Наша сторінка на Facebook Наша сторінка у Twitter Наш канал Youtube
підписатися на новини
Email
підписатись
відписатись

ІСАР «Єднання»
Ресурсний центр ГУРТ
ГО Громадянська палата міста Києва
Журнал
Коаліція ГО Покоління демократичних перетворень
Парламентський клуб НУО
Українська гельсинська спілка з прав людини
Портал Громадський простір

 

 ПУБЛІКАЦІЇ -- Бюлетені та видання наших колег


Бюлетень Харківської правозахисної групи

   
    ХРОНІКА
    В Украине средний размер взятки – 8600 гривень
    С начала года оперативными подразделениями МВД выявлен 3721 факт взяточничества (на 19,7% больше, чем в прошлом году), из которых 2489 уже расследовано, а материалы направлены на рассмотрение судов.
    Об этом сообщили в Департаменте по связям с общественностью МВД Украины.
    Только за последнюю неделю работниками подразделений по борьбе с экономической преступностью задокументированы 66 фактов взяточничества, сообщает ForUm.
    В целом с начала года в получении взяток разоблачено свыше 2,5 тыс. человек, среди которых полтысячи – руководители предприятий, учреждений, организаций, свыше трех сотен – должностные лица контролирующих органов, более 100 – служащие органов власти, управления и местного самоуправления, в том числе 18 должностных лиц обладминистраций и облсоветов, 41 – райгосадминистраций, 32 – горсоветов и горисполкомов.
    Как показывает анализ, средний размер взяток составляет 8600 грн. (в прошлом году – 4700 грн). При этом милицией задокументированы 136 фактов, когда сумма взятки превышала 10000 грн., и 52 факта, где размер взятки достиг более 30000 грн., сообщает Департамент по связям с общественностью УМВД.
    14.12.2005
    http://news.media-objektiv.com/ukraine/2005/28698.shtml
    Верховна Рада України ухвалила в першому читанні закон стосовно захисту особистих прав і свобод людини і громадянина
    Верховна Рада України повернулася до раніше не підтриманого законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (стосовно захисту особистих прав і свобод людини і громадянина)» та ухвалила його в першому читанні. За таке рішення в четвер проголосували 228 народних депутатів.
    Законопроектом пропонується внести зміни в Кодекс України про адміністративні правопорушення та в Кримінальний кодекс України.
    Змінами передбачається встановлення:
    — кримінальної відповідальності особи за порушення, обмеження або перешкоджання здійсненню прав громадян, які стосуються рівного доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (ст.161-1 КК України);
    — нових кваліфікуючих ознак (за попередньою змовою групою осіб або з використанням технічних засобів для негласного зняття, знищення, спотворення, блокування, витікання чи порушення встановленого порядку маршрутизації інформації, яка передається засобами зв’язку, у мережах рухомого (мобільного) зв’язку та в інших телекомунікаційних мережах, через комп’ютер) для таких складів злочину, як:
    а) порушення таємниці або безпеки листування, телефонних розмов, телеграфної кореспонденції чи інформаційної системи, що передаються засобами зв’язку, через комп’ютер або телекомунікаційні мережі (ст.163 КК України);
    б) порушення недоторканності приватного життя (ст.182 КК України);
    в) втручання в діяльність державного діяча (ст.344 КК України);
    г) незаконне використання технічних засобів негласного отримання інформації (ст.359 КК України);
    д) несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем, комп’ютерних мереж або мереж телекомунікації (ст.361 КК України);
    — посилення покарання винної особи за вчинення нею таких адміністративних правопорушень:
    а) порушення умов і правил, які регламентують діяльність у сфері телекомунікацій, поштового зв’язку й користування радіочастотним ресурсом України, передбачену ліцензіями (ст.145 КоАП України);
    б) порушення порядку й умов надання послуг зв’язку в мережах загального користування (ст.148-2 КоАП України);
    в) використання засобів зв’язку з метою, що суперечить інтересам держави, з метою порушення громадського порядку й зазіхання на честь і гідність громадян (ст.148-3 КоАП України).
    Дзеркало тижня № 49 (577)
    17-23 грудня 2005 р.
    http://www.zn.kiev.ua/ie/show/577/52102/
    ПОЛІТИКА І ПРАВА ЛЮДИНИ
    З нового року Україна поринає в конституційний хаос
    Такий невтішний прогноз лунав майже у всіх виступах, які сьогодні прозвучали на круглому столі з питань конституційної реформи в Україні, який провели 12 грудня Лабораторія законодавчих ініціатив та Фонд Конрада Аденауера.
    На круглому столі розгорілася гаряча суперечка між прихильниками скасування цієї реформи і прихильниками її впровадження. Однак і ті, й інші були єдині в тому, що внаслідок різкої зміни моделі виконавчої влади і відсутності десятків необхідних законів та процедур в Україні може настати конституційно-законодавчий хаос, з не прогнозовано важкими наслідками...
    Прихильники запровадження політреформи в основному аргументували це тим, що її, мовляв, вже неможливо відмінити. Представник Верховної Ради в Конституційному суді Селіванов навіть заявив що відтепер конституцію можна міняти лише референдумом. Тези про «поїзд який вже пішов» повторив послідовник «проффесора» Януковича Тарас Чорновіл. Їм заперечив конституційний експерт ХПГ Всеволод Речицький, який порівняв ці твердження з відомим «учение Маркса всесильно, потому что оно верно».
    Політолог Вадим Карасьов заявив що в принципі нема значення, де міняти конституцію – хоч в туалеті. На що опоненти Карасьова резонно зауважили, що те, що вироблено в туалеті, не може бути фундаментом держави і закону. Карасьов окрім всього спробував мотивувати «переваги» політреформи тим, що, мовляв, президентською державою може кожен дурень керувати, а ось попробуйте навчитися керувати парламентською...
    Професор Києво-Могилянської Академії, суддя Конституційного Суду у відставці Микола Козюбра заявив, що жодні зміни Конституції не компенсують браку політичної культури в сучасному українському суспільстві. Поваги до Конституції не нададуть і численні та грубі порушення конституційних процедур, за якими і тільки за якими можуть вноситися зміни у конституцію. Тому, на його думку, відміна цієї реформи – справа найближчого часу.
    Найбільш послідовну і різку критику реформи Конституції навели представники Харківської правозахисної групи Євген Захаров та Всеволод Речицький. Захаров сказав, що це є не що інше, як конституційний переворот, заколот, оскільки не можна погодитися зі змінами до Конституції, які прийняті з брутальним порушенням процедури внесення змін до Конституції. Немає ніяких завдань щодо цієї реформи, окрім одного – її скасування. Речицький назвав реформу «злочинною». Він відзначив, що з реформою можна й погодитися, якщо прибрати з Конституції визначення, що Україна є правовою державою. На їх думку, ліквідація президентської форми правління в Україні зробить Україну безпорадною перед більш мобільною президентською системою у сусідній Росії. Як слушно зауважив Олександр Северин, який одночасно є активістом Альянсу «Майдан» і членом ХПГ, політреформа різко міняє повноваження депутатів та Президента ще до закінчення їх повноважень. Українські громадяни, які голосували за Президента і парламент з одними повноваженнями, раптово отримують абсолютно інші за повноваженнями парламент і Президента, позбавленого більшості важелів влади. Зокрема Конституцією України, як конституціями інших країн категорично забороняється вносити будь-які зміни під час військового, надзвичайного або революційного стану в країні. Саме революційний стан був під час голосування змін до Конституції 8 грудня минулого року.
    На думку членів ХПГ, достатньо першого, оформленого згідно із законом, подання до Конституційного Суду, і чинність закону №2222 від 8 грудня 2004 року буде скасована. І помиляються ті, хто вважає, що скасування змін до Конституції, проголосованих в пакеті, одразу робить Президента нелегітимним. Експерти ХПГ, фахівці з конституційного права, впевнені, що зміни до ординарних законів залишаються чинними.
