ДОЛЯ НЕЛЕГАЛА...

   
    Минулого тижня, трапився в районі села Русанів, що на Чернігівщині, не такий вже й рідкісний, як по нинішнім часам, злочин. На сільській автодорозі, працівники міліції затримали дядечка, який на своїй машині перевозив 9 громадян Індії – нелегалів звісно. Бортовий УАЗИК, люди укладені штабелями, й безперечно ніяких документів, які б підтверджували законність перебування синів та доньок Бенгалії, на території України. А водій пояснював даїшникам, що "завантажив" індусів в Росії й сподівався довезти їх до Києва. Де вони, мали б потрапити до такого собі концентраційного табору – квартири, де потім їх „упакують” і далі доправлять в кузові вантажівки до Польщі, перемішаних з цукром або тютюном. А як не до Польщі, то до Чопа, наприклад, до табору нелегальних емігрантів, якими вже аж рясніє західний кордон нашої Батьківщини. І місцеве населення, а з ними і прикордонники стогнуть від цієї татаро-монгольської навали, на їхній і без того нужденний місцевий бюджет. Отака простенька схема й буденний злочин..., а між тим мова йде про долю Людини, і про національну безпеку держави...
    
    Україна – держава транзитна
    Отож, окрім нафти і газу, ми також є справними постачальниками до країн Європи ще й такого небажаного товару як нелегальні емігранти. Котрі ладні не лише за будь – яку ціну продертися до Лондону – Парижу, але й „накрайняк”, оселитися в цілком мирній та, на відміну від бідняцьких гетто Нью-Дейлі чи Карачі, достатньо заможній Буковині, наприклад. А що? Свої чоловіки повідлітали до чужих берегів - збирати англійську цибулю та „відбудовувати” Португалію, відтак й жіночки – українки, залишилися самотніми – недоглянутими. А тут який не є той китаєць та все ж – мужчина в домі. А дехто з гуцулів, кажуть, й дружин – „нелегалок” побрали, народили дітей й тепер відкладають копійчину - поїхати до тещі у Пномпень. За даними Держкомнацміграції, лише у минулому році, отакими громадянами України стали – 119 осіб, з них 92, колишні громадяни Афганістану, їх більше за все! От бачите, як воно в житті буває, американці воюють, а ми громадянство біженцям надаємо. А що? Країна велика - місця для усіх вистачить. А ще так по - секрету, скажу вам, шановні читачі ПіКу, що звісно з Люксембургу до нас ніхто не переїхав, серед нових наших співгромадян, мешканці Судану, Ємену, Палестини, Ірану! Ну і знову ж таки - 5 громадян Іраку. Але, цим можна сказати поталанило, бо деяким громадянам сходу не дали не те що громадянства, але й навіть статусу біженця: у 2003 році, до органів міграційної служби надійшло 1215 заяв про надання статусу біженця і у 857 випадках особам, які звернулися з такими заявами було відмовлено і тільки 429 щасливчиків допустили до процедури розгляду питання.
    Давайте розберемось...
    А що все ж таки дає, чи скоріше не дає Україні отакий, справді екзотичний спосіб ліквідації наслідків демографічного спаду? І чи є подібні методи „асиміляції” нелегалів в українське суспільство виходом із ситуації, при який ми вже без перебільшення стаємо, головною „перевалочною базою” на широкому трафіку нелегальної робочої сили зі сходу на захід? Про гостроту проблеми говорить й хвилювання у самих високих кабінетах української влади. Наприклад, ще у минулорічному указі Президента України "Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією", окремим пунктом зазначалася необхідність створити спеціальний орган координації – Державну міграційну службу України, проте „законодавча хура” й нині там. Відповідний законопроект, винесений для повторного розгляду в першому читанні, застиг в „проектному екстазі” у Верховній Раді й судячи з усього надовго. Оскільки багато хто з депутатів вважає, що у разі створення Державна міграційна служба стане ще однією силовою структурою. Зокрема, її працівники отримають право на використання зброї у випадках, передбачених законом. Тим часом європейський досвід, буцім – то, свідчить про те, що міграційні служби, як правило, є цивільними відомствами. А ще, кажуть деякі народні обранці, що невиправдане розширення функцій ДЕС призведе до їхнього розпилення, роздування штатів, а отже, і до збільшення бюджетних витрат. А між тим „іммігрантське питання”, яке й так розпорошене між кількома далекими одне від одного, й не лише географічно, відомствами - Держкомнацом, Держкомкордоном, МВС, Мінпраці і, навіть Міністерством освіти і так „бере своє” з небагатого українського бюджету. Натомість міжнародні злочинні синдикати, що торгують людьми, багатіють не щоднини, а щогодини - за даними міжнародної міграційної служби ООН, на незаконному ввезенні іммігрантів вони заробляють близько 12 мільярдів доларів на рік. Погодьтеся, важко собі уявити, як наш українській кордон, може завадити цьому потужному фінансовому потоку... Отже на порядку денному залишається ще одне споконвічне українське питання -
    
