РОБОТА ДУРАКОВ НЕ ЛЮБИТЬ

   
    Є слова в нашій мові, які спорідненні духовною суттю своєю: стабільність, здоров’я, робота... Ми завжди хочемо, щоб усе це у нас було, а інакше в силу вступає інший семантичний ряд: нестатки, хвороби, безробіття. Тому для ефективних пошуків роботи будь-яка людина, ладна застосовувати найрізноманітніші методи, інколи вельми сумнівні. Вишукувати роботу через газетні оголошення, Інтернет, знайомих – це найбільш розповсюджені засоби і багато людей користуються ними. Але усе частіше на шляху наших безробітних стають різного роду шахраї, котрі у такий спосіб теж мають свій шматок хліба з маслом... а ще з ікрою.
    
    ЗРОСТАЮТЬ ЯК ГРИБИ
    Усе починалось так добре! Після звільнення з одного із крупних столичних заводів, який нині ледь жевріє, Ніна Іванівна Бориско, вирішила почати нове життя. Комерційне! Віддавши рідному підприємству 18 років, які минули у сутужній бідності самої мінімальної зарплати всесвіту, новоявлена бізнесменша Бориско, позичила гроші в кума, і зайнялась незвичною, але багатообіцяючою справою – грибовирощуванням! Люди казали, що прижитися у цьому сегменті ринку, чи то пак базару, можна було „не слабо”. Через газету відшукала й „інвестора”. Одна фірма в Києві пропонувала бажаючим купити технологію вирощування грибів у домашніх умовах, прямо на балконі. А так як у Ніни Іванівни на балконі розміщувалися лише пусті бутлі з під давно не катаних огірків, поле битви за швидкі гроші було розчищене в мить. Самі гриби обіцяла приймати у Ніни Іванівни - „головна” фірма по дуже вигідній ціні. Потенційний „гриборозвідник” повинний був сплатити цілих 200 доларів за одержання технології, міцелію гриба і спеціальні добавки. Але хіба це гроші в порівнянні з тим нескінченним потоком чистого доходу, що обіцяло налагоджене виробництво коштовного білкового продукту! От тільки договір був складений так спритно, що дозволяв „старшим партнерам”, дуже легко пояснити відсутність бажаного результату недотриманням технології її численними клієнтами, в т. ч. й „партнершою” Бориско. В результаті після численних невдач, виростити гриби у мішках із звичайним перегноєм, наша бідолашна „підприємиця”, зажадала назад свої гроші, але було пізно... Вона „не впоралась із новою відповідальною справою” і змушена була відступити перед напором нових бажаючих освоювати „балконну городину”. Усе продовжувалось би й сьогодні. Аж доки повирощувати „дари лісів” не захотів хтось із прокуратури. Ось така сумна історія новоспеченої „юридичної особи” – Ніни Іванівни Бориско. А стала вона жертвою звичайнісіньких шахраїв, оголошеннями котрих, аж рясніють наші рекламні газети, а останнім часом і Інтернет, де шахрайство, що побудоване на вічному бажанні людей розбагатіти, набуло нечуваних масштабів. Але про це трохи пізніше. А зараз про...
    
    ГОРЕ - ЕМІГРАЦІЮ
    Кількість бажаючих виїхати за кордони нашої багатостраждальної батьківщини, принаймні на заробітки, з роками не зменшується, як відомо. У той же час, бажання наших громадян не завжди збігаються з прагненнями еміграційних служб інших країн. Попит народжує пропозиція і зараз починають з'являтися фірми, що допомагають у нелегкій справі „звалення” із рідних пенатів. Отже, людина, яка з дитинства мріє потрапити до, наприклад, Канади, в один прекрасний день натикається на рекламу фірми, що „працює в тісному контакті” з еміграційною службою країни „кленового листочку” і, відповідно, швидко переправляє наших співгромадян на ПМЖ, а часто і на бмж, до омріяних північних просторів. "Ось воно!" - вигукує і кидається дзвонити в заповітну фірму наш майбутній емігрант. Там йому раді, але попереджають, що в Канаді ледарі не потрібні. Та з'ясувавши, що потенційний клієнт за професією інженер - сантехнік, пояснюють, що це саме те, що їм „там” потрібно й обіцяють протягом тижня провести тестування. Результати виявляються більш ніж успішними і сторони переходять до конкретних справ: допомога фірми у виконанні наступних процедур: зображення клієнта в найяскравіших тонах на самій французькій мові, консультації і коштовні вказівки про те, які потрібно зібрати документи, співчутливе ставлення до клієнта, пересилання пакету документів до імміграційної служби Квебека, все це коштує недорого, всього - 3650 доларів. Плюс „узгодження” всіх питань у посольстві, ще близько 800 доларів. Клієнта запевняють, що співбесіда відбулась успішно і справа, можна сказати в капелюсі! Залишається тільки укласти договір, на 3650 доларів, згідно якого у випадку відмовлення еміграційних служб (що практично неможливо) - 50% повертаються. У результаті, як ви розумієте, шановні читачі, консульська служба Канади (читай США, Британії, Іспанії, Португалії тощо), дає „від коша”, нашому новоспеченому претенденту - сантехніку. І от тоді вже починає з'ясовуватися, що у фірмі, клієнта не ознайомили, наприклад зі списком необхідних професій тієї країни куди він визбирався. Вона повертає, клієнту, „законних” - 50% і людині залишається лише йти до суду, оскаржувати незаконний договір. А це інколи роки... Так ось, шановний читачу, вище ми навели приклади того, як „законно” можна „об”єгорити” наших довірливих співгромадян, а скільки ще на світі є контор, які вдало трудяться на ниві, як кажуть, „тупого кидалова”, коли гарний офіс і солідні договори протягом кількох годин зникають з місця подій. І потім люди ще довго шукають „працевлаштувателів” разом із правоохоронними органами.
    
