ПРОЩАННЯ МАЙБУТНЬОГО НЕБІЖЧИКА АБО НЕЙМОВІРНІ ПРИГОДИ ПОЛЯКА В УКРАЇНІ

   
    Коли на самому початку 2004-го – „Року Польщі в Україні”, читаєш рядки цього листа, по спині пробирає мороз, і якось не віриться, що мова йде про події у незалежній, європейській державі початку ХХІ століття. Лист складений „зарубіжним інвестором, прогресивним економістом і патріотом України”, а також донедавна володарем вельми процвітаючої кременчуцької фірми "Маркетинг" та розкішної яхти „Робінзон” – Мечиславом Гумулінські. „Кременчуцька мафія, на рівні примітивізму” – пише у своєму останньому листі пан Мечислав, -„вже рік інтенсивно знищує мене... Виявляється, що законодавство України – це „пусте місце” для них, а крадіжки, наклепи, тероризм та катування – звичайна практика не лише проти мене, а й проти мешканців міста”. А далі неврівноваженим читачам ПіКу раджу не читати „Лист – прощання” шановного інвестора: „Поки я живий прошу одного – поховайте мене, як це личить людині ... за рахунок держави...”. Яка ж прірва відділяє успішного польського підприємця від пошарпаного жалюгідного дядька з сильним акцентом, що сидів того для поряд зі мною? Бувала у бувальцях торба сповнена кілограмами „компромату на кременчуцьких катів” та пара несвіжих сорочок – ось і весь нехитрий скарб Мечислава Гумулінські, взятий із собою до столиці – „правду шукати”. Їдучи до Києва розраховував бізнесмен Гумулінські на допомогу друзів із польського консульства, бізнес – партнерів й безперечно ж держави. Але натомість отримав чиновницьку тяганину та збайдужіле мовчання „компетентних органів” яке сповна замінило йому кременчуцький безкрай.
    
    А ВСЕ ТАК ГАРНО ПОЧИНАЛОСЬ...
    Ще у роки романтичної юності польсько – української „теплохідної” дружби, пан Мечислав Гумулінські, спортсмен – комсомолець і до того ж спритний ділок, хутко зрозумів перспективність велетенського українського ринку, і маючи дружиною кременчужанку, вирушив до наших берегів, як тоді казали „за довгим карбованцем”. І треба сказати, це йому непогано вдавалося. Гумулінські був одним з перших в Україні підприємців, які займалися екзотичними тоді - охоронними системами для офісів, ксеротиражуванням, побутовою електронікою. Далі – більше, пан Мечислав зареєстрував у Кременчуці, декілька бізнес – структур, був вельми відомий в бізнес – колах міста, в тому числі й на внески від його фірми „Маркетинг”, існувала зареєстрована в місті ще 23 квітня 1999 року "Асоціація сприяння міжнародному бізнесу і розвитку". Загалом свої інвестиції бізнесмен оцінює понад 150 тисяч доларів. Але найкращою квіткою у своєму букеті, пан Мечислав небезпідставно вважав яхту – „Робінзон”. Її він сконструював та зробив сам, своїм коштом. Яхта була океанського класу, обладнана супутниковою навігацією, опріснювачем води, вітрилами, шкіряними меблями, словом, як кажуть „повний фарш” і могла три місяці не причалювати до берега. Роботі над своєю красунею, польській „лівша” віддав вісім років життя. Здавалося б, живи собі та радій! Та де там... На заваді всьому стала „велика українська зелена жаба”. Комусь, мабуть закортіло мати й собі таку яхту. А тим більше, що, по їхньому розумінню, людина, яка живе в нашій країні без громадянства й прав ніяких не має. Зрештою так воно й відбулося.
    
