Бюлетень №6
від 8 квітня, 2004 р.
ФУНДАЦІЯ „ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ”
ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КЛУБ НУО
БЮЛЕТЕНЬ № 5
Спільного засідання комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування та комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин та Фундації соціально-правового захисту населення
„Чинність закону”
Тема: „Складні шляхи пенітенціарної реформи”
КИЇВ
2004 р.
www.rol.org.ua
ШАНОВНІ ДРУЗІ!
Ми пропонуємо Вашій увазі матеріали п’ятого номеру бюлетеню „Чинність закону” – „Парламентський клуб НУО”. Для тих, хто щойно залучився до нашого проекту, дозволю собі нагадати, що він містить виступи учасників V засідання „Парламентського клубу НУО”, структури, яку ми, Оргкомітет проекту від Фундації соціально – правового захисту населення „Чинність закону”, заснували спільно із Фондом „Євразія” і завдяки його фінансовій підтримці. Це було надзвичайно важке засідання, адже його тема, вже сама по собі є відповідальною й багатогранною: „Важки шляхи пенітенціарної реформи”. Говорити про те, що умови утримання в українських тюрмах не відповідають сучасним вимогам, закону попереднього ув'язнення чи вимогам міжнародним – це значить нічого не сказати. Працівники пенітенціарної системи перебувають за межею бідності й інколи самі скоюють правопорушення. Законодавці неактивно працюють над пенітенціарною реформою. Суспільство все ще ставиться до колишніх ув’язнених не толерантно. То чи є вихід із такого становища? Є! Й саме у цьому бюлетеню, громадські організації, пропонують познайомитися із багатьма рецептами щодо виходу із кризи.
Закінчується текстовий протокол засідання знаком ***. Далі йдуть пропозиції від учасників засідання, які були передані до відповідних профільних комітетів парламенту. І наші додатки. Цей текст є офіційним документом Фундації „Чинність закону”. Він надсилатиметься до усіх профільних комітетів Верховної Ради України, українських та міжнародних неурядових організацій, до міністерств та відомств. Матеріали засідання аналізуватимуться й викарбовуватимуться у перелік конкретних заходів, які члени клубу пропонують для становлення в Україні громадянського суспільства.
Сподіваюсь, що співпраця в рамках цього проекту зацікавить вас.
Телефонуйте та пишіть,
З повагою,
ОЛЕГ СПОРНИКОВ
Директор проекту
ЗАСІДАННЯ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КЛУБУ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ
ТЕМА:
Складні шляхи пенітенціарної реформи
Чорновіл Т.В., Народний депутат України
Тема, про яку йтиметься сьогодні, настільки болісна і настільки серйозна для України, як для країни, в якій умови перехідного суспільства дуже далекі від ідеалів та стандартів демократії, що це зазвичай приводить до того, що дуже значна частина людей прибуває в ув'язненні і умови цього ув'язнення жахливі. Тобто, функція перша пенітенціарного закладу це все-таки, перевиховання, виправлення. І друга функція, ізоляція особисто небезпечної особи від суспільства на час цього перевиховання. Проте українські в’язниці скоріш створюють умови для продукування і професійної підготовки нових злочинців. Дуже часто людина, яка абсолютно майже випадково, через дрібне правопорушення, дрібний злочин, зроблений із немотивованими, певними чинниками, опиняється в цій системі, виходить звідти вже закоренілим злочинцем.
Тому, зупинимося на тому, що ми можемо законодавчо і що ми можемо суспільно, зробити для того, щоб ця проблема не поглиблювалася, щоб вона хоч в чомусь трішки покращувалась.
Перша, напевне, рішення цієї проблеми полягає в тому, щоб максимально звузити коло тих осіб щодо яких вона має застосовуватися, мається на увазі така міра, як упередження і покарання утриманням під вартою. Наше законодавство, на превеликий жаль, ще цього до кінця не стимулює, хоча ряд документів вже трішки покращив систему, зробивши певну поліваріантність, але не створено тих жорстких границь, які визначають певну межу, і які дозволяють і судовим органам в кінцевому рішенні, і прокуратурі в своїх вимогах, максимальну кількість людей і дуже часто за певними позиціями персональними, часто і політичними, утримувати під вартою тоді, коли в цьому немає аніякої потреби. Основна мотивація утримання під вартою особи, в досудовий період це те, що ця особа може вплинути на результати суду, може уникнути суду, може втекти з країни, переховатися, зникнути, може залякувати та тероризувати свідків, і тому подібне. Ці випадки не так часто бувають в судовій практиці. Але зазвичай, ми бачимо приклади в Україні, коли люди, і перебуваючи в ув'язненні, можуть дуже серйозно впливати, скажімо, на покази свідків. Інформація може передаватися і через адвокатів, і через підкуплених працівників самої системи... І тому цей засіб ізоляції є достатньо слабкий доти, доки він не пов'язаний з додатковими формами державного захисту свідків, державного захисту працівників досудового слідства і працівників судової системи. Тому питання законодавчого регулювання, в пеpшу чеpгу, найбільше, як на мене, стосується саме максимального обмеження кола людей, які мають підлягати саме такому засобу утpимання - під ваpтою.
