У Вінницькому СІЗО продовжуються жорстокі побиття ув‘язнених.

9 липня, 2007 р.

    Як стало відомо з достовірних джерел, 5 червня у Вінницькій установі виконання покарань №1 був жорстоко побитий засуджений РІЗНИЧЕНКО Андрій.
    
    Оперативники, знайшовши у Андрія карточку від мобільного телефону, відвели його до чергової частини де жорстоко збили. Тортури продовжувалися кілька годин. Били до втрати свідомості, приводили до пам‘яті і знову били. Знесиленого від побоїв Андрія повернули в камеру тільки ранком наступного дня (6 червня). Його тіло вкрито синцям і кровавими підтьоками.
    
    Кілька днів тому в цій же установі були жорстоко побиті утримуванні тут неповнолітні за переписку між собою.
    
    Жорстоке, нелюдське поводження з в‘язнями є правилом у Вінницькій установі виконання покарань №1. Як стверджують ті, хто в ній утримувався – побиття людей «режимниками» відбувається в цій установі систематично. Б‘ють як за найменшу провину, так і без жодного приводу. Начальник установи Володимир Маципура, в приватних розмовах з батьками своїх утриманців, цинічно заявляє: «Ми били і будемо бити». Особливо жорстокі побиття ув‘язнених відбуваються після того, як хтось з них насмілиться поскаржитись на дії адміністрації до Вінницького чи Державного департаменту з питань виконання покарань, чи будь-яких інших інстанцій. Інформація про скаржника тут же стає відомою адміністрації Вінницької установи №1. Далі, шляхом тортур, скаржника примушують відмовитись від скарги і написати заяву, що він не має претензій до адміністрації установи. На підставі «вибитої» заяви, Державний департамент з питань виконання покарань, чи місцевий Вінницький департамент, відповідає батькам постраждалих, що в результаті перевірки факти побиття ув‘язненого К, чи М, чи Н не підтвердились.
    
    На прес-конференції, яка відбулась в Києві 25 червня з нагоди Міжнародного дня захисту жертв катувань, матері засуджених Сергія Басика та Олексія Повідайчика, котрі відбувають покарання у Вінницькій установі виконання покарань №1 розповіли про жорстоке побиття їхніх дітей в березні – квітні цього року. Сергія Басика конвоїри побили за те, що вчасно не вийшов на роботу, а Олексій потрапив у немилість через скаргу, яку його мати написала до вищих інстанцій з метою припинити жорстоке поводження із засудженими.
    
    Для перевірки фактів викладених у скаргах, що надійшли від батьків Сергія та Олексія Вінницьку установу №1 в кінці квітня відвідала народний депутат 5-го скликання Катерина Левченко. Паралельно з нею до установи прибув представник Державного департамену з питань виконання покарань генерал Микола Ільтяй.
    
    «При особистій зустрічі із Сергієм Басиком і Олексієм Повідайчиком ми бачили на їхньому тілі синці від талії до колін, - повідомила на прес-конференції президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда ? Україна», народний депутат 5-го скликання Катерина Левченко. - І хоча факти, викладені у скаргах, підтвердилися, від керівництва Департаменту мені надійшла відповідь: мовляв, усе нормально й нічого такого не було, а генерал Ільтяй заперечує бачене».
    
    
    P.S. 1. Розпорядженням Кабінету міністрів України від 20 червня 2007 року Миколу Ільтяя призначено першим заступником Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань.
    
    2. Збулись погрози адміністрації Вінницької установи №1, висловлені матері Олексія Повідайчика: «Будете скаржитись – свого сина не побачите». 16 червня 2007 року Олексія відправили етапом до Сокальської виправної колонії до якої він досі не прибув і місце його знаходження невідоме.
    
    
    Джерело : Майдан