    На даний час народним депутатам України з боку ХПГ та Альянсу «Майдан» вже запропонований проект подання у Конституційний Суд, в якому правочинність реформи оскаржується на підставі брутальних порушень конституційної процедури, які були допущені в процесі нав’язування цієї руйнівної для України зміни конституційного ладу.
    Наш інформ.
    Без забезпечення прав людини до ЄС не пускають
    Про це 9-го грудня саме напередодні Дня прав людини, заявили Олег Скрипка, керманич гурту ВВ, та Євген Захаров, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини.
    На запитання журналістів, що примусило співака звернутися до такої теми,Олег Скрипка відповів: «Рок-музика є музикою протесту, в тому числі протесту проти сваволі та зазіхання на людську гідність. Я підтримую гуманістичні ідеї правозахисників та вважаю, що тільки спільні зусилля громадськості зможуть зменшити рівень порушення прав людини в Україні. Це тема, яка часто замовчується, але права людини стосуються всіх без винятку, рок-музикантів також.» Олег Скрипка зазначив, що виконавці дуже потерпають від «піратства» в Україні. Про це дуже багато говорили на всіх рівнях, навіть, прийняли спеціальний закон, але реальний стан майже не змінився. Виконавча влада майже нічого не робить для виконання цього закону. Практично у всіх багатолюдних місцях – в переходах метро, на ринках можна придбати неліцензійні CD. Якщо казати в цифрах, то це може сягати половини усіх продаж CD, причому ціна ліцензійних CD не дуже відрізняється від піратської продукції.
    Євген Захаров відзначив позитивні зміни, які відбулися за останній рік в Україні в царині прав людини, але поряд з тим зазначив, що залишилося чимало гострих питань, які повинні бути вирішені, зокрема катування в міліції, доступ до інформації, забезпечення права на мирні збори тощо.
    Володимир Яворський, програмний директор Української Гельсінської спілки з прав людини, відзначив, що План дії Україна-ЄС передбачає ряд реформ у сфері забезпечення прав людини, і що Україна має докласти значних зусиль для початку переговорного процесу. На жаль, сьогодні Україна не виконала і половини заходів, визначених у плані співробітництва Україна-ЄС на цей рік.
    Учасники прес-конференції звернули увагу на таку болючу тему як право власності на музичні твори. Зараз, і це не є великою таємницею, що в Україні багато піратської продукції, від якої потерпають в першу чергу виконавці. Об’єми, якими торгують пірати, вражають – їхню продукцію можна побачити всюди: в переходах, біля метро, ринків. Влада, особливо міська, не завжди робить все для боротьби з такими «торгашами». Обсяги грошових втрат, якщо підрахувати, є приголомшливими. Звичайно всі розуміють, що там працюють люди, яким потрібно годувати сім’ї. Це ще одна проблема суспільства, коли люди мають йти на порушення Закону свідомо. Тому державі, владним органам потрібно з більшою увагою ставитись до цієї проблем.
    Цей комплекс проблем заважає Україні крокувати до ЄС, адже однією з вимог до вступу у ЄС – є дотримання прав інтелектуальної власності.
    Олег Скрипка також запевнив, що його увага до прав людини не обмежиться святковим днем. «Я та гурт ВВ плануємо взяти безпосередню участь у правозахисних заходах в майбутньому. Про це ви дізнаєтесь зазделегідь.»
    Íàø ³íôîðì.
    Уповноваженому Верховної Ради України Н.І. Карпачовій з приводу її участі у парламентських виборах
    18 правозахисних організацій звернулися до Омбудсмана з пропозицією скласти повноваження у зв'язку з участю у виборчій кампанії до Верховної Ради України. Або політична діяльність, або правозахисна – суміщати не можна! Збір підписів під зверненням триває.
    Уповноваженому Верховної Ради України
    Н.І. Карпачовій
    Шановна Ніно Іванівно!
    Ми, громадяни України, звертаємося до Вас у зв'язку із поширеною у ЗМІ інформацією про Вашу участь у виборах до Верховної Ради України. Ми поважаємо Ваше право бути обраною в парламент. Проте, вважаємо за необхідне заявити наступне.
    Інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини покликаний захищати права кожного українця за будь-якої конфігурації політичних сил у владі. Лише довіра та повага до Омбудсмана як з боку пересічних українців, так і з боку державних органів може зробити правозахисну діяльність ефективною. А довіра і повага до Омбудсмана ґрунтуються на двох основних принципах його діяльності – незалежності та неупередженості. Поєднання політичної та правозахисної діяльності неминуче призведе до порушення цих принципів.
    Ваша безпосередня участь у виборчій кампанії в якості діючого Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в лавах будь-якої партії поставить під загрозу ці основні принципи. Ви, як ніхто інший, розумієте, наскільки важливо забезпечити, щоб інститут Омбудсмана не асоціювався із будь-якою політичною силою і не був втягнутим у політичну боротьбу. Будь-яка невпевненість щодо незалежності і неупередженості Омбудсмана призведе до руйнації цього важливого правозахисного інституту у державі, для підвищення авторитету якого Ви особисто доклали багато зусиль.
    Звертаємося до Вас із пропозицією прийняти єдино вірне, на нашу думку, у цій ситуації рішення – добровільно скласти свої повноваження. На наше переконання, такий крок буде свідчити про Вашу особисту повагу до авторитету інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Він знайде розуміння і підтримку у тих, для кого цей інститут є одним із найцінніших надбань нашої демократії, яке неприпустимо приносити у жертву швидкоплинним політичним подіям.
    КАТУВАННЯ ТА ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ
    До Міжнародного дня прав людини у Чорткові пройшла прес-конференція (Прес-реліз)
    Олександр Степаненко, м.Чортків
    У декларації Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1975 р. було проголошено: «Навіть виняткові обставини, такі, як стан війни або її загроза, внутрішня політична нестабільність, або будь-який інший надзвичайний стан не можуть бути виправданням катувань або інших жорстоких, нелюдяних, або таких, що принижують гідність видів поводження та покарання».
    За час від моменту ратифікації Україною Конвенції проти катувань Урядом були підготовані 5 періодичних Доповідей для Комітету ООН проти катувань. На жаль, зміст урядових доповідей до останнього часу різниться від оцінок, що надають проблемі український Уповноважений з прав людини, громадські правозахисні організації, ЗМІ та міжнародні експерти. Якщо лейтмотивом офіційних доповідей є фразеологія на кшталт «значну роботу проведено по забезпеченню дотримання...» на тлі повної відсутності інформації та цифр, що свідчили б про реальні факти правопорушень, то альтернативні повідомлення просто рясніють фактами. Щороку лише до Парламентського комітету по боротьбі з організованою злочинністю надходить близько 300 заяв від потерпілих від насильства. Щорічно цифру у 700 – 800 скарг на катування у закритих державних установах оприлюднює офіс українського Омбундсмана.
    В рамках «Кампанії проти катувань та жорстокого поводження в Україні», приурочену до Міжнародного дня прав людини, у Чорткові пройшла прес-конференція, під час якої були оприлюднені нові факти правопорушень зі сторони співробітників органів внутрішніх справ
    Починаючи з 2003 року групою українських неурядових організацій, об’єднаних в Українську Гельсінську спілку з прав людини (УГС ПЛ), розпочато спільну «Кампанію проти катувань та жорстокого поводження в Україні». Функції регіонального партнера Кампанії у Тернопільській області виконує корпункт бюлетеню «Права людини» у м. Чорткові.
    Метою Кампанії є об’єднання зусиль і можливостей різних суспільних груп у напрямку запобігання катуванню, жорстокому та такому, що принижує гідність, поводженню. В якості головних її цілей розглядаються: збір інформації про випадки протиправного насильства, вивчення причин і умов цього явища та розробка ефективно діючої системи запобігання різним його формам. Основна увага приділяється практиці застосування жорстоких видів поводження у закритих державних установах: слідчих ізоляторах та місцях відбування покарань, Збройних Силах, підрозділах МВСУ, закритих медичних установах і т. ін. Проект торкається також забезпечення прав затриманих за адміністративні правопорушення та в ході слідства осіб, у тому числі – їхнього права на доступ до адвокатської, лікарської та експертної допомоги.
