Наші екопублікації: “Екологічно чистий” продукт: чиста правда чи рекламна вигадка? (Михайло Гороцецький, журнал "ПіК)

   
    Дивні ми люди: чим гірше стан навколишнього середовища, тим більше розмов про екологію. Зараз в моду дедалі входить “екологічно чиста продукція”. Пам”ятаєте “Матрицю”? Шикарна вечеря білковою похльобкою є, мабуть найкращим прикладом справжньої чистої екологічної їжі. Не дай Боже, щоби в недалекому майбутньому це щастя нас очікувало. Давайте все ж таки віддавати перевагу стравам нездорової вітчизняної кухні.
    
    Рекламні хитрощі
    Гучне словосполучення "екологічно чистий продукт" слід віднести до фантастичних рекламних обіцянок. А людині, що придумала цю фішку, слід збудувати пам”ятник. Це, звісно, не український маркетинговий трюк, адже в нас екології, як колись і сексу не було. На Заході це золоте словосполучення розумні бізнесмени підхопили в той час, коли “зелені” стали в моді й почали набирати силу. З-за кордону рекламний слоган разом з товарами потрапив й до нас. На Заході розробили критерії “екологічної чистоти продукції”. Щоправда, виглядає це щонайменше дивно. Так, в Європі та США вже давно існуют магазини, в котрих продаються “екологічно чисті продукти”, котрі коштують вдвічі а подекуди й втричі більше ніж вирощені звичайним методом із застосуванням міндобрив, пестицидів, інсектицидів. Враховуючи, що в останній час інтенсивність хімічного, радіаційного й інших видів антропогенного впливу на навколишнє середовище значно збільшилась, питання виробництва “екологічно чистої” продукції лишається відкритим: а де, власне, вирощувати? Чи реально це? Як раз Європа з Америкою знищують поняття “екологічно чистий” продукт, годуючи себе та інших генетично модифікованими картоплею, соєю, кукурудзою. Фахівці вважають сумнівними не тільки якість, а й безпечність цих продуктів для здоров”я людини. Але поки що верх бере долар. Вже зараз широко використовуються трансгенні сорти сої (54%), кукурудзи (28%), рапса (9%), бавовни (9%). А де гарантія, що завтра через трансгенні мутанти, як у відомій казочці, не виростуть роги?
    Коментар фахівця
    Зорін Сергій Володимирович, директор еколого-медичного науково-виробничого підприємства “Екомедсервіс”
    “Поняття «екологічно чиста продукція» в нас законом не визначене. Реально цього досягти надзвичайно складно. Сировина, виробництво, транспортування та зберігання готової продукції – на всіх етапах продукт не повинен змінювати свої властивості та максимально доносити природні якості товару. Певні підходи існують, але все має бути чітко виписано. З власної практики, тільки «Юрське джерело» приблизно підходить до поняття “екологічно чиста продукція”. А вже наприклад, Фанта і Кока-кола ні. В цих напоях багато штучних домішків. Інша справа екологічне маркірування, тобто нанесення певних відомостей про ті чи інші властивості товару. Але в нас інші проблеми: хто хоче – той і пише, зазначає про “екологічну чистоту”. І люди чомусь вірять, а це часто не правда. Повинна бути система перевірки. До того ж, це питання добровільне, а не примусове, не рекламне”.
    Дійсно, важко визначити "найкращу" рекламну обіцянку, що вміщені на упаковках. Вітчизняні виробники швидко перейняли деякі прийоми зарубіжних колег і обіцяють споживачам що завгодно. Намалювати на коробках, тюбиках, пакетах та іншій упаковці позначку про її екологічність сьогодні може практично кожний. Значок цей, так звану зелену крапку, багато хто помічав, купуючи молоко, майонез та інші продукти. Цю шифрограму насправді придумали в Німеччині, запровадивши програму збирання упаковки. Проте екологічна тара зовсім не означає чистий продукт. Споживач не може знати всього, тому що це в принціпі дуже складно. Покупець має бути абсолютно впевненими, що купує дійсно екологічно небезпечну продукцію і його не обманюють. А гарантом повинна стати держава.
    
