Анатолій Кримський . Як я створюю партію.

   
    *** Захотів я якось створити партію. З ким не буває? Чим би дитя не тішилось. Подивився, що Конституція каже з цього приводу. Написав програму партії, написав статут. Назва партії “Бідняцька” прийшла сама по собі.
    Ну думаю, лишились дрібниці. Зараз я її швиденько зареєструю. Потім дам безкоштовну обьяву в газетах: Є ТАКА ПАРТІЯ.
    Ну, а далі “из искры возгорится пламя” і справа зроблена.
    Та не так склалося, як гадалося.
    Виявляється є
    ЗАКОН УКРАЇНИ
    про політичні партії в Україні,
     який теоретично має бути оснований на Конституції. По простоті душевній я вважав, що так воно і є. На практиці в цьому законі міститься куча заборон та обмежень, які не мають з Конституцією нічого спільного.
    Ось погляньте.
    Стаття 10. Створення політичної партії
    Рішення про створення політичної партії приймається на її установчому з'їзді (конференції, зборах). Це рішення має бути підтримано підписами не менше десяти тисяч громадян України, які відповідно до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим. На установчому з'їзді (конференції, зборах) політичної партії затверджуються статут і програма політичної партії, обираються її керівні і контрольно-ревізійні органи. Діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації.
    Чому обов’язково повинен бути установчий з'їзд? Адже можна без нйого обійтись. Та й нема в бідняків грошей на з'їзди.
    А навіщо зразу десять тисяч підписів? Збір цих підписів теж коштує грошей.
    Давайте чесно скажем, що при демократії партії повинні створюватись під ідеї, а не під гроші. А ідея не може прийти одночасно до десяти тисяч рівномірно розподілених по території громадян. Припустимо в мене є цікава ідея, але партія не може жити святим духом. Потрібні кошти. Якщо відкинуть лишні обмеження, я б зареєстрував би партію. Люди вступали б в неї (хай спочатку одиниці), платили б внески і партія якось би розвивалась. А зараз що я скажу людям? Скажу: платіть менігроши, а я може, створю партію, а може нічого в мене не вийде.
    Як бачимо, по закону створення партії напівлегальне, чи навпаки – напівпідпільне. Партія повинна спалахнути відразу, як пожежа. По закону виникнення іскр не дозволяється.
    А зараз маленька екскурсія в історію. Всі пам’ятають безальтернативні радянські вибори. А по закону вони були альтернативними. Якщо ти не згоден, то можеш закреслити прізвище нав’язаного кандидата і вписати інше. Але зрозуміло, що народ не зможе так самоорганізуватись, щоб викреслити ненависного кандидата і вписати свого. Скільки існував Союз, не було жодного випадку, щоб висунутий кандидат та не був обраний. Те саме ми бачимо зараз. Бідняки швидше вимруть, ніж створять свою партію. Що ми і робимо.
    Подивимось на вимоги до статуту партії. Тут знову виникають питання.
    Стаття 8. Статут політичної партії
    Політичні партії повинні мати статут. Статут політичної партії має містити такі відомості:
    2) перелік статутних органів політичної партії, порядок їх утворення, їхні повноваження і термін цих повноважень;
    А відсутність уставних органів допускається чи ні? Припустимо, в моїй партії я являюсь єдиним органом. Кому яке діло? Якщо комусь це не подобається, ну не вступай в цю партію і все.
    3) порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній;
    А чи можна обійтись без зупинення членства? Зупинення – це штучний прийом , слизький і лукавий. Він потрібен лише чиновникам, нашій партії він не потрібен.
    6) порядок внесення змін та доповнень до статуту і програми політичної партії;
    А можна, щоб не допускалися ніякі зміни? Якщо когось щось не влаштовує в цій партії – створюй свою.
    7) порядок скликання та проведення партійних з'їздів, конференцій, зборів та інших представницьких органів політичної партії;
    А можна обійтись без представницьких органів політичної партії? Наші цілі ясні, задачі визначенні і не потрібні нам ці збори.
    І взагалі зауважень по цьому закону стільки, що не знаю з чого почати. Начну з питання: скільки подібних законів можна створити? Зрозуміло що багато. Математики скажуть – незліченна множина. Цікава справа: конституцийні вимоги одні і ті ж, а законів може бути богото. Як таке може бути? А дуже просто. Таке відбувається, коли законы не мають нічого спільного з Конституціею. Так давайте це чесно визнаєм.
    Між Конституцією та законами має бути однозначна причинно-наслідковий зв’язок.
    На основі Конституції може бути створений лише один закон. Він і буде найдемократичніший. Вірний і зворотній зв’язок. Уявим собі фантастачну ситуацію – зникла Конституція України. Не залишилось її тексту ні на жодному носії інформації. Але вціліли закони. Якщо вони справді основані на Конституції, ми її текст все ж таки відновимо повністю і однозначно, хоч помучитися доведеться.
    Якби я був молодим настирливим студентом юрфаку, я б спробував проробити цю процедуру з діючими законами. Ох вже каліцтво вийшло б замість Конституції.
    Існує думка, що в Верховній Раді мають засідати фахівці – економісти та юристи. І ось їхній результат - ЗАКОН УКРАЇНИ про політичні партії в Україні. Математики і програмісти повалились би на підлогу і засовали б ногами від сміху. Це все одно, що доводити теорему Піфагора, спираючись на закон Архімеда. Може цих фахівців замінити кухарками, як мріяв товариш Ленін?
    Так чому ж я не можу створити цю партію? Кожна вимога має бути разумна. Хай законодавці доведуть мені розумність своїх вимог. Вони можуть цього не робити, але тоді хай приберуть їх. А поки що депутати всими силами захищають народ, тільки б не дати можливість народу самому захищатися.
    Не будучи оригіналом, я послав запит в Конституційний суд: рятуйте товариші! Давлять!
    Відповідь надійшла напрочуд швидко:
    «Громадяни мають право звертатися до Конституційного суду лише з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України. Таких питань ви не ставите».
    І вони праві. Згідно з законом «Про Конституційний Суд України» звернення простих громадян про відповідність Конституції України законів та інших правових актів» не допускаются. Якщо ж закони порушують ваші конституційні права, ви повинні мовчки проковтнути це неподобство, тому що в цьому випадку діє стаття 40.
    Стаття 40. Суб'єкти права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом України
    Суб'єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом України у випадках, передбачених пунктом 1 статті 13 цього Закону, є Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
    А ось ця стаття і цей пункт: Стаття 13. Повноваження Конституційного Суду України
    Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:
    1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
    
    Як бачимо, депутати, відмінно знаючи себе, вирішили захиститись від народу. Вони надали “право на конституційне подання” особам з таким же моральним обліком та індексом інтеллекту, як у них самих..
    А в (не будемо далеко ходити) Німеччині найостанніший фріц має таке право, не кажучи вже про гансів. Та не дай бог, порушить права простого німця: Немецкий Конституційний Суд тут же зробе з бундестагу бундесрат.
     Я дивуюсь собі: навіщо я тримаю цей парламент і цей суд? Може краще козу тримати?
    А ось губернатор моєї області Кушнарьов на два місяці пізніше ніж я почав створювати партію. Зате ніхто не сумнівається, що він її створить. Гадають лише, чи встигне він до лютого.
    Легко якось в багатих воно виходить: захочу – створю, не захочу – не створю.
    А як називається лад в якому демократія лише для багатих? Багатократія?
    

Публікація від 9 лютого, 2005 р.