    У ході виконання Проекту його учасники здійснюють інформування суспільства про проблему протиправного насильства в Україні, заходи, що здійснюються заради її вирішення, а також про відповідні норми міжнародного та національного законодавства. Адже випадки катувань та жорстокого поводження часто не оприлюднюються та не караються у відповідності до Закону. Показово, що навіть тексти міжнародних правових документів, які після їхньої ратифікації Україною стали частинами національного законодавства, приміром «Конвенція ООН проти катувань», не було надруковано у загальнодоступних офіційних виданнях. А тому фахівцями-правниками, які залучаються до Проекту, здійснюється дослідження ефективності національної правової системи та її відповідності міжнародним зобов'язанням України у сфері запобігання катуванням, захисту права на свободу та особисту недоторканність, кваліфіковану медичну та юридичну допомогу.
    Корпунктом бюлетеню «Права людини» у Чорткові регулярно здійснюється моніторинг преси, направлення інформаційних запитів до органів Прокуратури, МВСУ, Держдепартаменту у справах виконання покарань, участь у судових засіданнях, зустрічі з потерпілими та з родичами потерпілих, публікації у місцевих ЗМІ, винесення питання щодо випадків протиправного насильства у органах правопорядку та доступу до інформації про них на розгляд Тернопільської обласної ради.
    На черговій прес-конференції учасників Кампанії, яку було проведено у залі засідань Чортківської районної ради та приурочено до Міжнародного дня прав людини, були оприлюднені нові факти правопорушень зі сторони співробітників органів внутрішніх справ. Констатовано відсутність суттєвого прогресу у розслідуванні справ минулих років, серед яких загибель при проходженні строкової військової служби тернополянина Т. Холодинського, справа про побиття та арешт Нагірянського сільського голови О. Барни. На жаль, досі далеко не усі інформаційні запити, направлені до правоохоронних органів, отримують відповіді по суті поставлених питань. У деяких випадках – зокрема, на підставі аналізу окремих відповідей Держдепартаменту з питань виконання покарань у Тернопільській області – можна вести мову про свідому дезінформацію громадськості щодо реальних масштабів тих чи інших проблем. Випадки належного розслідування та покарання протиправного насильства у закритих державних установах скоріше є винятками, аніж правилом. У цьому сенсі єдиним у 2004 році відомим випадком, коли катування при проведенні слідства було доведено до залі судового засідання, є справа М. Дем’яна з с. Мельниця-Подільська. У цьому випадку Чортківський районний суд визнав співробітників Борщівського РВ УМВСУ Тернопільської області В. Чепесюка та В. Кутасевича винними у «перевищенні влади та службових повноважень» за ч. 2 ст. 365 Кримінального Кодексу України.
    У прес-конференції узяли участь представники місцевих та регіональних ЗМІ, Управління МВСУ у Тернопільській області, органів прокуратури, Чортківського обласного слідчого ізолятора, військових частин, дислокованих на території м. Чорткова, Чортківської районної ради та РДА, громадських об’єднань.
    Побиття дитини у 152-ій гімназії м.Харкова
    Ольга Гончарова, м. Харків
    14 грудня у новинах місцевого телевізійного каналу було показано відео, зняте одним з учнів на цифровий фотоапарат. Учитель з 20-ти літнім педагогічним стажем, до виходу в ефір цих кадрів переконливо доводив, що вдарити дитину він не міг. Теж саме стверджували і директор школи, і керівник класу. Журналісти Агентства новин АТН провели власне розслідування. З'ясувалося, що вчитель Лушницький регулярно карає дітей, застосовуючи фізичну силу. Діти розповіли журналісту АТН не тільки про удари вказівкою чи лінійкою, а й рукою по голові, і про удари по ногах, животу та нирках.
    Крім того, діти говорять і про неадекватне його поводження стосовно дівчат. Декілька років тому такий випадок за заявою матері старшокласниці правоохоронні органи вже розбирали. Тоді справа була закрита через відсутність складу злочину.
    Після того, як репортаж вийшов в ефір, думки педагогів 152-ої гімназії різко змінилися. Директор написала заяву про звільнення за власним бажанням, а сам Володимир Лушницький ще в роздумах – чи звільнятися, чи ні. Але спочатку В.Лушницький стверджував, що це «происки политического конкурента». Ну, це справді смішно – бо вплинути на той контингент, який віддає свій голос за комуністів, ніякими скандалами, а тим більш, побиттям дитини, не можна.
    Наступного дня в школі вже працювала комісія райвідділу освіти. Представники районного управління освіти визнали – учитель винний і буде покараний – звільнений з роботи.
    Є і ще один бік справи – Володимир Лушницький – депутат міської Ради Харкова, очолює фракцію комуністів (!?)
    Журналісти мали розмови з учнями цієї гімназії, і всі вони визнавали, що вчитель Володимир Лушницький дійсно дозволяв собі «рукоприкладство».
    Вражає те, що 152-а школа не тільки має статус гімназії, але й спеціалізація цієї гімназії – правознавство. В гімназії навчається багато дітей суддів, працівників прокуратури, правоохоронних органів. Але батьки не тільки не втручалися в ситуацію, але навіть після скандального репортажу стали на захист вчителя, збирали підписи під листом на його захист, пояснюючи, що в школі добре поставлена виховна робота, діти їздять на екскурсії і т. і. Але нікому на думку не впало – а які особливості характеру отримують їх діти, яких б’ють, або яких не б’ють, але вони майже кожного дня бачать як принижують їх товаришів.
    Чи не з такого «виховання» починаються «дідівщина» в армії, насилля у повсякденному житті, катування та жорстоке поводження в міліції?
    Від редакції «ПЛ»: Одночасно з цим конфліктом телебачення показало ще один сюжет аналогічного змісту. Вже в іншому учбовому закладі – ліцеї «Соколятко», в якому навчання коштує 200 гривень на місяць! Вчителька на лобі учениці 1-го класу червоними чорнилами написала «Заполнить дневник». І дитина цілий день так і проходила з цим написом. Але в цьому випадку хоча б мати обурилася і поскаржилася в міське управління освіти та знову таки ж на телебачення. І реакція матері цілком зрозуміла та виправдана – вона дійсно захищає свою дитину від свавілля вчителів.
    Вразили пояснення вчительки, яка це зробила. На камеру вона пояснила, що, з її точки зору, нічого екстраординарного не сталося, обличчя дитини не постраждало, а напис вчителька взагалі зробила не для дитини, а для батьків.
    В дитячому будинку 6'ють вихованців
    Вихователі славутського дитячого будинку «Затишок» закривали дітей у льох, били їх, а також сідали вихованцям на голову, якщо вони не хотіли спати в денний час. У побиттях брав участь черговий міліціонер. Про це повідомили члени об'єднання «Борці за справедливість».
    Крім того, діти у віці від 3 до 14 років піддавалися обшуку. Без жодних підстав їх направляли в Хмельницьку обласну психлікарню. Лікарі-психіатри визнавали дітей здоровими. Однак тримали їх у лікарняних палатах.
    Директор дитбудинку Лариса Рачунь карала грошовими штрафами педагогів, які розголошували випадки катування малолітніх. Зараз її звільнили з роботи, а вихователям оголосили догани. Славутська міжрайонна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом перевищення педагогами службових повноважень.
    Наш інформ.
