Міф: глибока і всеосяжна зона вільної торгівлі (ГВЗВТ) більш сприятлива для ЄС, аніж для України, оскільки український експорт до ЄС обмежено квотами.

10 лютого, 2016 р.

   
    Це твердження є вкрай упередженим, адже завдяки ГВЗВТ ринки ЄС відкриваються набагато швидше, аніж ринок України. Водночас безмитні квоти застосовуються тільки до невеликої кількості сільськогосподарської продукції. Окрім цього, Україна може продовжувати експортувати продукцію, якщо її обсяг перевищує встановлену квоту.
    
    По-перше, якщо ГВЗВТ передбачає так звані «тарифні квоти» для певної кількості сільськогосподарської продукції, то потрібно чітко розуміти, до чого це призведе. Перед тим, як Угода про асоціацію набула чинності, українські експортери до ЄС мали сплачувати мито уже від першої експортованої тони. Наразі ж вони можуть здійснювати безмитний експорт своєї продукції – але до певної межі, встановленої квотою. Тобто навіть попри те, що квота встановлює певні межі для певних товарів, вона насправді відкриває ринок для цих товарів, а не вводить додаткові обмеження. Окрім того, тарифне квотування не передбачає жодних обмежень щодо загальної кількості експортованих продуктів. Бо експорт, який перевищив квоту, залишається можливим – просто за нього треба сплачувати мито. Це, власне, і є причиною, чому у 2015 році Україна експортувала певні продукти в обсягах, що більший від обсягу квот (зокрема, такі як мед, сік або оброблені помідори).
    
    По-друге, для більшості з 36 категорій продуктів, які підпадають під дію квот, наразі ці квоти ще не покриті. Чому? Просто тому, що українська продукція поки не відповідає багатьом санітарним і фітосанітарним стандартам, і українські компанії не можуть наразі експортувати цю продукцію в ЄС. Замість того, аби звинувачувати ЄС і просити про запровадження додаткових квот, українські компанії радше мають лобіювати в уряді застосування тієї частини ГВЗВТ, яка стосується санітарних і фітосанітарних норм.
    
    По-третє, квоти стосуються тільки сільськогосподарського експорту, тому було би помилкою концентруватися лише на сільському господарстві. ГВЗВТ стосується не лише квот і тарифів на імпорт для сільськогосподарської продукції. Вона відкриває ринок для усіх потенційних експортерів з України до ЄС; від цього мають отримати користь сотні українських виробників, які вже здійснюють свій експорт до Євросоюзу або можуть це робити найближчим часом. Звичайно, Україна є потужною сільськогосподарською силою, однак її потенціал значно ширший, ніж аграрний сектор. Вже у 2014 році експорт сільськогосподарської продукції до ЄС становив лише трохи більше чверті від загального українського експорту до Євросоюзу (28,7%). Якщо робити занадто великий наголос на такій продукції, то можна оминути увагою ширшу картину.
    
    По-четверте, твердження – до якого дехто вдається, – що Україна відкриває свої ринки у той час, як ЄС цього не робить, спотворює реальну картину, адже відбувається абсолютно протилежне. Для врахування часу, який потрібен для того, аби українські виробники адаптувалися до зростання конкуренції з ЄС, ГВЗВТ зробили асиметричною - і ця асиметрія на користь українських виробників. Євросоюз відкриває свої ринки набагато швидше, аніж Україна свій. Насправді, більшість українських товарів може продаватися у безмитний спосіб на ринку ЄС від квітня 2014 року; саме від того часу, коли Євросоюз вирішив пришвидшити набуття чинності Угодою про асоціацію та односторонньо відкрив свій ринок у відповідності до положень ГВЗВТ. Своєю чергою, зменшення тарифів з українського боку є дуже поступовим, адже воно може тривати до десяти років.
    
    По-п’яте, ГВЗВТ охоплює не лише питання торгівлі сільськогосподарською продукцією, квот і тарифів, але й виходить за рамки питань торгівлі. Вона передбачає здійснення реформ у низці сфер української економіки, які стосуються, зокрема, правил конкуренції, державних закупівель, інтелектуальної власності, послуг, фінансових секторів тощо. У разі справжнього впровадження їх українською владою це поліпшить конкурентоздатність українського бізнесу (великого і малого) і заохотить іноземні інвестиції. Для впровадження цих реформ потрібен час і політична воля, зміни не відбудуться зненацька. Однак вони є для України реальним фактором, який змінить правила гри.