    Екологічна вибухівка
    Вибухнула вона в Німеччині як і слід несподівано. Одна з перевірок “екологічно чистого” кормового зерна для відгодівлі домашньої птиці показала наявність у ньому отруйних субстанцій нітрофіну. Це ядохімікат для боротьби з бур'янами. Контроль м”яса птиці також підтвердив наявність небезпечний гербіциду. Скандал зчинився неймовірний. Із магазинів негайно було вилучено сотні тисяч тонн виробів із м'яса птиці. Посилено контроль за всіма м'ясними продуктами. Встановити, звідки в екологічно чистих продуктах з'явилися отруйні речовини надзвичайно складно. А тим часом самому сільськогосподарському виробництву “екологічно чистих” продуктів завдано величезних збитків. Досі споживачі безоглядно довіряли їхнім виробникам хоча й ціни на продукти надто високі. Нині більшість вважає, що їх ошукали. Довіру до "чистих" підірвано. Цей приклад наочно показує лише одне: наскільки складно дотримуватися “екологічної чистоти”. І це в Німеччині, де контроль і дисципліна в крові людей.
    Інша справа екологічна безпека. Її зокрема, в нас визначає Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”. Цей документ визначає, що безпека харчових продуктів – це відсутність токсичної, канцерогенної, мутагенної, алергенної чи іншої несприятливої для організму людини дії харчових продуктів при їх споживанні у загальноприйнятих кількостях, межі яких встановлюються Міністерством охорони здоров'я України.
    
    Довідка ПІКу
    За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров”я, для того щоб задовольнити потребу в різних хімічних речовинах, світова промисловість щороку виготовляє хімікатів на суму більше 1,5 трильйона доларів США. Більше 100 000 (!) хімікатів є у продажу і щороку на ринок надходять від 1000 до 2000 нових хімічних продуктів. Спостерігаючи таку зливу хімікатів, не можна не розмірковувати над питанням щодо їхнього впливу на довкілля та здоров’я людей. Насправді ніхто не знає, що нас чекає в майбутньому. Деякі фахівці із сумом зазначають, що ми всі належимо до піддослідного покоління і про кінцеві результати буде відомо тільки через десятки років.
    
    
    ДІТИ – НАШЕ МАЙБУТНЄ
    Це нормальне за змістом речення стало чомусь гаслом, яке активно використовували як за радянських часів, так і зараз. В боротьбі за здорове життя зростаючого покоління аграрне та фінансове міністерства видають навіть спільний наказ. В ньому солідні дядьки затверджують виплату державних дотацій тим виробникам на селі, котрі продають молокопереробним підприємствам екологічно чисте молоко для виготовлення спеціальних продуктів дитячого харчування. Виділення коштів сільськогосподарським виробникам здійснюється згідно з даними статистичної звітності із розрахунку 240 гривень за 1 тонну. Себто 24 копійки за літр. В магазині літра самого звичайного молока в пакеті коштує трошки більше гривні. Ось вам і перша невідповідність. Тому що екологічно чисте молоко повинне коштувати в декілька разів більше. Один з фахівців назвав суму в 12 гривень за літр. Якою ж тоді буде ціна спеціального дитячого харчування?
    Вельми цікавою, як з”ясувалося, є звичайна дитяча соска або пустушка. А які війни часом спалахують за цей шматочок резини. Клейонки, пустушки, бутилочки та іграшки використовуються в житті дітей з перших днів. Для рідного малюка нічого не шкода і так хочеться, щоби воно було красивим і яскравим. Але все це в значній мірі хімічні технології. А полімерні матеріали, вироби з каучуку, латексу та гуми можуть виділяти як вихідні хімічні сполуки так і продукти їх перетворень. Одним з найнебезпечніших елементів, які можуть утворюватися при довготривалому контакті зі слиною дитини є так звані нітрозоаміни. А на їх утворення впливає рівень вмісту цинку в каучуках та латексах. Фахівцями Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя підраховано: якщо соскою або пустушкою, виготовленою з такої сировини, дитина буде користується з 1 дня життя до 1,5 років, то кількість нітрозосполук, що за цей період може попасти в організм дитини складає від 700 до 1100 мікрограмів. Така кількість може обумовити не тільки аллергенну дію, але і викликати порушення обміну речовин в організмі дитини. Всі ці мікрограми для пересічної людини здаються дрібницями, проте саме з них складаються проблеми з одного боку та великі гроші з іншого. Допустимі норми вмісту токсинів є перепусткою до сертифікації, а потім торгової мережі. Сьогодні вітчизняні аптеки продають дитячі речі здебільшого закордонного виробництва. Великі й часто відомі фірми-виробники дитячих товарів зараз, що не секрет, розміщують свої виробництва в різних країнах з використанням місцевої сировини та особливостей виробництва. Тому нерідко товари, одержані з тих самих різних країн, суттєво відрізніяються за показниками безпеки від виробів основних фірм-виробників. А потім “фірмачі” досить бурно реагують на висновки досліджень вітчизняних науковців.
    “Вони думають, що в них все найкраще, – каже провідний науковий співробітник Інституту екогігієни і токсикології Тамара Павлівна Іванова. І абсолютно зря, тому що наші результати точні, а норми жорсткіші від європейських. Тому не слід вважати закордонну пустушку, що коштує під десять гривень ідеалом якості та екологічної чистоти”.
    До речі, в аптеках не сильно обізнані з питань “екологічної чистоти”. Натомість всі зазначають, що товари пройшли контроль і мають дозвіл Міністерства охорони здоров”я. Вітчизняну пустушку ще треба пошукати, а чимала ціна імпортної тим і пояснюється.
    Особливої уваги заслуговують іграшки, які виготовляються із гуми і пластизолю. У виробництві іграшок, призначених для дітей віком до 3 років, заборонено використання фталатних пластифікаторів і фарбування методом напиленням. Нерідко фахівці зтикаються з тим, що в іграшках з пластизолю контролюються вміст фталатів і поза увагою лишається основний токсин – хлористий вініл, значно небезпечніший. Обережно треба ставитися й до дитячої косметики, що також ввозяться з-за кордону. Директиви Євросоюзу в цілому регламентують перелік хімічних сполук, що можуть використовуватись для виробництва косметичних засобів. Між тим, ніде не регламентується сировина та матеріали для виготовлення косметичних засобів дитячого призначення. Ці норми в Європі також більш м”які, ніж в нас. З 2001 року косметичні засоби і дитяча косметична продукція підлягають обов`язковій сертифікації. Це суттєво підсилить контроль і безпеку косметичної продукції.
    