    БЕЗКРАЙ ПО КРЕМЕНЧУЦЬКІ
    Ну як кажуть, „підставити” людину в нашій країні можна елементарно. Версій щодо початку „чорної смуги” в житті пана Мечислава та його дружини в Кременчуці існує безліч. Деякі з учасників цієї драми кажуть про якісь позичені поляком гроші, котрі, втім ніхто ніколи й ніде офіційно не довів. Безперечно, що не існувало й жодного судового рішення щодо неправомірності будь яких дій або вчинків бізнесмена. Нема претензій щодо форм і методів ведення ним бізнесу і у податкової інспекції міста. А ось що однозначно відомо, так це те, що проти Гумулінські було застосовано розбій, побиття, грабунок та міліційний безкрай, а проти його дружини спробу зґвалтування. Безперечно, як законослухняний європеєць польський громадянин Мечислав Мечиславович Гумулінські неодноразово звертався по допомогу до начальника Крюковського райвідділу міліції, підполковника Сергія Шаповалова. Просив він про захист і прокурора міста - Олександра Михайлика. У своїй заяві до міліції, датованої ще 14 березня 2003 року він повідомляв, що від визначених осіб із кримінальним минулим (один з них - громадянин Я., що ніде не працює, не прописаний і, знаходиться у розшуку) йому йдуть безкінечні погрози і вимоги забратися із власного будинку. Далі, у черговій заяві Гумулінські повідомляє про напад на нього 4-х людей, серед яких знову фігурує цей - громадянин Я. "31 березня цього року приблизно в 22.00, коли я проходив по вулиці Шкільної, вони напали на мене,” – скаржиться пан Мечислав до міліції – „ та почали бити, загрожувати убивством, намагалися відрубати мені пальці рук, пояснювали, що я вже не житель Кременчука й України. Усі вони були у стані сильного алкогольного сп'яніння ". Через деякий час вже дружина бізнесмена пані Бородіна у заяві прокуророві міста Кременчука зазначає: "Прошу вас ужити заходів щодо мого захисту, тому що 19 березня 2003 р. близько 15.00 у мій будинок почали ломитися двоє чоловіків. На мої питання, хто там, вони дали таку відповідь: "Відкривай, суко, це міліція”. Але відмовилися назвати свої прізвища і посади. Спроби зламати двері продовжувалися дуже довго... Після чергової з них їх відлякали сусіди, що зібралися навколо будинку. На прощання бандити сказали: „ Передайте цим гадам, що їм кінець, сіли в червону машину марки "ВАЗ 21-10" і виїхали. Мій чоловік швидко одягся і побіг у міліцію по допомогу”. Згодом життя Мечислава у Кременчуці стало неможливим. Його квартиру та яхту розікрали. Нині вже після третього нападу і безкінечного звертання із заявами до правоохоронних органів з проханням про надання захисту, Мечислав Гумулінські перебуває у неадекватному стані. Ще влітку йому було встановлено й діагноз - важка черепно-мозкова травма. Візити до Кременчука польського консула з Харківського консульства Республіки Польща – Леха Вдовські, вже стали буденною подією у житті цього провінційного міста. У свій останній приїзд дипломат був змушений привезти із собою до Кременчука тисячу гривень для лікування громадянина своєї держави! Після чого відбув до Харкова готувати ноту протесту з приводу цього дикунського інциденту. Але власне, найголовнішим, насьогодні лишається питання не чому били і грабували поляка, а те, як цивілізовано „розрулити” цю ситуацію? Як вийти з неї ні, не із збереженою національною гідністю нашої держави (говорити про це просто не етично), а принаймні якось на правових, законних підставах допомогти цієї людині?
    
