ТЕЛЕСЦЕНАРІЙ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПРОГРАМИ =ЕКОСФЕРА= ПРЕДСТАВЛЕНИЙ ДО УЧАСТІ В IV КОНФЕРЕНЦІІ З НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА В МІСТІ БУДАПЕШТ (ВИРОБНИЦТВО ТЕЛЕСТУДІЯ "ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ")

   
    ТЕМА КОНФЕРЕНЦІЇ
    “Майбутнє для наших дітей”
    Будапешт, 23–25 червня 2004 року.
    
    Автор З/К – Близько 150 тисяч гектарів землі в Україні зайнято під смітниками. Замість того, щоб приносити прибуток і без того небагатій країні, мільйони тонн відходів отруюють землю, воду, повітря. Побутові відходи вивозять на смітники, що існують в кожнім місті або селі. Практично усі вони на 80% не відповідають вимогам екологічної безпеки. Відходи також просто вилітають у трубу, тобто їх спалюють на спеціальних заводах. Натомість підраховано, що вже на першому етапі роботи з утилізації відходів, у промисловий обіг можна залучити десятки тисяч тонн вторинних ресурсів і збільшити випуск продукції на мільйони гривень, значно скоротивши при цьому енерговитрати. (0.35)
    Автор З/К – Сьогодні тара і упаковка на всі смаки та кольори. Її настільки багато, що вона, навіть, вже зайва. З одного боку – це зручно, та з іншого – всюди бруд. Пластик, Тетра-Пак, ПЕТ-пляшка... Питання з переробкою поліетилентерефталату чи так званої Пет-пляшки складне. Адже раніше на пострадянському просторі не існувало тих видів упаковки, що зараз прийшли на ринок. ПЕТ-пляшка кидається у вічі через великі розміри. Її не засунеш у будь-яку урну, тому й валяються вони на тротуарах, забруднюють вулиці міст. Десяток-півтора цього пластику створює чималу купу сміття. З іншого боку, саме тому, що пляшка легка, проте займає багато місця, підприємствам не дуже вигідно збирати ці відходи. Окрім того, технологія переробки ПЕТ-пляшки складна й дорога. Пройшло більше 10 років з моменту її появи, а країна лише нещодавно розпочала її утилізацію. Японці з пластикових пляшок роблять меблі, офісне устаткування і навіть одяг. Певні наукові та практичні напрацювання в Україні, звичайно є . Але як завжди не маємо механізму, не прийнято якийсь документ.
    В Європі вже давно прийшли до необхідності використання вторинних ресурсів. Адже це величезний економічний ефект. Відходи містять багато коштовних речовин, придатних для використання. Наприклад, алюміній, отриманий з використаних пивних банок, коштує в 20 разів дешевше, ніж такий же з бокситів. Переробка 400 тисяч тонн макулатури дає можливість щорічно зберігати 100 тисяч гектарів лісу. Колись кожен школяр знав, що 1 тонна макулатури зберігає 17 дерев.
    Сьогодні збором і переробкою побутових і промислових відходів в державних масштабах займається об'єднання “Укрвторма”. (1.30)
    Синхрон – Дмитро Співак, заступник директора асоціації “Укрвторма” (про те, що вони збирають)
    Автор З/К – При всьому цьому потрібно враховувати, що будь-яке підприємство сьогодні збирає тільки те, що потребує ринок, що приносить гроші. Ніхто собі у збиток працювати не буде навіть під шляхетним девізом захисту навколишнього середовища.
     Європарламент ще 1994 року прийняв директиву про відходи. Вона ставить за обов'язок урядам країн досягти їх рівня переробки не менш 65 відсотків по масі. Україна переробляє лише близько 5% відсотків. Прийнятий 1998 року Закон “Про відходи” практично не діє через відсутність економічного механізму системи збору і переробки. Згідно статті 17 Закону “Про відходи” вітчизняні підприємства, а також імпортери продукції в упаковці повинні утилізувати свої відходи. Проте справа в тім, що підприємства харчової галузі не в повній мірі підпадають під визначення статті Закону. (0.50)
    Синхрон – Геннадій Кузнєцов, директор Ліги виробників харчових продуктів “Гордість України” (про те, що в законі помилка)
    
    Синхрон – Ігор Горбатих, виконавчий директор концерну “Орлан”
    
    Синхрон – Дмитро Співак, заступник директора асоціації “Укрвторма”
    
