Аналітичний огляд конфліктних ситуацій у медіа-сфері України

   
    (Джерело: незалежна медіа - профспілка журналістів)
    Моніторинг травня 2004 року зафіксував значно меншу кількість конфліктних ситуацій у медійній сфері у порівнянні з минулими місяцями. Факт зменшення числа таких випадків більш ніж удвічі, безумовно, позитивний, але навряд чи можна його однозначно оцінювати як ознаку загальної позитивної тенденції.
    
    Насправді, як усім зрозуміло, про системні зміни у медійній сфері не йдеться. Йдеться, очевидно про чисто ситуативний спад, якщо можна так висловитися, "негативної активності" у стосунку влади до ЗМІ та журналістів. Причини можуть бути різними.
    
    На наш погляд, ситуацію з одного боку можна охарактеризувати виразом "затишшя перед бурею", коли головні учасники президентських перегонів зараз остаточно визначаються у своїх стосунках, як з підконтрольними, так і з незалежними ЗМІ і поки що утримуються від різких дій, уникаючи, таким чином, конфліктів.
    
    З іншого боку, підготовка до виборів значною мірою стимулює "дисциплінованість" і самих мас-медіа (у першу чергу - регіональних). Свого часу ми відзначали, що найбільш тривожною ситуація навколо медіа традиційно складається не там, звідки ми отримуємо інформацію про порушення різного роду, а там – звідки така інформація не надходить. Практика показує, що відсутність інформації про порушення прав журналістів чи інших конфліктних ситуацій в медіа-сфері свідчить зовсім не про сприятливу атмосферу для свободи слова. Навпаки, як правило, таке "затишшя" означає, що місцевому начальству або вдалося "вишикувати" місцеві ЗМІ, або, принаймні, локалізувати існуючі конфлікти.
    
    Суттєва позитивна тенденція минулого місяця – кілька випадків судових рішень, прийнятих на користь ЗМІ та журналістів. Так, наприклад, Верховний Суд України скасував вирок Соснівського районного суду міста Черкаси та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області про засудження за опір працівникам міліції головного редактора газети “Свобода” Олега Ляшка. ВСУ розглянув касаційну скаргу Олега Ляшка, погодившись з її аргументами. Справу скеровано на новий розгляд Соснівського районного суду міста Черкаси.
    
    Також, Верховний суд України відповів на звернення головного редактора газети “Свобода” Олега Ляшка про притягнення до відповідальності судді Калінінського районного суду міста Донецька Карпушової О.В, яка розпорядилася видалити журналіста Володимир Бойка, кореспондента газети “Свобода”, з судової зали. У документі, зокрема, зазначалось, що “проведеною перевіркою встановлено, що суддя Калінінського районного суду м. Донецька Карпушова допустила порушення закону при вирішенні питання про видалення з залу судового засідання спеціального кореспондента Володимира Бойка. У зв'язку з цим щодо судді Карпушової ініційовано питання про дисциплінарну відповідальність.
    
    Суддя Шевченківського суду Києва Наталя Бужак повністю задовольнила позов „Обкому” до Державної податкової адміністрації, що був поданий 2 березня 2002 року.
    19 лютого 2002 р. в приміщенні ТОВ „Обком” був проведений обшук, і були вилучені документи, комп’ютерна техніка та сейф. Суд зобов’язав ДПАУ через 15 днів на своєму сайті спростувати відомості поширені податківцями у прес-релізі від 26 лютого 2002 року, неправдиві відомості про ТОВ "Обком".
    
    Крім того, у Калуші, що на Івано-Франківщині, міськрайонний суд відмовив у задоволенні позову ВАТ "Прикарпаттяобленерго" до калуської районної газети "Дзвони Підгір'я".
    
    Наскільки тривкою стане така позитивна у стосунку до ЗМІ тенденція чи це залишиться лише епізодом – покажуть вже наступні місяці.
    
    Найбільш резонансні конфліктні ситуації – судові позови Марії Самбур та Валерія Воротніка до опозиційних видань "Українська правда" та "Україна молода" - у травні не зазнали істотного розвитку. Судові засідання за цими позовами були перенесені на червень.
    
    У травні зафіксовано два випадки відкриття кримінальних справ проти журналістів. Одна з них – проти Костянтина Сидоренко (Інтернет-видання hotline.net.ua, Коаліція громадських організацій України „Свобода вибору”).
    
    Сидоренко був засуджений до 5 діб адмінарешту за непокору працівникам міліції. Таке рішення виніс Мукачівський міський районний суд. Сидоренка затримали за підозрою в зберіганні вибухівки. 22 травня надійшло повідомлення про зникнення журналіста, потім стало відомо, що Костянтина Сидоренка затримано працівниками УБОЗу, звинувативши в непокорі правоохоронцям. За два дні до затримання він зняв на відеокамеру ліквідацію правоохоронцями наметового містечка “ПОРА!” в Ужгороді навпроти ОДА. Його матеріали використовував в своїх сюжетах місцевий опозиційний телеканал “М-студіо”. Як повідомив ІМІ, судове засідання у справі Сидоренка відбувалось без присутності адвоката. Ця справа завершилась відносно благополучно. 27 травня Костянтина Сидоренка звільнили з-під варти.
    
    Значно складнішою виявилася ситуація із затриманням журналіста "України кримінальної" Олександра Помиткіна (Харків) за підозрою у скоєнні крадіжки та шахрайстві. Пізніше Київський районний суд Харкова продовжив термін затримання Олександра Помиткіна до 10 діб. В ситуації із затриманням Помиткіна розбиралася Група швидкого реагування Київської незалежної медіа-профспілки. Попри те, що "Україна кримінальна" представляла Олександра Помиткіна, як свого харківського кореспондента, відомого за кількома гучними суперечливими публікаціями, присвяченим зловживанням харківських правоохоронців та окремих політиків на момент затримання у нього не було жодних підтверджень співпраці з цим Інтернет-виданням (наприклад, посвідчення). Хоча очевидно, що для людини з такою непростою біографією (у 1991 році Помиткін був засуджений за розбій на 10 років)посвідчення не завадило б.
    
    Протягом усього часу утримання Помиткіна під вартою ніхто з представників його видання не спробував особисто вияснити обставини ситуації, якщо не рахувати кількох телефонних дзвінків. Книгу "Мафія в Україні", автором якої позиціонує себе Помиткін, також знайти не вдалося. Лише один з відомих харківських журналістів засвідчив, що бачив таку книгу. За відгуками інших харківських журналістів, Олександр Помиткін, як журналіст у Харкові не відомий. Зараз Група швидкого реагування продовжує розбиратися із ситуацією і результат її роботи буде опублікований дещо пізніше.
    
    Тим не менше, аналіз виїздів профспілкової Групи швидкого реагування показує, що досить часто гучний резонанс навколо тиску на журналістів використовується людьми, яких з дуже великою натяжкою можна назвати професійними журналістами. Часто за іміджем "правдошукачів" приховуються банальні "піарники", інформаційні "кілери", а буває – і просто люди з сумнівною репутацією. Мало того, що такі ситуації дискредитують професійне середовище, вони, що найважливіше, призводять кінець кінцем до того, що реальні, діючі журналісти, часто не можуть скористатися захистом як на законодавчому, так і на корпоративному рівні.
    
    Визначення критеріїв і принципів, за якими визначатиметься професійний журналіст, забезпечення членів профспілки (у першу чергу - фрілансерів) прес-картами – це, очевидно, буде, одним із найважливішим завдань, що стоятимуть перед медіа-профспілками та іншими професійними саморегулюючими структурами.
    

Публікація від 15 червня, 2004 р.