    ПРАВО НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД
    Відбулась конференція «Проблеми судової реформи. Доступ до правосуддя»
    9 грудня ц.р., в одному із залів приміщення Комітетів Верховної Ради України відбулась конференція «Проблеми судової реформи. Доступ до правосуддя», в якій взяли участь заступник Голови Ради суддів України Олександр Волков, заступники Міністра юстиції Інна Ємельянова та Микола Шупеня, заступник Голови Державної судової адміністрації України Ольга Булка, Голова ради суддів м.Києва Тетяна Жайворонок, науковці, адвокати, судді з усіх регіонів України. Проведення конференції організувала Всеукраїнська громадська організація «Фундація сприяння правосуддю». Враховуючи те, що судова реформа в Україні потребує постійного осмислення і обговорення провідними фахівцями, доповідачі під час своїх виступів торкнулись питань кадрового підбору суддів, європейських стандартів доступу до правосуддя, дисциплінарної відповідальності суддів, проблеми невиконання судових рішень в Україні, доцільності запровадження суду присяжних в Україні та шляхів вирішення цих проблем.
    На обговорення присутнім був представлений ряд законопроектів. Увагу учасників Конференції привернув внесений народним депутатом України Василем Онопенком проект Закону України «Про доступ до судових рішень», відповідно до якого на Державну судову адміністрацію покладається обов`язок вести Єдиний державний реєстр судових рішень, який має бути відкритим для всіх громадян України. Розглянуті також проект Закону «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України (щодо визначення основних засад)», внесений народними депутатами М.М. Добкіним та О.Ю.Каратумановим, проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій» (щодо удосконалення судоустрою України), внесений народними депутатами В.Онопенком та В.Мусіякою, а також проект Закону України «Про призупинення правовідносин, що випливають із положень Законів України, які оспорюються в Конституційному Суді України як неконституційні і такі, що порушують права людини».
    Увага присутніх було також привернута до звернення Ради суддів України до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України від 2 грудня 2005 р. щодо підвищення рівня поваги до судової гілки влади в українському суспільстві.
    Результатом конференції стало прийняття Рекомендацій щодо внесення змін в діюче законодавство України. Найпершими мають бути прийняті, на думку присутніх, зміни до Закону України «Про судоустрій». Такими змінами повинний передбачатися порядок діяльності кваліфікаційних комісій суддів, анонімне тестування претендентів на посаду судді, процедура добору суддів на конкурсній основі та ін. Потребує найскорішого прийняття також Закон України «Про судовий збір», розробку проекту якого Фундація розпочне найближчим часом. Верховній Раді рекомендовано розробити та затвердити Концепцію реформування досудового слідства, а також Концепцію національної комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації суддів, працівників державної судової адміністрації. Для належного бюджетного фінансування судів, як зазначається в Рекомендаціях, необхідно визначити детальний перелік бюджетних програм щодо такого фінансування.
    В Україні кожного дня збільшується інтерес до судової системи як з боку представників влади, так і з боку громадськості. На необхідності проведення змін в судовій системі неодноразово наголошували державні посадовці, народні депутати і самі судді. Проведення подібних заходів, на яких стає можливим загальне широке обговорення існуючих проблем судової системи, сприятиме подальшому проведенню судової реформи в Україні.
    Засуджені одержали право на листування з Європейським судом з прав людини
    Верховна Рада України внесла зміни до деяких законодавчих актів стосовно прав засуджених на листування з Європейським судом з прав людини. За прийняття Закону в цілому проголосували 322 народних депутата.
    Законом, зокрема, передбачено внести зміни, згідно з якими засуджені і особи, які перебувають під охороною, будуть мати право на листування з Європейським судом, а також з іншими відповідними органами міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
    Відповідно до цього закону адміністрація колоній і в'язниць не має права розкривати конверти з листами, які засуджені направляють у Європейський суд з прав людини. Раніше засуджені передавали адміністрації такі листи у відкритому вигляді.
    Раніше закриті листи можна було надсилати тільки в органи прокуратури. На початку 2000-х років аналогічне правило ввели для надсилання скарг і заяв на ім'я Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України.
    Зараз засуджені мають подавати адміністрації у відкритому вигляді листи й скарги, адресовані президентові й спікерові парламенту, голові МВС, Верховному суду, держустановам, громадським організаціям, засобам масової інформації й т.п.
    Наш інформ.
    Україна знову програла у Європейському суді
    Європейський суд з прав людини зобов’язав Україну виплатити 16 українцям 27,716 тисячі євро за невиконання рішень українських судів щодо їхніх справ, говориться в повідомленні суду. Ці рішення було ухвалено щодо 14 різних справ за скаргами українців. Вони подали скарги до Європейського суду з прав людини на невиконання постанов українських судів про виплату їм грошових компенсацій. Держава не здійснила ці виплати через брак коштів. Частина позивачів скаржилися також на порушення їхніх прав на захист власності й порушення їхніх прав на ефективний судовий захист.
    Європейський суд визнав порушення прав позивачів і зобов’язав Україну виплатити їм суми від 1 до 2,720 тис. євро.
    Таким чином, від початку року винесено 100 рішень проти України. Кількість справ, розглянутих Європейським судом з прав людини стосовно громадян України, зростає рік у рік. 2002-го було винесено одне рішення Європейського суду з прав людини проти України, у 2003-му— 6, у 2004-му — 13.
    Сергій Головатий визнає, що в Україні не відпрацьований механізм забезпечення справедливості правосуддя
    У Україні не відпрацьований механізм забезпечення ефективності і справедливості правосуддя, а також вільного доступу людини до гарантованої справедливості в суді, вважає міністр юстиції України Сергій Головатий. Таку думку він висловив 12 грудня журналістам у Києві.
    «Українські суди не діють за системою верховенства права, хоча вони є його складовою. Ми все більше і більше бачимо в судовій практиці те, що є несумісним з верховенством права», - сказав Головатий.
    Міністр юстиції уточнив, що йдеться про випадки суддівського свавілля, затягування розгляду справ, про несправедливі рішення і безвідповідальність суддів. «Суддівство і судочинство як система - це основний гарант верховенства права. І тоді, коли судді не виконують свою функцію в суспільстві, ми не можемо говорити про існування верховенства права», - пояснив Головатий.
    У Києві проходить міжнародна конференція на тему: «Верховенство права: питання теорії і практики». Співорганізаторами конференції виступили Національний університет Києво-Могилянська академія, Організація з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ), Національна комісія з посилення демократії й утвердження верховенства права, а також Українська правнича фундація.
    Íàø ³íôîðì.
    ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ
    І знову про «секретні» Укази Президента
    ªâãåí Çàõàðîâ, ì.Õàðê³â
    Секретні в лапках, тому що гриф «опублікуванню не підлягає», який отримали за 10 місяців 42 Укази Президента Віктора Ющенка, жодним законом не визначений, регламент роботи з документами з цим грифом також жодним відкритим нормативним актом не наданий. Те ж саме стосується грифа «не для друку», який застосовує Кабінет міністрів України – таких документів було 12. З 42 Указів 38 отримали гриф «Опублікуванню не підлягає» до 1 квітня. Потім була публічна обіцянка припинити практику застосування цього незаконного грифу. Виявилося, що його застосування регулюється закритою інструкцією Адміністрації Президента, яка не друкувалася, оскільки сама має той самий гриф обмеження доступу (а може, гриф «не для друку» – чим ці грифи відрізняються, зрозуміти важко). Проте з’явилися ще чотири Укази з ним – №663 від 18 квітня, №815 від 18 травня, №1203 від 23 серпня, №1466 від 19 жовтня. Про що йдеться в цих Указах, важко сказати. На інформаційні запити до Президента декількох громадських активістів з проханням надати назви Указів з цим грифом (навіть не текст!) відповіді вони взагалі не отримали і були змушені подати скаргу до суду на бездіяльність Президента. Відомо, що перші два Укази з цим грифом за номерами 116 та 117 від 21 січня стосувалися призначення на посаду та зняття з посади голів обласних управлінь СБУ.
