Наша сторінка на Facebook Наша сторінка у Twitter Наш канал Youtube
підписатися на новини
Email
підписатись
відписатись

Quicks: Креативний мобільний застосунок для відеомонтажу
Мобільний додаток Slibe для веб - дизайнерів
Газета Нова Доба - видання про Київ і столичну область

 

 БЮЛЕТЕНІ КЛУБУ


Бюлетень №10
від 23 квітня, 2005 р.

    29 березня 2005 року, у Верховній Раді України, в аудиторії 12 (2 поверх, під’їзд №9), о 16.00 годині, відбудеться десяте засідання „Парламентського клубу громадських організацій” за темою: «Бездомність в Україні: сучасний стан та законодавчі механізми вирішення проблеми».
    Це спільний проект БФ «Дорога до дому», Фундації „Чинність закону” та підкомітету Верховної Ради України з питань законодавства про вибори та громадські організації. Обговорюватиметься Проект Закону України “Про загальні засади соціального захисту бездомних громадян”. Цей Законопроект враховує положення Концепції Кабінету Міністрів України - “Про соціальний захист бездомних громадян”.
    
    Нижче наводиться стінограма засідання «Парламентського клубу НУО»
    Гусина Л.Ф.
    Шановні колеги, добрий вечір! Дозвольте привітати вас на цьому зібранні, на яке виноситься дуже актуальна, як на нашу думку, тема проблеми бездомності в Україні. Сьогодні Президент України Віктор Андрійович Ющенко на прес-конференції розглядаючи запитання журналістів щодо цього соціального бюджету, який багато називають бюджет, який буде проїдатися, звернув увагу журналістів на те, що як багато в Україні прошарків, які потребують роботи держави. І ті діти бездомні або діти сироти, або діти з сімей, які відносяться до категорії малозабезпечених, він назвав, в майбутньому це може стати інкубатором тієї бездомності, яку вже сьогодні ми можемо розглядати як велику проблему в Україні. Бездомні діти, безпритульні це 14 років тому вони складають частину тих бездомних людей, в тому числі і бомжів, які практично є ізгоями в нашому суспільстві. І якщо Україна визначила пріоритетний свій розвиток як державу європейську, то безперечно стандарт і демократія вимагають від держави уваги до всіх соціальних прошарків нашого народу. І тому ми сьогодні відповідно до того, що багато громадських організацій стурбовані станом проблеми безпритульності в нашій Україні і проводимо це засідання парламентського клубу. Парламентський клуб громадських організацій очолює народний депутат України Бондаренко Володимир Дмитрович.
     На сьогоднішнє засідання безперечно в нас як завжди, запрошено дуже багато народних депутатів., але в зв'язку з тим, що приймався бюджет на минулій неділі і змінився реґламент роботи Верховної Ради сьогодні і вчора, це прийом громадян, і тому ті депутати, які дали згоду прийняти участь в цьому засіданні, на цьому зібранні, безперечно, виносять свої вибачення і в той же час, зичать успіху нашому зібранню. Про це говорив і наш президент Бондаренко Володимир Дмитрович, про це говорив і Безпалий Борис Якович і Юрій Богданович Ключковський, і багато інших депутатів. Але за те, сьогодні з нами народний депутат України Мовчан Павло Михайлович, який допоможе нам розглянути цю проблематику та донести його до тих комітетів, які переймаються соціальними правовими проблемами.
     Трохи пізніше повинен підійти до нас Андрій Васильович Шкіль, який отримав законопроект, розроблений ініціативною групою громадських організацій для вивчення ініціювання його на розгляд Верховної Ради. Сьогодні я з ним розмовляла і він сказав, що цей законопроект уже направлений в роботу.
     Він так як і всі зайнятий сьогодні зустріччю з виборцями і повинен також підійти і пообіцяв Юрій Анатолійович Кармазін. Тому чекаючи тих людей, які повинні робити доповіді у нас на зібранні. Ми з вами почнемо обговорювати цю проблематику, і перш за все, я хочу надати слово Ігорю Каміннику -представнику оцієї ініціативної групи, яка переймалася розробкою законопроекту і керівнику громадської організації "Ковчег", прошу.
    
