ПІДВАЛ „БУДИНКУ ЦИКЛОПУЛО” (Як у нас "поважають" пенсіонерів)

   
    Ще Жюль Ренар казав, що „суспільство, яке не може захистити свою старість, приречене на поразку”. То до чого ж ми котимось, коли літні люди є найнезахищенішими у нашій державі? Якесь тупе безсилля находить, коли розумієш, що й ти, коли тебе лише 35 нічого не можеш вдіяти, ніяк не можеш допомогти... Ні, не усім старикам взагалі, а навіть одному, а правильніше сказати однієї - літній жінці, котру навіть назнаєш. Та це нічого не змінює – у такому ж самому становищі могла б опинитися й моя бабуся, яка просто рано померла, адже все своє життя, одна виховувала чотирьох дітей і надірвалась, бо дід загинув на фронті - десь там під Токмаком, захищаючи наше мирне життя... Його могилу знайшли випадково діти – слідопити... Справді іноді хочеться вовком завити, тому що не знав – не відчував теплих дідових рук у босоногому дитинстві в селі. Але інколи вкрадається в голову думка про те що - а може і краще, що він отак не дожив – не побачив оцієї чорної несправедливості, жорстокої невдячності нащадків – бюрократів. Оцього плювка йому в обличчя за його ратний подвиг... Як от це сталося із Тетяною Харлампієвною Циклопуло – 88 річною корінною одеситкою, що пройшла крізь сталінські концтабори та війну, під час якої, ризикуючи життям ховала у себе вдома євреїв. За що, на відміну від нас - українців, керівництво Ізраїлю розглядає питання про надання їй статусу - "праведника миру"... Ну а що ж ми? Як ми „шануємо” цю жінку - ветерана, втім я к і інших?
    Сумна минувшина
    У житті Тетяни Харлампієвни все це вже було. Темною ніччю вже приходили до неї НКВСники, й виводили під „білі рученьки” - молоду, красиву гречанку, щоб пізнала вона десь у Хабаровську, увесь жах ГУЛАГу. А „провина” її полягала в тому, що залишалась вона в окупованій Одесі та замість ховати у себе підпільний райком партії, ховала єврейську дівчину. Саме за це Тетяна Циклопуло й „відтарахтіла” своє. І ось іронія долі, тоді, в перший раз радянська влада, відібрала у „грецької шпигунки”, її житло. Як кажуть, не лишилось у цій мужній жінки „ні кола ані двора”. Та що робити - „відкинулась”, повернулася до рідної Одеси. Працювала. Потрошку назбирала на доволі скромну кімнату на вулиці Преображенській. Там і живе по цей час. Однак приємності теж були. Про непростий життєвий шлях землячки Державним телебаченням Греції (ТV-І), був знятий фільм, який неодноразово транслювався у Греції і по телебаченню Євросоюзу. Зраділа Тетяна Харлампієвна, подумала, що є таки вдячність у світі.
    Похмуре сьогодення
    А ще треба сказати, що була громадянка Циклопуло людиною пунктуальною, грамотною і законослухняною, і тому, як тільки опинилася вона в незалежній Україні початку 90-х, одночасно із компанією по приватизації житла, у цьому ж році приватизувала й свою квартиру і з цього моменту володіла нею на правах приватної власності. Під квартирою, знаходилися підвальні приміщення, якими Тетяна Харлампієвна, користувалася протягом 50 (!) років, і в яких розмістила свою кухню, оскільки в її „хоромах” кухні не було?! А у 1996 році, коли країною пронеслася друга хвиля приватизації, в тому числі й так званих „допоміжних приміщень” (зокрема й підвальних), Циклопуло теж подала відповідні документи щодо викупу своїх підвальних „апартаментів”. На що, незабаром одержала відповідь від управління житлово-комунального господарства міста Одеси, мовляв „у відповідності зі статтею 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду "допоміжні приміщення (підвальні)- передаються у власність квартировинаймача одночасно з приватизацією квартири й окремої приватизації не підлягають", тобто „височайшим соізволенієм” місцева влада, дозволила пенсіонерці не викуповувати підвал у власність, при цьому обіцяючи залишити його саме у її користуванні. Проте вітри грабіжницької приватизації центру міста, таки дістали й Тетяну Харлампієвну, дуже вже знадобилося комусь її „підвальне приміщення”, може бутік якісь побудувати захотіли, а може пивбар, словом це нам невідомо, але 24 березня минулого року, районна адміністрація Приморського району міста Одеси, в особі її голови - Балана, на одне з підвальних приміщень, що належало громадянці Циклопуло, несподівано видало дозвіл на продаж. Причому абсолютно сторонній особі. Чим та особа і скористалась. А у підвалі тому горезвісному, окрім кухні, проживає, ще родина сина героїні грецького телебачення, яка складається з 4-х осіб, серед яких його дружина - інвалід 1-й групи, котра протягом останніх 22 років паралізована, і якій взагалі необхідна окрема кімната... Та де там.
