Наша сторінка на Facebook Наша сторінка у Twitter Наш канал Youtube
підписатися на новини
Email
підписатись
відписатись

ІСАР «Єднання»
Ресурсний центр ГУРТ
ГО Громадянська палата міста Києва
Журнал
Коаліція ГО Покоління демократичних перетворень
Парламентський клуб НУО
Українська гельсинська спілка з прав людини
Портал Громадський простір

 

 ПУБЛІКАЦІЇ -- З української преси


Як із відходів зробити доходи?

   
    Близько 160 тисяч гектарів землі в Україні зайнято під смітниками.
    Замість того, щоб приносити прибуток і без того небагатій країні, мільйони тонн відходів отруюють землю, воду, повітря. Щорічно державний бюджет втрачає більш 260 мільйонів гривень. Проте вже на першому етапі роботи по утилізації відходів у промисловий оборот можна залучити близько 1 мільйона тонн вторинних ресурсів і збільшити випуск продукції більш ніж на 1 мільярд гривень, значно скоротивши при цьому енерговитрати.
    ФАКТИ
    Побутові відходи вивозять на 700 смітників, що існують в кожнім місті або селі. Практично усі вони на 80% не відповідають вимогам екологічної безпеки і забруднюють воду і ґрунт. Відходи також просто вилітають у трубу: їх спалюють на спеціальних заводах. За прогнозами як закордонних так і вітчизняних фахівців, екологічна ситуація в Україні, без перебільшення, наближається до критичної. Переробкою відходів у нас займаються на дуже низькому рівні.
    Більшість країн світу, причому, далеко не самі розвинені, той же Китай, давно використовують відходи, маючи при цьому чималі доходи. Це ж гроші, що лежать під ногами. В Україні є певні наукові та практичні напрацювання, що дозволяють зі сміття одержувати і товари, і гроші, поліпшуючи при тому екологію. Усе є, але... Як завжди не маємо механізму, не прийнято якийсь документ тощо.
    В Європі вже давно прийшли до необхідності використання вторинних ресурсів. Адже це величезний економічний ефект. Відходи містять багато коштовних речовин, придатних для використання. Наприклад, алюміній, отриманий з використаних пивних банок, коштує в 20 разів дешевше, ніж такий же з бокситів. Переробка 400 тисяч тонн макулатури дає можливість щорічно зберігати 100 тисяч гектарів лісу. Колись кожен школяр знав, що 1 тонна макулатури зберігає 17 дерев. 300 тисяч тонн склобою заощадять близько 200 тисяч тонн первинної сировини вартістю 70 мільйонів гривень. Немало? Так!
    Японці з пластикових пляшок роблять багато чого корисного: меблі, офісне устаткування і навіть одяг – красивий та екологічно безпечний.
    ЗАКОНИ
    Європарламент ще в 1994 році прийняв директиву про відходи, що ставить за обов'язок урядам країн до 2001 року досягти їх рівня переробки не менш 65 відсотків по масі. Сьогодні ми переробляємо лише близько 5% відходів. У 1998 році в Україні прийнято Закон “Про відходи”. Однак він практично не діє через відсутність економічного механізму системи збору, сортування і переробки відходів.
    Дві постанови Кабміну по цих важливих питаннях під тиском впливових структур були скасовані. Згідно ст.17 закону “Про відходи” вітчизняні підприємства, а також імпортери продукції в упаковці повинні утилізувати свої відходи. Одначе справа в тім, що підприємства харчової галузі не в повній мірі підпадають під визначення статті Закону. Як слідство, відходи упаковки не збирають і не переробляють.
    Щорічно в Україні утворюється близько мільярда тонн відходів. В тому числі біля 5 мільйонів приходиться на використану тару й упаковку. Якщо все це завантажити в залізничні вагони, такий потяг оперезав би земну кулю.
    СИТУАЦІЯ
    Екологія у нас, на жаль, багато в чому залишається лише красивим гаслом. Практичних дій занадто мало. Продовжується паперова метушня і боротьба впливових груп по лобіюванню власних інтересів. Як отут не згадати: ”Я винагороду не беру. Мені за державу кривда”!
