Наша сторінка на Facebook Наша сторінка у Twitter Наш канал Youtube
підписатися на новини
Email
підписатись
відписатись

ІСАР «Єднання»
Ресурсний центр ГУРТ
ГО Громадянська палата міста Києва
Журнал
Коаліція ГО Покоління демократичних перетворень
Парламентський клуб НУО
Українська гельсинська спілка з прав людини
Портал Громадський простір

 

 НОВИНИ


Захисникам прав українських “афганців” – Почесні грамоти Уповноваженого з прав людини

18 лютого, 2004 р.

    17 лютого 2004 року Ніна Карпачова вручила Почесні грамоти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за великий особистий внесок у справу соціального захисту ветеранів та інвалідів війни, членів родин воїнів, загиблих в Афганістані та за патріотичне виховання молоді.
     Серед нагороджених - відомі особистості: голова Державного Комітету України у справах ветеранів, голова Спілки ветеранів Афганістану Сергій Васильович Червонописький, а також його соратники по комітету та Українській Спілці ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів): генерал-лейтенант Борис Іванович Ткач; перший заступник, генерал-майор Юрій Григорович Зубко; заступники Валерій Іванович Аблазов, Віталій Анатолійович Раєвський, Олег Іванович Міхнюк; Голова Київської ради родин військовослужбовців, які загинули в Афганістані та інших країнах, де велись бойові дії, мати загиблого в Афганістані офіцера Алла Василівна Шипова.
    Відтоді, як радянські війська були виведені з Афганістану, минуло 15 років. Проте, до цього часу болять рани воїнів -“афганців” та живе наша спільна пам’ять про загиблих. В Україні з’явилися 300 пам’ятників воїнам, що не повернулися з тієї війни.
     - Сьогодні, - сказала Ніна Карпачова, - Почесними грамотами Уповноваженого з прав людини нагороджуються ті наші мужні співвітчизники, які на афганській війні не шкодували свого здоров’я, життя, і сьогодні так само героїчно виборюють права тих, хто до цього часу загоює рани тієї війни, хто став інвалідом, хто має потребу у соціальному захисті: не може знайти кошти на лікування, забезпечити достаток своєї родини, одержати гідну роботу. Адже через афганську війну (1979-1989 рр.) пройшло понад 160 тисяч осіб, призваних до лав Радянської армії з України. Не повернулося з війни – 3360. Із них: загинуло – 3280, пропало безвісті – 80. Залишилися без синів – 2729 матерів, 1982 – батька. Стали вдовами 505 молодих жінок, сиротами – 711 дітей. Поранено на афганській війні понад 8 тисяч вихідців з України. Стали інвалідами - 3560 осіб. Після війни померло від ран та захворювань більше, ніж загинуло. Кількість інвалідів збільшилася вдвічі.
     Уславлені орденоносні гості, що згуртували і очолюють в Україні спільноту колишніх воїнів 40-ї армії, яка, за свідченням генерала Громова не програла жодної битви у афганських боях, відверто казали: - На превеликий жаль, ми й сьогодні змушені захищати права наших “афганців”, які потерпають не лише від соціально-економічних негараздів, але й від бюрократизму чиновників, нерозуміння законодавців.
    І хоч, за ствердженням заступника голови Державного Комітету України у справах ветеранів Валерія Івановича Аблазова, у вирішенні соціальних питань колишніх воїнів-інтернаціоналістів Україна посідає одне з найперших місць серед країн СНД, нерозв’язаних проблем тут ще безліч.
     Добре, що в нас на законодавчому рівні права і гарантії воїнів-“афганців” сьогодні прирівняні до прав учасників Великої Вітчизняної війни. Та як розцінити жалюгідну суму “компенсації” – 29 гривень, котру одержують родини солдатів, загиблих на цій війні? Її можна було б назвати сміховинною, якби за цим не стояли трагедії та сльози тисяч осиротілих матерів, батьків, юних вдів, що стали ними у 19-20 років... (Для порівняння зауважимо, що родини загиблих “афганців” у Росії щомісяця одержують суму, що дорівнює 100 доларам).
     Воїни-інтернаціоналісти мужньо і гордо тримаються, вміють цінувати щиру увагу і вдячність, хочуть і можуть бути корисними і потрібними Україні сьогодні. Завдяки їхнім турботам у 50 юнацьких клубах вчаться патріотизму і готовності захищати Вітчизну 10 тисяч українських підлітків.
    Комітети і спілки, що об’єднують ветеранів Афганістану спільними спогадами і турботами, допомагають сім’ям загиблих, рятують від самотності, підтримують хворих однополчан, намагаються довести законодавцям, що в колишніх “афганців” навіть звичайні хвороби все одно походять з тієї “чужої” війни, де вони залишали здоров’я, не шкодуючи себе заради священного військового обов’язку.
     Дякуючи українському Омбудсманові за добрі слова і пам’ять, за високу оцінку їхньої діяльності у захисті прав колишніх воїнів-інтернаціоналістів, високоповажні гості робили особливий наголос на тому, що їх “афганський” досвід не повинен пропасти даремно, на ньому треба виховувати і вчити молодих, бо особлива професія “захищати Батьківщину” знову стає актуальною і потрібною за нашого такого складного і неспокійного часу.


Чи підтримуєте ви приватизацію сільгоспземель?
Так
Ні
Треба подовжити мораторій