    „Ужель та самая Татьяна?”
    На захист літньої жінки, треба сказати, стали декілька громадських організацій: Українська Асоціація репресованих осіб, Одеський комітет захисту прав людини, Фундація „Чинність закону”, вони спільно звернулися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – Н.І. Карпачової з проханням втрутитися в цю ситуацію, і зовсім не тому, що випадок з Т.Х. Циклопуло є унікальним, а навпаки, тому що він є типовим для України. „Порушення місцевою владою прав громадян, зокрема майнових (при приватизації), на нашу думку, набули в країні нечуваного розмаху. Наразі у регіонах, слова - права людини, повага до честі й гідності громадян, в тому числі людей літнього віку, є пустим звуком. Чиновницьке свавілля та корупція сягнули масштабів, які загрожують національній безпеці держави. Про це зокрема говорив і Президент Україні під час всеукраїнської наради з проблем корупції, цим переймаються інші центральні державні інституції, однак на житті пересічного українця це поки ніяк не віддзеркалюється.” – говориться у зверненні. А у випадку із нашою героїнею традиційний провінційний безкрай, набув такого лиховісного відтінку ще й тому, що люди, саме життя яких, являє собою подвиг, в угоду напівкримінальним структурам фактично викидаються на вулицю. Що вже само по – собі є показовою несправедливістю, яка панує в регіонах. Не знаю, як далі складатиметься доля Тетяни Харлампієвни Циклопуло, і чи доживе вона до того світлого дня, коли чиновницьке свавільне рішення буде скасовано, і її сину не прийдеться готувати собі їжу в спальні, як колись пропонували професорові Преображенському, прізвище, якого дивно співпадає із назвою вулиці, на який розгортаються події одеської драми, але хотілося би закінчити цей матеріал саме його словами: „Розруха, шановні, не в клозетах, а в головах”...
    ОЛЕГ СПОРНИКОВ
    А ось як це робиться у них
    *** Ветеран 2 світової війни у США, має щорічну доплату до пенсії у розмірі – 1200 доларів, відповідні підвищені коефіцієнти застосовуються до нарахувань ветеранів усіх інших американських воєн до їхніх джерел доходів, зокрема до пенсій. Посовій по безробіттю, соціальним виплатам, соціальним страховкам.
    *** Найбільш впливовою лобіською організацію а американських законодавчих органах влади є „Спілка пенсіонерів США”. Ця структура розробляє та впроваджує 23-27 законодавчих актів та поправок до діючого законодавства на рік. Спілка видає не менш як 50 мільонів доларів на рік, лише у вигляді грантів на соціальні послуги та дослідження. А також на впровадження нових, більш дієвих механізмів контролю за місцево та виконавчою владою. Оплачує витрати на судові витрати в рамках процесів проти порушників права пенсіонерів.
    *** В Японії, раз на рік Імператор країни дає „громадський фуршет” для пенсіонерів. Під час якого, будь хто із учасників може поскаржитися „сину сонця, що сходить” на дії місцевих чиновників. Відбір кандидатів на участь у заході відбувається у вигляді лотереї незалежною комісією. Середня тривалість життя японського громадянина – 70 років у чоловіків та 73 у жінок. (Для порівняння в Україні: 56 та 58)
    

Публікація від 16 лютого, 2004 р.