     КАМІННИК І. Добрый день! Спасибо за такое вступление...
     Мне бы хотелось поприветствовать всех, кто пришел сегодня на эту встречу, поскольку это продолжение нашей совместной работы. Многие из присутствующих здесь принимали участие в разработке закона, законопроекта, который мы сегодня будем обсуждать и мне, прежде всего, хотелось поблагодарить господина Бычкова и Главное управление социальной защиты города Киева, чьи представители принимали участие в разработке этого законопроекта и предоставили свой опыт в решении проблем бездомности. Министерство труда и социальной политики, чьи представители также принимали участие в работе над законопроектом и обсуждением тех основных проблем, с которыми сталкиваются общественные организации, органы местного самоуправления, исполнительные власти в решении проблем бездомности.
     Сегодня наша встреча - это действительно важный шаг на пути к принятию этого законопроекта, который был создан практиками, действующими в сфере профилактики бездомности и не первый год.
     Мне бы хотелось, но сегодня будет много выступлений, я надеюсь, что придут, будут выступать и депутаты Верховной Рады, поскольку инициатива законодательного творчества в этой сфере была дана парламентскими слушаньями 2003 года, которые прошли в декабре. Именно после этого были разработаны ряд документов, о которых указано в наших рабочих материалах и именно тогда создалась рабочая группа, которая попыталась обобщить практически опыт деятельности общественных и благотворительных организаций Украины и создать такой законодательный акт, который был бы не декларативным, который реально не препятствовал работе с бездомными, а помог бы защищать их права, помог бы в сотрудничестве между организациями различных форм собственности, которые работают в социальной сфере, позволил бы создать те условия, которые бы привлекали дополнительные средства в эту социальную среду, и в эту социальную сферу.
     Прежде всего, мне хотелось бы отметить, что работа с бездомностью в Украине началась с первых же годов независимости. К сожалению, скажем так, первый удар на себя взяли общественные организации и органы местного самоуправления. Для государства проблема бездомных долгое время была, скажем так, далекой. Совершенно очевидно, что если бездомные или человек без прописки, как бы нигде не зарегистрирован и отсутствует документально, то и государство с ним не работает. И это та причина, по которой очень многие люди не могли получить, реабилитироваться, восстановить свои социальные права, получить, реализовать свои конституционные права.
     Еще в 2002 году прошло заседание, первое заседание рабочих групп международных, где принимали участия Белоруссия, Россия, представители России, Украины, там же принимали участие и представители Министерства труда и социальной политики, и там обсуждалась система помощи бездомным, и система учета этих граждан, постольку поскольку человек, когда проявляют для общества или проявляют для органов местного самоуправления, и для органов государственной власти, он встраивается уже в систему социальной защиты.
     Тогда же был, после этого заседания, Премьер-министр Анатолий Кинах, тогда еще будучи Премьер-министром, прислал письмо губернатору Одесской области Сергею Гриневецкому о том, чтобы создать на территории города Одессы пилотный проект по внедрению в систему учета. Очень радовала резолюция Гриневецкого, в ней было сказано: "Жаль, не мы стали инициаторами". На этом, как бы, участие обладминистрации в решении проблем бездомности на то время приостановилась.
     Сейчас, конечно, после проведения парламентских слушаний, после того как опыт крупных общественных организаций, таких как: "Народна допомога", город Черновцы; фонд "Дорога к дому", город Одесса; программа реинтеграции женщин, бездомных женщин, которые осуществляется в городе Киеве и общие усилия киевских властей, привели к тому, что создалась критическая масса, при которой специалисты и эксперты, которые имеют практический опыт работы в социальной сфере, могут выступить с законодательной инициативой. Именно потому, что уже был накоплен огромный опыт, были представлены различные системы работы с бездомными, различные способы решения этих проблем, была создана рабочая группа, со списком которой вы можете познакомиться в этих документах. Туда входил даже комитет ассоциации нидерландских муниципалитетов, представителей, которые также внесли свой вклад в разработку этого закона. И этот закон прошел, началась разработка этого законопроекта, который мы сегодня будем обсуждать.
     Конечно, хотелось бы отметить, что, как я уже сказал, после парламентских слушаний, было разработано несколько законопроектов и нормативных документов.
    Во-первых, это была концепция законов Украины Институтом психологии о бездомных и... граждан Украины. Потом Кабинет Министров утвердил свой план действий относительно реализации рекомендаций парламентских слушаний по проблемам бездомных и безпритульних дітей і шляхи його подолання.
     Также была концепция закона Украины, разработанная Министерством труда и социальной политики и был подан законопроект господина Гошовского о профилактике бездомных и одновременно с этим был подан протест депутата Верховной Рады Шкиля против этого проекта закона. То есть вы видите, что было достаточно большое количество документов, которые были переработаны, которые были рассмотрены, которые обсуждались, как с представителями Министерства труда и социальной политики, так и с представителями различных структур, работающих непосредственно с бездомностью.
     В процессе разработки закона было решено остановиться на таком комплексном подходе к рассмотрению двух основных принципа -это комплексный подход к решению проблемы бездомности, который включает в себя и профилактику, и реабилитацию, и поддержку тех, кто уже находится в состоянии бездомности. И рабочая группа определила... процессе или только на поддержке, там кормление, создание ночлежек. То есть необходим весь комплекс мероприятий для того, чтобы каким-то образом проблема бездомности началась решаться и каким-то образом проблема бездомности, процент бездомных, действительно, стал бы уменьшаться.
     И второй подход, который был так же задекларирован при разработке этого закона, это был подход широкого понимания проблемы бездомных. Дело в том, что на самом деле бездомные -это не только те люди, которые роются в мусорных баках. Большое количество людей это те, которые не имеют регистрации и, в принципе, не могут восстановить свои документы в случае их потери. Достаточно много примеров, когда человек ходит между паспортным столом и архивом, в течении трех лет ходил один клиент. В архиве ему говорят "дайте паспорт", в паспортном столе говорят "дайте свидетельство о рождении". Мы не можем дать ему паспорт, потому что у вас нет свидетельства о рождении и таких законодательных моментов очень много.
     В этом году, фонд "Дорога к дому", насколько я знаю, и "Народна допомога" осуществляли помощь и город Луганск в том числе, в обеспечении избирательных прав бездомных. И я вам хочу сказать, что у многих людей, у которых нет регистрации, они с ужасом наконец-то осознали кто они такие, когда им для того чтобы проголосовать, нужно было зарегистрироваться в пункте учета граждан без определенного места жительства. То есть, приходили вполне там преподаватели, у которых просто нет регистрации, когда мы им говорили, что вот согласно Закону о своде перемещений, вас должны уже десять раз оштрафовать, он не верил. Когда его оштрафовали, он как бы пришел к нам и более адекватно воспринимал свой статус.
     На самом деле, бездомность -это те люди, у которых нет регистрации. Советская система прописки, которая к сожалению, не отменена, которая существует под другим именем "регистрация", не позволяет этим категориям людей реабилитироваться, поскольку невозможно восстановить документы, не имея места жительства. Грубо говоря, место, куда те могут зарегистрироваться или прописаться. Эту проблему можно решать по-разному. И естественно, что самый простой путь -это создание каких-то реабилитационных центров, при которых можно прописывать этих людей. Но существует огромное количество людей, которым не нужно проживание, на которых не нужно тратить деньги, их нужно просто поставить на учет.
     Например, в Праге бездомных регистрируют по адресу муниципалитета. В Шотландии для того, чтобы открыть счет, тебя регистрируют по адресу скамейки, на которой ты бездомно предположим ночуешь. А в Минске городские власти специально приобрели квартиру, по адресу которой прописывают всех бездомных, которые регистрируются в городе Минске. То есть систем достаточно много. Эти системы в той или иной степени опробованы в Украине. А сегодня мы также будем обсуждать систему учета граждан без определенного места жительства, очень важный аспект для учета: а) миграции; б) для учета и профилактики инфекционных заболеваний, потому что когда мы проводили эпиднадзор получается, что 20 процентов тех, кого мы обследовали имели сифилис, 15 процентов открытую форму туберкулеза и 6 процентов имели ВИЧ СПИД, и почти 90 процентов имели кожные заболевания, и другие неприятности. Естественно, что эту проблему нужно решать. А как ее решать? Мы провели исследования. Направили документы о том, что он болен в кожный диспансер, а потом с кожного диспансера за вами бегают и говорят: "А где же этот бездомный". Где же он, чтобы его можно было вылечить. У них же тоже висят эти люди на отчетности.
     То есть, ситуация с бездомными и вот ситуация с проблемой бездомности она достаточно многогранна и комплексная. И поэтому когда проходила разработка закона мы опирались во-первых, на исследования, материалы исследования у вас тоже были розданы, которые проводились по-моему в 15 или 13 регионах Украины, о них сегодня мы будем рассказывать. Мы опирались на тот опыт, который уже имелся и на уровне муниципалитетов, и на уровне, скажем так, общественных и благотворительных организаций.
    