Дpугий момент - винесення виpоків. У нас достатньо шиpокий люфт у кpимінальному законодавстві, який відкpиває можливості для pізних способів покаpання, в тому числі утpимання вже під ваpтою. Воно є тільки однієї кpайньою фоpмою, але суди, на пpевеликий жаль, дуже часто цю фоpму застосовують аж занадто вільно і занадто пошиpено. Зpозуміло, що людина, яка скоїла важкі кpимінальні злочини, де інші способи покаpання і не пеpедбачені, людина, яка вже pобить певний pецидив у своїй злочинній діяльності, має підлягати саме такому типу покаpання. Але на сьогоднішній день у нас дуже багато людей пеpебувають під ваpтою, які зpобили впеpше злочин, незначний злочин, дуже часто це є на дpібному майновому гpунті. Але суди найчастіше в таких випадках виносять достатньо сувоpі виpоки і у випадку, коли можна обмежитися пpостішими фоpмами покаpання, без задіяння пенітенціарної системи, цих людей садять, буває, на п'ять, шість, сім pоків. Фактично це є ламання особистості, з одного боку, з дpугого боку -це включення системи пеpевантаження наших тюpем, місць ув'язнення і ствоpення тих пpоблем, які там існують. Пеpейдемо тепеp до самої внутpішньої системи, її забезпечення, забезпечення ноpмальних пpав утpимання гpомадянина. Я б їх поділив на нюанс моpально-юpидичний, з одного боку, і фінансово-оpганізаційний, з дpугого боку. Морально-юридичний зводиться до того, що ми повинні ввести і юридичними нормами, і нормами просто не сприйняття суспільством і жорсткою реакцією суспільства, і організацією третього сектора громадськими організаціями тих фактів, які є щодо знущання над ув'язненими, утримання їх в особливо важких умовах при можливості все-таки забезпечити кращі умови в ув'язнені. І плюс третє заохочення. Дуже часто з боку адміністрації таких закладів тих стосунків, які передбачають збереження в закладах ув'язнення ієрархії злочинного світу. Саме цей напрямок відповідальності посадових осіб за культивування таких способів ми ще повинні серйозно конкретизувати в нашому законодавстві. У нас, наскільки я можу судити, це не є конкретизовано хоча такі злочини цілком підпадають під цілий ряд норм Кримінального кодексу, але в даному випадку, оскільки, практика таких порушень і внутрішньотюремних злочинів у нас в Україні зростає непомірно, то ми повинні виходити на конкретизацію в цій праві, щоб все ж таки урізати це. Але, оскільки діє достатньо замкнута система, то єдиний спосіб, як на мене, щоб кінцево добитися покращання умов ув'язнених, покращання взагалі функціонування системи ефективної полягає в максимальній участі громадськості. До речі, далеко не тільки громадські організації, приклади доступу до місць ув'язнення священників, представників культурної праці, те, що дуже багато і дуже часто розряджають ситуацію і виводять ситуацію на покращання. Тому цей момент, як на мене, поширення в певній мірі на тюремну сферу і чогось на зразок інституту капеланів. Відкритість системи для засобів масової інформації і для громадських організацій, як на мене, нам доведеться теж закріплювати юридично і законодавчо, і треба буде продумати про максимально допустиму при збереженні, все ж таки, таємниці слідства, відкритість місць ув'язнення, досудовий період. Тобто попереднього ув'язнення, оскільки в даному випадку дуже часто слідчі органи використовують ще фактор і термін, саме, "таємниці слідства", просто не дають можливості вивчити навіть ситуацію в таких місцях позбавлення волі попереднього утримання. Тому цей момент нам доведеться врегулювати і тут дуже складна зона, тому що з одного боку, ми, дійсно, повинні зберегти таємницю слідства, а з другого боку, встановити, що є певні демократичні норми та процедури, їх доведеться виписувати технічно і тут наша позиція така: що в цих законах ми повинні забути термін "законодавство", має бути слово "закон", тому що законодавство -це і інструкції, підзаконні акти і тому подібне, в яких дуже часто само структура створює бар'єри для відкритості, не допускає того, щоб можна було пройти, щоб можна було вивчити ситуацію. Тобто саме на рівні законів формувати ці речі, щоб не було тієї закритості там, де вона не потрібна. Інший момент, який вже пов'язаний, безпосередньо, з відповідальністю держави - це є момент фінансовий і організаційний. На сьогоднішній день ми прекрасно знаємо, що забезпечення системи мінімальне, особливо це стосується забезпечення, утримання самих в'язнів і медичного забезпечення для цього кола осіб. Рівень захворювання, особливо на туберкульоз, просто вже перейшов будь-який країні межі і державна програма боротьби з туберкульозом фактично, до цієї системи не торкнулась. Там є моменти, які висвітлюють трошки ширше проблеми людей, які звільнилися з місць ув'язнення з важкими формами туберкульозу, хоча реально і там ця проблема не вирішується, і не розв'язується вже в лікувальних закладах відкритого типу. Лікувальні заклади закритого типу мають на сьогоднішній день абсолютно не профінансовану медичну сферу, а норма харчового утримання, норма побутового утримання на одного ув'язненого просто не витримує жодної критики. Тому внесення змін до відповідних показників бюджету, по-перше. І, по-друге, формування саме норм, чітких норм утримання на законодавчому рівні, які потім будуть відображатися в бюджеті. На мій погляд, є засадничим моментом і звичайно буде нелегко пояснити законослухняним громадянам, але ті моменти, напевно, треба буде в певний період вивести до захищених статей бюджету, тому що людина, яка опинилася в ув'язненні, вона хоч і зробила злочин, але вона має право і має всі людські права, вона має право на забезпечення нормального свого життя і держава повинна про це потурбуватися. Також законодавчо ми повинні, як я казав, доопрацювати концепцію державну по боротьбі з туберкульозом саме в аспекті спрямування її на пенітенціарну систему, щоб вже не викидати цих людей потім у безнадійному стані до туберкульозних лікарень відкритого типу, а забезпечити максимальну профілактику в місцях ув'язнення, по перше.