    Що ж робити?
    Повертаючись до вищезгаданої цінності нелегалів для українського суспільства, як до своєрідного виходу із ситуації, під гаслом „все одне нема куди їх подіти”, хотілося би, без узагальнень, сказати, що для переважної більшості цих людей - характерним є пошук не будь-якої роботи і батьківщини, а насамперед такої, яка дає їм можливість, як кажуть „зрубати по –легкому”. І якщо у країнах, куди вони так прагнуть потрапити, основними сферами прикладання праці нелегалів є будівництво, ремонт, прибирання, ресторанний і готельний бізнес, то транзитний характер нелегальних мігрантів в Україні обмежує їх зайнятість лише однією сферою – торгівлею та посередницькими послугами. А подекуди нелегали переходять і до кримінальної сфери – торгівлі наркотиками, проституції, бродяжництва. В основному не пов'язуючи своє майбутнє з Україною, транзитні іммігранти не відчувають стосовно України аніяких зобов’язань. А відсутність повноцінної системи імміграційного контролю, «м'якість» візової політики, безконтрольність пересування та неврегульований механізм виселення та депортації – роблять їхнє життя на теренах неньки – України цілком комфортним. Проте, якраз саме цей процес, на мою думку, сприяє зростанню в суспільстві не толерантності й нетерпимості. Ось в чому полягає головна небезпека на сьогоднішній день. А ще за колючкою „нелегальських таборів”, стоять й чогось чекають скалічені людські долі й душі. Чекають на законодавців, чекають на можновладців, на Єврокомісію, котра ніяк не розродиться фінансовою допомогою прикордонним регіонам, а ще чекають на щасливий випадок, завдяки якому, вони таки зможуть крадькома перетнути „залізний кордон”.
    ОЛЕГ СПОРНИКОВ
    
    ЦИТАТИ
     Джордж В. Буш – Президент США:
    "Як країна, що цінує імміграцію і залежить від імміграції, ми повинні мати імміграційні закони, що працюють і дають нам право пишатися ними, а сьогодні цього немає. Навпаки ми бачимо, що багато роботодавців переходять на нелегальний ринок праці. Ми бачимо, що мільйони працьовитих чоловіків і жінок приречені на страх і незахищеність в умовах масової неофіційної економіки. Нелегальний в'їзд через наші границі ускладнює термінову задачу забезпечення внутрішньої безпеки країни. "
    
    КОМЕНТАРІ
     Джон Вілкінсон, член делегації Великобританії в ПАРЄ:
    "Україну чекає довгий шлях (до ЄС – О.С), тому що процес адаптації політики у сфері економіки, правової системи тощо до загальноєвропейського знаменника - тривалий. Але, на мою думку, з часом ви адаптуєтесь. Звичайно, якщо Україна прагнутиме інтеграції до Європейського Співтовариства. Але вже зараз Україна потребує розуміння і підтримки з боку Євросоюзу в протидії нелегальній міграції. Як у контексті британських пропозицій запровадити поза межами Союзу табори мігрантів, що сподіваються легалізуватися в ЄС, так і в контексті тих проблем, з якими вже зіткнулась Україна, стримуючи потік нелегалів до шенгенської зони.
    
     Геннадій Москаль – Голова Державного комітету України у справах національностей і міграції:
    „У 2004 році Кордони Євросоюзу за рахунок вступу в цю організацію Румунії, Угорщини, Словаччини, Польщі впритул наблизяться до України. І якщо вже зараз, за даними ЗМІ Словаччини, на зміцнення невеличкої ділянки українсько-словацького кордону ЄС виділяє 47 млн. дол., то уявить собі, що це буде за колрдон - мабуть, сильнішій за колишній Радянський. Головна мета таких заходів - не допустити на територію Західної Європи нелегальних мігрантів, і саме кордон покликаний виступити в якості „греблі” за котрої, а саме на території України, ця людська маса почне осідати, прибуваючи до нас з Білорусії, Молдови, Росії.. Натомість стан наших кордонів залишає бажати кращого. Таким чином, уже сьогодні гостро постає необхідність особливо пильного контролю за міграційними процесами, недостатня увага до яких чревата багатьма не дуже гарними наслідками, у тому числі - і міжнародними. Адже спіймавши в наступному році хоч декількох мігрантів, що просковзнули з України, ЄС відразу почне жадати від нашої країни посилення цієї ділянки роботи. Можливі також і загрози санкцій - це зараз дуже модно.”
    
    Цыкаві факти по темі
     Росія зайняла перше місце у світі по кількості її громадян, що просили політичного притулку в інших країнах. За даними Верховного Комісара ООН по справах біженців (UNHCR), у перші дев'ять місяців 2003 року 321.7 тис. чоловік звернулися у відповідні органи, 29-ти індустріально розвитих держав світу з проханням про надання їм політичного притулку. З них майже 23.7 тис. заявників були громадянами Росії. На другому місці Ірак (21.6 тис.), на третьому - Сербія і Чорногорія (18.4 тис.). У першу десятку також увійшли Туреччина, Китай, Афганістан, Сомалі, Нігерія, Індія і Пакистан. З краън СНД перша у переліку Грузія - 14 місце (5.36 тис. її громадян попросили політичного притулку), далі Україна - 18 (4 тис.), Вірменія - 22 (3.8 тис.), Молдова - 23 (3.56 тис.), Азербайджан - 33 (2.6 тис.), Бєларусь – 36 (2.56 тис.).
     Відтепер українці, що мають намір одержати американську візу, будуть здавати відбитки пальців, говориться у повідомленні посольства США в Москві. На початковому етапі передбачається сканувати відбитки вказівних пальців правої та лівої руки. Ця процедура, на думку еміграційних властей США, „повинна зайняти усього кілька секунд". Від скановані зображення будуть прикладені до іншої інформації, що засвідчує особистість здобувача візи та ідентифікує його особистість, а також запобігає підробці в'їздних документів.
     У Москві, посилять правила реєстрації і побудують "міграційні в'язниці". Московська влада має намір внести в Держдуму поправку до закону "Про право громадян на вільне пересування", що посилюють правила реєстрації іногородніх. Столиця Росії вже два роки "б'ється" над посиленням жорсткості правил реєстрації. За словами Ю.Лужкова, мера, - "Москва - це серце Росії. І якщо сюди буде занадто великий приплив крові (тобто мігрантів), то можна заробити інфаркт"
    

Публікація від 15 березня, 2004 р.