    Мовчан П.М. – Народний депутат України
     Шановний пане Ігорю, шановні учасники засідання цього і вже, я б сказав би клубу, який зажив доброї слави, і, як помічник в парламентській діяльності дуже багатьох комітетів і окремим депутатам в різних ділянках.
     Тема, яка обговорюється сьогодні, є, безперечно кричущою, несподіваною для суспільства і, власне, ця проблема виникла дійсно, пане Ігорю, з появою цієї держави і не тільки цієї держави.
     Зрозумілі мотиви чому це сталося, зрозумілі мотиви чому так і могло статися. Але багато речей, які падають з поля зору. Якщо ознайомившись, я особисто, з багатьма мегаполісами в Латинській Америці, я зауважив, що зони депресивні, які оточують ці мегаполіси, будь-які місто візьмемо, чи Буенос-Айрес чи Сантьяго. Це чітке розшарування соціальне і чітка акцентуація на двох дуже суттєвих поясах. Один -це люди, які випадають і в силу, я думаю, що більше психологічних, ніж соціальних мотивацій в другу зону, в зону депресивності. Пояси, які зліплені з людей, що уже погодилися, заздалегідь на роль безпритульних, на роль другорядних і вони навіть уже не мають тяжіння до того, щоб вирватися з такого полону, в якому вони опинилися, бо це вже триває кількома поколіннями. Чи навколо того ж самого Ріо-де-Жанейро, це місто вважається містом розваги і райського життя, і насолод, і втіх.
     Сотні, тисячі людей, які живуть в тимчасових приміщеннях зліплених, а сліпу зшитих з коробок, з різного відпрацьованого матеріалу. І коли глибше я поцікавився станами цих груп соціальних, то я зрозумів, що бракує просто вітальності, елементарної життєвої потреби. Навколо Буенос-Айресу це складають люди тих реліктових племен, які були абориґенами, зокрема, таке плем’я Варана, яке і не хоче достосуватися ні до цивілізації, ні до культури і вони ніколи в житті не будуть прагнути реінтегруватися ніколи в житті. Це від дорослих до найменших.
     Я чому про це згадую? Тому що Україна і українське суспільство не мало історичних аналогів, воно ніколи в житті не ділилося і ніколи в житті не закладалася така інерція не прагнути до життя, не бути вітальним, не бути діяльним. І зрозуміла річ, що тоді починаєш шукати причин, чому так сталося, чому в нас намножується кількість цих депресивних груп.
     І тут перша зрозуміла річ мотивація -це велике розчарування і великий розрив між багатими і бідними, і середньобідні. Так можна підвиди такі зробити, вони якраз постачають тих, хто переходить у зону депресивних і в зону безнадійних. Бо власне, про них ми говоримо і я готовий сьогодні вже поставити свій підпис. Якщо ви ласкаво погодитесь на те, над тим законопроектом, який вже запропонували, бо він дійсно дає можливість вирішувати дуже багато важливих речей допомогти тим, хто втратив тимчасово віру, тим, хто потрапив у цю зону депресивності, щоб подолати її, ці бар'єри. Це дуже важлива схема, яку ви запропонували.
     Я ознайомився і прочитав, я кажу, що там передбачено все, що необхідно саме для цієї категорії людей. І я дуже вдячний вам, що ви нам надаєте таку можливість, щоб ми цей механізм запровадили і в'їхали вже в соціальний бюджет, яким його називають, бюджет 2005 року, якщо навіть ми сьогодні вхопимо за хвостик той бюджет і десь його можна уже оперативно попрацювати, запропонувати уряду і групою депутатів, і з урядовими узгодженнями, і я переконаний, Кабінет Міністрів підтримає, бо Президент дійсно стоїть на цій позиції, що не може бути в Україні, так історично не складалося, ніколи не було. Були в середньовіччя шпиталі для знедолених, в козацьку добу при церквах були відповідні заклади, які опікувалися самими бездомними, похилого віку, каліками. Я не буду говорити про Данилевського, в якого ви всі читали про Москву, коли і Горького ви знаєте творчість, і прекрасно вивчили його. В школах ми знаємо про всі ці соціальні групи, які теж були в тимчасовому стані.
     Соціальна держава, якою була радянська держава, вона безперечно ці проблеми розв'язала. Я не сказав, на 100 відсотків, бо працюючи в різних зонах і на далекому Сході, і в Сибірі я зустрічався з тими людьми, які втрачали будь-який шанс повернутися додому. Були завербовані українці, яких я зустрічав в..., наприклад, які вже бомжували на горищах в 64, 66, 68-х роках, я їх зустрічав в Архангельську, я їх зустрічав в... це за Петрозаводськом до Білого моря, я зустрічав в різних зонах північних, людей, які уже в колосальній інерції, колосальній інерції перебували і радянська влада робила вигляд, що їх немає просто, їх не існує. Але вони були, вони збирали, вони займалися збором пушнини -це називається пляшки. Збирали тоді пляшки, здавали, підживлювали себе і ця пушнина, бо, одного разу витратившись до копійки і накопичивши велику кількість пляшок 第¬ під пива, я вирішив, у рюкзаку віднести і здати, очікуючи грошового переказу, який мав би надійти з дня на день. Здав, ні, я не здав, я дійшов до пункту прийому посуду і мене зупинило два бомжі і кажуть: "Где собирал пушнину?". Я не зрозумів їх, вони мені сказали: "Выворачивай". Я вивернув свій рюкзак, вони порахували і сказали: "За 50 відсотків ми тобі даємо право здати цю пушнину в цей ларьок". Я запам’ятав цей урок 1968 року, і я зрозумів, що все те, що так рекламувалося радянською владою як соціальна держава, яка дійсно багато зробила в соціальних вимірах, вона залишала за дужками цю групу людей в різних зонах, я б їх теж умовно назвав депресивними на ту пору, бо вони були найвіддаленішими від центрів.
     Але вже були прецеденти і вони, бачите, стрімко зросли за роки незалежності, за роки нової ідеології, нового формування, нових принципів, нової економіки і тому брак цього закону. Тема була постійною в парламенті, тема виникала, як постійна спекуляція, як політичні заяви, як політичне звернення, але вона ніколи законодавчо не оформлялася.
     Тому, Лідіє Федорівно, пане Ігорю, і всі учасники, хто брав участь у формуванні цих норм, в баченні, в розумінні, я розумію, що ви користувалися певними напрацюваннями, які існують в тих державах, які розв'язують ці проблеми.
     І я переконаний, що прийняття його разом із супутніми програмами соціальними, які мусить розробити уряд, і ми можемо запропонувати на підставі цього, навіть програму подолання цього. Як була програма подолання бідності, так програма подолання бездомності, бо вона стосується, найприкріше, саме дітей, саме підлітків і якщо ця програма буде ще й фінансово забезпечена, а вона може бути забезпечена, то ми досягнемо уже найближчим часом того бажаного результату, про який ви клопочетесь. Дуже вдячний вам.
    
     Гусина Л.Ф. Дозвольте подякувати Павлу Михайловичу за його бажання підтримати наш законопроект та ініціювати його до розгляду Верховною Радою. Ми йому дуже вдячні. Але, як би його основну думку про те, що наша держава, наше суспільство дійсно не готові були і воно ніколи не були таке, яке б дивилося з боку не допомагаючи тим, хто потребує цієї допомоги.
     І, якби, продовжуючи цю думку, пан Ігор хоче додати декілька слів.
    
    Камінник І. Мне бы хотелось, и это не раз повторялось при разработке этого законопроекта, я вспоминал слова Клинтона, который сказал, что оставляя свой второй срок, что его основная заслуга в том, что 2 тыс. американцев перестали быть клиентами системы социальной защиты Америки. То есть хотелось бы осуществить такой же подход, позволять людям проходить в стадии реабилитации самостоятельно, а не тратить деньги на то, чтобы они находились на низком уровне и поддерживать их в каком-то таком нищенском существовании.
     Именно поэтому, когда мы разрабатывали закон, один из моментов это предусмотрено привлечение денег из разных источников, не только бюджетных, а также общественных организаций, тропических организаций и т. д. И рассмотрение этих программ на уровне органов местного самоуправления. Потому что естественно, каждый город имеет свои особенности и надо разрабатывать программу для всей Украины, вы знаете, как будет осуществляться бюджет, Винница и Одесса будет финансироваться где-то одинаково. И программа в основном, как бы акценты на муниципальных программах и программах органов местного управления, которые сами знают ту проблему и тот уровень бездомности, который у них присутствует.
     Я надеюсь, что мы сегодня как раз обсудим несколько моментов, потому что были замечания от некоторых общественных организаций по поводу тех или иных аспектов были. Я надеюсь, будут замечания от юристов для того, чтобы этот закон можно было бы доработать и обсудить действительно, с теми поправками, которые мы сегодня отработаем, подать в Верховную Раду.
    
