Злочини без покарання: чи реально в Україні притягнути до відповідальності злочинця-гомофоба?
27 жовтня, 2015 р.
В Україні правоохоронці та влада продовжують вперто ігнорувати злочини з гомофобних мотивів. Це, в свою чергу, призводить до зростання їх кількості. Все більше українців можуть стати жертвами радикальних угрупувань та їх прихильників. Адже якщо сьогодні радикальні організації можуть поставити собі за мету знищення однієї групи людей, завтра їх жертвою можете стати кожен, хто ходить не в ті кінотеатри, кафе, клуби чи книгарні.
Сплеск гомофобного насильства почався ще взимку 2014 році, коли всі гей-клуби Києва зазнали нападів та пограбування невідомими молодиками у масках. Він продовжився нападами на київські, одеські, львівські ЛГБТ заклади та заходи. Напади ставали все більш зухвалими та небезпечними як для власне української ЛГБТ спільноти, так і для суспільства в цілому – наприклад, підпал кінотеатру "Жовтень" поставив під загрозу життя десятків людей та причинив київській громаді мільйонні збитки. Особливо небезпечно українська ЛГБТ спільнота стала почувати себе у 2015 році, коли почалися напади вже навіть на закриті для широкого загалу заходи та заклади.
За словами Анастасії Мартиновської, експерта Центру стратегічних судових справ Української Гельсінської спілки з прав людини: «Проблема існування в державі великої кількості злочинів на ґрунті ненависті виникає через відсутність політичної волі змінити ситуацію. Державі простіше затулити очі на реальні мотиви та швидко закрити справу, аніж провести ефективне розслідування дослідивши усі аспекти злочину та виявити реальне його підґрунтя. Держава не вважає мотив ненависті важливою обставиною у справі. Слово «ненависть» взагалі зустрічається в Кримінальному кодексі лише в одній статті. Те що сьогодні ми говоримо про ненависть по відношенню до представників ЛГБТ спільноти не означає, що це не стосується інших громадян. Це не означає, що якщо вам особисто байдужі права ЛГБТ спільноти злочин ненависті не торкнеться вас чи вашої родини. Релігійні та національні меншини, люди з обмеженими можливостями, внутрішньо перемішені особи, навіть мати з малою дитиною – ніхто не застрахований від злочину з мотивів ненависті».
Для виправлення ситуації потрібна, насамперед, політична воля української влади, зокрема ухвалення відповідних законодавчих актів. Наразі закони, які захищають населення від агресивних гомофобів вже діють у Молдові та Грузії.
Правозахисні організації наполегливо рекомендують включити до Національної стратегії у сфері прав людини протидію дискримінації та злочинам ненависті проти ЛГБТ.
Також активісти пропонують додати до переліку захищених ознак у Кримінальному кодексі сексуальну орієнтацію та ґендерну ідентичність.
Правозахисники наголошують: «Лише втілення конкретних змін до законодавства та їх ефективне застосування на практиці продемонструє, що Україна остаточно відмовилася від цінностей Русского міра і стала частиною сучасної Європи!»
Джерело:Українська Гельсінська спілка з прав людини
|