Война і право?!

3 червня, 2005 р.

    *** Голос правозахисника в нашій країні зараз чути усе гучніше. Щонайменші проколи і ляпсуси нової влади, які викликані скоріше відсутністю управлінського досвіду аніж «злим умислом», майже одразу потрапляють під пильне око правозахисних організацій. Проте усі ми пам’ятаємо, що ще зовсім недавно, багато хто з наших колег був рахував свою добу в буцегарні за правозахисну та навіть за правопросвітницьку діяльність. Минулий режим без остраху та докору, блокував рахунки правозахисних громадських організацій, застосовував інші, бува що й суто кримінальні засоби боротьби із «непокірними». Демократична революція, яка неначе вигнала багатьох з нас із затишних офісів охороняти своє поругане право - обирати, разом із цим дарувала нам, правозахисникам та усім хто переймається громадською діяльністю ще більше благо – свободу слова і свободу займатися своєю професією – охороняти права людини. Проте ми мусимо пам’ятати, що дракона ще не вбито – зовсім поруч з нами ллється кров, порушуються права людини, відбувають свій тяжкий хрест в’язні совісті.
    Цим інтерв’ю із людиною, яка перебуває на передовій правозахисного фронту у сусідні Росії, керівником Назраньського офісу Правозахисного центру «Меморіал» - Шахманом Акбулатовим, ми відкриваємо серію інтерв’ю, які ми об’єднали під рубрикою «Правда про права». Оскільки правда – виявилась якраз отим самим «найбільшим дефіцитом» у пострадянських незалежних державах…
    Інтерв"ю відбулось за сприяння УА "Міжнародна Амністія". (збережено мову оригіналу)
    Читайте його у розділі "Публікації" (внизу сайту)
    На Фото: Шахман Акбулатов