У 2003 році у світі загинуло 42 журналіста

9 січня, 2004 р.

    2003 може увійти в історію як "чорний рік" для журналістики. Про це говориться у звіті міжнародної організації “Репортери без кордонів”.
    
    Цифри для довідки:
    
    В 2003-му:
    - 42 журналісти загинули
    - щонайменше 766 було заарештовано
    - щонайменше 1460 зазнали нападу, або погроз
    - щонайменше 501 медіа зазнали цензури
    
    Для порівняння:
    В 2002-му:
    - 25 журналістів загинуло
    - щонайменше 692 було заарештовано
    - щонайменше 1420 зазнали нападу, або погроз
    - щонайменше 389 медіа зазнали цензури
    
    На 1-е січня 2001 року:
    -124 журналіста знаходяться за гратами
    -61 дисидентів веб-видань знаходяться за гратами
    
    Минулий рік став “чорним” для журналістів, все більше нападів, арештів, погроз, цензура стала ще більш суворою. Але головне – 42 журналісти загинули в 2003 році. З 1995 року в світі не вбивали стільки журналістів, як в 2003 році. Найнебезпечнішими для життя репортерів виявилися Азія та Близький Схід, особливо через війну в Іраку. “Репортери без кордонів” констатують, що бути репортером на війні стає все більш небезпечною справою. Зброя стає досконалішою, зона влучення розширюється, шанси вижити зменшуються.
    
    Репортери гинуть не лише під кулями на лінії вогню, в полоні тих чи інших сил конфлікту, все частіше вони стають жертвами терактів. Тренінги по самозахисту репортерів не спроможні захистити репортерів в будь-якій небезпечній ситуації. Досвід самозахисту в зоні конфлікту завжди відстає на кілька кроків від військової думки. Сторони все менш турбуються безпекою журналістів та їх помічників.
    
    Напади та погрози в адресу журналістів та ситуація в Україні
    Кількість журналістів, на яких були організовані напади, або яким погрожували, залишається на високому рівні порівняно з 2002 роком.
    
    Репортери стурбовані великим ростом нападів на журналістів в Україні. Завідувачка секції Європи "Репортерів без кордонів" Сорія Блатманн сказала в інтерв'ю Бі-Бі-Сі: "Передовсім, політична ситуація відзначається тою тенденцією, що всі великі впливові мас-медіа контролюються або близькими до президента Кучми особами, або олігархічними структурами, - і це є значна проблема з огляду на президентські вибори, які наближаються. Друга тенденція, яку варто відзначити, це велика кількість журналістів, які зазнали нападів в той час, коли вони розслідували справи, пов'язані з корупцією на регіональному рівні. І, нарешті, вбивці журналістів так і залишаються безкарними, - я маю на увазі тих, хто винний у загибелі Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова".
    
    В Росії велика численність нападів – 18 журналістів стали жертвами насильства. Особливо незахищеними виявляються журналісти в провінції, які розслідують справи з корупції представників місцевої влади.
    
    З 1995 року у світі не вбивали ще стільки журналістів як у 2003-му.
    
    Конфлікт в Іраку забрав життя 14 репортерів та їх асистентів за 2003 рік, понад 15 осіб отримали поранення, під час та після війни. Армія США відповідальна за смерть щонайменш 5 журналістів, але жодного разу не було проведено серйозного розслідування.
    
    На другому місті після Іраку по небезпечності для життя стали Філіппіни: за останній рік було вбито 7 журналістів, які писали про корупцію та мафію. На Палестинських територіях ізраїльські військові вбили 2 телеоператорів. На сьогодні жодної санкції не було вжито проти винних.
    
    В Колумбії, де громадянська війна розриває країну на шматки вже понад 40 років, вбили 4 журналістів, які писали про корупцію серед депутатів парламенту, та їх зв’язки з бойовиками. Між іншим, Репортери зазначають, що ситуація в Латинській Америці залишається скоріше на стаціонарному рівні. За винятком Куби, де режим Кастро закручував гайки, скориставшись тим, що усі погляди світової спільноти направлені на Ірак. 27 провідних журналістів острова в березні було заарештовано та засуджено на строки від 14 до 27 років ув’язнення.
    
    Все більше журналістів за гратами
    Рекордної цифри в 2003 році досягла кількість журналістів за гратами та випадків застосування цензури. Свобода преси постійно зазнає дефіциту з 2001 року, після теракту 11 вересня в Нью-Йорку численні країни приймають антитерористичні закони, які йдуть всупереч свободі слова.
    
    На 1 січня 2004-го року щонайменше 124 журналіста в світі потрапили за грати через свою професійну діяльність та свої погляди. З 2001 року кількість ув’язнених журналістів постійно зростає: 489 – в 2001 році, 692 – в 2002 році, 766 – в 2003 році. Країни, де журналістів кидають до тюрми найчастіше – Куба(30), Бірма(17), Ерітрея(14), Іран (11).
    
    В Азії найгіршою країною за кількістю журналістів за гратами є Бірма. Спортивний журналіст був зарештований в 2003 році та засуджений до смертної кари. Експерт ООН, який відвідав в’язницю Інсейн в Рангуні, заявив, що бірманські тюрми це справжнє “пекло”. В Африці найбільшою країною-в’язницею є Ерітрея, 14 журналістів перебувають за гратами, але немає жодної інформації про ув’язнених, про умови, в яких вони утримуються.
    
    В Ірані правосуддя відправляє за грати без обмежень, особливо тих, хто працює на пресу, яка виступає за реформи в країні. 50 журналістів були заарештовані ще до кінця року. Більшість засуджено на закритих процесах.
    
    В Росії вперше з 1991 року, коли розпався РСРС, один журналіст був засуджений на рік робот у виправній колонії за звинуваченням у наклепі. Особливо важким рік 2003 став для журналістів Беларусії, де троє відбувають строк за “образу президента”. В Казахстані та Узбекистані двоє журналістів та захисників свободи слова потрапили до в’язниці, або стали жертвами переслідувань з боку влади.
    
    Також у звіті особливу увагу приділено побоюванням щодо ситуації в Італії, де прем'єр-міністр Сильвіо Берлусконі володіє значною частиною медіа-ринку.
    
    Цензура душить все сильніше
    2003 рік цензури в світі стає все більше. Першим чином страждає від цензури Азія, особливо Китай. Влада закриває видання, що мають дефіцит. Не можна писати на деякі теми: дисиденство, корупція, епідемія САРС та СНІД тощо. В Бірмі ніхто не наважився згадати навіть банківську кризу, що трапилася в країні. Зріст цензури спостерігається й на африканському континенті.
    
    В країнах колишнього СРСР найбільше репресій констатують в Туркменістані. Президент Ніязов встановив абсолютну цензуру. В Беларусії Олександр Лукашенко зупинив випуск 10 незалежних газет та заборонив працювати на території країни журналістам російського телеканалу НТВ.
    
    Джерело : Інститут Масової Інформації