Звіт про прогрес країн у виконанні зобов’язань у рамках Європейської політики сусідства – Україна

28 березня, 2014 р.

    Щорічний «Пакет Європейської політики сусідства» 2014 року складається зі спільного Повідомлення («Європейське сусідство на роздоріжжі») та збірки особливих і регіональних звітів. Звіт щодо України виокремлює ключові/основні події і реформи в країні у 2013 році, а також дає рекомендації на майбутнє.
    21 листопада 2013 року Україна вирішила призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію (що була парафована у березні 2012 року), посилаючись на національні безпекові інтереси та потребу у відновлені втраченої торгівлі з Росією та країнами СНД. У Спільній Декларації саміту Східного партнерства, який відбувся у Вільнюсі 28-29 листопада, Україна підтвердила свій намір підписати Угоду про асоціацію.
    Рішення країни призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію, включно із положеннями про створення глибокої і всеохопної зони вільної торгівлі, викликало потужні громадянські протести (так званий Євромайдан) на підтримку політичної асоціації та економічної інтеграції з ЄС. 21 лютого Президент України Віктор Янукович та опозиція, за сприяння ЄС, досягли згоди щодо виходу із політичної кризи. Пізніше Верховна Рада проголосувала за закон, що відновлює дію Конституції зразка 2004 року. Після раптового від’їзду Януковича з Києва, Верховна Рада, за допомогою конституційної більшості, звільнила його через неспроможність виконувати свої обов’язки та призначила новий уряд на чолі з Прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком.
    Своїми актами агресії російські збройні сили очевидно порушили суверенітет і територіальну цілісність України. 1 березня Рада Федерації Росії дозволила використання збройних сил на території України. Ці дії порушують Статут ООН та Гельсінський заключний акт ОБСЄ, а також особливі зобов’язання Росії щодо шани суверенітету і територіальної цілісності України у рамках Будапештського меморандуму від 1994 року та двостороннього Договору про дружбу, співробітництво та партнерство від 1997 року. 16 березня у Криму пройшов «референдум» щодо приєднання півострова до Російської Федерації. 18 березня Російська Федерація підписала договір з де факто владою Республіки Крим та міста Севастополь – дозволяючи у такий спосіб де факто анексії Криму набути чинності негайно. Як зазначили у своїй заяві від 18 березня Президент Європейської Ради Герман Ван Ромпей і Президент Європейської Комісії Жозе Мануел Баррозу, Європейський Союз не визнає ані незаконний і неправомірний референдум у Криму, ані його результат. Суверенітет, територіальна цілісність і незалежність України мають шануватися. Європейський Союз не визнає і не визнаватиме анексію Криму та Севастополя і приєднання їх до Російської Федерації. Як зазначено у її висновках від 20 березня, Європейська Рада поділяє думку щодо незаконності референдуму та подальших кроків. Наступного дня, 21 березня, ЄС і Україна підписали політичні положення Угоди про асоціацію. Вони підтвердили свій намір рухатися у напрямі до підписання та укладання решти частин Угоди, що разом із політичними положеннями становлять єдиний інструмент.
