Наша сторінка на Facebook Наша сторінка у Twitter Наш канал Youtube
підписатися на новини
Email
підписатись
відписатись

ІСАР «Єднання»
Ресурсний центр ГУРТ
ГО Громадянська палата міста Києва
Журнал
Коаліція ГО Покоління демократичних перетворень
Парламентський клуб НУО
Українська гельсинська спілка з прав людини
Портал Громадський простір

 

 НОВИНИ


КУРЯЖ – ТЕАТРАЛЬНИЙ?!

25 вересня, 2005 р.

    *** Чому, як ви думаєте, у заголовку до нашого репортажу звучить такий собі подив? Тому що Куряж це не центр мистецтв. Це колонія для неповнолітніх… Сидять тут хлопці різні, хто за дрібниці, закон у нас ще занадто суворий, а хто й по тяжких статтях. Є й за вбивства. Проте діти є діти, і у той час коли лише мала початися вистава, коли сцена ще не ожила, я сидів придивляючись до їхніх облич і думав: «За що їм це, за які наші гріхи вони тут?». Жахлива статистика тюремної адміністрації і ці напіввідкриті ротики – якась у цьому була нестиковка, якість небесний прорахунок… А у той вечір в Куряжі «давали» - «Маленького принца». Дуже вчасно! Бо казковий герой Антуана де Сент – Екзюпері якнайкраще напував спілим нектаром вічних людських цінностей оці спустошені злом дитячі душі… Хочеться просто у залізі викувать подяку керівництву курязької колонії - цим добрим дядькам – наглядачам, за те що вони із шкіри вилізли аби ця вистава відбулася. А також і іншим багатьом ентузіастам, оскільки не дивлячись на благодійну допомогу Фонду «Відродження», коштів не вистачало… Особливо багато своєї нелегкої праці у постановку «Маленького принца» вклали харківські митці: режисер Наталя Гранківська, художник – постановник Катерина Тішина та Володимир Грибков. І ось прем’єра: всі хвилюються, особливо артисти, вони вперше на сцені, позаду місяці репетицій. Сам «Маленький принц» - Діма Бахмутов, киянин, наш земляк, теж хвилюється, хоча зовні тримається: «Для мене усе в цій казці зрозуміло, тому що я це пройшов, я бачив різне… Єдине чому я заздрю, так це тому, що «Маленький принц» знайшов собі друга – ліса. А я поки що ні…».
    Тане світло, по залу блимають промінчики - це ліхтарник на власній планеті, огляда багаті володіння – він чекає на приліт гостей. А вони крок за кроком облітають неосяжну далечінь цієї складної філософської казки. І наприкінці стають дорослішими – бо вже розуміють - «вони відповідають за тих, кого приручили»…
    Іще довго – довго не стихають у актовій залі колонії, котра на цей час стала «високою сценою», бурхливі та щирі оплески! У багатьох на очах сльози, у всіх з різних причин: у режисера від радості й гордості за своїх акторів, у начальника від напруги, у психолога колонії Тетяни Нестеренко, від того, що для багатьох її вихованців сьогодні день істини… Свято для всіх дітей продовжиться в їдальні, сьогодні до столу подадуть більше солодкого і напоїв. А вже завтра для наших артистів настануть будні, вони підуть вчитися і працювати, бо потрібно заробляти умовно – дострокове звільнення – тут це головна мета… для всіх. Гарне навчання, як і театр, теж частина місцевого процесу перевиховання, який в Куряжі зафундував великий український педагог – Антон Семенович Макаренко… Так-так… він починав у Куряжі свою «Педагогічну поему», тут є його музей, але це вже тема нашої окремої розповіді… До побачення Куряж…запалюй і далі свої зірки… «адже це комусь потрібно…»
    Олег Спорников
    
    P.S. Поїздка до курязької колонії для неповнолітніх була здійснена творчою групою Фундації «Чинність закону», в рамках проекту зйомок документального фільму з тематики співпраці громадських організацій України із пенітенціарними закладами.
    На фотоколажі (зліва – направо – згори – донизу):
    
    1. Музей А.С. Макаренко. Місцевість Куряж. Околиця Харкова
    2. Глядачі вистави «Маленький принц», вихованці курязької колонії
    3. Діма Бахмутов. Виконавець ролі Маленького принца
    4. Фрагмент вистави. В ролі льотчика О. Лукін


Ваша оцінка перспективи вступу України до ЄС:
5 років
10 років
20 років
Ніколи