     ТАРУНОВА І. Г. Спасибо.
     Прежде всего, спасибо за приглашение.
     (нет звука) законопроект, о котором сегодня идет речь поступил к нам сравнительно недавно и по нашей инициативе он был извлечен. И мы смотрели, сама по себе попытка создать такой закон и выдать "нагора", утвердить его Верховной Радой весьма и весьма положительно. Положительно, потому что сегодня, как ни странно и как ни печально, мы вынуждены, я остановлюсь в основном на детях. Я вынуждена вернуться к той печальной цифре, которую составляет количество безнадзорных и беспризорных подростков. Это число, к сожалению, весьма такое расплывчатое, ничем не обусловлена его точность, потому что вы сами понимаете, учет идет сегодня по линии инспекции по делам несовершеннолетних. То есть, служб по делам несовершеннолетних и криминальной милиции по делам несовершеннолетних. Объединенного такого учета нет.
     Но, даже то количество, которое мы сегодня официально фиксируем и было зафиксировано на парламентских слушаниях по этому вопросу, составляет 150 тыс. К сожалению, уважаемые друзья, даже на период военный и послевоенный, такого количества бездомных детей никто не фиксировал. И вот количество поступающих обращений к нам от этой категории детей и их законных и незаконных представителей, то есть тех неравнодушных, кто не может относиться к этому вопросу равнодушно свидетельствует о том, что основа безнадзорности, вернее, безпритульности детской, оставление их без жилья является нарушением, которое сплошь и рядом допускаются органами власти на местах.
     Прежде раньше всего начнем с Семейного кодекса, недавно действующего на территории нашей страны и, к сожалению, не закрепившего тех положений о праве детей на жилье, в конституционном праве, которое было в Кодексе законов о браке и семье. Значит, в законе семейном сегодня, как вы все знаете, наверное, сказано, что при жизни родителей вся собственность родителей является их собственностью. Но, тем не менее, мы знаем о том, что ни один квадратный метр жилья, тем более собственности, в котором находятся и которым пользуются дети не может быть продан и собственность его не может быть видоизменена без согласия органов власти. К сожалению, мы констатируем очень много заявлений, когда уже сегодня жилье, принадлежащие детям в несколько раз перепродано и дети тем самым остаются на улице.
     Я не буду загружать вас многочисленными примерами, но назову лишь один. В прошлом году Уполномоченный Верховной Рады Украины по правам человека Ниной Ивановной Карпачевой используя предоставленный ей законные возможности обратилась с позывной заявой, то есть, с исковым заявлением в один из районов Харьковского суда с требованием признать незаконным разрешение на продажу собственности, части собственности принадлежащие тогда несовершеннолетней девочке, а ей принадлежала вместе с отцом трехкомнатная квартира в центре города на первом этаже, правда в старом доме.
     И вот когда мы начали рассматривать, значит, доверенность, поддерживать этот иск, была выдана на мое имя. Когда я стала поддерживать этот иск, кроме того, что мы проверили все, что было в этом заявлении. Установили, что там очень много и мошеннических действий и всего остального, и на сегодня уже по этому вопросу осужден частный нотариус, которая дважды заверила поддельные документы, один раз доверенность от имени отца, который уже сидел в тюрьме, а второй раз и договор купл謬¬ продажи, в который дописала своей машинкой от имени дочери разрешение несовершеннолетней.
     Пришлось согласиться на мировое соглашение с райисполкомом, в котором обещали, учитывая незаконность действий, связанные с нарушением права собственности выдать ей освобожденную однокомнатную квартиру на территории этого центрального района.
     До сих пор они своего соглашения не выполнили и ссылаясь на то, что у них нет освободившегося жилья. Но, тем не менее, требуя защиты прав несовершеннолетних мы обратились в суд за открытием исполнительного производства в принудительном исполнении этого решения. К сожалению, этот факт не единичен и очень часто дети потом остаются бездомными, дети остаются бездомными от очень часто жестокого обращения с ними родителей. Да. Социальные условия, которые сегодня находятся, в которых сегодня находится большая часть нашего населения, как говорили предшествующие выступающие, заставляют их идти на вот такие поступки, мягко говоря, иногда и преступные. Но ведь не только это. Самое близкое, самое лучшее, что может быть для ребенка - это его семья. Сегодня и планирование семьи, и умение думать, и отвечать, как сказал Экзюпери: "За тех, кого мы воспитываем, находится за них постоянно в ответе, ушли, к сожалению, от нас, от нашего общества на второй план."
     Поэтому наша с вами задача, как мне представляется, не только поднятие социальных, решения социальных проблем, а это, безусловно, главное, но и восполнить те пробелы в общественном воспитании, которые дает возможность нашим молодым, иногда не думающим родителям, родить для того, чтобы потом выбросить в мусорную яму родившегося ребенка, родить для того, чтобы потом не обеспечивать условия воспитания, родить для того, чтобы потом по пьяни, извините, продать квартиру и выбросить этого ребенка в будущем на улицу. Такие факты известны во всех регионах нашей страны.
     Поэтому, в принципе, мы очень и очень приветствуем этот закон. Да, действительно, он нуждается в определенных уточнениях, в определенной доработке, но само сознание автора проекта этого закона свидетельствует о его неравнодушном отношении к этому огромному общественному явлению. Необходимо вырабатывать стратегию преодоления.
     Вот мне хочется обратить внимание еще на один момент, когда люди, почему люди остается бездомными. У меня есть такой переданный мне, значит, из министерства, сегодня это Министерство, там, молодежи, спорта и так далее, но, в том числе, и детей, возглавляемый уважаемым новым министром Павленко. Тогда мне передал заместитель министра... этого заявителя. Я с ним уже два года вожусь. Как стал этот человек на грани своего пенсионного возраста бездомным. После чернобыльской аварии, участником которой он был и имеет вторую категорию звания участника ликвидации последствий Чернобыльской аварии и семья его находится в этом статусе. Когда еще существовал Советский Союз, он выехал на территорию западного севера России. Забронировал свою квартиру в Овруче. Казалось бы, все нормальною. Но, поскольку он, конечно, халатно к этому отнесся и не продлил своего бронирования, очень быстро Овручевская тогдашняя власть через суд лишила его права владения этой квартирой.
     Возвращается он в Украину уже независимую, будучи украинцем по происхождению, и не имеет украинского гражданства. Квартира его продана, у него там целая история, он пытался все-таки ее отвоевать, за это был осужден и так далее и квартиры у него нет. Но у него семья: взрослые дети, больная жена. Как-то он устроился здесь на работу без гражданства, без ничего. Вот началась у нас борьба за это гражданство, добились мы, получили от него благодарность, но не в этом же дело. Но теперь мы ходим между Овручем, Киевской областью, Житомирской областью и просим: он же ликвидатор Чернобыльской аварии. Ну, помогите же вы ему!
     Да, вот случилось так, что человек имеет работу, но он практически бездомный, он нигде не зарегистрирован. Власть Овруча говорит: извините, но он должен прожить пять лет и только тогда можно поставить его на квартучет, на улучшение квартирного жилья, потому что у него никакой квартиры нет.
     Он просит дать ему какой-то кредит, но кредит тоже власть не может дать, направляет в какой-то другой банк, потому что сегодня у нас таких средств на выдачу кредита жилищного нет.
     И вот как учесть, или как законодательно закрепить звание вот за такими людьми, не только бомжами, но, фактически не имеющими постоянного места жительства, потому и все остальные социальные последствия на них наступают, над этим надо конечно подумать и автору закона, и коллективу, который сегодня здесь присутствует в плане изменений в этот законопроект. Но сам законопроект (нет звука).
     И конечно будет большой заслугой депутатов, если они этот закон поддержат и примут. Спасибо за внимание.
    