    Проте був і 43-й Указ з грифом «Опублікуванню не підлягає» – з номером 1616/2005 від 18 листопада 2005 року – поруч з Указами про День Свободи та «детінізацію» економіки. 21 листопада ми знайшли його на офіційному сайті Президента www.president.gov.ua, проте за кілька годин він зник. В цей день його можна було знайти ще на сайті Верховної Ради України www.rada.gov.ua, проте він був видалений і звідти. А 22 листопада текст цього Указу вже з’явився на сайті Президента. Він має назву «Про внесення змін до Указу Президента України від 21 березня 2002 року №277», вносить зміни до додатку №6 до цього Указу «Про переліки посад військовослужбовців і працівників правоохоронних органів, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами» і містить текст цього Додатку. Зміни до додатку №6 до Указу №277/2002 вносилися раніше Указами №837/2003 від 15 серпня 2003 року, №1225/2003 від 29 жовтня 2003 року та №1256/2004 від 18 жовтня 2004 року. Перші три Укази мають гриф «не для друку», а Указ №1256/2004 – гриф «Опублікуванню не підлягає».
    Додаток №6 містить перелік вищих посад в Державній податковій адміністрації України (ДПАУ) й податковій міліції та відповідні граничні звання, які отримують чиновники, займаючи ці посади. Голова ДПАУ має звання головного державного радника податкової служби, його заступники – звання державного радника податкової служби І рангу, директора Департаментів ДПАУ – державного радника податкової служби ІІ рангу. Теж ІІ ранг мають голови ДПАУ в АРК, Києві та в 8 найбільших областях України. Голови ДПАУ решти 17 областей мають ІІІ ранг. Начальник податкової міліції України може мати граничне звання генерал-лейтенанта податкової міліції, решта вищих керівників податкової міліції – генерал-майора. І навіщо було закривати доступ до цих даних? Яку суттєву шкоду охоронюваним державним інтересам – національній безпеці, територіальній цілісності, громадському порядку, тощо (дивися статтю 34 Конституції) розголошення цієї інформації могло завдати?
    Указ №277/2002 від 21 березня 2002 року змінювався також Указами Президента №345/2002 від 17.04.2002, №524/2002 від 06.06.2002, №811/2002 від 09.09.2002, №1123/2002 від 02.12.2002, №1439/2004 від 30.11.2004, №1452/2004 від 09.12.2004, №484/2005 від 17.03.2005, №1203/2005 від 23.08.2005, №1466/2005 від 19.10.2003. Усі вони також мають гриф «не для друку» або «опублікуванню не підлягає». Логічно припустити, що вони стосуються інших додатків до Указу №277/2002, і що усі ці акти стосуються звань і заробітної платні вищих посадових осіб різних органів державної влади. Приховування такої інформації цілком в дусі старої радянської звички ховати від людей свої доходи, пільги та привілеї. Чи не варто Секретаріату Президента перервати цю звичку, припинити цю ганебну незаконну практику та оприлюднити усі документи з незаконними грифами?
    СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРАВА
    Коли від помилок радієш
    Віктор Лисицький, Урядовий секретар Кабміну України у 1999-2001 рр.
    Інколи приємно визнавати свою власну помилку.
    Йдеться про інфляцію споживчих цін у році 2005. Держкомстат повідомив, що у листопаді вони виросли на 1.2%, а в цілому за січень-листопад у порівнянні з груднем року 2004 на 9.4%.
    Настав грудень – інфляційне активний місяць у котрому ціни зазвичай зростають найвищими за рік темпами. І скоріше за все річна інфляція, на жаль, не втримається у межах 10%, як це правильно вимагав від Нацбанку Президент України Віктор Ющенко. Скоріше всього вона буде відсотків під 11.
    Бажано було б мати суттєво менші значення. Адже ж гостро потрібне для піднесення України комерційне кредитування масштабних інвестиційних проектів набуває впливових для економіки обсягів лише за умов значно нижчої, у 3-5% річних, інфляції споживчих цін.
    Але! Лише пару-трійку місяців тому назад, за часів Прем’єра Юлії Тимошенко, і автор цих рядків, і багато інших експертів прогнозували суттєво вищі значення інфляції. Я, особисто, вважав що у поточному році зростання споживчих цін не вдасться втримати у межах 15%. Запальна соціальна демагогія тих місяців плюс заклики до реприватизації (всупереч логіці і позиції Віктора Ющенка), плюс авторитарний стиль керівництва Урядом формували саме таке бачення найближчого цінового майбутнього України.
    І знов але… Заміна Прем’єра – популіста (Юлії Тимошенко) на Прем’єра – прагматика (Юрія Єханурова) позбавила Уряд України припадків дитячої істерії, що, цілком зрозуміло, вивело всіх суб’єктів ринку із стану економічної лихоманки та елементарної невпевненості. І маємо помітне зрушення на краще. І не тільки в цінах.
    Зверніть увагу: економіка практично призупинила падіння і можна очікувати відновлення сталого економічного зростання вже з листопада. І слава Богу!
    ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ
    Робота міліції стає доступнішою для контролю громадськості
    Наталія Романова, м.Чернігів
    29 листопада 2005 року в Чернігівській області відбувся перший рейд мобільної групи, створеної за наказом Міністра внутрішніх справ України Ю.В.Луценка для контролю за дотриманням міліцією стандартів в галузі прав людини на території Чернігівської області. Такі групи, до складу яких входять представники МВС України та громадських організацій, віднині діятимуть в кожній області України. Раз на місяць вони без попередження будуть відвідувати райвідділи МВС в області, ізолятори тимчасового тримання (ІТТ), спілкуватися з громадянами та затриманими, вивчати скарги громадян на дії міліції. За результатами роботи мобільної групи буде складатися аналітична довідка, яку вивчатимуть в МВС України і відповідно усувати виявлені недоліки в роботі райвідділів.
    До складу такої мобільної групи на Чернігівщині включено представника Чернігівського громадського комітету захисту прав людини Наталію Романову та представника Чернігівського жіночого правозахисного центру Валентину Бадиру. Під час першого виїзду група відвідала Чернігівський, Менський та Сосницький райони Чернігівської області. Члени групи побачили, що собою являють ІТТ в цих районах. В Менському ІТТ, розрахованому на 29 осіб, на момент приїзду групи утримувалось 3 особи. Розміри камер, норми освітлення та вентиляції приміщення не відповідають європейським стандартам, відсутня кімната для побачень. Проблемою є постільна білизна. Це пов’язано з тим, що кошти на реконструкцію ІТТ на сьогодні не виділено, фінансування утримання не дозволяє дотримуватися всіх вимог.
    Затримані, з якими спілкувалися члени мобільної групи, не дуже зналися на своїх правах. Так, затриманий К., якого було затримано за ст. 140, ч. 2 (до цього вже мав 2 судимості, був екстрадирований з Росії) питав, чому в Харкові всіх підслідних силою стрижуть наголо і чому в Україні не дозволяється вільна переписка (тільки з дозволу слідчого). Двом з трьох затриманих при затриманні не були вручені постанови слідчого. Проблемою є виявлення захворюваності на туберкульоз. Так при поміщенні в ІТТ немає можливості зробити флюорографію відразу, тому вірять на слово. Рентген може бути зроблено протягом 3 діб. Медичне лікування в ІТТ взагалі є проблемою. В наявності лише елементарні ліки. Так, затриманий за ст. 185 КК П. вже близько місяця утримується в ІТТ, бо внаслідок діагнозу його відмовляється приймати Чернігівське СІЗО, а повноцінного лікування в ІТТ він отримати не може. Працівники ІТТ роблять все можливе, щоб покращити умови утримання. Їжу привозять з місцевої лікарні, там же перуть брудну білизну. Затримані мають можливість помитися, є невелика бібліотека, однак не вистачає необхідних видань – Кримінального кодексу та Конституції України. ІТТ Сосниці тільки пройшов реконструкцію, тому відповідно до стандартів облаштовані та освітлені камери, вентиляція покращена завдяки встановленим вікнам зі спеціальною системою захисту, яка передбачає можливість відчинити кватирку.
    Відвідуючи райвідділи, члени групи спілкувались з оперативниками, слідчими, керівниками райвідділів. Склалося враження, що міліція прагне контакту, розуміє необхідність більш прозорого принципу роботу. Про це наголошував й помічник Міністра, представник МВС в Чернігівській області Володимир Малай, який керував роботою мобільної групи. В Менському районі члени групи поспілкувалися з єдиним адвокатом в районі. Його телефон розміщено на інформаційній дошці райвідділу. В Сосницькому районі, на жаль адвоката не має. Це висвітило проблему адвокатської допомоги населенню і, врешті-решт доступу громадян до правосуддя.