    Автор З/К – Кабінет Міністрів України прийняв дві постанови “Про заходи щодо збору, переробки й утилізації використаної тари й упаковки”. Для координації роботи в коридорах влади була створена державна компанія “Укртарапереробка”. На неї покладене завдання з практичного впровадження загальнодержавної системи збору, сортування і переробки тари і твердих побутових відходів. Однак практичною діяльністю компанія більше трьох років не могла займатися через відсутність того ж таки механізму. Тому що спочатку в неї потрібно вкласти мільйони гривень. Вивчивши досвід європейських країн, “Укртарапереробка”, не довго думаючи, запропонувала ввести обов'язкові тарифи. Таким шляхом пішла Німеччина. Тобто підприємства перераховують компанії гроші, а остання потім займається переробкою відходів. З цією метою “Укртарапереробка” неодноразово пробивали через Кабмін Постанови на свою користь. Дві з них були скасовані. Третя, нарешті, дала бажаний результат. (0.35)
    
    Синхрон – Олександр Кучеренко, віце-президент державної компанії “Укртарапереробка” (про Постанову)
    
    Автор З/К – Але насправді підхід до проблеми побутових відходів повинен ґрунтуватися на балансі економічних і екологічних інтересів. І саме від тарифів більшість країн відмовилися – це витратний і малоефективний механізм. Натомість, керівництво компанії “Укртарапереробка” однозначно впевнене, що «харчовики» не хочуть платити за забруднення міст своєю упаковкою. Звичайно, підприємства харчової промисловості, а саме їх здебільшого стосуються тарифи, не радо сприйняли таку ідею. Проте, вони не проти відрахувань. Справа в тім, скільки і за що. (0.25)
    Синхрон – Ігор Горбатих, виконавчий директор концерну “Орлан”
    
    Синхрон – Геннадій Кузнєцов, директор Ліги виробників харчових продуктів “Гордість України”
    
    Автор З/К – Державний комітет з підприємництва неодноразово заявляв, що Постанови суперечать існуючому законодавству. Тариф – це податок і затвердити його можна тільки через прийняття закону Верховною Радою. Але навіть не це головне: не враховуються реальні економічні умови. Треба спочатку знати обсяги переробки і що з ними робити, а потім вирішувати скільки потрібно грошей. “Укртарапереробка” намагається робити навпаки – спочатку зібрати гроші, а потім щось думати. Навіть пробивши Постанову Кабінету Міністрів, компанія почала не з конкретної роботи, а з чергових організаційних питань. Таким чином, після трьох років діяльності замість “Укртарапереробка” з’явилися “Укрекокомресурси”. (0.40)
    
    Синхрон – Олександр Кучеренко, віце-президент державної компанії “Укртарапереробка” (про перереєстрацію)
    
    Синхрон – Ігор Горбатих, виконавчий директор концерну “Орлан"
    Автор З/К – На думку керівництва “Укрекокомресурсів” необхідна збалансована система. Щось переробляти невигідно, проте необхідно, а якісь відходи високо ліквідні. Друга група буде перекривати першу. Ідеологія компанії ніби в тому, що не виділяється сировина ресурсна або ні, вигідно – не вигідно. Такий підхід в корені аморальний. Проте до красивих гасел ми вже давно звикли. А конкретних справ, нажаль, небагато. Тільки нещодавно компанія “Укрекокомресурси”, нарешті, визнала за собою обов’язок переробляти 5% тари та упаковки. Невеличкий завод з переробки відходів ПЕТ-пляшки працює в Криму, а другий почали будувати на Донеччині. (0.25)
    Синхрон – Дмитро Співак, заступник директора асоціації “Укрвторма”
    Синхрон – Ігор Горбатих, виконавчий директор концерну “Орлан”
    Автор З/К – Компанія “Укрекокомресурси” також розробила “Міжрегіональну програму зниження екологічного та соціального напруження шляхом створення системи збирання, перероблення та утилізації упаковки, твердих побутових відходів як вторинної сировини” та керує роботами з її реалізації. Зараз в Києві почала впроваджуватися система збору відходів за групами. Комунальні служби, звісно, говорять про необхідність великої кількості сміттєвих бачків. Але головне якраз не в них, а в бажанні жителів. Головне, щоби вони зрозуміли важливість сортування та подальшої утилізації побутових відходів. Поки що, нажаль, проблема з переробкою тари і упаковки лишається нагальною.
    
    Хроно:
    Екологічний ролик
    
Воздушные шары sharcompany

Публікація від 9 лютого, 2004 р.