    Сьогодні збором і переробкою побутових і промислових відходів в державних масштабах займається об'єднання «Укрвторма». Колись у систему Укрвторресурсов, що існувала ще при СРСР, входило 25 обласних заготівельних підприємств, що, в свою чергу, мали філії в містах і районах. Все це існує і зараз, щоправда, змінилася форма власності. Тепер «Укрвторма» не керівний орган, а асоціація, що представляє інтереси регіональних структур. У системі працює 70 підприємств, приєдналися нові комерційні структури. Номенклатура – текстиль, макулатура, склобій, поліетилен. Нині фабрики по переробці текстилю завантажені на 5-10 відсотків, тому що потреба в обтирочному матеріалі значно знизилася. Мізер текстилю іде на рубероїдні заводи. Заводи по переробці полімерів є в Києві і Красноперекопську. Але навіть в часи Радянського Союзу, з його жорстким плануванням, вони були недовантажені: чиновники прорахувалися із ресурсною базою. Тепер поліетилену набагато більше, але й переробляти його, як виявилося, можна невеликими міні-установками. Що, власне і відбувається. Склобою колись збирали близько 130 тисяч тонн на рік. Головним постачальником була молочна промисловість. Проте все це в минулому. Тепер склопосуд головним чином надходить від населення та 10-12 тисяч тонн дають консервні заводи. Побутового металобрухту збирається нині близько 100 тисяч тонн на рік. Немає питань хіба що з переробкою макулатури. Обухівський, Рубежанський, Жидачівський та інші комбінати готові приймати будь-які обсяги. Більш того, сировини не вистачає і близько 60 тисяч тонн купують навіть за кордоном. Раніш, приміром, споживання паперової продукції складало близько 2 мільйонів тонн на рік. Реально зібрати можна було 750-800 тисяч тонн, а збирали в кращому випадку 530 тисяч тонн. Тобто був резерв. Зараз упаковки набагато більше, але разом з тим в 2 рази зменшилася ресурсна база. В колишні часи заготівельні контори збирали 40 тисяч тонн відпрацьованих шин. Тепер на них немає попиту. Не затребувані також відходи шкіряних виробів. Номенклатура, безумовно, скоротилася при тому, що й відходів раніш було менше. Останнім часом з'явився попит на акумулятори. Почав працювати завод в Костянтинівці. При всьому цьому потрібно враховувати, що будь-яке підприємство сьогодні збирає тільки те, що вигідно, що потребує ринок, що приносить гроші. Ніхто собі у збиток працювати не буде навіть під шляхетним девізом захисту навколишнього середовища.
    Кабінет Міністрів України прийняв дві важливих постанови “Про заходи щодо збору, переробки й утилізації використаної тари й упаковки”. Для координації роботи і науково-практичного впровадження державної програми по утилізації відходів була створена державна компанія «Укртарапереробка». На неї покладене завдання по створенню і практичному впровадженню загальнодержавної системи збору, сортування, транспортування і переробки тари і твердих побутових відходів. Так в країні з'явилася ще одна організація, що претендує на важливу роль по збиранню і переробці відходів. Тож, наче маємо визнати, що державна політика у відношенні відходів все-таки є. Однак практичною діяльністю компанія “Укртарапереробка” не може займатися через відсутність механізму реалізації збору і переробки відходів. Номінально структура з поважною назвою існує, але працювати не може, тому що спочатку в неї потрібно вкласти мільйони гривень. Узяти їх ніде. Вивчивши досвід європейських країн, “Укртарапереробка”, не довго думаючи, запропонувала ввести обов'язкові тарифи. Таким шляхом пішла Німеччина. Тобто підприємства перераховують компанії гроші, а остання потім займається переробкою відходів. Підприємства харчової промисловості, а саме їх насамперед стосуються тарифи, не радо сприйняли таку ідею «Укртарапереробки».
    – Держкомпідприємництва заявив, що постанови суперечать існуючому законодавству. Тариф – це податок і затвердити його можна тільки через прийняття закону Верховною Радою, - висловлює свою думку директор Ліги виробників харчових продуктів «Гордість України» Геннадій Кузнєцов. – Просто не враховуються реальні економічні умови. Треба спочатку знати обсяги переробки і що з ними робити, а потім вирішувати скільки потрібно грошей. Компанія «Укртарапереробка» намагається зробити навпаки – спочатку зібрати гроші, а потім щось думати. Важливі пропозиції наших фахівців враховані не були. Натомість ми пропонуємо інтегрувати в існуючу систему переробки відходів, а не створювати паралельну. Це дорого. Держава повинна встановлювати нормативи, доводити завдання. А вже справа підприємства, збирати відходи самотужки чи укласти договір з якоюсь профільною організацією. Підхід до проблеми побутових відходів повинен ґрунтуватися на балансі економічних і екологічних інтересів. І саме від тарифів більшість країн відмовилися – це витратний і малоефективний механізм.
    Керівництво компанії «Укртарапереробка» однозначно впевнене, що «харчовики» не хочуть платити за забруднення навколишнього середовища, а тому всіляко перешкоджають прийняттю постанов Кабміну й інших важливих документів.
