26 червня – міжнародний день захисту жертв катувань.

4 липня, 2007 р.

    26 червня 2006 року у прес-центрі УНІАН Харківська правозахисна група (ХПГ) та Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда – Україна» провели спільну прес-конференцію, присвячену Міжнародному дню захисту жертв катувань.
    
    У прес-конференції взяли участь:
    
    · Євген Захаров, співголова ХПГ, голова правління УГСПЛ, співголова Громадської Ради при МВС з питань забезпечення прав людини (ГР);
    
    · Катерина Левченко, доктор юридичних наук, президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна», народний депутат ВРУ 5-го скликання, член ГР;
    
    · Олег Мартиненко, кандидат юридичних наук, радник Міністра внутрішніх справ з прав людини і гендерних питань, полковник міліції, член ГР;
    
    · потерпілі від катувань і поганого поводження та їх рідні.
    
    Катерина Левченко розповіла про небажання адміністрації Департаменту з питань виконання покарань розслідувати скарги на незаконне насильство та інші правопорушення і про необхідність створення національних превентивних механізмів попередження катувань відповідно до Факультативного протоколу, які передбачають відвідини місць позбавлення волі незалежними спостерігачами. Вона наполягала на тому, що Департамент має стати цивільною інституцією і підпорядковуватися Міністерству юстиції, а не бути «правоохоронним органом, який знаходиться на передньому краю боротьби із злочинністю», як стверджує голова Департаменту Василь Кощинець
    
    Олег Мартиненко охарактеризував ставлення МВС до проблеми катувань, зазначивши, що Міністерство створює механізми для більшої відкритості діяльності органів внутрішніх справ та запобігання незаконному насильству, такі, як мобільні групи та громадські ради при Міністерстві та обласних управліннях внутрішніх справ. Він навів дані про кількість скарг на незаконні дії працівників міліції і результати розгляду цих скарг. Він також розповів про розгляд Комітетом ООН проти катувань на своїй 38-й сесії 5-тої періодичної доповіді України (О.Мартиненко був членом урядової делегації на сесії).
    
    Киянин Юрій Мосеєнков розповів під час прес-конференції: «Міліціонери привели мене у відділення і там вимагали, аби я зізнався у злочинах, яких не скоював. Я відмовився підписати папери із сфабрикованим обвинуваченням і тоді мене жорстоко побили. Кинули до камери і цілий тиждень викликали на допити: били гумовими палицями, бризкали в обличчя газовим балончиком. Я просив, щоб не чіпали голову, так як переніс операцію з трепанації черепа, однак мої мучителі навмисно цілили саме в те місце, де післяопераційний шрам. Не витримавши тортур, я підписав потрібні їм папери. Це коштувало мене 2 роки волі». Співголова Громадської Ради при МВС з питань забезпечення прав людини Євген Захаров Зазначив, що внаслідок цього Юрій майже рік пробув за гратами без санкції суду. Зараз за цим фактом проти посадових осіб прокуратури порушено кримінальну справу. Але чим закінчиться розслідування, поки що невідомо.
    
    Про те, як правоохоронці знущалися з їхніх синів, журналістам розповіли матері засуджених Сергія Басика та Олексія Повідайчика, котрі відбувають покарання у Вінниці. Сергія Басика конвоїри побили за те, що вчасно не вийшов на роботу, а Олексій потрапив у немилість через скаргу, яку його мати написала до вищих інстанцій з метою припинити жорстоке поводження із засудженими.
    
    — При особистій зустрічі із Басиком та Повідайчиком я побачила на їхньому тілі синці розміром з половину квадратного метра, — повідомила президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда — Україна», народний депутат 5-го скликання Катерина Левченко. — І хоча факти, викладені у скаргах, підтвердилися, від керівництва Департаменту мені надійшла відповідь: мовляв, усе нормально й нічого такого у нас не було. Біда у тому, що у нашій державі сьогодні відсутній дієвий механізм покарання правоохоронців за перевищення ними службових повноважень.
    
    «Розслідування подібних випадків відбувається дуже повільно, адже система виконання покарань є закритою для суспільства. Тому потрібно апелювати до державних органів влади з тим, щоб її змінити. Якщо цього не станеться, то маски-шоу у СІЗО та виправних установах відбуватимуться й надалі», — підкреслив Євген Захаров.
    
