Правові аспекти законодавства про зброю:

20 жовтня, 2006 р.

    *** Стаття 3 Конституції України проголошує життя, здоров'я, безпеку та недоторканність людини найвищою цінністю. Крім того, згідно зі статтею 27 Основного Закону, кожен громадянин має право на захист свого життя та здоров'я від протиправних зазіхань. Відповідно, реалізація даного конституційного положення передбачає можливість використання зброї.
    
    Останнє зауваження викликає найбільше дискусій. Противники можливості володіння зброєю стоять на позиціях, що право громадян на самозахист із застосуванням зброї суперечить праву інших людей на життя. Свою точку зору вони аргументують тим, що охорона життя і здоров'я громадян, відповідно до Конституції, є головним обов'язком держави і покладена на правоохоронні органи. Натомість, їх опоненти виступають за надання громадянам права володіння зброєю, оскільки в умовах низького рівня захищеності з боку держави, гострої криміногенної обстановки у населення немає іншого виходу, крім можливості самозахисту.
    
    Отже, в будь-якому випадку обіг зброї в країні потребує регламентації на законодавчому рівні, вироблення правової бази та механізмів, які не лише чітко регулюватимуть дане питання, а й передбачатимуть сувору відповідальність за незаконне використання та обіг зброї.
    
    4 березня року Верховна Рада України ухвалила в першому читанні проект Закону України "Про зброю" №1171-д, розроблений народними депутатами В. Мойсиком, О. Бандуркою та іншими. Даний законопроект покликаний врегулювати відносини, що виникають при обігу в Україні різного виду зброї та боєприпасів.
    
    Доцільність прийняття закону про зброю обумовлена не лише тим, що в умовах соціально-економічної кризи збільшилася кількість злочинів з використанням зброї, а й тим, що в Україні питання обігу зброї регулюється великою кількістю нормативно-правових актів, в той час як основного документу - закону - серед них немає. Розроблення дієвої законодавчої бази повинно стати перепоною на шляху використання зброї як основного аргументу у вирішенні різного роду спірних питань.
    
    Коротко зупинимося на деяких основних моментах запропонованого до розгляду проекту закону, зокрема, на понятійному апараті. Це важливо з точки зору розробки єдиного підходу до формування вітчизняного законодавства з метою уникнення різночитань та неоднозначного тлумачення окремих його положень.
    
    Перше, на що необхідно звернути увагу, на визначення поняття "зброя". Питання тлумачення цього терміну викликає багато дискусій, оскільки на сьогоднішній день не існує єдиного чіткого формулювання. Слід зазначити, що автори законопроекту намагалися врахувати основні моменти. В статті 1 законопроекту зброєю вважаються пристрої, прилади і предмети, спеціально виготовлені, конструктивно призначені і технічно придатні для ураження живої або іншої цілі, подачі звукового чи світлового сигналу, які не мають іншого виробничого чи господарсько-побутового призначення. На нашу думку, з огляду на існування приладів нічного бачення, пристроїв для безшумної стрільби, лазерних прицілів, сучасне розуміння призначення зброї не вичерпується лише формулюванням “ураження". Отже, доцільно було б витлумачити призначення зброї як вплив на живу або іншу ціль. До того ж, оскільки в законопроекті використовуються такі поняття, як "патрон" та "калібр", необхідно дати їх визначення.
    
    Доцільно також висловити деякі зауваження щодо визначення вогнепальної зброї. На переконання багатьох фахівців, застосування терміну "вогнепальна" виглядає не зовсім коректним. На їх думку, більш правильним є використання поняття "вогнестрільна" зброя. Свою точку зору вони аргументують тим, що термін "вогнестрільна" зброя найбільш чітко характеризує властивості зброї, оскільки йдеться про механізм пострілу. Тим більше, що формулювання "вогнепальна зброя" було введено лише в новому Кримінальному кодексі в редакції 2001 року. До цього ж часу в юридичній літературі використовувався термін "вогнестрільна" зброя. Втім, це питання залишається дискусійним.
    
    В статті 1 автори законопроекту намагалися врахувати всі аспекти виробництва зброї та боєприпасів, а саме винаходження, розробку, виготовлення, складання зброї, її основних частин, виготовлення або спорядження боєприпасів чи виготовлення піротехнічних сумішей до них. Разом з тим, дане визначення охоплює не всі нюанси. Поза увагою залишилися такі моменти, як іспити та дослідження зброї, які також повинні регулюватися в правовому полі.
    
