СОБАКА БУВАЄ КУСАЧИМ...

   
    У великому місті на людину чекає безліч небезпек. На вас можуть напасти хулігани, вас, борони Боже, може збити машина, а ще вас може покусати собака. Мало того, він може вас убити... Так – так ми не згущуємо фарби! Наразі кожен четвертий мешканець нашого міста може бути покусаний собаками, яких у Києві мешкає понад 300 тисяч! Плюс завезені із-за кордону чотириноги нелегали, котрі до того ж у більшості своєї заражені екзотичними звірячими хворобами. Принаймні так свідчить статистичний але безрадісний прогноз УНІАН. І неначе перейнявшись такою похмурою перспективою своїх земляків, мерія столиці, створила комунальне підприємство „Центр ідентифікації тварин”, котре, у свою чергу, сертифікуватиме київських „друзів людини”. Керівництво цього закладу твердить, що воно займатиметься усього лише „розвитком програми тестування” для вашого сімейного улюбленця й допомагатиме вам, разом із вашою собачкою, перейти на цивілізовані рейки європейського співіснування людини й оточуючих тварин. Та щось у це слабо віриться з огляду на те, що у нашій країні, будь – яка сертифікація, зазвичай перетворюється на чергові витрати із власної кишені собачого господаря. А собаці та й постраждалим бува, від того ні холодно ні сито...
    
    СОБАЧЕ МІСТО
    Відвідавши нещодавно (зовсім з інших причин) один травмпунктів нашої столиці, я із жахом довідався, що за шість місяців тільки цього року фахівців пункту відвідало більш як 212 покусаних собаками. Поки я сидів серед досить великої черги травмованих, кожен третій, у середньому, був постраждалим саме із за укусів собак, наприклад, 32-річний Анатолій у Голосіївському парку став жертвою великого пса невідомої породи, що належав невстановленому хазяїну, що, побачивши, що його собака напав на людину, просто утік, злякавшись відповідальності. Собака, що серйозно порвав руку Анатолія, заспокоївся тільки тому, що жертва надалі не робила ніяких рухів. Незабаром собака утік у темряву слідом за своїм хазяїном. Свідків події не було, тому навіть заяву писати Анатолієві не було сенсу. Проте уколи від сказу - цілком реальна необхідність і, підкреслюю, реальні гроші. І чималі до того ж – один сеанс лікування від сказу, наразі обійдеться пересічному киянинові від 150 до 650 гривень. Займаючись "собачим" питанням, я почув багато історій і про людей, що загибли від собак в Україні, про це писали багато наших колег із газет. Але в потенційних убивцях - представниках агресивних порід – наше місто нестатку не має. Мало не в кожному київському під’їзді живуть, наприклад, модні нині ротвейлеры - бойві собаки, що просто патологічно ненавидять запах алкоголю чи неадекватного поводження в їхньої присутності. Незнання або ігнорування особливостей собачої психології цих тварин нерідко приводять до сумних наслідків, причому інколи від своїх улюбленців страждають самі досвідчені собаківники. Валерія Семенюк, фахівець з дуже агресивної породи - кавказька вівчарка, повідала мені, що дуже часто їй приводять на перевиховання собак, з якими через неправильне виховання господарі, просто не можуть справитися. Часто справа доходить до того, що хазяїн боїться не те що доторкнутися, але й підійти до свого улюбленця (!), кидаючи йому їжу до вольєру. Один з яскравих прикладів подібного поводження - вівчарка Римма, значних розмірів злісна сука. Вона вже поміняла п’ять хазяїв, і сьогодні живе в одному із собачих розплідників в Боярці. Смішно і гірко водночас - їжу йому подають винятково на лопаті.
    