    – Відрахування на відходи будуть складати від 0,2 до п'яти копійок максимум. Причому ці витрати харчовики повертають, тому що вони закладені в ціну продукції, – говорить віце-президент державної компанії “Укртарапереробка” Юрій Беспалов. – Тому на гаманці покупця істотно це ніяк не позначиться. Збільшення цін у 5 разів, як іноді заявляють, спекулюючи суспільною думкою, не відбудеться. Сьогодні заготівельні підприємства збирають тільки те, що може принести прибуток. Проте необхідна державна політика, потрібна збалансована система. Щось переробляти невигідно, але необхідно, а якісь відходи високо ліквідні. Друга група буде перекривати першу. Не буде збитковості всього комплексу. Не можна в рішенні екологічних проблем відривати одне від другого. Інакше усі будуть збирати і переробляти тільки те, що вигідно. А гори незатребуваних вторинних ресурсів будуть накопичуватися, займаючи все нові площі та отруюючи землю і воду. Пропонована нами система акумулює досвід багатьох країн Європи. Ідеологія нашої компанії в тім, що ми не виділяємо сировину ресурсну чи ні, вигідно – не вигідно. Такий підхід в корені аморальний.
    Питання з переробкою поліетилентерефталату чи так званої Пет-пляшки складне, так. В СРСР не існувало тих видів упаковки, що зараз прийшли на ринок. Але ж тепер її треба переробляти. З моменту появи нових видів упаковки в Україні пройшло вже 10 років, а країна дотепер не готова до їхньої утилізації.
    Однак, справедливості заради треба сказати, що не готова до переробки Пет-пляшки й сама компанія «Укртарапереробка». Адже завод з утилізації пластикових пляшок коштує навіть не сто тисяч, а 10 мільйонів марок. Це дуже складне устаткування. Чи виправдає воно себе, чи окупиться? Хто потім відповідатиме за такі гроші? Разом з тим, харчова індустрія визнала свою долю відповідальності за відходи. Питання зрушило з точки замерзання. І в цьому заслуга компанії “Укртарапереробка”.
    Позиція виробничо-екологічного об'єднання “Укрвторма” у даному випадку тим більше цікава, тому що раніш воно було на боці “Укртарапереробки”.
    – Досвід Німеччини – дуальна система. Це коли у вартість кожної упаковки закладено певний тариф, що шляхом розподілу повертається потім на збір, переробку, виготовлення контейнерів, навіть пропаганду серед населення, – розповідає заступник директора «Укрвторми» Дмитро Співак. – Але це чистої води соціалізм. Чого нам рівнятися на Німеччину? Німці – високоорганізований народ. Там відповідальність на високому рівні і закони, на відміну від наших, виконуються чітко. До речі, утилізація відходів коштує німцю 200 марок. Спочатку ми підтримували позицію “Укртарапереробки”. Звичайно, хто ж відмовиться від додаткових фінансових надходжень? Проте, треба бути реалістом. Істина народжується в спорі. Тому й ми прийшли до розуміння того, що тариф – це утопія.
    В інших країнах – Чехії, Бельгії, Голландії така система не прижилася. У них держава доводить завдання на утилізацію відходів. В цьому головна різниця. Там симбіоз декількох систем. Муніципальні служби працюють, комерційні фірми і заготконтори, створені об'єднанням підприємств, що зацікавлені в утилізації відходів. Збирати і переробляти різного роду упаковку, безсумнівно, необхідно. І це визнають усі. Але й вирішувати проблему треба реально. Насамперед, провести точні дослідження ресурсної бази, знати, чого і скільки нам потрібно. Тих же заводів, щоб потім вони не простоювали. Чітко розібратися з існуючою системою збору і переробки. Нехай з недоліками, але вона все-таки працює. В принципі харчовики не проти якихось відрахувань. Справа в тому, скільки і за що.
    ЩО МАЄМО
    Ось така ситуація з переробкою побутових відходів і тари на сьогоднішній день. Поки що продовжується “паперова” боротьба в коридорах влади. Компанія “Укртарапереробка” подала черговий проект постанови. Чи сядуть за стіл переговорів супротивники? Чи вистачить їм усім громадянської та політичної мужності та економічної далекоглядності ? Здається, варто таки спробувати домовитись працювати в однім напрямку на загальнодержавний результат. Роботи вистачить всім. В результаті, пробачте за банальність, виграють всі: “харчовики, переробники відходів і екологія країни. Поки що, нажаль, мільйони гривень втрачає і держава, і бізнесмени, здатні заробити на цьому гарні гроші. Гори сміття ростуть з кожним днем, захоплюючи все нові площі родючого українського чорнозему.
    Михайло Городецький
    

Публікація від 29 жовтня, 2003 р.

Ваша оцінка перспективи вступу України до ЄС:
5 років
10 років
20 років
Ніколи