Київ – столиця Європи? Поки що лише культурна…

13 листопада, 2005 р.

    *** Те, що Київ – культурна столиця Європи, ми знали змалечку! В нашому рідному місті, багато театрів, музеїв, художніх галерей… Вирує і активне мистецьке життя – знімаються фільми, ставляться вистави, проходять концерти. Але відтепер аби в чергове довести це твердження до широкого загалу – «До нас приїхав ревізор». Так, так, саме гоголівський «Ревізор» але трошки в іншій інтерпретації…
    
    У той вечір в театрі імені Івана Франка було доволі людно. У повітрі вітала атмосфера класичної вистави. Давали «Ревізора»… Та одразу було зрозуміло що щось тут не так… Якісь є сюрприз… І таки ж справді! З перших фраз вистави стало зрозуміло, що звичного Хлестакова, який прибув інкогніто із Петербурга не буде. Замість нього екзальтований сучасник молодик із невідомо якого міста… Із усіма наслідками, що витікають із його бурхливого минулого – жінки, гроші, красиве життя. Проте мораль та сама, що і в класичного Миколи Васильовича: чиновницьке чванство породжує хабарі, в результаті чого «рука руку миє», а зрештою страждають люди… Підприємці, ремісники, селяни… І так завжди, в усі часи і в усіх інтерпретаціях. Але тут важливо відзначити не лише символізм вистави та її екстраполяцію на наші часи. Тут важливо відкрити для читача дві таємниці. Перша: аудиторією вистави були вчителі, а це важливо бо саме вони мають навчити наших дітей «відділяти зерна від плевели». Ну і друга. У цей вечір «Ревізора» показували в рамках всеукраїнської акції «Київ - культурна столиця Європи», яка того дня лише стартувала, і попереду на нас чекає ще багато мистецьких цікавинок. Що це за акція, і яка її мета, ми попросили розповісти представників організаторів – Олександра Сотникова, Голову Дніпровської районної Ради політичної партії Віктора Ющенка «Народний союз «Наша Україна» та Олега Спорникова, Директора проектів Фундації "Чинність закону".
    Кор., Олександр Миколайович, яка основна мета акції «Київ - культурна столиця Європи»?
    О.Сотников. Я вважаю, що основною метою нашої акції є, відірвати вчителя, лікаря, підприємця від буденного життя. Від отієї схеми: сім’я – робота – сім’я! І зробити для них, таке собі свято із роздумами. Адже вистава глибока, філософська… Вона вчить замислюватись… Великий Гоголь вчить нас усіх замислюватись, над вічними темами нашого буття і нашого громадського життя. Гоголь актуальний і злободенний – він сьогодні каже нам: «Дивіться ви хочете змін у суспільстві, ось вам підручник, ось підказка. Скористайтеся нею. Навчить усіх, особливо молодь бачити суспільні пороки і протидіяти ним». Тому ми сьогодні обрали цю виставу і запросили вчителів. І безперечно дітей, і студентів, і партійців наших. Далі буде ще цікавіше.
    Кор.., Заінтригували…
    О.Спорников. – Акція лише почалася, і тому в нас ще все попереду. Ми і далі будемо співпрацювати з вчителями, але наступні наші гості в театрі - лікарі. У нас ще багато цікавих вистав. Я поки що не скажу яких, це сюрприз, але те що «Київ - культурна столиця Європи», ми будемо доводити постійно. До речі, ми плануємо ще й таке. Після вистави усіх охочих будемо запрошувати до громадської дискусії, до обговорення за круглим столом побаченого, почутого, і безперечно з екстраполяцією всього цього на сучасне життя. Це знаєте актуалізація класики в часі і просторі. Приміром, подивилися «Кайдашеву сім’ю» - говоримо про проблеми сучасної родини, і відповідно школи, і майбутнього, яке очікує на наших дітей в суспільстві. Або після перегляду «Собачого серця», говоримо про шляхи розвитку нашого українського суспільства і про те, як виховати в ньому відкритого громадянина і патріота.
    Кор.., То це передвиборний проект?
    О.Сотников. – Це соціальний проект, а те, що в ньому беруть участь і громадські організації, лише підтверджує, що такі акції потрібні насамперед для активізації діалогу між суспільством та політичними партіями. Ми цю акцію задумували ще зразу після «Майдану», коли в партії йшли дискусії про так би мовити систему співпраці із суспільством і зокрема із його найактивнішими цільовими групами: це і вчителі, і організації громадянського суспільства, і профспілки, і підприємці. До слова, сама акція продовжуватиметься і після виборів, вона розрахована на п’ять років. Відтепер оце думаємо запрошувати до наших зустрічей в Театрі імені Франка, на акції «Київ - культурна столиця Європи» - працівників бюджетної сфери, підприємців, що працюють в Дніпровському районі.
    Кор.., Добре, назвіть найближчий захід в рамках акції?
    О.Спорников. – Ну найближчий це спів організація «Конкурсу патріотичної пісні» в нашому районі. Цей конкурс провадиться вже три роки у школах міста, але підтримувався виключно ентузіазмом місцевих директорів шкіл та вчителів. Але відтепер, ми включили його до програми акції «Київ - культурна столиця Європи». Суть конкурсу в пісенному єднанні поколінь. Діти з різних шкіл виконують пісні військових років, інші патріотичні пісні про нашу Батьківщину – Україну, про інші людські одвічні цінності. А ветерани сидять і слухають і згадують свої бойові часи. Ну а далі знову вистави в Театрі імені Івана Франка, для тих категорій наших людей, про які я говорив вище
    Кор.., Ось ви проводите свої акції в театрі, який носить ім’я нашого видатного українського письменника Івана Франка, процитуйте ваш улюблений уривок із його творів.
    О.Спорников. – Мій справді улюблений твір Франка, це пролог до поеми «Мойсей», і зокрема таки його рядки:
    Народе мій, замучений, розбитий,
    Мов паралітик той на роздорожжу,
    Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
    Твоїм будущим душу я тривожу,
    Від сорому, який нащадків пізних
    Палитиме,… заснути я не можу.
    
    Передрук із газети: "Дніпровські хвилі"
    На фото: Виступ колективу дитячої творчості на Конкурсі патріотичної пісні в СШ № 65