     _____________ Дякую.
     Якраз виступ Ірини Герасимівни і підтвердив те, що бездомність в Україні це попрані права з одного боку. А з другого боку, відсутність законодавчого визначення цієї проблеми та законодавчо визначеного механізму вирішення цієї проблеми. Якби законопроект мав статус закону, який би визначав можливість дійсно реєстрації, це б зняло цілий ряд проблем і безперечно, я думаю, і в цьому переконана, що ті депутати, які дали згоду прийняти участь у нашому засіданні і які незалежно від них попали сьогодні в такі обставини, що вони не можуть бути, вони підтримають наш законопроект.
     Перш ніж надати слово представнику громадської організації "Народна допомога" з міста Чернівці Івану Ковалишину, який зараз підготується до виступу, я надам слово Олегу Олександровичу, який мені зробив зауваження про те, що я не поставила вас до відома щодо повного пакету отих документів, які у вас перед вами на ваших столах для того, щоб вам легше було користуватися.
     Прошу, Олег Олександрович.
    
     Спорников О. О. Шановні колеги, вітаю вас на нашому парламентському клубі. Я хотів би декілька слів сказати стосовно нашого сьогоднішнього засідання, технологічного аспекту. П¬ перше, серед оцих матеріалів, які у всіх вас роздані, там в кінці є картка реєстрації учасника клубу. Ви, будь ласка, всі її заповніть і потім вирвіть із оцієї книжки і у вас їх позбирають співробітники нашого секретаріату. Зразу після неї є така резолюція клубу, це я теж вас прошу всіх позаповнювати, тому що по наслідкам нашого сьогоднішнього засідання буде прийнята нами, як так сподіваюсь, резолюція, яку ми направимо до двох профільних комітетів Верховної Ради до цього виду діяльності. Це до Комітету з державного будівництва та місцевого самоврядування і до Комітету з прав людини.
    
    Я це до того, що ці комітети все одно будуть давати висновок на цей законопроект, вони все одно в цепочці в технологічній тут у Верховній Раді знаходяться і вони побачать цю резолюцію. Це перше.
     А по-друге, я всіх дуже прошу натискати ці мікрофони, тут є така біла кнопка. Справа в тому, що тут йде аудіозапис нашого засідання і буде друкована стенограма після того, яка теж буде передаватись у відповідні комітети Верховної Ради для опрацювання. І тому цей запис мусить бути чітким, оператор аудіозапису має вас чути.
     Також я хотів би сказати, що на жаль, затримується народний депутат Шкіль, котрий буде вносити цей законопроект до Верховної Ради, в нього йде прийом громадян. Оскільки був змінений пленарний тиждень і так в нас трішки вийшла накладка. Він обіцяв, що він зараз підійде, зробить свою доповідь, але в будь¬¬¬ якому випадку всі вони прочитають всю цю стенограму і комітет це побачить.
     Так що я вас прошу зазначати ваші думки щодо цього чітко і ясно. І бажаю плідної роботи усім. Дякую!
     КОВАЛИШИН І. Доброго дня, шановні учасники клубу!
     В мене, власне, на виступ, в мене скоріше всього, не знаю, зауваження, доповнення так, я б хотів зупинитись принципово на двох моментах. Складається враження, що не всі уважно прочитали законопроект перед тим, як сюди прийшли.
     Перше. Дуже суттєво. Я вже про це згадував два рази на парламентських слуханнях, коли в одну тему злили дитячу безпритульність і дорослу безпритульність. У випадку з дитячою безпритульністю мені здається, що є ціла система законодавча.
     Друге питання. Як вона виконується. Тобто, мабуть сьогоднішня влада ще повинна попрацювати над дотриманням того законодавства.
     І зовсім інше питання -доросла безпритульність. І в першому випадку, і в другому випадку абсолютно є різні причини виникнення такої бездомності, безпритульності і відповідно, необхідний різний підхід і вирішення цих питань, і розуміння.
     Друге. Мені здається, що даний законопроект він не направлений на самих бідних, нещасних. Ті ж самі прошарки населення.
     Даний законопроект повинен бути направлений на пересічного, як ми його любимо називати, українця. Чому? В радянські часи проблема бездомності, безпритульності не виникала в силу того, що було дуже багато чинників, які не допускали такого явища. Інше питання, це вже як люди відносилися до цього.
     На сьогоднішній день таких чинників немає. Любий громадянин України повинен знати, що якщо він у своєму житті, коли-небудь попав у якусь кризову ситуацію, він повинен твердо знати, що його держава в той момент підтримує і він не лишиться без паспорта, він не лишиться ночувати на вулиці і не буде їсти зі смітників.
     Тому, мені здається, що цей законопроект повинен внести певне суспільне, я б сказав, заспокоєння тобто люди повинні знати, що є певний соціальний мінімум і якщо вони попадуть в цю кризову ситуацію, тобто вони повинні надіятися на певну допомогу. Дякую.
    
     _______________. Дуже дякую за таке змістовне доповнення, тому що дійсно, мабуть, не дарма в народі говорять, що "від суми та від тюрми...". Правда? От є так говорять же і, мабуть, дійсно, держава повинна передбачати і законодавчо забезпечувати механізм, який би дозволив людині зберегти свою людську гідність.
     І я зараз хочу надати слово начальнику Головного управління соціального захисту міста Києва Бичкову Сергію Васильовичу, який є одним із активних розробників законопроекту, який буде ініційований до Верховної Ради. Прошу, Сергію Васильовичу.
     Я читаю те, що написано, тому, вибачте.
    