    СОБАЧІ БЮРОКРАТИ
    Ніша влада, треба віддати їй належне, хоч і мляво, але весь час намагається боротися із нашестям друзів наших менших на урбанізований простір Києва. Давайте хоча б пригадаємо, як Кабінет Міністрів України, понад три роки тому, прийняв навіть окрему постанову: “Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам”. Тоді усі власники тварин (окрім підрозділів збройних сил та інших військових формувань, органів внутрішніх справ, прокуратури, суду та інших державних органів, які утримують собак для виконання службових обов'язків) повинні були укласти договори на рік із страховими компаніями. Фізичні особи мали б сплачувати страховий тариф у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 гривень), юридичні — два. Але наразі ця постанова, потонула десь у глибині чиновницьких кабінетів і тихому саботажі отих самих фізичних осіб – власників собак, котрі б мали отой страховий збір сплачувати. Ну скажіть будь ласка, люди добрі. Чи можете ви собі уявити, чиновника або правоохоронця, котрий у ночі нишпорить, скажімо оболонськими дворами у пошуках тих наших співгромадян, які крадькома вигулюють незастрахованих ротвейлерів? Усі ми не на місяці живемо, й щодня бачимо, як не тишком-нишком, а абсолютно відкрито, круті та підкручені мешканці нашого міста, поставно прогулюються газонами наших дворів із своїми годованцями, у яких на чолі не написано – чи застрахований він – чи ні? Я вже не кажу про те, що після таких прогулянок на наші газони ступити не можна із – за, вибачте, продуктів життєдіяльності цих собачок. У нас же не Лондон, де під час таких процедур, люблячий господар, із віничком-совочком у руці, чергує поряд із чотириногим другом. Це мабуть теж одна з ознак того, що до Євросоюзу нас візьмуть не так скоро, як хотілося б! Але повернімось до нашої постанови про страхування. Згідно неї, якщо у результаті нападу собаки людина стала інвалідом першої групи — вона отримає - приготуйтеся до цієї шаленої цифри, цілих - 8250 гривень, другої — 5500, третьої — 2750. За кожний день непрацездатності (або розладу здоров'я у дитини), згідно з довідкою із лікувальної установи, потерпілому виплачуватимуть по 20 (!!!) гривень. Щоправда, ця сума не може перевищувати дві з половиною тисячі гривень. У разі ж смерті потерпілого його спадкоємці отримають ціле багатство - 11 тисяч гривень! Я розумію, що можливо, це чорний гумор, та на 11 тисяч, наприклад, тут же у Києві й людину поховати не можна. Але страховику. Ще потрібно довести, що, вибачте за каламбур, ви собачку не довели, до того знервованого стану, коли вона вас покусала. Бо якщо так, то замість страховика розбиратиметесь із самим господарем. А в народі ж кажуть, що „собака схожий на свого хазяїна”. Свою лепту в нелегку справу боротьби за наші непокусані ноги, перманентно вносить і мерія. Мало не щороку винаходячи нові, переважно організаційно – правові, форми боротьби за права собачих сусідів. Змінюються назви комунальних підприємств та загальноміських програм з утримання тварин в місті, але хура, щиро кажучи й нині „там”. „Почили в бозі” й обіцяні майданчики для вигулу тварин, які щиро роздавали кандидати в депутати різного рівня, починаючи від рай – і до верх – Ради. Поживемо – побачимо, чи буде зиск від свіжозапровадженої сертифікації, про яку я писав на початку свого матеріалу. А між тим, за даними київської СЕС, лише у першій половині поточного року, в місті зареєстровано 2505 укусів!
    
    ЛІКАРСЬКІ ПОРАДИ (замість епілога)
    Щоб уникнути нападу собак, треба дотримувати наступних нескладних правил:
    - ставтеся до тварин з повагою і не торкайтеся до них під час відсутності хазяїна;
    - не торкайтесь тварин під час сну чи їжі;
    - не відбирайте те, з чим собака грає, щоб уникнути її захисної реакції;
    - не грайте з хазяїном собаки, роблячи рухи, що можуть бути сприйняті твариною як агресивні;
    - не демонструйте страху чи хвилювання перед вороже налаштованим собакою;
    - не робіть різких рухів і не наближайтеся до собаки;
    - віддавайте твердим голосом команди типу: "Місце", "Стояти", "Лежати", "Фу";
    - не біжіть, щоб не викликати у тварині мисливського інстинкту нападу ззаду
    - у випадку, якщо ви піддалися нападу собаки, киньте в його сторону що-небудь з того, що у вас є під рукою, щоб виграти час;
    - намагайтеся захистити горло й обличчя.
    Якщо вас усе-таки вкусили:
    - промийте місце укусу водою з милом;
    - якщо рана кровоточить, накладіть пов'язку, щоб зупинити кровотечу;
    - обов'язково негайно зверніться до лікаря
    
    ОЛЕГ СПОРНИКОВ
    

Публікація від 22 грудня, 2003 р.