МІЖНАРОДНА АМНІСТІЯ (Звіт 2005 року)

   
    УКРАЇНА
    Звіт відображає ситуацію за період з 1 січня до 31 грудня 2004 року
    ---
    Глава держави: Леонід Кучма
    Глава уряду: Віктор Янукович
    Смертна кара: скасована повністю
    Римський статут Міжнародного Кримінального Суду: підписаний
    Конвенція ООН про права жінок і Факультативний протокол до неї: ратифіковані
    ---
    
    Повідомлення про застосування тортур і жорстоке поводження з боку міліції з затриманими носили масовий характер. Діяла заборона на проведення демонстрацій; учасники мітингів затримувалися, на них чинився тиск. З різних куточків країни надходили повідомлення про випадки расистських нападів. Розслідування справи про «зникнення» Георгія Гонгадзе не рухалося з місця.
    
    Коротка довідка
    Після другого туру листопадових президентських виборів, коли опозиційний лідер Віктор Ющенко відмовився визнавати офіційні результати виборів, мали місце громадське занепокоєння та масові акції протесту. Спостерігачі ОБСЄ заявили, що вибори «не відповідали цілому ряду стандартів ОБСЄ, Ради Європи й інших європейських норм демократичних виборів». Зокрема, порушувалися права громадян на мирні збори й свободу об‘єднань. Підконтрольні уряду ЗМІ віддавали очевидну перевагу кандидатові від діючої влади Віктору Януковичу.
    
    Тортури й жорстоке поводження
    У грудні Європейський комітет із запобіганню катуванням і жорстокому або принижуючому людську гідність поводженню або покаранню опублікував доповідь про візит до України в 2002 році. Представлені висновки практично повторювали формулювання з доповідей 2000 й 1998 р. і зосереджувалися на таких аспектах: затримані піддаються серйозному ризику негуманного поводження з боку міліції, як у момент затримки, так і згодом, уже перебуваючи під вартою. Умови утримання в спецприймальниках МВС (камерах попереднього утримання) характеризувалися як нестерпні; переповненість камер як і раніше залишалася великою проблемою. Приміщення не досить провітрювалися свіжим повітрям, гігієнічні умови не відповідали стандартам. Надходили повідомлення про широку розповсюдженість інфекційних захворювань і туберкульозу.
    
    *Беслан Кутарба й Реваз Кішікашвілі були затримані міліціонерами нахімовського відділення міліції м. Севастополя (АР Крим, південь України) у серпні. Їх звинувачували в дрібній крадіжці зі зломом, злочині, у якому вони, як повідомлялося, зізналися. Їхні адвокати висловили стурбованість тим, що зізнання були отримані під тортурами. Затриманим не надавалася медична допомога; їм також обмежили побачення з родичами й адвокатами. Станом на кінець 2004 року вони, як і раніше, залишалися в слідчому ізоляторі м. Севастополя. Адвокат Кутарби й Кішікашвіл повідомив, що умови утримання помітно покращилися й що його підопічних більше не піддають жорстокому поводженню. Працівники міської прокуратури й представники севастопольського МУВС заперечували обвинувачення в застосуванні тортур тоді, як ретельного, безстороннього й невідкладного розслідування по цьому факту проведено не було.
    * Андрію Овсяннікову в березні, нарешті, надали медичну допомогу. Овсянніков заразився туберкульозом в ІТТ в Севастополі. В лікарню він був поміщений за вимогою родичів і севастопольської правозахисної організації. Овсяннікова заарештували в червні 2003 р. за підозрою в розповсюдженні наркотиків. З часом у нього діагностували «туберкульоз». Проте самому затриманому не повідомили про поставлений діагноз. Він (Андрій Овсянніков) довідався про всій діагноз випадково в листопаді 2003 р., коли стан його здоров‘я погіршилося. 30-го червня 2004 р. його перевели в ізолятор тимчасового тримання, де він і залишався станом на кінець 2004 року.
    *28-го липня 2004 р. десятьох молодих членів революційної комуністичної організації, заарештованих у грудні 2002 р., визнали винними в спробі повалення державного ладу, розбої й замаху на вбивство. Їх засудили до різних термінів ув‘язнення: від 6 до 14 років. На суді підсудні заявили, що під час слідства їх катували. Одну з революціонерів, 17-річну дівчину, за повідомленнями, зґвалтували під час тримання під вартою. За цими заявами не було проведено розслідування. Одинадцятий член групи помер за підозрілих обстав у листопаді 2003 року.
    
    «Зникнення» Георгія Гонгадзе
    Посилився тиск на владу України з вимогою встановити відповідальних за «зникнення» журналіста Георгія Гонгадзе. Однак успіхів у розслідування справи не було. В березні глава парламентської комісії з розслідування закликав до імпічменту президента Кучми за «тяжкі, жорстокі злочини». У червні 2004 р. британська газета «Індепендент» опублікувала ряд документів («витік»), які свідчать, що високопоставлені офіційні особи перешкоджали розслідуванню в справі про «зникнення» Гонгадзе, і що МВС здійснювало стеження за журналістом до останнього дня, коли він був викрадений. У червні представник Генеральної прокуратури заявив, що у вбивстві журналіста зізнався злочинець, засуджений по іншій справі.
    
    Свобода слова й об'єднань
    Прихильників опозиції затримували під час передвиборної кампанії незадовго до першого тура президентських виборів (у жовтні 2004 р.). Співробітники міліції жорстоко поводилися з деякими з демонстрантів.
    
