Наша сторінка на Facebook Наша сторінка у Twitter Наш канал Youtube
підписатися на новини
Email
підписатись
відписатись

БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ІНТЕГРО
Фонд Країна Добродій
Газета Нова Доба - видання про Київ і столичну область
Парламентський клуб НУО
Українська гельсинська спілка з прав людини
Портал Громадський простір

 

 ПУБЛІКАЦІЇ -- З української преси


Пільгигрими

   
    Що не кажіть, а любимо ми весь час доганяти Америку, Європу та інші країни цивілізованого світу. От не живеться нам так само, як Латвії, Словенії, Угорщині... Звикли ми до форс-мажору. Україна розпочала свої ринкові реформи лише на два роки пізніше, ніж країни східної Європи, але нині ми відстаємо від них, можливо, на цілі десятиліття. Причини? Та вони ж на поверхні. Заблокована велика приватизація, повне свавілля бюрократії і така ж повна залежність приватного сектору економіки від держави, слабкий доступ населення, а також малого та середнього бізнесу до банківських кредитів, низький рівень реальних доходів та ще багато – багато інших економічних чинників, які, зрештою й складають сукупність причин „відставання у розвитку” від „братів наших колишніх”. Але про один з факторів нашої реформаторської поразки, хотілося б поговорити окремо. Пільги. Саме це слово пригнічує. Неначе одразу повертаючи нас до часів розвинутого соціалізму, з його чорними „Волгами” та спецпайками. Але в ньому не лише віддзеркалюється система, коли держава завжди була тобі чогось винна, а ти ще й „нагрівав” її за це; пільги – це механізм, котрий у цілому світі використовується дуже обережно і адресно. У нас же, натомість вийшло - „як завжди”, себто явище сягнуло нечуваного розмаху. І вже переросло у економічну проблему номер один.
    Пільги - категорія соціальна
    Мабуть усі кияни пам’ятають, як минулого місяця столицю буквально лихоманило від комуністичних демонстрацій? Як би ви думали з приводу чого? Невже відзначали 100-річчя Рози Люксембург? Авжеж... Вимагали не скасовувати пільги, які Уряд хотів просто переглянути й перевести до формату „адресної допомоги”. Хвилювання літніх людей, котрі складали значну частину маніфестантів щоправда можна зрозуміти, адже на їхню долю „кидалова” - вистачало. То вклади не повернуть, то грошову реформу проведуть „на свою користь”, то „дехволту якусь придумають”. Та якщо природу не обдуриш, і пільги за віком, як кажуть, у людини на сивому чолі написані. То тих же чорнобильців, які теж крокували вересневими колонами від Кабміну до Парламенту, чесно кажучи, розплодилося хоч греблю гати. І кількість їхня щороку зростає. Справжніх ліквідаторів, котрі працювали в пеклі реактора, та виселенців, якось так непомітно, підміняють функціонери та їхні діточки, котрі „вдало поповнюють” списки на пільгове лікування за кордоном, санаторії, квартирні черги. Боюсь накликати на себе „гнів праведний”, але скажу, що „молодіють” і ряди ветеранів війни, кількість яких з року в рік, наперекір природі зростає. Чимало з’явилось й учасників локальних конфліктів, а все тому, що піклування над ними віддане нечистим на руку чиновникам, котрі не гребують „за скромний гонорар” оформити вам безкоштовний проїзд чи житлові пільги. Але найбільш трагічного відтінку набули інші пільги – підприємницькі, кількість яких вражає своїм розмахом...
    Дядько,... подай пільгу?
    Отже зовсім не дивує той факт, що наразі основними противниками пільг є податківці. У них завдання найскладніше – бюджет наповнити за любу ціну. Але податки збирати нема з кого – у всіх пільги. У ДПА вважають, що нинішні надходження до держбюджету, є далеко не остаточними для оживаючої української економіки. Взагалі 54 мільярди гривень, це, тактовно кажучи, небагато для 50 – мільйонної європейської країни. Такий же, за розмірами, бюджет мають наприклад Ісландія, Мальта або навіть місто Амстердам. Отже за рахунок чого ж можна було б збільшувати надходження до українського держбюджету. Здогадайтеся з трьох разів... Ось лише деякі, просто лячні за своєю суттю дані ДПА: протягом 2002 року пільгами скористалися близько 130 (!) тисяч платників. А загальна кількість задекларованих пільг складає сьогодні - 183 тисячі. Таким