Наша сторінка на Facebook Наша сторінка у Twitter Наш канал Youtube
підписатися на новини
Email
підписатись
відписатись

ІСАР «Єднання»
Ресурсний центр ГУРТ
ГО Громадянська палата міста Києва
Журнал
Коаліція ГО Покоління демократичних перетворень
Парламентський клуб НУО
Українська гельсинська спілка з прав людини
Портал Громадський простір

 

 НОВИНИ


Заява Чернігівського громадського комітету захисту прав людини з нагоди Міжнародного Дня біженця

21 червня, 2005 р.

    *** 20 червня в усьому світі відмічається Міжнародний День біженця. З нагоди цієї події Чернігівський громадський комітет захисту прав людини привертає увагу до наступної проблеми.
    Ситуація, яка склалася в Україні в останні роки, вказує на значне збільшення міграційних потоків в країну. Категорії „біженці”, „шукачі притулку”, „нелегальні мігранти” стали реаліями нашого повсякдення. Сьогодні в Україні понад 5100 осіб отримали статус біженця, з них біля 2700 постійно проживають в Україні. Український кордон перетинається як з метою залишитися в Україні так і з метою потрапити до інших країн через її територію.
    Ратифікувавши 10.01.2002 р. Конвенцію „Про статус біженця”, Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання дотримуватись зазначених в цих документах міжнародних норм та стандартів. Нажаль в Україні ще не функціонує ефективна система, яка б гарантувала захист прав біженців, шукачів притулку та дозволяла б застосовувати ефективну процедуру поновлення порушених прав цієї категорії осіб.
    Чернігівський громадський комітет захисту прав людини, здійснюючи загальноукраїнський моніторинг дотримання прав біженців та шукачів притулку та їх основних свобод, наголошує на необхідності неухильного дотримання міжнародних стандартів з цього питання.
    Як позитивне зрушення в європейському напрямку ми розцінюємо прийняття 31 травня 2005 року Верховною Радою України змін до ст.9 Закону України «Про біженців», який стосується заміни раніше існуючих обмежувальних термінів звернення до міграційної служби вимогою звернутися до неї без зволікань. Існуючий раніше в законі конкретний термін 3 та 5 робочих днів дозволяв на практиці представникам держави обмежувати право особи на отримання притулку. Без відповідної юридичної допомоги та знання мови мігранти часто не встигали вкластися в означений термін.
    Зазначеними змінами вітчизняне законодавство приводиться у відповідність до ст.31 п.1 Конвенції ООН «Про статус біженця» 1951 року, яка не містить конкретного терміну часових обмежень і визначає обов’язок біженця з’явитися до міграційних органів країни і навести переконливі пояснення щодо свого незаконного в’їзду або перебування. З цього випливає, що будь-які часові обмеження по термінах звернення з проханням надати притулок є обмеженням прав людини, в тому числі її права на свободу пересування та вибір місця проживання.
    Ст. 31 Конвенції містить заборону примусової депортації, за виключенням міркувань національної безпеки або громадського порядку (ст. 32 п.1). Згідно ст.32 Конвенції висилка біженця може відбутися лише на підставі законного судового рішення внаслідок справедливої судової процедури.
    Українська ж практика показує, що переважна більшість нелегальних мігрантів висилається з країни на підставі адміністративного рішення (згідно ст. 12 Закону України «Про біженців»). Така практика протирічить букві та духу Конвенції, яка надає людині максимально сприятливі можливості для отримання статусу біженця. Занепокоєність також викликає фактичне положення шукача притулку під час очікування вирішення питання про надання статусу біженця з моменту отримання ним документів про тимчасову реєстрації, яка надає людині право вільно пересуватися по країні. Досить часто органи МВС з підозрою ставляться до таких довідок і безпідставно затримують їх власників для з’ясування особи.
    Окремою проблемою є терміни, пов’язані з наданням статусу біженця. Практично в 100% випадків при вирішенні питання про надання статусу біженців чиновники витримують граничні терміни, зазначені в законі. Це породжує ситуацію, коли людина залишається без засобів до існування в чужій країні на достатньо довгий термін (до 6 місяців) без змоги на практиці влаштуватись на роботу.
    Наголошуємо, що біженець є людиною, яка вже апріорі вражена в правах. Опинившись в чужій країні внаслідок обґрунтованих побоювань переслідувань за релігійними, політичними, расовими та іншими ознаками, втративши можливість захисту з боку своєї держави, вона не може і не бажає повернутися назад. Тим більш очевидно, що до неї в повному обсязі має бути застосовуване міжнародне законодавство з захисту прав людини та основних свобод.
    Чернігівський громадський комітет захисту прав людини закликає при вирішенні долі цих людей дотримуватися позиції примату норм міжнародного права, яке ґрунтується на презумпції прав людини та її основних свобод безвідносно до території її перебування.
    Чернігівський громадський комітет захист прав людини звертається до Президента України В.Ющенка з проханням невідкладно підписати Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про біженців», прийнятий Верховною Радою України 31 травня 2005 року, який приводить вітчизняне законодавство у відповідність до міжнародних стандартів.
    
    Чернігівський громадський комітет захисту прав людини


Ваша оцінка перспективи вступу України до ЄС:
5 років
10 років
20 років
Ніколи