    МЕРЕЖА БРЕХНІ
    Більш як 90 відсотків усіх „компаній – спонсорів”, що пропонують різні види „мережевого” заробітку, звичайнісіньке кидалово, тобто чим більше вам пообіцяють, тим вище вірогідність того, що ви взагалі нічого не отримаєте. Наразі в Інтернеті просто сила-силенна сайтів, які, як кажуть, на усіх парах „ловлять лохів” у тенета всесвітньої мережі. Ну і ви будете не виключенням, якщо у своїй електронній поштовій скрині, будете читати усілякий спам – мотлох, котрий величезною кількістю надходитиме до вас. Наприклад на одному із сайтів, присвяченому заробітку в Інтернеті, дуже докладно було розписано, як потрібно працювати з однією компанією, що платить за реєстрації на сайтах. За одну реєстрацію, ви ніби то маєте отримати від 0.5 до 2 баксів! Усім хто працює за своєю „машиною” відомо, що самі реєстрації займають одну - дві хвилини! Ну як же тут не повірити у вдачу! Адже за добу сидіння в „Інеті” у вас на рахунку може нагромадиться до 150 зелененьких, які можна перевести через WebMoneyTransfer у ваш особистий гаманець WebMoney. Та як потім з'ясувалося, ця компанія жодного разу нікому не виплатила ані цента... І давно вже була занесена багатьма користувачами до чорного списку. Але ж робота – то виконана. І західні компанії – замовники, платять доволі справно отаким горе – посередникам. „Взагалі заробіток у мережі, не має в Україні ані правового статусу, ані захисту національним правом”: - каже завідувач відділом правових проблем електронного сектору, фундації „Чинність закону” – Інна Гончарова. „Усі хто намагається вирішити свої матеріальні проблеми крізь тенета всесвітнього павутиння, ризикують згаяти свій час і гроші й не отримати за це платні. Міжнародна електронна комерція, не врегульована навіть таким розвинутим законодавством, як наприклад у Німеччині, не кажучи вже про українське. Міжнародні тарифи з оплати праці та оцінки її ефективності не діють у віртуальній сфері, й тому не підлягають правовому захисту самі працівники”. Більшість розсилок з пропозиціями підробити в Інтернеті й справді „чистої води” шахрайство. Усілякі програми „валового заробітку на кліках в RMІ”, продажі програм спонсорських пересилок, читання електронної пошти на дому тощо, це теж саме, що й „листи щастя”, які гуляли поштовими скринями радянських громадян ще на початку дев’яностих. А усі ці нігерійські принци та османські султани, які е - мейлом умовляють вас позичити сотню – іншу на повалення революційного режиму на їхній батьківщині, яка потім сторицею повернеться до вас у вигляді мільйонних баришів, взагалі виглядають уже більше кумедними ніж трагічними. Так що, у черговий раз заглядаючи до розділу „телеробота”, пам’ятайте, що ви вступаєте до зони правового вакуму.
    
    ЕПІЛОГ
    Шановні читачі ПіКу та інші громадяни, які наше видання ще не передплатили, повірте, автору цих рядків дуже зрозуміло ваше бажання багато заробляти, але „великі гроші” – це як правило результат тривалої, наполегливої праці та кар’єрного зростання, інтелектуальних зусиль і кваліфікації. Але коли у красиву обгортку із великої кількості зелених папірців, загортають „ідею - пшик” – стережіться. Зараз кидала пішов усе більше - інтелектуальний, відпрацьовуються методики їхньої „роботи”, накопичується досвід. Колись банальні „напьорсточники” на вокзалі, відтепер, вони пересіли у красиві офіси з оргтехнікою і секретарками, і проводять з вами „попередні співбесіди”. І обіцяючи вам шикарну зарплату, оцінюють, коли і на скільки, вас можна „розвести”...
    
    ОЛЕГ СПОРНИКОВ
    
    
    Не тільки в нас!
    Поштова інспекція США, попереджає про масовану атаку "Нігерійським принцом" американських бізнесменів. Виглядає це приблизно так: керівники середніх і великих компаній по усьому світі одержали листа (факс, e-maіl) від нігерійського бізнесмена, що виступав у ролі посередника, представляючи уряд своєї країни. Підписувався ж він солідно: "принц", "директор" і так далі. У листі тільки загалом говорилося, що бізнесмену необхідно перевести велику суму грошей (від 10 до 30 млн. американських доларів) у США, але рахунок відкрити сам він з якихось причин не може. Усі що потрібно від вас - надати всі необхідні відомості про свій банківський рахунок (рахунку фірми), щоб "принц" міг перевести туди свої гроші. За це ви одержите "скромний" відсоток у розмірі 20-30% від суми (тобто до 1 млн. доларів!). Тих хто погоджувався, запрошували для закріплення договору в Нігерію, де їх представляли "урядовим чиновникам", що нібито повинні були підтвердити переказ грошей. У процесі візиту їм говорили про необхідність - у якості "жесту доброї волі", а також для хабарів - внести „невелику суму”. Іноді прохання перетворювалося в звичайний рекет. Одного з бізнесменів змусили віддати 4000 доларів у дорожніх чеках, перш ніж він зміг виїхати з країни. Суть же афери полягала в тому, що перед вирішальним переказом мільйонної суми треба було заплатити як гарантію, "страховку" у кілька сотень тисяч доларів. Кілька людей навіть устигло перевести по $400 тисяч "нігерійському принцу", перш ніж стало відомо про шахрайство. Природно, що ніяких $30 мільйонів ніхто не одержав.
    

Публікація від 22 грудня, 2003 р.