     БИЧКОВ С. В. З попереднім виступаючим стосовно того, що потрібно розмежувати вирішення проблем, які виникають по вирішенню проблем дитячої безпритульності та дорослої безпритульності. Це зовсім вони мають різні корені і, також, погоджуюся з тим питанням, оскільки це стосується безпосередньо практиків, які мають щоденно перейматися такими проблемами, що потрібно більш на пересічного громадянина направити виконання цього законодавства. Це не тільки, я чесно кажучи, кожної неділі веду прийоми. До нас звертаються з кожним днем все більше і більше на кожному прийомі саме тих людей, які не належать до категорії вразливих верств населення. Причини, які виникають останнім часом, шахрайські дії з квартирами. Ось тільки що буквально, коли ми обговорювали, мені зараз зателефонували з двох районів, де піднімаються саме питання поселення до таких установ, як у нас, категорій людей, які зазнали шахрайства і певних дій з їхньою власністю.
     Більш того, у мене таке ставлення і таке розуміння вирішення цих проблем дуже дивує, тому що складається таке враження, що люди, які не мають безпосередньо до цього відношення зовсім не знають з якими проблемами стикаються такі люди. До мене, наприклад, ви знаєте, що Київська міська державна адміністрація одна з перших була ініціатором створення на Україні будинків реінтеграції. У нас зараз в Києві існує два таких будинки, один для жінок, один для чоловіків і зараз фактично готові вже до відкриття будинок соціального піклування як згідно цього закону, коли я ознайомився, він тут як іде будинок нічного перебування для людей без визначеного місця проживання. Такі заклади в місті Києві вже є. Вони фактично втілюють ті два ступеня, які передбачені для, в цьому законодавстві для людей, для тимчасового перебування такої категорії людей.
     Але коли ми ставили питання щодо будівництва нового сучасного реінтеграційного центру, який буде знаходитися не на околицях міста, а в центрі міста Києва, ну, фактично не в центрі, або в одному з приватних секторів, яких в Києві дуже багато. До нас почали надходити численні скарги окремих громадян, які проживають в цьому середовищі, причому я так розумію, що підбурювалися окремими можновладцями та деякими комерційними установами спеціально створювалося збурення цих людей стосовно того, що в їхньому осередку буде створений конкретний заклад, в якому будуть перебувати люди, ну, які в переважному, як то кажуть, вигляді будуть отримувати всі негативні, як то... концентрувати всі негативні явища нашого суспільства. Це і венеричні захворювання, і наркоманією, і алкоголізм, і інші речі, не розуміючи того, що, наприклад, це другий ступінь реінтеграції таких людей в суспільство, що діляться ці установи на декілька ступенів. І я хочу сказати, що в нас зараз дуже мало, я не дуже оптимістично настроєний з цього приводу, що цей закон дуже легко пройде в парламенті і що дуже уваги йому буде приділятися, оскільки і наше сьогоднішнє засідання показує, що депутатів воно не дуже хвилює поки воно не стало такою великою проблемою, яка безпосередньо буде стосуватися саме їх.
     Я хочу сказати, що дуже цікаво стосовно цього реінтеграційного центрів, коли ми почали впроваджувати і фактично міська влада, наша київська, іде на питання і безпосередньо Олександр Олександрович Омельченко, і керівник секретаріату Київради Яловий Володимир Борисович якраз були ініціаторами створення таких установ, оскільки в місті Києві і сезонна міграція таких людей, і кількість їх залежно, ну відсотковому, як-то кажуть, відношенні до всієї України значно більша, ніж будь-де. Да, Київ -це реґіон, де зосереджуються і фінансові потоки, де зосереджуюча і найкраща робоча, як-то кажуть, сила і більше робочих місць створюється ніж в будь-якому іншому реґіоні, і тому це безумовно притягує таку категорію осіб. Але розуміння, що такі люди повинні існувати поряд з іншими людьми в багатьох випадках не має.
     Я хочу сказати, що коли ми знайшли приміщення під такий реінтеграційний, це вже третій реінтеграційний центр. До мене подзвонила дуже поважна особа, він представився як радник Президента і надбання нашої Республіки України і попросив, щоб ми відступилися від цього, бо це йому потрібно для зовсім інших цілей. І це мене здивувало, тим більше, що міська влада вклала вже певні кошти в розробку проекту і в інше як-то кажуть і в підготовку цього проекту для соціального захисту, тоді почалися впровадження тих дій, які я вам сказав, настроювання цього осередку, людей, які проживають в цьому реґіоні проти розміщення таких людей і підбурювання проходило якраз в тому напрямку, що тут буде невідомо яка установа і захворювання, і таке інше.
     Ми, безумовно, хотіли, написали ініціатору цієї ініціативної групи, що ми можемо познайомити з діяльністю аналогічних установ таких і центрів. Можемо показати як працює наш центр в Пущі-Водиці, де зараз утримується біля 50 жінок і цей проект, до речі, хто немає нашого довідничка такого, як ми видали спільно з голландською асоціацією незалежних муніципалітетів, яка приймала участь в цьому проекті, може ознайомитися і отримати, у нас тут є цей довідник, де розроблено всі документи певним чином і положення про ці будинки. І виступили з ініціативою стосовно того, щоб ознайомити цю ініціативну групу поїхати на місце, оскільки не в нас, не в когось з оточуючих не виникало жодної проблеми протягом 2 років поки існує цей центр, жодної скарги від оточуючих не поступало, тим більше, що в країнах Західної Європи аналогічні центри існують фактично поряд з парламентом. Ну,... відстань від парламенту до першої нічліжки складає десь біля 500 метрів і будь-яка людина може прийти і отримати там необхідну допомогу в будь-який час. Теж саме і в... теж саме в Польщі ми були, теж саме в Парижі.
     Я хочу сказати, що потрібно не тільки, як то кажуть, створювати законодавчу базу нам вже зараз, а і Україна підійшла до того напрямку, що потрібно і міняти свідомість людей, а для цього потрібно залучати нам і засоби масової інформації, і знайомити людей з тими проблемами, які виникають в тому прошарку. Спасибі.
    
     _______________. Дякую. Дякую за виступ. Єдине, що хочу сказати, що сьогодні, дійсно, ми не обговорюємо проблему бездомності дітей. Це просто якби діти бездомні, вони вчора були, сьогодні -це дорослі, лише в цьому аспекті піднімалося питання про порушення прав дітей. Тому ми не обговорюємо і всі чітко розуміють, що цей законопроект якраз говорить про проблеми бездомності дорослих людей.
     І другий момент. Я з вами повністю згодна, що дуже значна частина громадян не розуміє це явище, а звідси, з цього нерозуміння виходить така позиція, що це до мене не буде мати ніякого відношення ніколи, ніколи, ніколи. І, безперечно, тут потрібні засоби масової інформації, підтримка державних органів для того, щоб суспільство зрозуміло, що це проблема, яка може мати відношення, як до національної безпеки, тому що СНІД, який переноситься, чи інші інфекційні захворювання, і той рівень захворюваності СНІД, який на сьогоднішній день є. Ви знаєте, що якщо поріг захворюваності СНІД перевалить два відсотки, то Україна ніколи не зможе говорити про вступ до ЄС. А в нас сьогодні за статистичними даними -це 1, 4 відсотка.
     Тому, безперечно, потрібна інформаційна робота, яка б формувала у суспільства необхідність перейматися проблематикою тих людей, які потребують такого захисту.
     І я. Ви хочете сказати?
    
     _______________. Так, я хочу добавити, оскільки... більш ґрунтовно ознайомитися з проектом закону, який зараз нам роздано на розгляд і зараз деякі правки, які можуть, як то кажуть, потім бути враховані.
     По-перше, безумовно, я згоден зі всіма виступаючими до мене, що потрібно, щоб у особи, яка вважається бездомною, був певний мінімальний, як то кажуть, фундамент, на який би він міг спиратися. Так, як у будь-якої людини є мінімальна пенсія, є мінімальний прожитковий мінімум, так, безумовно, і потрібно, щоб в цьому Законі було визначено мінімальний прожитковий, як то кажуть, мінімум для особи без визначеного місця проживання.
     Наприклад, в країнах Західної Європи він складає у звичайний прожитковий мінімум для працездатної особи.
     В Голландії, коли ми знайомилися з їхньою системою -це від 500 до 750 євро на місяць. В Польщі теж існує такий..., але він трохи менший і складає близько 50 доларів. В інших країнах те ж саме.
     Окрім того, саме визначення, наприклад, як фундамент, що таке безпритульність і коли ми виходимо, що це соціальне становище людини, яка не має конкретного житла.
     Я хочу сказати з практичної точки зору, коли зараз до нас надходять дуже багато звернень, що людина з якихось причин може мати житло, але вона просто не може в нього вселитися або не має змоги, бо дуже багато людей, наприклад, викидаються просто на вулицю своїми рідними і у мене з основних зараз причин, це коли діти неспроможних своїх батьків виганяють просто на вулицю.
     Існує інша категорія, коли, наприклад, людина завиняє перед нею держава. От недавно, буквально вчора, наприклад, показали конкретну ситуацію, коли недавно збудований будинок фактично, у нього пливе фундамент, люди залишаються без житла і виходять на вулицю і вони просто неспроможні там прожити,... квартиру змоги отримати громада і місцева влада не надає їм змоги це зробити, не переселяє нікуди. Вони фактично залишаються без житла. Тобто це поняття "безпритульності" і хто має, більш широке і тут юристам потрібно більш точно опрацювати. Тобто фундамент, перша матеріальна допомога, житло -це друге і третє -це соціальна, в статті шостій права, на які вони можуть як то кажуть, розраховувати. Перш за все, це соціальне житло. До соціального житла ми вже робили в місті Києві з управлінням житлового забезпечення у нас відбулася зустріч і ми робили таку спробу знайти можливість надання соціального житла, купівля, я не пам'ятаю хто сказав, у вас окрема квартира, ми зараз робимо змогу надати таке, або гуртожиток зробити для, соціальний гуртожиток для надання особам тимчасового житла, поки вони не стануть на ноги.
     Крім того, є можливість стосовно вирішення цієї ж проблеми забезпечення їх землею не тільки в місті Києві безумовно, а в будь-яким іншим. Наприклад, якщо ви від’їдете від Києва кілометрів 100-150 хату можна купити за триста гривень зараз. Є покинути житло, є залишене житло і для того, щоб вони могли як то кажуть, реалізуватися соціально просто їм потрібно власну ініціативу проявити.
     Тут ще є, я продивився, як кажуть, є ще деякі моменти менш важливі, на яких потрібно зосередитись. Це як то кажуть, закон первинно відпрацьований документ. Багато буде зауважень дуже цікавих, але те, що він з'явився і те, що він піде на..., я думаю, що нам потрібно попрацювати над тим, щоб він був розповсюджений серед всіх громадських організацій, серед всіх неурядових громадських організацій, зацікавлених осіб. А особливо, як кажуть, підключити виконавчу і районну влади, бо у нас дуже багато надходять зауважень стосовно розміщення такої категорії осіб. Це дасть їм змогу більш ґрунтовно знайти вихід із склавшоїся ситуації в місті і взагалі.
    