    Це ж саме можна віднести й до визначення бойових припасів, під якими слід вважати патрони та інші пристрої, конструктивно призначені й технічно придатні для пострілу. В той же час до бойових припасів відносяться й патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами. Отже, доцільно було б доповнити зазначене формулювання положенням, яке враховуватиме придатність не лише для пострілу, а й для метання.
    
    При розгляді законопроекту слід враховувати той факт, що він не має суперечити іншим нормативно-правовим актам. Зокрема, це стосується тлумачення застосування зброї. Відповідно до статті 15 Закону України "Про міліцію", зброя застосовується для захисту громадян, відбиття нападу, затримання осіб, транспортного засобу тощо. Використання ж зброї передбачає подання сигналу тривоги або виклику допомоги, знешкодження тварини, яка загрожує життю та здоров'ю громадян. Тобто, з метою приведення у відповідність до чинного законодавства в проекті закону необхідно відокремити одне від одного ці поняття.
    
    Ще декілька зауважень щодо термінології законопроекту. В тексті документу не конкретизовано, до якого виду належить учбова (імітаційна) зброя, не конкретизовано порядок придбання та особливості обігу пневматичної зброї, що може послужити виникненню конфлікту з законом. Це особливо важливо з огляду на нові розробки в галузі пневматичної зброї, яка за своєю вражаючою здатністю виходить за межі звичних уявлень і за бойовими характеристиками мало чим відрізняється від вогнепальної зброї. Тобто, класифікація зброї повинна здійснюватися не за техніко-криміналістичними ознаками чи цільовому призначенню, а за її вражаючими властивостями.
    
    Також слід зазначити, що законопроект не містить ніяких тлумачень щодо правил придбання, обігу та використання електрошокових пристроїв та іскрових розрядників, які поєднують в собі, з одного боку, ознаки холодної зброї, оскільки їх застосування вимагає безпосереднього контакту з об’єктом ураження, з іншого - ознаки газової зброї, оскільки вражаюча дія носить тимчасовий характер. Це ж стосується й учбової та сигнальної зброї.
    
    Також було б доцільно навести визначення такої категорії зброї, як авторська зброя, оскільки її обіг виходить за рамки дії законодавства.
    
    Крім того, в тексті законопроекту вживається поняття холодної метальної зброї, тоді як його визначення відсутнє. Варто зауважити, що хоча метальна зброя з огляду на джерело приведення в дію - мускульною енергією людини - є аналогом холодної зброї, втім вона має ознаку дистанційності, що наближає її до вогнепальної зброї. Тому видається доцільним ввести поняття метальної зброї, під якою розуміти зброю, призначену для ураження цілі на віддалі метальним снарядом, приведеним у дію механічним пристроєм чи мускульною енергією людини.
    
    Викликає певні питання формулювання статті 21 проекту закону щодо зберігання зброї “в умовах, що забезпечують її збереження". Відсутність чітко обумовлених умов зберігання зброї може дозволити при необхідності вилучити її у будь-якого її власника, якщо, наприклад, представнику правоохоронних органів не сподобається сейф, в якому зберігається та чи інша зброя. Виходячи з наведеного, необхідно конкретизувати вимоги щодо умов зберігання зброї, які мають передбачати можливість забезпечення збереження зброї, зручність її отримання, контролю, екстреного вивезення чи евакуації та виключати доступ до неї сторонніх осіб.
    
    Також доцільно було б зазначити в проекті закону кількість одиниць зброї, яку можуть мати або придбавати особи.
    
    На завершення варто зауважити, що більш детального та ретельного опрацювання потребують положення законопроекту щодо відповідальності за порушення правил обігу зброї в країні.
    
    Зрештою, хочеться сподіватися, що при доопрацюванні проекту Закону "Про зброю" парламентарі врахують всі нюанси та ліквідують недоліки з тим, щоб вітчизняне законодавство відповідало міжнародним стандартам, а громадяни країни відчували себе захищеними.
    
    Ілона Білан, керівник Групи контролю демократичних змін УНЦПД
    
    Джерело: http://www.intellect.org.ua