    ВИХОДУ НЕМАЄ?
    У цій історії й досі існує багато неясностей. Чому Мечислав Гумулінські й Н. Бородіна не отримували захисту ні від міліції, ні від прокуратури? Чи дійсно їхню оселю „відвідували” працівники міліції або це був бандитський напад якихось перевертнів у погонах? Де опитування свідків, очні ставки, де збір доказів, інші слідчі дії? За словами начальника Кременчуцького міськвідділу міліції А. Кононенка, ще навесні минулого року, по всіх зазначених фактах були порушені кримінальні справи, але міліційні та прокурорські відписки вражають своєю безсердечністю та бездіяльністю. Ще 13 листопада минулого року, начальник УКР УМВС України в Полтавській області О.І. Шевченко, у своєї відповіді № 6/4 – 1001295, пообіцяв Мечиславу Гумулінські „до винних працівників міліції, які допустили тяганину при розгляді вашого повідомлення про крадіжку, вжито дисциплінарного впливу. Керівництву Крюківського РВ, надані відповідні вказівки, щодо активізації роботи по розкриттю злочину”. Приблизно такі самі цяцянки надавав пану Гумулінські й А.М. Ткаченко, в.о. начальника відділу прокуратури області: „кримінальна справа по звинуваченню Б., який заподіяв вам тяжкі тілесні ушкодження... направлена до місцевого крюківського райсуду”. Але хура й нині там. Нині пан Мечислав Гумулінські, блукає просторами нашого великого міста, шукаючи правду – матку в стольних „високих” кабінетах. Побував він вже де тільки міг – в Адміністрації Президента, відповідних комісіях Верховної Ради, МВС, Генпрокуратурі, Мінюсті... а також і Еврокомісії, МЗС, польській амбасаді. Де „відфотболювали”, де годували обіцянками, де радили „полікувати голову”, а земляки запропонували, „вивезти до Польщі, покинувши своє майно у цій варварській країні”. Як завжди уважно поставилися в Секретаріаті Уповноваженого із прав людини – „взяли справу на контроль”. Та їсти, спати, ну словом, жити, треба сьогодні, зараз... І пан Мечислав Гумулінські, польський бізнесмен, яхтсмен-конструктор, а ще економіст, журналіст й невиправний європеєць, вже нікому не вірить. „Україна це „бермудський трикутник у європейському праві” – каже він. „Плюнути в душу людині, замість подяки – тут норма” – сказав, і пішов темним коридором далі шукати правди і притулку. Не буду скривати, мені боляче було чути такі слова на адресу своєї батьківщини та ще болісніше було розуміти, що можливо вперше у моїй журналіській кар’єрі я пишу про людину, котрої, можливо вже немає в живих...
    ОЛЕГ СПОРНИКОВ
    
    На фото: "Передсмертний лист - заява польського інвестора"
    Додатки
    Що чекає на цих інвесторів?
    
    Наприклад на Львівщині
    Інвестиції надійшли з 22 країн. За обсягами вкладених інвестицій найактивнішими капіталовкладниками у I півріччі минулого року були партнери з Польщі - 16,4 млн. дол. (46,8% загального обсягу надходжень I півріччя), Сполученого Королівства - 5,4 млн. дол. (15,4%), Данії - 3,1 млн.дол. США (8,9% обсягу надходжень), Швеціїї - 1,6 млн.дол. (4,4%), Німеччини - 1,3 млн.дол. (3,7%)
    
    По всій країні
    Днями у Польщі відбувся 12-й Економічний форум східних ринків. В його роботі взяли участь майже 300 представників малого та середнього бізнесу із Польщі, а також з країн – східних сусідів. Головним питанням цьогорічного форуму було те, як зміняться умови ведення бізнесу між цими країнами після вступу Польщі до Європейського Союзу. Хвилювання бізнесменів намагалися заспокоїти присутні на форумі представники польського міністерства економіки, котрі запевняли, що торгівля зі східними сусідами залишиться для Польщі пріоритетом і після вступу цієї країни до Євросоюзу. Віце-міністр економіки Ірена Хербст повідомила, що від 1 травня наступного року у Польщі почнуть діяти євросоюзівські митні ставки і правила доступу до єдиного ринку. Наприклад, на кордоні з Україною з нині діючих тарифів 47 % не зміниться, 45 % тарифів зменшиться і тільки 8 % зросте.
    

Публікація від 13 січня, 2004 р.