     ______________Спасибо.
     Согласен с тем, о чем говорил Сергей Иванович. Дело в том, что как бы для больших городов, у которых есть ресурсы, например, для Киева, создание социального жилья это вполне реальная возможность. И я согласен с тем, что необходимо расширить определение бездомности, но следует при этом также учитывать тот момент, что не каждый город Украины обладает теми возможностями, которыми обладает Киев. И поэтому мы говорим, что эту систему необходимо внедрять дифференцировано, не все бездомные хотят жить в центре, как бы в спецприемнике, но тем не менее, им нужно помочь, они должны как-то быть учтены как бездомные, иметь статус бездомного. Вот это выработка для этой категории людей тоже возможности получать те же социальную защиту, пенсию, потому что нет прописки -нет пенсии.
    
     ______________А это 100 процентов, я просто забыл про это сказать, потому что действительно одним из основных и самым лучшим моментом в этом, мне кажется, приписка к одному из социальных учреждений, которые находятся в городе. Или это будет будинок соціального піклування или это будет ночлежка какая-то определенная. В принципе, у нас в программе было предусмотрено создание таких учреждений в каждом районе. То есть, каждый район имеет небольшое учреждение для 20 человек, может вести прописку к этой, это фундамент, это то от чего начинается дальнейшая жизнь, судьба человека.
    
     ______________І пан Камінник хоче продовжити трішки свій виступ. Перш ніж він надасть слово колезі, з яким він працював в ініціативній групі. Прошу.
    
     КАМІННИК. Мне бы хотелось предоставить слово Антоннику Сергею Петровичу, потому что в этих материалах уже разработана система, которую мы уже в какой-то степени используем. Система учета граждан без определенного места жительства, которое является, использовано как всеукраинская. То есть, мне бы хотелось предоставить слово Сергею Петровичу, который является разработчиком этой электронной системы и предоставляет организацию информационной технологии в Украине.
    
     АНТОНЮК С. П. Всім доброго дня, я представляю інформаційні технології в Україні. І, фактично, ми внесли пропозиції щодо практичної реалізації даного закону, а саме питання створення єдиної інформаційно-аналітичної системи в обліку громадян без постійного місця проживання.
     Всім зрозуміло, що в принципі, при наявності такої системи в рамках всієї держав можна вирішити чимало питань, зокрема якщо ми будемо брати саму людину, що потрапила в таке становище, то вона буде почувати себе більш захищеною, в неї з'явиться якась надія на покращання свого життя. А з другої сторони, це якщо брати сторону держави, то з'явиться можливість більш ефективно реалізувати свою політику щодо притульності. Зокрема, надання матеріальної допомоги, з медичної допомоги, відслідковування місця перебування даного безпритульного і такі подібні задачі.
     Зараз фактично нами створено макет цієї системи, система в принципі, працює і в рамках, так можна сказати, Одеського реґіону. Ця система повинна забезпечувати і вона забезпечує такі основні функції як накопичення інформації щодо осіб без постійного місця проживання.
     По-друге. Це основна -збір статистики. Зразу скажу, що система відкрита, тобто, вся інформація, вся статистична інформація щодо безпритульних, щодо їх місця, скажемо, ну, пересування по території України. В подальшому, коли система буде працювати по всій державі, все це відслідковується. Крім того, система підготовлює всі можливі вихідні шаблони для, це якщо брати таку вже практичну реалізацію. Щодо якби з практичної сторони системи в плані її реалізації, то ми, як я вже сказав, в принципі, система, тобто, розробку системи пропонується робити в два етапи. Перший етап, фактично, він можна так сказати як зроблений, як макет -це в деяких реґіонах, в даному це випадку, це Одеський реґіон і систему пропонується робити наступним чином.
     Як я вже сказав, центральний банк даних це по всій Україні. Реґіональні банки даних, якщо ви подивитесь матеріали, то є в принципі, базова принципова схемка, це 25 сторінка, в принципі, якщо брати, то центральна ланка або центральний банк даних системи, він відслідковує повністю всю інформацію щодо конкретної особи без постійного місця проживання.
     Реґіональний, можна так сказати, реґіональне відділення цієї системи це, фактично, можна так сказати, це якісь реґіони. В принципі, цей вузол може бути відсутній. Бо це залежить від і скажемо так, від кількості безпритульних в даному реґіоні. Якщо цей відсоток дуже великий, то в принципі, можна якоюсь локальною політикою робити на реґіональному рівні, тому реґіональні відділення повинні бути в системі.
     Потім всі реґіональні ці відділення системи вони реплікуються або, так скажемо, дані переміщуються в центральний банк даних для ідентифікації, для збору, скажемо так, статистики. А конкретні громадські організації, які будуть вести облік громадян, заводити їх в систему, то в принципі, це можна так сказати, це типове, це реґіональна дільниця, фактично там системи як такої немає, вони являються якби клієнтами системи, вони вводять облік даних громадян, здійснюють первинне накопичення об'єктів і фактично вводять дані або безпосередньо в центральну ланку з попередньою ідентифікацією даного об'єкту, або в реґіональні відділення як я сказав, з ідентифікацією об'єктів, тому що всім зрозуміло, що безпритульна особа, хоча вона, як правило, проживає на певній території, але паспорта немає, документів ніяких немає, зараз її ввели як одну особу, потім, через якійсь час вона зареєструвалася вже в іншому місці, вже як інша особа і такі проблема треба системою знімати, і вони знімаються. Так.
     Ще, що...
    
