання обов’язків працівниками житлово-комунальних господарств, паспортистами та керівниками, які мають здійснювати контроль за цією роботою.
    Цими днями керівники районних держадміністрацій міста організують обхід виборців з метою вдосконалення списків і передачі запрошень на виборчі дільниці для голосування під час проведення другого туру виборів Президента України. Громадянам, які не реалізували конституційне право віддати свій голос за бажаного для них кандидата у зв’язку з відсутністю їхніх прізвищ у списках виборців, будуть висловлені вибачення від районних та міської гілок влади.
    За повідомленням прес-служби міської Ради, раніше такі проблеми практично не виникали, бо відсутні прізвища вносили у додаткові списки в день голосування. Нині, у зв’язку зі зміною законодавства, ця процедура ускладнена. Прізвище виборця можуть внести до списків не на виборчій дільниці, а лише після рішення територіальної виборчої комісії або суду.
    Тим часом Одеський міський голова Руслан Боделан вже підписав розпорядження про створення комісії з перевірки фактів не включення громадян до списків виборців для проведення голосування.
    Згідно з цим розпорядженням, міському голові має бути надана інформація відносно перевірки фактів порушень виконавчими органами Одеської міськради під час підготовки до виборів Президента України і пропозицій відносно притягнення до відповідальності посадових осіб, які винні у цьому.
    Тим часом, у Одеському обласному штабі Віктора Ющенка не вірять у щирість міської влади. Представник штабу Андрій Іщенко переконаний, що “саме міська влада зацікавлена у недоліках зі списками виборців, бо це дозволяє фальсифікувати результати голосування. Влада не здатна вирішити ці проблеми”.
    Народний депутат України Юрій Кармазін вважає, що перший тур виборів Президента України в Одесі відзначився особливого розмаху фальсифікаціями.
    Юрій Кармазін: “У окрузі 137, на дільниці 80, куди входить Юридична академія, і Президентом якої є Голова ЦВК Сергій Ківалов, який виділяв автобуси на зустріч з Януковичем і посилав туди своїх студентів, навіть там з 1200 учасників голосування 600 виборців були за додатковими списками. Про які узгодження, перевірки списків можна говорити?.. І це при тому, що на території цієї дільниці нових будинків не будували. Я кожен будинок там знаю. І так по всій Одесі.
    Саме міська влада приклала руку до фальсифікацій, які допущені. Перш за все, через те, що активісти Партії регіонів і міської адміністрації пропонували виборчим комісії кандидатури від так званих “технічних кандидатів”. І це особи, які фігурують у справі, пов’язаній з розслідуванням кримінальної справи щодо фальсифікації виборів у 2002 році до парламенту і міського голови.
    Нами встановлені факти, коли членам виборчих дільниць вручалися по 400 гривен зарплатні за те, що вони забезпечать правильний результат. За словами народного депутата України, лідера Партії захисників Вітчизни Юрія Кармазіна, “міський голова Одеси мав би вибачитися перед мешканцями Одеси за те, що він допустив таке знущання над членами виборчих комісій, які працювали у непристосованих приміщеннях. Зокрема, у окремих дільницях, де протягом дня перебували близько 50 спостерігачів, не було жодного вікна. Це викликало незадоволення людей. Я вже не кажу про так звані “закриті” дільниці, на яких виявлені значні фальсифікації”.
    Будуючи свою державу...
    Віктор Білодід, м. Южноукраїнськ
    Просидівши майже всю ніч після виборів за монітором, в якомусь повідомленні Віктора Ющенка прочитав таке звинувачення: “прем'єр пропустив початок негативних тенденцій в економіці”. Тому, мовляв, розкручуються ціни, росте прихована інфляція. А слухняні ЗМІ повідомляють про чудові показники росту економіки країни, і їх сприймають (чи не з гордістю) не тільки українці, але й закордон.
    Я не можу не поважати пана Ющенка за його минулі економічні здобутки, але жити в столиці біля підніжжя Олімпу – це зовсім не те, що жити в провінції. Відважусь заявити, що це іноді означає жити зовсім в різних суспільних формаціях. Тому деякі прості для селян речі можуть бути зовсім незрозумілими для політиків.
    Не далі, як сьогодні я зустрів свого знайомого. Мова пішла, звісно, про вибори, про підтримку селянами кандидата від влади. Я розповів, як молоденька мамаша з колясочкою марно намагалась переконати на базарі сільську бабусю, яка продавала овочі, що її обдурили з пенсією.
    – А нам все равно! Добавил – мы за него и проголосуем.
    Ось так все просто.
    В свою чергу, знайомий розповів мені свіже враження, що привіз із села, де часто буває по роботі.
    Мова йшла про одну енергійну жінку, вдову.
    – Вона взяла свій земляний пай, обробила, відчула прибуток, на другий рік бере ще й пай своєї куми. Обробляє, продає врожай та й купляє комбайн. На третій рік добавила ще три паї сусідських, пообіцявши їм заплатить дорожче з врожаю. Почала обробляти. Коли це приїжджають гарні хлопці з Києва, назначають їй, яку суму вона повинна перевести на такий-то рахунок. Кілька тисяч доларів. А якщо не може перевести, мусить відмовились од тих паїв землі. На них є чоловік, який “наложив” лапу.