    Результатом міжнародного співробітництва стало запровадження навчальних курсів з демократії та прав людини для міліції
    Петро Цимбал, м.Харків
    Нещодавно у м. Києві відбулася презентація навчально-методичного комплексу «Права людини та їх забезпечення за умов суспільних змін», який був створений у межах канадсько-українського проекту «Розбудова демократії». Ось що розповів нашому кореспонденту один із учасників проекту та авторів навчального комплексу доцент кафедри філософії і політології Харківського національного університету внутрішніх справ, підполковник міліції Петро Цимбал.
    Кор.: Ви з колегами працювали кілька років, і створили добротний продукт для навчання молодих правоохоронців. Що спонукало вас звернутися до цієї проблематики?
    П. Цимбал: Всі погодяться з тим, що права людини у вирішальний спосіб вплинули на становлення і розвиток демократичних держав та формування сучасного світового порядку, заснованого на демократичних принципах поваги прав людини й верховенства закону. В Україні, після набуття нею незалежності, під впливом норм міжнародного законодавства з прав людини також розпочалися демократичні перетворення. Але їх глибинність та результативність не може нас задовольняти. Здається, що ряд важливих суспільних сфер нібито випадають із загального процесу демократизації. Особливо це стосується правоохоронної системи країни, яка потребує кардинального реформування. Щодо міліції, то факти корупції, катувань та інших порушень прав людини, які висвітлюються постійно у вашому бюлетені та інших монографічних виданнях, як наприклад «Протизаконне насильство в органах внутрішніх справ: Соціологічний та історико-правовий аналіз», засвідчують про необхідність термінових перетворень у правоохоронних структурах. Тож, можна сказати, що і діяльність Харківської правозахисної групи підштовхнула нас до активної роботи у цій галузі.
    Кор.: Ви можете сказати читачам, як домогтися того, щоб головним орієнтиром у діяльності міліції стали положення Конституції України, у якій чітко окреслюються демократичні цінності суспільства, шляхи забезпечення прав людини та завдання щодо формування правової держави, розвитку громадянського суспільства? Як досягти того, щоб відповідно до Конституції, зміст і спрямованість діяльності правоохоронців визначалися рівнем дотримання й забезпечення прав і свобод людини?
    П.Цимбал: Сьогодні всім зрозуміло, що старе міліцейське керівництво збанкрутиле, і потрібно докласти значних зусиль, щоб міліція дійсно стала однією із головних структур, через яку держава реалізовувала б свої зобов’язання щодо охорони і захисту прав людини. Значні надії на демократизацію міліції посилилися з приходом до керівництва МВС України Ю. Луценка. Всі сподіваються, що йому, як відомому ефективному політику, вдасться запровадити систему демократичних перетворень, яка буде підхоплена на всіх рівнях. Але є багато чинників, які стоять на заваді, і головний із них – це зневіра у можливості змін на краще. Серед міліції розповсюдженим є уявлення про недоцільність, «невигідність» процесу демократизації. Водночас бюрократизм, адміністративно–командні підходи також різко критикуються, але все ж таки багатьма вважаються невідворотними та більш звичними. Тому не дивно, що як парламентські вибори 2002 року, так і президентські 2004 року засвідчили, що міліція у значній мірі не була зорієнтована на обслуговування законних інтересів громадян, їх демократичного волевиявлення та на захист виборчих прав людини. Більше того, часто самі правоохоронці припускалися порушень, і, під тиском політико-олігархічних груп, залучалися безпосередньо до участі у політичних баталіях та до виконання політичних замовлень. На щастя, горе-політикам не вдалося втягнути їх до широкомасштабного застосування сили проти громадян, порушивши їх право на мирні мітинги та маніфестації.
    Кор.: Прийшло нове керівництво, відбуваються зміни, але багато громадян скептично оцінюють перебудову в діяльності міліції.
    П. Цимбал: Нагадаю, що після Другої світової війни європейська поліція була у такому ж становищі як сьогодні наша міліція, і стояло питання вибору. Але під впливом демократичних цінностей (демократизації), яка розгорнулася у західних країнах у повоєнні роки, в усіх ланках поліцейської системи відбулися позитивні зміни, відбулося становлення солідарних відносин між правоохоронцями і населенням, а у широкому сенсі між людиною, суспільством і державою. Ідеологія законності, повага та забезпечення прав людини вирішально вплинули на еволюцію сучасного інституту поліції країн консолідованої демократії. Поліція перетворилася на важливу державну інституцію, яка користується загальною повагою і підтримкою. Тому і в української міліції іншого шляху не має – вона буде перетворена на демократичну міліцію. І це станеться тоді, коли рух за демократизацію набуде розмаху і в низових місцевих міліцейських структурах.
    Кор: Опоненти нового керівництва стверджують, що цивільний міністр не впорається з тими завданнями, що постали перед відомством. Пророкують розпорошення кадрів та зростання злочинності.
    П.Цимбал: То мабуть їм так хочеться, щоб цивільний міністр не впорався, його діяльність зазнала невдач, а в суспільстві різко посилився страх перед злочинністю. Але давайте згадаємо те, що понад десять останніх років всі ми були свідками заміни на посаді Міністра одного генерала на іншого, а результати залишалися одні: тупцювання на місці, постійне недофінансування, корупція, авторитарно-дисциплінарний стиль управління тощо. Понад десять років ми не бачили раціональної правоохоронної політики. Було обслуговування політико-економічних кланів, яке завершилося крахом. Було багато розмов про демократію, без реальних кроків до неї. Сьогодні ж у нас вперше з’явився цивільний міністр і реальний шанс використати всі можливості Ю. Луценка як політика. Якщо йому вдасться запровадити потужну демократичну політику оздоровлення і розвитку системи МВС, то професійність, оперативність реагування на події, превентивність в діяльності стрімко зросте, що є в інтересах всього суспільства. Зараз з’явилася нагода для кожного міліцейського підрозділу запропонувати нові підходи та критерії ефективної діяльності, які можуть скласти основу сучасної правоохоронної політики. Кожний професіонал, який вболіває за свою справу, незалежно від того, на службі він чи звільнився, має можливість посилити діяльність МВС. Зі свого боку ми пропонуємо цілісну систему демократичної освіти, яка до речі справдила себе в розвинених країнах, і сприяє становленню ефективної поліцейської діяльності.
    Щодо кадрів, що «пішли» з міліції, то жалкувати за тими, хто утверджував адміністративно-командний стиль управління й корупцію в міліції не має потреби. А чесні, порядні професіонали, які звільнилися на пенсію, продовжують працювати в органах або взаємодіють з ними, підтримують їх. Вони завжди будуть приносити користь суспільству.
    Кор.: Погоджуюсь, що досвід роботи поліції інших країн потрібно знати. Тому ми висвітлювали на шпальтах наших видань результати програми Ради Європи «Поліція і права людини». Читачів цікавить досвід підготовки поліцейських та утвердження діяльності, ґрунтованої на демократичних засадах, коли поліцейські обслуговують людину, коли в основі їх діяльності є принципи гуманізму, дотримання прав людини, поваги до гідності, рівноправ’я, солідарності, прозорості, справедливості тощо. Водночас читача турбує питання, як зазначені принципи утвердити в діяльності нашої міліції, і він в сумнівах.
    П. Цимбал: Провести демократичне реформування в міліції складно, але можливо. Нещодавно у нас в університеті відбувся міжнародний семінар «Реформування поліції в країнах Центральної та Східної Європи», який був організований Женевським центром демократичного контролю над збройними силами. За словами одного із доповідачів семінару, комісара місцевої поліції Деніса Бергманса із Бельгії, сучасна демократична поліція є високо професіональною організацією, яка перейшла від силового характеру діяльності до сервісного обслуговування громади, служінню потребам людей та суспільним групам. І цей стандарт уже втілений у багатьох постсоціалістичних країнах. Вони обрали модель демократичної поліції, діяльність якої ґрунтується на принципах захисту прав і свобод людини, прозорості, громадянської підзвітності, відповідальності перед законом, а не угодовства правлячим групам тощо. За умов застосування мінімальної сили їй вдається забезпечити права людини та дотримання законності.