    Євген Захаров поінформував присутніх про те, що одночасно в Хмельницькому йде виїзна сесія Європейського суду з прав людини, яка досліджує обставини справи Друзенко та інші проти України. 15 січня Європейський суд ухвалив рішення про прийнятність заяви 13 засуджених щодо жорстокого побиття їх спецназом в колонії №58 30 травня 2001 року та 28 січня 2002 року. Він стверджував, що система виконання покарань є закритою, засуджені не мають можливості скаржитися на незаконні дії адміністрації, а якщо вони все ж таки намагаються боротися із свавіллям, то піддаються сильному тиску. Він звернув увагу присутніх на зауваження Комітету ООН проти катувань щодо заборони використання антитерористичних підрозділів усередині установ виконання покарань, що зводиться до залякування ув’язнених і поганого поводження з ними. Також він повідомив, що за допомогою Фонду професійного захисту жертв катувань, заснованого ХПГ в 2003 р., більш ніж 100 осіб отримали кваліфіковану правову допомогу. За фінансової підтримки Фонду було підготовлено близько 100 заяв до Європейського суду з прав людини, одна справа виграна, близько 15 справ знаходяться на стадії комунікації із урядом України.
    
     – У 2006 році щодо працівників міліції за злочини, пов’язані із побиттям підозрюваних чи засуджених, порушено 127 кримінальних справ, із них 62 – передано до суду. Однак жодного вироку ще немає, – сказав Євген Захаров. – Нерідко скарги потерпілих відправляють на розгляд у ті ж самі установи, на які вони скаржаться. Наприклад, за останні півтора року на роботу Департаменту з питань виконання покарань надійшло майже 500 скарг (з них 164 – на незаконне побиття та нанесення тілесних ушкоджень), але звідти надійшла відповідь, що ні один факт не підтвердився.
    
    За словами пана Захарова, !4 січня 2007 року всі засуджені Ізяславської колонії №31 (більш ніж 1200 осіб, які вперше лишені вол , в основному це молоді люди віком від 18 до 22 років) розпочали голодування, протестуючи проти побиття та принизливого ставлення, до в’язнів, свавілля при призначенні дисциплінарних покарань. В’язні також скаржилися на порушення умов праці, погані умови утримання, невідповідне медичне обслуговування, а також неможливість подати скарги на дії адміністрації колонії.
    
    Того ж дня до колонії приїхала комісія Департаменту з питань виконання покарань, яку очолював перший заступник голови Департаменту генерал Ільтяй. Комісія під час перевірки, зокрема, виявила ліки з простроченим терміном придатності, м’ясні консерви ще 1979 року випуску. Начальство колонії пообіцяло виправити становище.
    
    Змін на краще не сталося, але покарання прийшло швидко. 22 січня до колонії ввели антитерористичний спецпідрозділ Департаменту в масках та повному бойовому спорядженні. Близько 40 засуджених були жорстоко побиті. Багато хто з цих засуджених отримав травми (зламані носи, ребра, кості, вибиті зуби). Вони були вивезені до Хмельницького та Рівненського СІЗО, де засуджених продовжували бити оперативники-режимники СІЗО. Засуджених примусили підписати заяви, що вони не мають претензій до керівництва колонії № 31, а також примусили написати заднім числом заяви з проханням перевести до інших колоній.
    
    8-9 травня цього року Комітет ООН проти катувань розглянув П’яту періодичну доповідь України. Комітет намагався з’ясувати, що саме трапилося в Ізяславі. Представник урядової делегації пояснив, що спецпідрозділ до колонії ввели, щоб придушити бунт засуджених. 18 травня у «Висновках та рекомендаціях» стосовно України Комітет ООН проти катувань зазначив, що «держава-учасник повинна не використовувати антитерористичний підрозділ усередині тюрем і таким чином виключити погане поводження із засудженими та їх залякування».
    
    Учасники прес-конференції дали оцінку ситуації та перспектив подолання катувань та поганого поводження і навели конкретні приклади знущань в міліції та установах виконання покарань з боку посадових осіб. Зокрема, була надана інформація про жахливе побиття 22 січня спецназом Департаменту з питань виконання покарань засуджених в Ізяславській колонії №31 та про подібні факти в інших установах, про ненадання медичної допомоги засудженим, про так звані «прес-хати», про факти психологічного катування тощо.
    
    Учасники прес-конференції зазначили, що їхня подальша робота буде спрямована на створення національної системи запобігання катуванням та поганому поводженню. Це передбачає створення державної програми, яка передбачить системні заходи для побудови такої системи. З іншого боку, ефективна діяльність такої системи потребує активної участі громадянського суспільства у її побудові та діяльності.
    Джерело:http://www.khpg.org/