чином, сума податків, не сплачених через їхнє отримання, тільки за минулий рік склала 56,3 мільярда гривень. Це, до речі, більше нашого річного бюджету. Звідси й малі зарплати вчителів - лікарів. Котрі вже стали такими собі канюками у своїх пацієнтів та учнів. „Ось подивіться. Це не опис, а лише перелік пільг, які застосовуються українськими підприємствами при сплаті ними податків до державної скарбниці” - демонструє якісь здоровенний том, кореспонденту ПіКу, заступник Голови ДПА України, Володимир Росоловський. „Серед описаного у цій книзі, знайдете цілі галузі та підприємства звільнені від оподаткування.” Сумно, але пільгами у нас користуються, навіть такі солідні платники, як транспорт, зв’язок, паливно – енергетичний комплекс, металургія. Тоді як саме на них повинна базуватись значна частина українського „приходу”. Проте замість гігантів індустрії, „напружуються”, такі, на перший погляд не найпотужніші відомства, як - Держкомводгосп, який виконав своє завдання на – 124 (!) відсотка, Держкомліс – 117,3, або Мінекології, із своїм насправді фантастичним результатом у – 190 відсотків.
    А ВЕЗ і нині там...
    До речі у всіх інших країнах світу, ця проблема вирішується доволі просто. Пільговими в інших країнах стають не галузі, податки або громадяни, а території. У нас таке теж має місце – це вільні економічні зони (ВЕЗ) та території приоритетного розвитку. Станом на минулий рік в Україні створено одинадцять вільних економічних зон, а дев'ять областей та Крим мають території пріоритетного розвитку. І що ж робиться у наших „оазах благополуччя”? Невже мешканці капіталістичного раю – відпочивають на лаврах досягнутих високих показників. Та де там! Вільні зони по – українські - це теж своєрідний винахід. Вітчизняні офшори – замість сприяння регіональному економічному підйому, подекуди використовуються для завезення через них високоліквідних товарів та „відмивці” брудних грошей. І це не дивлячись на те, що пільги там надаються серйозні! Судіть самі: часткове звільнення від сплати податку на прибуток, мита та ПДВ, в ряді випадків - пільговий режим сплати податку на землю або державні гарантії захисту інвестицій. Крім того, уряд встановлює перелік імпортованих сировини, матеріалів, устаткування чи обладнання, що можуть ввозитися для реалізації інвестиційних проектів на пільгових умовах. За таких умов ми мали б уже розвиватися як Гонконг або Сінгапур. Та де там. Шляхетна за своєю суттю ідея, перетворилася на фільчину грамоту, яку, до того ж видають українські чиновники. За оцінками експертів Фундації „Чинність закону” – інвестування, наприклад, на пільгових умовах у Донецькій області регламентують понад 20 (!) документів, процедура отримання свідоцтва охоплює узгодження в органах місцевого самоврядування та конкретизацію проекту в секретаріаті Ради з питань ВЕЗ. При цьому прибутковість проекту і перспективність підприємства перестають бути суто приватною справою засновників. Теж саме стосується створення нових робочих місць, розмірів фондів заробітної плати, маркетингової політики, ризиків, прогнозованих обсягів податкових надходжень тощо. Одним словом „нового європейського тигра” з нас і тут не вийшло.
    Що ж робити? (риторичне запитання)
    Ось і черговий Уряд рішуче взявся за боротьбу із пільгами. Фінансовий віце – прем’єр Микола Азаров, навіть привселюдно, неодноразово обіцяв розправитися із „шаровиками” – пільговиками. Скласти якість реєстри, переглянути товсті томи з ретельними описами вітчизняних пільг. Та варто було під стінами Кабміну побунтувати добре зорганізованим, але „незахищеним верствам населення”, як все це було відсунуто у довгу скриню. Натомість галузеві пільги „відстояли” депутати від виробництва. Словом все як і раніше. А час – спливає. З кожним роком все далі відстаємо ми від „нових європейців”. Поки наші недавні сусідки по радянському гуртожитку – країни Балтії, освоюють розкішні апартаменти Євросоюзу, ми лишень у 2011 році збираємось просити там прописку. А поки ж житимемо за пільговими розцінками ЄЕП.
    ОЛЕГ СПОРНИКОВ
    

Публікація від 12 листопада, 2003 р.

Чи вважаєте ви за необхідне реформувати ООН?
Так
Ні
ООН потрібно ліквідувати, а не реформувати