    Кор.: Після осінніх актів вандалізму у Франції та інших країнах Європи може відбутися посилення прихильників силового репресивного стилю діяльності поліції/міліції, що в свою чергу, призведе до розширення практики ігнорування й порушення прав людини. Як можна протидіяти цьому?
    П. Цимбал: Французькі події осені 2005 року нам показали, що в багатьох суспільствах існують «замкнуті» молодіжні групи (категорії), які не охоплені системою громадянської освіти (éducation civile), не залучені до демократичної конкуренції, змагання, до участі у місцевому розвитку, до спорту, правозахисної чи іншої діяльності. Саме ця молодь потрапила під вплив вуличної злочинності та наркобізнесу, і була ними використана для супротиву, перш за все, поліції. Головною мішенню були не авто, школи, магазини (які спалювалися, трощилися), а поліція, яка розгорнула серйозний наступ на наркоділерів та організовану злочинність. Тому терміновим завданням є перенесення різноманітних профілактичних, просвітниць¬ких поліцейських/міліцейських програм на рівень місцевого самоврядування та реально існуючих соціальних груп і категорій населення. З цим завданням зможе впоратися міліція, яка має солідну підготовку з демократії, прав людини та інших гуманітарних дисциплін. Отже, не репресивний підхід, а навчання партнерству і взаємодії з населенням має стати найважливішим аспектом діяльності міліції. Але це не тільки проблема міліції: органи місцевого самоврядування, державні і громадські структури також мають посилити функцію обслуговування населення.
    Кор.: Ми в редакції переглянули цей комплекс, який складає: навчальний посібник, хрестоматія, методичні рекомендації з програмою і тестами. Ви створили добротний продукт, але як з’явилася ідея написати цей комплекс?
    П. Цимбал: Ідея створення зазначеного навчально-методичного комплексу та його запровадження була опрацьована почесним професором Школи політичних студій Університету Квінз Дж. Перліним (Канада) та начальником кафедри філософії і політології нашого університету (ХНУВС – ред.) професором О.В.Тягло. Потім на кафедрі ми розробили конкретний проект, який був підтриманий Агентством Міжнародного розвитку Канади, МВС України, Навчально-методичним Центром МВС та керівництвом ХНУВС. Ми виходимо з того, що вивчення прав людини як складової професійної підготовки правоохоронців є продуктивним та важливим чинником демократизації міліції.
    Кор.: Ви впевнені, що ваш курс буде добре сприйнятий у навчальних закладах, як говорять, силових структур? Тематика курсу корисна і актуальна, але як її сприймуть ваші курсанти ?
    П. Цимбал: З самого початку роботи ми застосували досвід Центру вивчення демократії та Школи політичних студій Університету Квінз: створена навчальна програма, інші матеріали проходять пілотне викладання і знаходяться в стані постійного корегування, яке, до речі, виконується як викладачами, рецензентами, так і безпосередньо студентами, слухачами та іншими. Ми також розпочали створення нового навчального курсу, застосовуючи метод пілотного викладання, яке проводилося не тільки в ХНУВС, але і в навчальних закладах інших міст. Завдяки відданій роботі доцентів Віктора Великого (Херсонський юридичний інститут), Мирона Олексюка (Львівський інститут МВС України), Олександра Рубана (Кіровоградський юридичний інститут), Ігоря Маковського (Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС) нам вдалося провести ґрунтовну апробацію і створити оптимальний варіант посібників. Але саме головне: експериментальне викладання курсу показало, що він позитивно сприймається курсантами й слухачами і допомагає їх професійному зростанню. Нам вдалося поєднати вивчення проблем демократизації в нашому суспільстві та системі МВС з питаннями захисту прав людини у діяльності міліції. Було розроблено і запропоновано до вивчення теми, в яких розглядається стан і перспективи сучасного розвитку України, права і свободи людини в міжнародних політико-правових документах та їх вплив на суспільні зміни, зарубіжний досвід та діяльність міліції у галузі забезпечення прав людини. До методичних матеріалів ми включили розроблену програму, її обґрунтування й застосування, пояснення і приклади використання інтерактивних методик під час практичних занять, зразки вхідного та вихідного тестування та техніку їх проведення.
    Кор.: У передньому слові до вашого видання професор Дж. Перлін стверджує, що ваша робота має міжнародне значення і наробки проекту можуть бути використані в інших країнах, які обрали шлях до демократії.
    П. Цимбал: Це дійсно так. Сьогодні навчання демократії та застосування її цінностей в практичній діяльності є важливим для кожної структури. Ми ж керуємося статтею 26 Європейського Кодексу поліцейської етики, в якій рекомендується здійснювати підготовку поліції на засадах фундаментальних принципів демократії, верховенства права і захисту прав людини, і які мають бути закладені в основу роботи правоохоронців. Влітку цього року у нас в університеті пройшов міжнародний семінар «Поліцейська етика», організований Радою Європи, в якому взяли участь відомі в Європі фахівці з проблем діяльності демократичної поліції: Жак Шлеф, Франсуа-Ів Бошер, Ренато Гуійон, П’єр Аеплі та інші. Як гості, так і всі інші учасники семінару дійшли висновку, що міліція має розширити навчання демократії в своєму середовищі, а також перенести просвітницьку профілактичну роботу в суспільство. У межах канадсько-українського проекту «Розбудова демократії» ми підготували і провели серію семінарів-тренінгів з прав людини для практичних працівників міліції, які виконують свої завдання у віддалених райцентрах та селищах. І наші знання та підходи ми можемо запропонувати не тільки для нашої, але й інших країн. В цьому є міжнародне значення нашої роботи. Ми вважаємо, що міжнародне співробітництво, створення і реалізація спільних проектів, встановлення прямих контактів сприяє формуванню поліції, яка здатна встановити контроль над злочинністю, забезпечити громадський порядок та права і свободи людини.
    Кор.: Дійсно міжнародне співробітництво відіграє важливу роль, тому що від його розвитку у значній мірі залежить реалізація міжнародних стандартів дотримання прав людини. Ми знаємо, що ви проводите щорічні міжнародні конференції з проблем демократії та видаєте збірки. Була інформація, що ІІІ Міжнародна конференція «Розвиток демократії та демократична освіта в Україні» відбулася у травні в м. Львові, і значна частина докладів була присвячена вивченню тих чи інших аспектів дотримання і захисту прав людини. Але, на мій погляд, для навчання міліції більш важливими є переклади низки книг відомих канадських фахівців з питань демократії та прав людини, які здійснюються у межах проекту. Наприклад, збірка «Права людини: Концепції, підходи, реалізація», яка є в нашій бібліотеці, користується попитом досить часто. Тож співробітництво українських і канадських викладачів приносить суттєві результати для навчання нашої молоді.
    П.Цимбал: Створена література, навчальні посібники – це є результат співпраці викладачів з різних університетів України та Канади. Під час написання книг, проведення конференцій, семінарів розгортається спілкування та дискусії між українськими й канадськими викладачами, засвоюється досвід, відбувається взаємне збагачення. Всі задоволені співпрацею з професорами Дж.Перліним (Університет Квінз), Орестом Субтельним (Університет Йорк. Торонто), Чарльзом Пентландом (Університет Квінз), Лоренсом Ле Дюком (Університет Торонто) та іншими. Отже, широкий, плюралістичний підхід приводить до зосередження на актуальних проблемах, а запозичення або застосування канадського менеджменту – до створення якісного навчального продукту. Під час презентації навчально-методичного комплексу керівник відділу технічної співпраці амбасади Канади пані Евелін Лі сказала, що викладачі, які створили і запровадили цей курс зробили важливий крок на шляху демократизації української міліції. Думаю, що це гарна оцінка співробітництву викладачів з Канади та України. В цілому, посилення євроінтеграційних процесів в Україні буде сприяти розширенню прямих контактів українських науковців із зарубіжними колегами.