    У 2013 році Україна частково виконала деякі рекомендації, що були зазначені в останньому звіті про прогрес, – зокрема, ті, що стосуються виборчого права і практики та судоустрою. Ґрунтуючись на цьогорічному звіті, а також з метою послідовного впровадження Порядку денного асоціації у 2014 році, Україна запрошується, щоб:
    провести незалежне розслідування актів насильства з обох боків, що відбулися під час громадянських протестів, – бажано за підтримки Міжнародної дорадчої панелі, що була запропонована Радою Європи;
    вдатися до перших кроків зі створення надійної та єдиної виборчої системи для регіональних, парламентських, президентських виборів і референдуму; встановити чіткі правила для збалансованого доступу медіа до кандидатів; забезпечити проведення виборів мера Києва та Міської ради;
    привести закон про референдум у відповідність до міжнародних стандартів, зокрема унеможливити здійснення конституційних змін в обхід Парламенту;
    ухвалити, у відповідності до рекомендацій Венеціанської Комісії, закон про реформу Генеральної прокуратури;
    вжити подальших кроків для реформи судової системи з метою запобіганню повторенню випадків вибіркового правосуддя у майбутньому;
    у рамках впровадження Кримінально-процесуального кодексу ухвалити закон про створення Державного бюро з розслідувань;
    забезпечити проведення процесу конституційної реформи у всеохопний і прозорий спосіб та гарантувати його завершення до вересня 2014 року – у відповідності до процедури конституційного контролю, як зазначено у Конституції, та у тісній співпраці з Європейською Комісією за демократію через право (Венеціанською Комісією);
    гарантувати зміцнення незалежності суддів оновленою Конституцією; ухвалити закон, який визначає роль Вищої ради юстиції, судової системи та статус суддів;
    розробити план щодо реформи поліції з метою прокладання шляху для здійснення всеохопної поліційної реформи; план має передбачати створення механізму із розслідування скарг щодо заяв про жорстоке поводження і тортури правоохоронними органами, а також незалежний та ефективний механізм із розслідування таких злочинів;
    посилити боротьбу проти конфлікту інтересів, корупції і шахрайства, торкаючись усіх сфер суспільного життя, включаючи, зокрема, судову систему та світ бізнесу;
    зупинити «сповзання вниз» сфери державних закупівель та бюджетної прозорості, і розпочати впровадження стратегії управління державними фінансами;
    докласти значніших зусиль для виконання решти критеріїв, зазначених у Плані дій з візової лібералізації;
    створити макроекономічну основу, що сприятиме відновленню підтримки з боку Міжнародного валютного фонду; для цього, зокрема, потрібно забезпечити бюджетно-фінансову стабільність в енергетичному секторі;
    вдатися до подальших кроків із поліпшення бізнесового клімату;
    розв’язати чинні торговельні випадки (зокрема, ті, що стосуються утилізаційного збору на автомобілі, частки місцевого виробництва в устаткуванні для відновлюваної енергії), що не відповідають зобов’язанням України у рамках її членства у СОТ;
    виконати свої зобов’язання у рамках Угоди про енергетичну спільноту, зокрема у сферах, що стосуються незалежності енергетичного регулятора, розмежування власності між постачальником і виробником, прозорості, відкриття ринку.
    У щорічному звіті описані реформи, що були ініційовані, проведені та відкладені протягом 2013 року у різних сферах співпраці між Євросоюзом і Україною. Деякі з них заслуговують на особливу увагу.
    Відбулися позитивні зміни у сфері правової реформи, включаючи судоустрій і його систему самоуправління, та деякий прогрес щодо випадків вибіркового застосування правосуддя. Водночас не було проведено жодної роботи щодо удосконалення інших важливих законодавчих актів, зокрема законів про президентські та місцеві вибори. Свобода медіа погіршилася. Повідомлення про фізичні атаки на журналістів почастішали; були документально підтверджені атаки, що траплялися під час громадянських протестів у Києві у грудні-січні.
    Сприйняття корупції залишається доволі високим. Однак, за допомогою ухвалення законодавства у рамках рекомендацій ООН і Ради Європи у контексті плану дій з візової лібералізації, вдалося досягти деякого поліпшення у сфері антикорупційного законодавства.
    У той час, як Україна продовжувала залишатися країною походження, транзиту та призначення жертв торгівлі людьми, у 2013 році було досягнуто хорошого прогресу у боротьбі проти торгівлі людьми.
    Економічні показники у 2013 році були доволі слабкими. Рецесія, яка розпочалася у другій половині 2012 року, тривала упродовж усього 2013 року; щорічне зростання було негативним.
    У листопаді було парафовано Угоду про спільний авіаційний простір.