Ще одна депортацiя шукача притулку: уряд Украiни вкотре порушуe своi мiжнароднi зобов’язання
9 листопада, 2006 р.
13 жовтня 2006 року з Украiни було депортовано ще одного бiженця, який насмiлився просити притулку в украiнськоi
влади. Це було зроблено всупереч ратифiкованим Украiною нормам мiжнародного права та законодавства Украiни.
Мiжнародна Амнiстiя вважаe цi дii серйозним порушенням прав людини та мiжнародних зобов’язань Украiни.
Як нам стало вiдомо, Гамасса Жакi Дестiн Брiс, 1966 р.н., шукач притулку з Конго-Браззавiль в Украiнi, мав
довiдку шукача статусу бiженця видану Управлiнням мiграцiйноi служби в м. Харковi 25 вересня 2006 року та дiйсну до
24 жовтня 2006 року. Незважаючи на те, що така довiдка легалiзуe його перебування в Украiнi на законних пiдставах,
пан Гамасса з липня 2006 року утримувався у приймальнику-розподiльнику Управлiння МВС в м. Харковi для подальшоi
депортацii. Його не було звiльнено пiсля того, як вiн отримав останню довiдку про звернення до суду, що e порушенням
законодавства. Незважаючи на його правовий статус шукача притулку в Украiнi, пана Гамасса було примусово повернуто
до краiни походження. Подiбнi дii офiцiйних осiб ми не можемо розцiнити iнакше, як цинiчне нехтування
фундаментальними правами людини, а також нацiональним правом.
10 сiчня 2002 року Украiна ратифiкувала Конвенцiю ООН про статус бiженцiв 1951 року та ii Протокол 1967
року, i тим самим зобов’язалася захищати права i свободи осiб, яких стосуeться визначення “бiженець” статтi 1 цiei
Конвенцii. Найважливiше право, зафiксоване у Конвенцii ООН 1951 р. Про статус бiженцiв— це право на забезпечення
захисту проти примусового повернення або вислання бiженця на територii тiei краiни, з якоi вони втекли. Надаючи
бiженцям притулок, вiдповiдна держава бере на себе обов'язки по захисту його/ii вiд примусового повернення, по
дотриманню та забезпеченню фундаментальних прав та свобод бiженця, а також обов'язок по наданню йому/iй дозволу
залишатися на своiй територii доти, доки не буде знайдено довгострокове рiшення цiei проблеми. Тому у таких
випадках, коли бiженцiв примусово повертають у краiну походження, де вони вiдчувають побоювання щодо того, що
стануть жертвами переслiдувань, маe мiсце порушення принципу не-вислання. Власне, фундаментальний принцип
не-вислання e нарiжним каменем системи захисту прав бiженцiв i пiдтверджуeться iншими мiжнародними угодами, такими
як Конвенцiя ООН проти катувань, Мiжнародний Пакт про громадянськi та полiтичнi права та iншi мiжнароднi угоди,
ратифiкованi Украiною, якi забороняють повертати особу до краiни, де вона може опинитися у небезпецi тортур або
iншого жорстокого, негуманного або принижуючого поводження чи покарання. Вислання бiженцiв та шукачiв притулку також
спецiально заборонене украiнським нацiональним законодавством.
Мiжнародна Амнiстiя вважаe, що причиною подiбного нехтування мiжнародним правом стала безкарнiсть, яка пануe у
правозастосовчiй практицi Украiни щодо примусових повернень бiженцiв. Так, у нiч з 14 на 15 лютого 2006 року 11
шукачiв притулку було примусово повернуто з Украiни до Узбекистану, незважаючи на явну небезпеку того, що у краiнi
походження iм загрожують тортури, несправедливi судовi процеси та можливi смертнi вироки. Хоча цi дii уряду Украiни
були засудженi як свiтовою громадськiстю, так i украiнськими правозахисниками, нiхто з винних не був анi покараний,
анi притягнутий до вiдповiдальностi. Саме це створило загрозу того, що шукачi притулку та бiженцi в Украiнi
опинилися у подальшiй небезпецi порушення своiх мiжнародно визнаних прав.
Мiжнародна Амнiстiя закликаe уряд Украiни:
- публiчно визнати порушення украiнськими державними органами нацiонального законодавства та мiжнародного
права;
- провести негайне, безстороннe та публiчне розслiдування цього злочину проти прав людини та притягнення
винних до вiдповiдальностi
- надати вагомi гарантii нeповторeння подiбних ситуацiй у майбутньому.
Додаткова iнформацiя та коментарi: 8 044 561-77-04, e-mail: press@amnesty.org.ua
Пiднесiть свiй голос на захист прав людини!
|
