Наша сторінка на Facebook Наша сторінка у Twitter Наш канал Youtube
підписатися на новини
Email
підписатись
відписатись

БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ІНТЕГРО
Фонд Країна Добродій
Газета Нова Доба - видання про Київ і столичну область
Парламентський клуб НУО
Українська гельсинська спілка з прав людини
Портал Громадський простір

 

 ПУБЛІКАЦІЇ -- З української преси


Перша жертва -Силіконової долини- (журнал Політика і культура, № 14(243) - автор Олег Спорников

   
    Нині в північній Каліфорнії, відбуваються принаймні два процеси проти українців, що пов’язані із відмиванням брудних коштів – Лазаренко та Височанського. І на фоні гучного, тісно пов’язаного із великою політикою - першого процесу, другий, виглядає таким собі буденним. Мовляв: „ну зловили, хлопця, ну „бавився” він хакерськими фішками, той що з того: відсидить - вийде”. Проте ситуація на процесі „Америка проти Височанського”, зовсім не така безпечна, як про це думають деякі наші пересічні й „відповідальні” українці. Долю Максима Височанського, відтепер визначатимуть сивочолі представники американської Феміди, яка хоч і дещо демократичніша за тайську, проте може не лише на цілих 20 років упекти за грати нашого земляка, але й оштрафувати його на 500 мільйонів доларів! Погодьтеся - сума астрономічна і злякала б певно самого Павла Івановича. Але американську юстицію, на мій погляд, чекає важке випробування, в обох випадках, адже темних плям у історії тернопільського програміста, аж ніяк не менше, ніж у хитромудрих схемах колишнього прем’єра.
    
    „БАНГКОК – ХІЛТОН”
    Немає сенсу, зараз переповідати барвистий детектив про те, як респектабельного представника малого бізнесу Тернопільщини – пана Височанського, котрий мирно відпочивав із дружиною в Таїланді, „замели” прямо посеред торгового центру тайської столиці й доправили до буцегарні, широко розрекламованої у телесеріалі „Бангкок – Хілтон”. Проте на відміну від кіношної Ніколь Кідман, наш земляк, потрапив до цього середньовіччя без зрозумілих доказів та „на прохання” американської сторони. У ті часи (а було це майже рік тому), коли тайська преса щодуху смакувала подробиці операції проти „міжнародного злочинного угруповання, яке очолює велика шишка – Височанський”, вітчизняні медія мляво передруковували повідомлення світових агенцій про це, а український МЗС дипломатично „утримувався від коментарів” й надавав пану Височанському консульську підтримку. Згодом справу звели до рівня банального „мережевого злочину”. А згадали про все це лише тепер, коли у етері залунали вищенаведені американцями багатомільйонні цифри. Вся ця метушня, вже сама по собі, викликає великі сумніви в щирості тієї інформації, яка доходить до української громадськості й крізь пелену її мутного потоку, проглядається споконвічне бажання деяких структур відшукати стрілочника.
    
    „ТИ ВИНЕН УЖЕ ТИМ, ЩО ХОЧЕТЬСЯ НАМ ЇСТИ...”
    Та що все ж таки інкримінується тернопільському „злому комп’ютерному генію”? Повірте, перелік викликає щирий подив, розмахом діяльності обвинувачуваного. Викрадення декілька сот мільйонів доларів, відмивка їх у США, шляхом переведення на закордонні рахунки, в тому числі й у самій Америці, на моє глибоке переконання, були б помітні для українських „компетентних органів”, не лише у такому місті як Тернопіль, а і в більш велелюдних містах нашої батьківщини. Проте ж наш герой, не лише вдало обминав вітчизняні правоохоронні органи та моніторингові структури, а ще й за словами офіцера секретних служб США в Таїланді - Джеймса Гера (Gehr) „ злочинно посягав на авторське право, незаконно торгуючи несанкціонованими пристроями доступу.” Говорячи доступною мовою, наш доморослий хакер, на думку американців, впроваджувався у комп’ютерні системи не лише окремих громадян, але й таких супергигантів, як Microsoft, Macromedia, Adobe тощо. Усі кошти від цього шаленого, за своїм розмахом бізнесу Максим Височанський розміщував створивши мережу із 16 фінансових посередників. Для своїх колег по злочинному бізнесу, тернопільській програміст розробляв і розсилав програми, які містили спеціальний код, за допомогою якого у приватних комп’ютерах інсталювався спеціальний вірус – „запасний вихід”, котрий дозволяв контролювати фінансові операції по пластикових картках користувачів цих машин та робити несанкціоновані відрахування із банківських рахунків клієнтів. На заході такі дії в віртуальному просторі кваліфікуються, як особливо небезпечні злочини та переслідуються найсерйознішим чином. І це завдання, на відміну від попередніх звинувачень, як кажуть може бути цілком „по плечах” добре підготованому програмісту. Однак, певна річ, такий крупний фінансовий воротило, мав би бути помітним у тихому і невеличкому провінційному містечку, яким є Тернопіль. Та де там, Максим із дружиною мешкає разом із батьками у такий собі пересічні хаті, неподалік центру Тернополя. Його батько Станіслав Ковальчук, й досі скаржиться усім заїжджим кореспондентам на те, що його сина покинули напризволяще в Таїланді. А тепер і в США. Родичі й досі не можуть знайти перекладача з тайської аби почитати ті папірці, що надсилає їм тайська влада, і всі як один твердять, що провину Максима, якщо така є, має встановити саме український суд. Навіть викладачі Тернопільської академії народного господарства, яку свого часу закінчив Максим Височанський не вірять, що їхній випускник міг скоїти інкриміновані йому злочини і вважають, що це не його рук справа. Зокрема, ректор ВУЗу Сергій Юрій каже, що великих навиків до програмного забезпечення комп'ютера чи його використання в якихось фінансових цілях Максим не мав.
    Скеорочена версія повна у журналі "Політика і культура" №14 (22 КВІТНЯ 2004 РОКУ)
    

Публікація від 19 квітня, 2004 р.

Чи вважаєте ви за необхідне реформувати ООН?
Так
Ні
ООН потрібно ліквідувати, а не реформувати