ГОЛОДОМОР: МИ ПАМ'ЯТАЄМО Й БУДЬМО ПАМ'ЯТАТИ!

22 листопада, 2012 р.

    *** Надія Красоткіна
    Голодна смерть, напевно, найстрашніша.
    Вона повільна, довга і тяжка,
    Жахлива і пекельна, найлютіша,
    Бо зводить з розуму й така тривка…
    А це ж було… І ніде правди діти,
    Що заподіяли цю смерть більшовики.
    Дорослі мерли, старики і діти —
    Це геноцид кривавої руки.
    Щоб наш народ нескорений здолати,
    Що прагнув волі і в борні стояв.
    Його рішили в чорнозем загнати,
    Щоб голову вже більше не підняв.
    Вмирали сім’ї, вимирали села…
    Бо все забрали, що народ зростив.
    Статистика доволі невесела…
    Мільйони більшовицький кат згубив.
    А ті, хто вижив, будуть пам’ятати,
    Як голодом морили чесний люд.
    Бо ж пам’ять у народу не забрати…
    Й не знищити, не змити, наче бруд.
    Вона передалась нам генетично,
    Й живе у нас завжди з маленьких літ.
    І буде жити в Україні вічно,
    То ж хай про це почує цілий світ!