    – Що значить “наложив”?- запитую я.
    – Він цю землю буде викуплять, коли почнеться продаж землі. Також ще є їхній чоловік, що до продажу буде обробляти землю і всі доходи підуть до Києва. Такі “наглядачі” є повсюди. Наприклад, у “свого” фермера беруть молоко по 1 гривні, а у селян по 5о копійок. І таких випадків багато. В Баштанському районі по 1.2 гр. беруть, а у Братському – по 0.5 гр. Це таке в кожному селі робиться.
    – Он воно що! Це ж учора мені жалівся селянин: хочу здати бичка, але беруть тільки по 4 гр. за живу вагу. Кажу йому, як це так, що тобі при таких цінах не вигідно держати худобу? На ринку ціна в 5 раз вища – 20-22 грн.
    – Розказую: всі селяни навколо знають, що на нашому міському ринку 18 місць для продажу м’яса – державні, ринкові. І тільки 2 місця – колгоспних. І то ти мусиш поїхати, тебе директор запише на який місяць і на який день, коли ти можеш продати своє м’ясо. І ціни диктує не продавець, а той, чиї там місця, тобто той же директор. Хочеш продати дешевше – ні в якому разі. В крайньому випадку тут можеш здати тільки оптовикам. По смішних цінах.
    – Так що ж з тою вдовою, заплатила?
    – Ні, вона відмовилась од тих паїв. Не захотіла зв’язуватись.
    За комуністичного правління був у нас такий непростимий гріх – узагальнювати. Тобто окремі недоліки траплялись, але, як співалось у пісні про нашу міліцію – “где-то кое-кто у нас порой”. А в цілому – все було гаразд (як, до речі, і зараз все гаразд – з газет чи з теленовин). Але за нинішніх перемін я ніяк не можу стримати себе од тої спокуси – узагальнювати.
    Глибоко помиляється той, хто вважає, що наш прем’єр щось там пропустив. Якийсь важливий момент. Ні і ще раз ні!
    Він з першої миті почав активно працювати, будуючи СВОЮ державу, втілюючи свої неписані закони, “по разумению, как велит сердце”.
    Як бачимо з наведених прикладів, українська економіка при ньому ніяк не може стати економною. Принципово.
    На той рік мій знайомий селянин точно не буде вигодовувати бичка. Навіщо? А земля буде годувати не вдову з дітьми, а отих гарних хлопців з Києва.
    Здається, такий тип ринкової економіки називається колумбійським. Там вирощують наркотики і процвітає мафія, що контролює ціни. А також політиків.
    Якщо я не переконав вас, читачу, то чим ви кращі од тої бабусі, якій “добавили” пенсію, за що вона безмежно вдячна владі та віддасть за неї свій голос? А через місяць, як знімуть надбавку, буде лаяти кого завгодно, але тільки не себе.
    Ось у чому причина.
    3.11.04
    На Харківщині кількість тих, хто проголосував у районі перевищує кількість постійного населення
    Як вважають спостерігачі, у Зміївському районі (в. о. №183) було здійснено “вброс” майже 10 тис. бюлетенів.
    Факти на користь цієї гіпотези:
    • кількість тих, хто проголосував у районі перевищує кількість постійного населення на 10 тис. осіб;
    • загалом по району 12 тис. осіб не змогли взяти участь у голосуванні через помилки у списках виборців;
    “Вброс” готових бюлетенів проводився членами комісій. Складений “в чотири” бюлетень, що кидають у скриньку – ознака того, що в середині знаходяться ще один-два бюлетені “за Януковича”.
    Як правило, кожна ДВК у районі нараховувала по одному – два члена комісій від В. Ющенка. За Законом, протокол може бути визнаний дійсним навіть якщо не вистачає 1-2-х підписів членів комісій. Таким чином, голови ДВК вивозили бюлетені із заздалегідь заготовленими протоколами – без підписів членів ДВК від В. Ющенка.
    Зараз за вказівкою РДА головами сільрад проводиться моніторинг випадків неявки мешканців сіл на вибори з метою визначення необхідної кількості бюлетенів “за Януковича”.
    Наш інформ.
    Во втором туре админресурс предлагает массово портить бюллетени?
    4 ноября в школе №135 проходил “разбор полетов” о прошедшем туре выборов в Президенты Украины. Естественно, что власть не совсем довольна результатами выборов. Судя по “темникам”, планировалась победа Януковича в первом туре... Харьков должен был дать около 80% голосов “за единого”. Ан не вышло…
    Поэтому всех учителей, которые являются еще и членами комиссий, натаскивали. Особенно отличилась некая Козюля, бывший директор, которая в резкой форме, “приказала” всем во втором туре массово портить бюллетени, в которых избиратели проголосуют за В. Ющенко...
    Нужно ставить вторую галочку (или крестик) так же и возле фамилии В. Януковича, тем самым, превращая бюллетени проголосовавших за Виктора Андреевича – в испорченные.
