У Києві вшанували пам’ять загиблих журналістів.

18 вересня, 2007 р.

    Третій рік поспіль на столичному Майдані Незалежності у день зникнення Георгія Гонгадзе 16 вересня о 19.00 проходить громадянська акція пам’яті загиблих журналістів. Відбулась вона і у цьому році, і знову її організаторами виступили не партії чи громадські організації, а звичайні громадяни. Як ті, що особисто знали Георгія, так і ті, хто шанує його пам’ять та пам’ять його колег і їхній внесок у розвиток свободи слова в Україні. Щоб не перетворювати пам’ять про загиблих в елементів цинічного політичного піару, організатори акції не афішують себе і запобігають використанню під час проведення акції будь-якої партійної чи організаційної символіки (не лише прапорів, але й значків, футболок, кепок тощо).
    Ще зранку на мосту через вулицю Інститутська було вивішено 15-метровий банер зі словами „Георгій, ми не забули” та з відомим всьому світу силуетом загиблого журналіста. Другий (прямокутний) великий банер з силуетом, датами народження та зникнення та словами „Україно, тобі не соромно?” було виставлено на проїжджій частині Хрещатику, який розділяє навпіл Майдан Незалежності. По обидва боки банера були виставлені похилені державні прапори з чорними стрічками. Там же на проїжджій частині свічками було викладено великий напис „ГІЯ”, а лампадками – „Ми не забули”. Причому викладали написи і запалювали свічки не лише організатори, а й усі присутні, до чого їх закликав ведучий. Люди тримали в руках плакати з написом, аналогічним напису на прямокутному банері.
    Ораторів на мітингу не було, як і трибуни. Був ведучий, якого ніхто так і не побачив. Спочатку журналісти і присутні гадали, що всі промови просто записані на диск, але потім, коли „диск” почав закликати відступити на метр від свічок, не затуляти собою банер та в інший спосіб коригувати ситуацію, люди з партійними прапорцями, яких часто можна побачити на Майдані, бажаючі виступити, почали розшукувати мікрофон. Їм чемно розповіли, що виступів не буде і попросили сховати символіку, пояснивши, що вона тут недоречна. Слід зазначити, що заперечень не пролунало.
    Ще напередодні акції її організатори звернулися до всіх політиків не використовувати пам’ять загиблих журналістів у передвиборчій кампанії та не приводити своїх прихильників з партійною символікою на жалобну акцію, а також прибрати на момент проведення акції свої агітаційні намети, які у вихідний день рясно стоять на Майдані та вздовж Хрещатика. Судячи по тому, що за півгодини до початку акції намети були згорнуті, це звернення знайшло відгук.
    Акція почалась з розповіді на тлі сумної музики про професію журналіста та загиблих працівників цієї професії, про їх внесок у розвиток свободи слова в Україні, про небезпеку яка чатує на тих, хто не продається і наважується говорити правду та інформувати про неї народ.
    Після цього всі загиблі журналісти були названі поіменно. По кожному журналісту бив дзвін і з-за банера виходила людина, яка ставила свічку з прив’язаною до нею чорною жалобною стрічкою, на якій червоними літерами були написані ім’я та прізвище загиблого журналіста.
    Далі пролунала розповідь про Георгія Гонгадзе та уривок з телепередачі „Епіцентр” 1999-го року, де Георгій задав тодішньому президенту України Леонідові Кучмі питання, які, ймовірно, і стали причиною викрадення та смерті журналіста.
    Наприкінці акції за традицією було оголошено сім хвилин мовчання. Рівно стільки, скільки років минуло з дня зникнення Георгія Гонгадзе.
    По закінченні акції всіх присутніх закликали залишити свої свічки і квіти під банером, але люди зробивши це, ще довго не розходилися.
    Цього року організатори акції вирішили не йти до Секретаріату Президента та Генеральної прокуратури, оскільки не бачать політичної волі та бажання можновладців усіх кольорів довести розслідування загибелі Георгія Гонгадзе до кінця. Тому, як і після зникнення Георгія Гонгадзе, врятувати обличчя України повинна громадськість, якій має бути соромно, що резонансна справа, до якої прикута увага цілого світу, досі залишається не розслідуваною.
    
    джерело: www.maidan.org.ua