    Кор.: Будемо сподіватися, що запровадження системи демократичного навчання для міліції принесе позитивні результати для всього суспільства. Дякуємо за розмову і сподіваємося на нові зустрічі в нашій редакції.
    У НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ
    Про права криворіжців – у бібліотеці
    Ñåðã³é dzí÷åíêî, ì. Êðèâèé гã
    Члени криворізької організації «Просвіта» відзначили цього року День прав людини проведенням спільного заходу в приміщенні міської бібліотеки № 7, котрий відкрив і провів заступник голови міської організації «Просвіта» Володимир Налужний. Зокрема, він розповів про те, як криворіжці сприймали зміст документу «Загальна декларація прав людини», коли наприкінці восьмидесятих вперше прочитали його в газеті «Известия», і сьогодні. З цього приводу він зазначив, що сподівання були набагато оптимістичнішими, ніж реалії сьогодення. Про те, що це так, свідчили й виступи рядових просвітян та членів правозахисної організації: Анатолія Білого, Миколи Саєнка, Леоніда Самойленка, Наталії Івашкевич, автора цих рядків та інших учасників семінару «Право і політика».
    Наприклад, Анатолій Білий поділився своїм досвідом протистояння в суді місцевим чиновникам (в основному, стосовно порушення прав людини у безперервних конфліктах, створюваних працівниками житлово-комунального господарства). Не могли, звичайно ж, учасники семінару уникнути і того, як у Кривому Розі постійно порушуються права виборців, особливо під час минулорічної кампанії по виборах Президента України. Фактично всі виступаючі вважали, що й наступного року на виборах буде застосовано адміністративний ресурс. Але найбільше дісталося місцевій владі за те, що реально про свободу слова в Кривому Розі говорити не можна, її просто немає. Так, наприклад, газета міськради «Червоний гірник» повністю залежить від забаганок місцевого керівництва, а тому повна свобода в ній належить тільки місцевим чиновникам та тим, з ким ці чиновники «дружать». Представники місцевої влади постійно твердять про нібито десятки газет, в яких розповідається про життя та проблеми криворіжців. Але реально можна говорити про дві газети (і то не повною мірою), де є в матеріалах щось живе і де написане справді має відношення до реального життя місцевих жителів, – це приватні газети «Вестник Кривбасса» та «95 квартал». При цьому наклад «Червоного гірника», передплату якого нав’язують місцевим жителям, в десятки разів більший, ніж у кожної з названих.. А про яку свободу слова можна говорити на місцевому підрозділі державного телерадіомовлення, коли там уже десятий рік витворяє, що захоче, виконуючий обов’язки (!) генерального директора Юрій Півень. За час свого керівництва він винищив дух творчості й встановив (крім уже названого) цілий ряд сумних за своїм змістом рекордів. Зокрема, при виконуючому обов’язки керівнику працює вже четвертий голова профкому, тільки після голодування одного з журналістів тут було прийнято колдоговір і правила внутрішнього трудового розпорядку, а також на десятому році незалежності України змінили на вході табличку з радянською символікою на державну. Тут більше десяти років журналістка Олена Маковій не могла вийти в прямий ефір, з «ласки» керівництва протягом п’яти років не могла потрапити на засідання міськвиконкому та прес-брифінги, які там проводились. Врешті, після того, як вона пропрацювала всі три тури членом дільничної виборчої комісії від Віктора Ющенка, їй послідовно винесли кілька неправомірних доган, а потім звільнили з роботи.
    Всі учасники цього семінару підтверджували те, що стан з дотриманням прав людини в Кривому Розі неблагополучний.
    ТОЧКА ЗОРУ
    Під час виборів журналісти повинні… мовчати
    Юрій Чумак, м.Чугуїв
    6 грудня 2005 року Президент України підписав Закон України № 3099 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння реалізації виборчих прав громадянами, забезпечення свободи політичних дебатів, неупередженого ставлення засобів масової інформації до кандидатів у депутати, партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу», прийнятий Верховною Радою України 17 листопада 2005 року. Цим Законом вносяться істотні зміни до чинної редакції Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо порядку використання засобів масової інформації у виборчому процесі.
    Необхідність таких змін була зумовлена тим, що у діючий закон було закладено багато норм, які фактично перетворювали журналістів на безголосих спостерігачів за виборами, бо позбавляли «акул пера» всієї «зубастості», неможливо було взагалі інформувати про виборчий процес, залишалося лише механічно розміщувати матеріали передвиборної агітації. За рекомендацією Парламентської Асамблеї Ради Європи закон «Про вибори народних депутатів України» був визнаний таким, що обмежує права громадян на свободу слова і вільний доступ до інформації. Під тиском громадськості і, в першу чергу, медійної, Верховна Рада повинна була внести кардинальні зміни в існуючий закон. Замість цього парламент обмежився поверховими виправленнями. Хоча вони нібито змінюють формулювання, але суттєво не поліпшують ситуацію.
    Наприклад, зміни до Закону «Про вибори народних депутатів» у частині 9 статті 68 нарешті дозволили засобам масової інформації відмовляти кандидатам, партіям (блокам) у розміщенні передвиборної агітації у двох випадках, передбачених відповідно частинами 5 і 9 статті 71:
    – Поширення у будь-якій формі матеріалів, що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення.
    – Розповсюдження завідомо недостовірних або наклепницьких відомостей про партію (блок) – суб’єкта виборчого процесу або про кандидата у депутати.
    Однак, хто здійснює оцінку відповідності матеріалів цим обмеженням, закон не визначає, залишаючи це на розсуд журналістів редакцій. А чи в кожній газеті чи телерадіокомпанії працюють настільки фахові працівники, які самостійно зможуть визначити, чи надані суб’єктом виборчого процесу агітматеріали містять у собі «завідомо недостовірні або наклепницькі відомості»? Але, якщо ЗМІ відмовить кандидату чи партії у поширенні наданої ними інформації, замовник може розцінити це як перешкоджання веденню передвиборної агітації, з усіма витікаючими з цього наслідками у вигляді позовів та санкцій.
    Законодавці також додали нову частину 27 до статті 71, яка визначає звільнення засобу масової інформації від відповідальності за зміст передвиборної агітації (окрім випадків, зазначених вище): «Засоби масової інформації не несуть відповідальності за зміст передвиборної агітації, яка була розміщена відповідно до угод із замовниками, крім випадків, передбачених частинами п’ятою та дев’ятою цієї статті». Все, начебто правильно, незрозумілим лишається одне – чому саме ЗМІ є відповідальними за поширення такої інформації з боку партій чи блоків (повторюю, власноруч експертизу цих матеріалів здійснити немислимо), чому не притягуються до відповіді самі кандидати?
    Нововведення до закону розширюють і уточнюють перелік дій, які заборонено здійснювати редакціям і журналістам без укладання угод на розміщення передвиборної агітації. Відтепер частина 6 статті 71 Закону України «Про вибори народних депутатів України» виглядає наступним чином: «Засобам масової інформації, їх посадовим та службовим особам і творчим працівникам під час виборчого процесу у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами, укладеними відповідно до вимог частини десятої статті 69 і частини шостої статті 70 цього Закону, забороняється агітувати за або проти партій (блоків), висунутих ними кандидатів у депутати, чи поширювати інформацію, яка має ознаки політичної реклами, безоплатно або яка оплачена з джерел, не передбачених законом, а так само поширювати будь-яку інформацію з метою спонукання виборців голосувати за або проти певного суб’єкта виборчого процесу». Останнє словосполучення є просто конгеніальним. Поз
    

Публікація від 28 грудня, 2005 р.

Чи порушуються державою права людини під час дії карантину?
Так
Ні
Це є необхідністю