    ПОРАДА ПІКу
    Пересічному громадянину країни при купівлі дитячої групи виробів слід цікавитись не тільки наявністю висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України, але і тим, чи був проведений періодичний контроль на відповідність виробу гігієнічним вимогам.
    
    ЕКОЛОГІЯ БУДІВНИЦТВА
    Після падіння “залізної” завіси ми побачили цівілізовану Європу і з”ясували для себе, що приватні будинки бувають не лише одноповерхові. З того часу почався будівельний бум і національне змагання чий котедж дорожче, вище і “крутіше”. Використовувати вітчизняні матеріали було, звісно, неможливо – це ж не круто! І потяглися до нас каравани меблів, безліч пластику в асортименті й ріки кавроліну. Все, звичайно, made in Італія, Франція, Німеччина, ну в гіршому випадку Чехія. Очі в нашого брата зробилися по п”ять копійок: овва! Воно звісно, після набридлої коричневої фарби для підлоги та безрадісних шпалер таке багатство вибору. Ось тут і почалися проблеми. Справа, навіть не в тім, що справді фірмового майже не було або за три ціни. Не знаємо ми, що то за матеріали та як ними користуватися. Панелі, синтетика, меблі – все це полімерні матеріали, які добряче “фонять”. Лаки, фарби – ще більший жах. Вони з часом змінюються та “дихають”. До цього часу згадують історію з офісом в ДПА Миколи Азарова та інших високих посадовців, в кабінетах котрих не можна було дихати через “круті” ремонти з дорогих, але екологічно брудних матеріалів.
    “Існує до того ж, серйозна проблема пожежонебезпечності, – розповідає провідний фахівець Інституту Морзєєва Олег Гнатович Волощенко. – Офіси буквально напічкані полімерами та синтетикою і в разі пожежі вони не тільки горять, а й виділяють отруйні гази. Людей практично неможливо врятувати. Всі будівельні матеріали повинні бути безпечними. В СРСР існували дозволені й недозволені матеріали. Зараз цього немає. А красиві на вигляд будівельні речі викликають не лише алергію, а й більш серйозні хвороби”.
    
    Коментар фахівця
    Карповець Петро Макарович, Інститут екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя
    Ще за радянських часів в 1989 році були розроблені “Медико-биологические требования и санитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов”. Вони в нас діють і ці норми жорсткі й дуже правильні. Але вони змінюються. Росія, наприклад, змінює їх майже щороку. З”явилося багато нових продуктів харчування, яких не знали, яких не було. Норми постійно м”якішають, додаються більш легкі вимоги, дозволяється більший відсоток токсичності. Норми відповідають – це та фраза, той висновок, котрий пропускає на ринок, на полиці не завжди якісні товари. Норми допустимі, а хто буде споживати і наскільки воно корисне, це, нажаль, інше питання.
    

Публікація від 4 лютого, 2004 р.