    Уважаемые учителя, прочие члены комиссий и наблюдатели!
    Запомните, что за все такие действия предусмотрена статья в Уголовном кодексе Украины. И охота вам за какие-то несчастные гроши сесть в тюрьму? Наши наблюдатели и юристы готовы к таким нарушениям, и поверьте, жалеть вас не будут.
    Уважаемые “ярые агитаторы, провокаторы и прочие нечестные административные работники!
    Рекомендуем вам подумать, прежде чем делать такие заявления. Даже при массированной фальсификации в первом туре по Украине, все же кандидат от власти не выиграл. В ближайшее время окончательные результаты ЦИК все равно будет вынужден огласить... Не делайте “резких движений”. Подумайте о своем будущем, о своей дальнейшей работе. Умные люди никогда “все яйца не кладут в одну корзину”. А ведь во втором туре условия для Ющенко более благоприятные. Голоса Мороза, части коммунистов и Кинаха перейдут явно не к Януковичу.
    Проголосуют во втором туре и избиратели, имена которых были умышленно испорчены в избирательных бюллетенях.
    Поэтому не рискуйте! Можно потерять все. Не пытайтесь фальсифицировать выборы.
    Пресс-служба Харьковского регионального штаба В. Ющенко
    УПЦ КП в Одесі скаржиться на тиск
    Ігор Столяров, м.Одеса
    Як повідомив єпископ Одеський і Балтський УПЦ Київського Патріархату Владика Яків, “за потурання владних установ вірних Київського Патріархату позбавляють храмів. Коли ж ми звертаємося з проханням про захист і підтримку, нам до єпархії надходять лише відписки”.
    На думку Владики Якова, “чиновники різних рівнів в Одесі і області не зацікавлені у зміцненні саме громад Української Православної Церкви Київського Патріархату”.
    Єпископ Одеський і Балтський повідомив і про “відверте захоплення вірними Російської зарубіжної церкви храму Юрія Переможця, який був переданий вірним УПЦ КП міською адміністрацією у дарунок. Нас вже понад місяць не допускають до храму для проведення Богослужіння. Це дуже боляче, коли я, як керуючий Одеською і Балтською єпархією, звертався до правоохоронних органів з проханням виправити ситуацію, а отримував нікудишні відповіді”.
    Владика Яків заявив, що звертатиметься за допомогою і проханням про захист майна і вірних УПЦ Київського Патріархату в Одесі “від свавілля” до Державного комітету у справах релігій, до Генеральної прокуратури і народних депутатів України.
    Душу й тіло ми положим за нашу свободу?
    Василь Овсієнко, лауреат премії ім.В.Стуса, колишній політв'язень
    З маленького села Білка Радомишльського району на Житомирщині надійшла вістка: під час підрахунку голосів у приміщенні дільниці стався інцидент. Спостережник від Партії регіонів Шкабара Олексій Аркадійович, землевпорядник району, прикрившись двома жінками–членами комісії, проставив додаткові позначки на 30 бюлетенях за Віктора Ющенка. Інші члени комісії зауважили цей злочин і зчинили крик, у відповідь на що районний начальник напустився на них з лайкою, залякував і шантажував членів комісії, що складалися переважно з жінок, і переконав їх, що нічого вони не доведуть, що як вони не перепишуть протокол, то це буде зроблено по дорозі в лісі. Він примусив розірвати вже запечатаний пакет з п'ятьма бюлетенями, які були визнані недійсними, та доплюсувати цих 30, які він зіпсував.
    Через кілька днів до Білки приїхали представники районного штабу Віктора Ющенка, щоби члени комісії подали заяви про злочинні дії О.Шкабари. Але ніхто не зважився написати таку заяву: мене поб'ють, мені хату спалять, корову або криницю отруять...
    Ще 1895 року Михайло Драгоманов у статті “Відповідь” написав таке:
    “Лишень тоді, коли ми покажемо свою силу хоч на частині своєї землі, зверне на нас увагу і Європа. Наївно ждати, щоб загал людей, навіть найгуманніших, турбовався з-за других лишень того, що їх б’ють. Мало хіба кого б’ють на земній кулі?! Люди інтересуються звичайно лишень тими, хто одбивається – і таким лишень звичайно і помагають”. (Літературно-публіцистичні праці у двох томах. Том другий, К.: Наукова думка. – 1970. – с. 441).
    Справді, як допомогти людям, які самі не відбиваються?
    Я добре розумію, що страхи сільських жіночок небезпідставні. Сміливості в них додалося б, якби невідворотно діяв Закон. Якби проти Шкабари та співучасниць злочину негайно була порушена кримінальна справа за ст. 158, яка за “підлог виборчих документів” передбачає ув'язнення від 3 до 8 років, то й сільські жіночки посміливішали б. Інакше їх важко переконати, що вибори – це той момент, коли слова національного гімну “Душу й тіло ми положим за нашу свободу” треба сприймати буквально. Або ж – свободи нам не бачити.
    9 листопада 2004 року
    
    
    (Підготовлено за матеріалами бюлетеню Харківської правозахисної групи)
    

Публікація від 17 листопада, 2004 р.