    * Безпідставним затриманням й переслідуванням піддавалися члени молодіжної опозиційної організації «Пора». В місті Кіровограді 21-го жовтня міліціонери в масках затримали Олександра Циценко, коли він забирав листівки й стікери. Його відпустили без пред‘явлення обвинувачення 25-го жовтня. Двадцятитрирічний Андрій Кулібаба був затриманий 20-го жовтня у місті Вінниця й засуджений до десяти днів позбавлення волі за «злісну непокору вимогам міліції». Згодом вирок пом‘якшили, замінивши позбавлення волі штрафом. 23 жовтня Кулібаба був звільнений. Олександр Пугач, 18-ти років, був затриманий 21-го жовтня в місті Вінниці за те, що відмовився назвати своє ім‘я на вимогу співробітників міліції. Але потім це звинувачення з нього було знято. Через кілька хвилин, коли Олександр уже стояв на сходах виходу з будинку суду, його знову затримали за «хуліганство». Надалі всі обвинувачення проти цих трьох осіб були зняті, але члени «Пори» продовжували залишатися об‘єктом пильної уваги до самих виборів.
    
    Біженці
    У червні Парламентська асамблея Ради Європи рекомендувала Україні дотримуватися фундаментальних принципів міжнародного права в тому, що стосується захисту біженців і шукачів притулку. А також продемонструвати прагнення й політичну волю до вирішення проблеми міграції. Діючий на Україні Закон «Про біженців» порушує міжнародні стандарти в тому, що суворо обмежує строк, протягом якого шукачі притулку можуть подати заяву. Такий термін складає від трьох до п‘яти днів після приїзду.
    
    Насильство щодо жінок
    Серйозну стурбованість продовжувала викликати торгівля людьми з метою примуса до проституції. Туреччина й Росія, як і раніше, є головними «споживачами» багатьох українських дівчат і жінок, які стали предметом торгівлі людьми. Уряд ужив заходів, спрямованих на вирішення цієї проблеми. Кількість судових переслідувань зріс після введення в дію 1998 р. статті 149 Кримінального Кодексу, яка передбачає покарання за торгівлю людьми. Проте, кількість винесених вироків залишається низькою. Суддям найчастіше не вистачає досвіду в цьому питанні, а жінкам і дівчатам, які стали предметом торгівлі, лише в поодиноких випадках пропонували скористатися програмою захисту свідків. Попри те, що в Міністерстві внутрішніх справ був створений спеціальний відділ по боротьбі з торгівлею людьми, співробітники міліції й інших правоохоронних органів нерідко зіштовхуються з нестачею необхідних ресурсів і підготовки.
    
    Дискримінація
    З різних регіонів України надходили повідомлення про антисемітські й расистські напади. Наприклад, члени єврейських громад у Донецьку повідомляли про значний зріст антисемітських настроїв у 2004 р. Міліція, як і раніше, заперечує, що напади на єврейські цвинтарі й місця культу мали расистське підґрунтя. В Одесі зросла кількість нападів на іноземних громадян, особливо уродженців Африки; більшість із цих нападів були приписані угрупованням «скінхедів».
    
    Доповіді по країні/ візити МА
    Доповідь
    Europe and Central Asia: Summary of Amnesty International's Concerns in the Region,
    January - June 2004: Armenia (AI Index: EUR 01/005/2004)
    
    Візит
    Делегати «Міжнародної Амністії» відвідали Україну в червні 2004 р.
    Статистика Міжнародної Амністії за період з січня по грудень 2004 року
    
    Зауваження: ця статистика не відображає повної картини всіх порушень прав людини, що були скоєні в світі протягом 2004 року. Інформація базується на випадках задокументованих Міжнародною Амністією, але не є вичерпною.
    
    Країни, в яких людей було ув’язнено без слідства чи суду: 42
    
    Порушення прав людини з боку збройних опозиційних угрупувань
    Країни, в яких збройні опозиційні угрупування вдавалися до навмисних або нерозбірливих нападів на мирне населення: 28
    Країни, в яких збройні угрупування застосовували тортури чи нелюдське поводження з ув’язненими: 11
    Країни, в яких збройні угрупування брали заручників чи викрадали людей: 15
    
    Смертна кара
    Країни, в яких страчували за судовими вироками: 26
    Країни, в яких утримувалися в’язні зі смертними вироками: 59
    
    Країни, що вдавалися до обмежень на свободу зборів та асоціацій, свободу вираження і преси: 79
    
    Країни, в яких відбулися нові «зникнення»: 11
    (багато тисяч людей ще й досі залишаються в списках «зниклих» в різних країнах по всьому світі)
    
    Тортури чи нелюдське поводження з боку урядів
    Країни, де мали місце застосування тортур та нелюдського, чи жорстокого поводження службами безпеки, поліцією чи іншими урядовими органами: 104
    
    Насилля щодо жінок
    Нові дані про ратифікацію без обмежень факультативного протоколу до Жіночої Конвенції, який дозволяє індивідуальні скарги стосовно жорстоких чи систематичних порушень прав жінок до комісії ООН та їх розслідування: 11 (загальна кількість країн, що ратифікували протокол без обмежень: 68)
    
    Міжнародна справедливість
    Країни, що приєдналися до Міжнародного Кримінального Суду, дозволивши розслідування злочинів своїми силами або на своїй території: 5 (загальна кількість країн, що підписали Римський Статут Міжнародного Кримінального Суду: 97)
    
    В’язні сумління
    Країни, в яких утримуються підтверджені чи можливі в’язні сумління: 35
    
    Загальна статистика:
    Кількість країн, що описується в річній доповіді: 149
    Кількість опублікованих звітів по окремим країнам за 2004 рік: 204
    Кількість тематичних звітів за 2004 рік: 143
    Загальна кількість звітів опублікованих за 2004 рік: 545
    Кількість членів організації: 1.8 мільйонів в більш ніж 150 країнах
    

Публікація від 27 травня, 2005 р.