     _______________. Якщо не секрет, яким чином?
    
     _______________. За допомогою ідентифікації. Але, в принципі, по графічному зображенню в тому числі. Це фотографія. Да. В принципі, на реґіональній дільниці, на етапі, на реґіональній дільниці типу, скажемо, місцевого рівня або конкретно... діаграмах, там повинна бути в принципі цифрова камера якась і за допомогою, там вже, скажемо так, математика, алгоритми, іде ідентифікація об'єктів. Ну, в термінах системи ¬¬¬ це об'єкти.
     Я хотел бы еще отметить, что в принципе... Управлением внутренних дел в области и те люди, которые, у которых нет никаких вообще документов, некоторые готовы проходить даже... в Управление внутренних дел с тем, чтобы как бы их личность была идентифицирована. То есть если уже вообще никаких документов нет и невозможно никак подтвердить личность, то, в принципе, можно использовать вот эти методы, которые предлагает сейчас МВС. И, в принципе, многие идут на то, чтобы, как бы, осуществить процедуру дактилоскопии.
    
     _______________. Дякую і хочу сказати, що у зв'язку з тим, що бачу, що Андрій Васильович затримується і, як би, вичерпані по нашому реґламенту виступи основні. тому плавно перейшли вже в обговорення і давайте визначимо реґламент обговорення. Я думаю, доречно буде тому, хто хоче виступити, або щось сказати, нажимати кнопочку ту білу, називати себе і визначатися зі своїм виступом. Я думаю, що так буде доцільно і демократичніше. Тому той, хто хоче, піднімає руку і нажимає кнопку. Прошу.
    
     ПРОКОВА К.(?) Всім добрий день. Мене звуть Ксенія Проконова(?) і я представляю тут благодійний фонд "Дорога додому", а також я приймала участь у розробці саме цього законопроекту. Так, як вже пішло його обговорення, то я хотіла б зупинитися на основних рисах та основних положеннях цього законопроекту.
     По-перше, як вже говорилося, що під бездомністю ми розуміємо соціальне становище людини, яке пов'язане з відсутністю у неї житла, в якому вона могла б бути прописана тобто зареєстрована на цей час, а не тільки майнових прав на нього.
     Виходячи з тих соціально-економічних реалій сьогодення, які ми можемо спостерігати, можна з впевненістю сказати, що до цієї категорії належить дуже велика кількість наших громадян.
     Саме до цієї групи ризику можна ще віднести тих громадян, які знімають житло, але незареєстровані в ньому. Вони є значною групою ризику для тієї проблеми, яку ми зараз обговорюємо тобто вони можуть стати бездомними і вони і є бездомні.
     Також я хотіла б зауважити, що цей закон розроблявся практиками, тому він не є декларативним тобто в ньому не прописані ті права, які вже задекларовані Конституцією тобто ми не вважали за доцільне їх ще раз підкреслювати, тобто це загальнолюдські права, якими користуються всі громадяни України. Ми вважаємо основним положенням в цьому законі також і те, що на сьогоднішній день немає таких установ, в яких бездомна людина просто могли переночувати. Тобто провести одну ніч. Ми впроваджуємо в статті 22 нашого проекту закону такий термін як "будинок нічного перебування". Тобто це стаціонарний заклад, який створюється для тимчасового розміщення на ніч бездомних громадян на безоплатній основі і прийом до нього не потребує попереднього медичного обстеження. Ми вважаємо, що саме створення таких будинків нічного перебування дозволить підійти більш комплексно до вирішення цієї проблеми. Але для того, щоб створити умови для створення цих будинків, потрібно якось привести санітарно-епідеміологічні норми до реалій життя. Тобто на сьогоднішній день ці норми, які визначаються санітарною службою вони не є реальними.
     Також ми вважаємо, що у цьому законі потрібно звернути увагу на систему обліку. Про неї вже говорили, вона дозволить спростити роботу паспортних служб, дозволить спростити роботу також соціальних служб, підготувати документи для відновлення паспорту та інших необхідних документів. Крім того, облік безпритульного він дозволить цьому громадянину реалізувати конституційне право на вибори.
     Щодо фінансування. В нашому законопроекті передбачено, що будуть виділятися кошти територіальним громадам. Як вже говорив пан Камінник, ми передбачили в своєму законопроекті те, що вони можуть самостійно визначати ті соціальні програми, які будуть більш ефективно діяти саме на території цієї громади. Тобто вирішувати проблему бездомності у кожній окремій громаді. Ми сподіваємося, що прийняття нашого проекту Закону про загальні засади соціального захисту бездомних дозволить повністю забезпечити реалізацію бездомними громадянами України своїх конституційний прав , яких вони на сьогоднішній день позбавлені.
     Також ми вважаємо, що це покращить ситуацію з бездомністю, з цією проблемою взагалі в Україні. І необхідно зазначити, що це суттєво вплине на ті вибори 2006 року, про які зараз всі вже думають. Дякую.
    
     ______________Спасибо. То есть очень оптимистичный доклад. Хотелось бы действительно отметить, что мы пытались решить этим законом достаточно большой комплекс проблем и уже сегодня этот вопрос как бы обсуждался. И естественно, что все те выступления, которые будут, я хочу повторить, они будут записаны как стенограммой и исходя из этого, будет уже дорабатываться этот документ.
     Конечно, я согласен, нам нужно дать более четкое определение бездомности, расширить это понятие. Хотелось бы отметить, что попытка в проекте закона о профилактики безпритульності депутата Гашовского. Определение бездомности связано вообще как бы с майновими правами, с правами собственности на жилище. Там сказано, что бездомный человек тот, который не имеет прав собственности на жилье. Под такую категорию попадают огромное количество и вы в том числе, в данной ситуации естественно необходимо быть очень точным в определении, потому что слишком много категорий населения находится вокруг этой проблемы и могут попасть или не попасть уже в систему социальной защиты.
    
     ______________Я хотів би також, оскільки більш практичні зауваження чи пропозиції до законопроекту, в чому ми працювали разом, але виникли деякі ідеї, там по ходу.
     Я не знаю, мені здається, що нагальна необхідність прописати великими буквами, що цей закон орієнтований на дорослих, щоб зняти лишні питання.
     Другий момент. Є такий варіант бездомності, тобто визначення бездомності, послухайте і скажете. Бездомність - це життєва ситуація, за якою людина не має постійного місця ночівлі або воно є місцем громадського користування, спеціалізованим закладом або місцем не пристосованим для ночівлі. Тобто ми в цьому варіанті повністю відійшли від всяких майнових прав і лишили систему, скажемо так, зупинилися на ночівлі, як визначником, да, або показником у даному випадку.
    
     _______________ Наличие регистрации.
    
     _______________ Потом будут дальше предложения по регистрации.
     Визначення бажано зробити якимось таким не дуже довгим для того, щоб починаючи читати можна було зрозуміти, що ж там і не забути, що там спочатку було.
     Реєстрація -це дещо інший аспект. Вона стоїть дійсно на грані, але реєстрація сьогодні зачіпає і людей, які є, фактично, не є бездомними. Тобто, це соціальна проблема, вона десь на грані знаходиться, її можна вирішити навіть з допомогою даного закону, я до цього повернуся дальше. Я б запропонував, що ввести декілька додаткових визначень.
     По-перше, ми пропустили в даному випадку роботу на вулиці, тобто, такий аспект як соціальне патрулювання. Це прийняти до уваги. Пропонував би більш чітко структурувати... там реструктуризації і центр... догляду для того, щоб виписати чіткий критерій послуг, які повинен надавати кожен заклад, не менше.
    
    


Яким суспільним інституціям ви довіряєте найбільше?
Президенту
Верховній раді
Уряду
органам місцевого самоврядування
Армії
Поліції
Цекрві
Громадським організаціям
Волонтерам
Нікому не довіряю


За підтримки фонду Євразія За фінансової підтримки фонду "Євразія"