Спеціальний доповідач ООН закликає боротись з расизмом в українських медіа та суспільстві.

13 березня, 2008 р.

   
    Зараз, з 3 по 28 березня, у Женеві триває 7 сесія Ради з прав людини ООН. Спеціальний доповідач з з питань підтримки і захисту права на свободу думки та висловлювань Амбейї Лігабо представив свою доповідь щодо України. Окрім розвитку та утвердження свободи висловлювання та безпеки журналістів, пан Лігабо звернув увагу на збільшення расизму та ксенофобії в українських медіа.
    
    Надаємо переклад доповіді Спеціального доповідача з питань підтримки і захисту права на свободу думки та висловлювань Амбейї Лігабо:
    
    (...) Після розпаду Радянського союзу у 1991 році, одною з найголовніших подій в історії України стала боротьба за економічний та соціальний розвиток з одного боку, і суттєві кроки до консолідації демократії – з іншого. Попри політичну нестабільність, країна повільно, але впевнено просувається до демократичної системи, що базується на владі закону, праві на свободу висловлювання та ефективному управлінні. Також було відзначено, що з 2004 року загальна ситуація щодо права на свободу думки та висловлювання покращилась.
    
    Тим не менше, нінишня політична ситуація, позначена сильною поляризацію думок, дискримінацією іноземців, що проживають в країні, та мігрантів, а також використання мови ворожнечі, не дають змоги створити середовище, сприятливе для повного використання права на свободу думки та висловлювання.
    
    Ситуація неоднозначності, створена безкомпромісною боротьбою за владу конкурентних політичних сил, спричинила суттєве напруження серед звичайних громадян, і, якщо його не викорінити правильно, це може з часом підірвати демократичні надбання, особливо в газулі свободи думки та висловлювання.
    
    Пропаганда расової та етнічної ненависті, мова ворожнечі, яка посилюється побиттями, фізичними залякуваннями та вбивствами, що чиняться проти іноземців та іммігрантів, стали сферою, що вимагає невідкладних та злагоджених дій різних органів української влади. Потенційна шкода – психологічна чи фізична, яка стає результатом насильства, збільшує напругу та вкорінює стереотипи. Особливо важливо, що навіть акредитовані дипломати та невинні іноземні студенти не захищені в цьому жорстокому та расово мотивованому насильстві.
    
    Щодо медіа – я зустрів багато журналістів та інших діячів, які стали жертвами насильства з боку організованих банд та інших груп або людей, які нібито мали відношення до органів державної безпеки (...). Більше того, мої співрозмовники відзначали, що багато журналістів, особливо з регіонів, зазнають сильного тиску від місцевої влади, а іншим часто погрожують, заарештовують та висувають сфабриковані судові звинувачення.
    
    Я також помітив, що існує невиправдане затягування в розслідуваннях випадків насильства проти журналістів, а багато винуватців так і не постали перед правосуддям.
    
    Водночас мені приємно відзначити, що посадовці, інститути, медіа та громадяни виявили бажання відкрито оброворити проблеми, пов»язані з правом на свободу думки та висловлювання. Тим не менше, всім сторонам влади вслід докладати більш узгоджених зусиль для захисту та пропагування прав всіх, хто проживає у цій країні.
    
    Я також переконаний, що поляризація може бути зменшена, а мирне співіснування б покращилось, якби Спілка журналістів та різноманітні органи влади, відповідальні щодо всіх питань ефірного мовлення та розповсюдження інформації, призначались або обирались демократично та прозоро. Вони також повинні мати можливість працювати без будь-якого політичного втручання.
    
    Мені також вказали, що частина працівників медіа не мають відповідної підготовки, особливо з питань медіа-етики, приватності та необхідності поважати права людини. Найпомітніший результат цих прогалин - зростання кількості непрофесійних публікацій, що фінансуються тіньовими структурами.
    
    Я закликаю уряд України дотримуватись пропонованих реформ законодавства щодо всіх аспектів права на свободу слова, які, в разі затвердження Парламентом, стримулюватимуть медіа діяти згідно з міжнародними стандартами.
    
    Я готовий надати конкретні рекомендації та поради Уряду України, працівникам медіа, журналістам, організаціям громадянського суспільства та індивідам, що діють харади розвитку на захисту прав людини, особливо права на свободу думки і висловлювання.
    
    Думки, озвучені під час сесії, не нові. Останнім часом в Україні дійсно збільшилась кількість проявів расизму та ксенофобії, в тому числі насилля на грунті расизму. Серед рекомедацій, які надає спеціальний доповідач ООН для вирішення цієї проблеми – підвищення якості журналістики в Україні, створення школи журналістської ектики за підтримки міжнародних організацій, проведення тренінгів для журналістів та працівників медіа. Інша рекомендація – збільшення інвестицій у медіа, в т.ч. – підвищення зарплатні журналістів, що підвищить якість українських медіа.
     Джерело:http://imi.org.ua/