Що стосується самих працівників пенітенціарних установ, то ми ще у минулому скликанні приймали певні зміни до законів, які принаймні в окремих питаннях, наприклад надання житла, тощо їх урівнювали з іншими військовослужбовцями. Але це теж недостатньо. Тому що на сьогоднішній день соціальна захищеність цих людей є мінімальна, а для частини з них, особливо тих, які захочуть і постараються стати на перекір системі внутрі табірного, внутрі тюремної злочинної ієрархії потрібно ще й крім цього, крім елементарного соціального захисту, введення системи державного захисту, такої, яка існує там для слідчих, для суддів. Тому проблем для законодавчого розв'язання достатньо багато.
Що стосується основної гуманітарної сфери, прав людини, тут в нас дуже активно діє комітет, очолюваний Геннадієм Удовенком, він, наскільки я знаю, буде мати основну центральну доповідь, він може достатньо багато сказати про наробки, які є в цьому комітеті. Але, абсолютно, однозначно, проблема не врегульована в трьох площинах.
Перша, законодавча, створенням норм, які блокують зловживання, які відкривають нормальніші умови для цих людей і гарантують збереження прав людини і обмежують контингент людей, яких будуть утримувати в місцях ув'язнення, жорстко обмежують цей контингент і створюють більшу кількість, створюють власне ті рамки, згідно з якими більша кількість ув'язнених, як судове слідство, так і після вироку суду, зможуть відбувати інші форми ув'язнення. Тобто, звуження власне рамок, які передбачаються в Кримінальному кодексі.
І друга сфера -це є фінансова сфера. Я її відмітив, це зміни до бюджету, очевидно, можливо, зміни певні до Бюджетного кодексу і норм фінансування, і в законодавстві жорсткі норми фінансування.
І третя, громадська суспільна норма, коли більшість відкритість системи, і більші контакти тих, хто може максимально вплинути на покращання духовного клімату і морального клімату в місцях ув'язнення. Я думаю, що по цих трьох напрямках нам ще доведеться дуже і дуже багато працювати, оскільки реально вони і в законодавстві і в суспільстві не відпрацьовані. Є особливо після цілого ряду резонансних злочинів, які відбулися останнім часом, є дуже часто жорстке несприйняття суспільством цієї системи і людей, які в ній утримуються, а часто чомусь тих людей, які працюють в цій системі. Нам доведеться ще ламати цей стереотип. Я розумію, що є злочинці і є система, яка їх карає, але вони теж люди, вони громадяни цієї країни. Дякую!
Ключковський Ю.Б., Народний депутат України
Дуже дякую, насамперед, за можливість взяти участь у такому цікавому засіданні. Власне, мені здається, коли говорити про участь неурядових організацій, я трошки пізніше скажу свою позицію, але коли ми хочемо в цілому говорити про систему установ виконання покарань і про умови утримання там людей, і наслідки цього, то, мені здається, що ми мимоволі натикаємося на дві фундаментальні проблеми, мабуть властиві природі людини і природі суспільства, але у нас в Україні особливо гострі.
Перша проблема - це є співвідношення інтересів конкретної особи, яка перебуває в місці позбавлення волі і інтересів суспільства, від якого ця особа чомусь ізольована.
Я абсолютно підтримую позицію про те, що кожен ув'язнений -є громадянин. Однак, я хочу навести відомості, навести дані, які розповсюджені тут організаторами: подано двадцять тисяч осіб засуджених за вбивства, з них 145 осіб, які скоювали вбивства на замовлення, тобто вбивства не просто так, а за гроші, за оплату. 771 особа засуджена до довічного позбавлення волі. Тобто це особи перебування яких в суспільстві, мабуть, і є дійсно небажаним, з точки зору суспільства, і ось ці люди формують атмосферу в установах позбавлення волі. Це одна проблема і я її тільки позначаю і зовсім не претендую на її розв'язання. І друга проблема - це проблема закону і практики її застосування. І ця проблема теж особливо важлива в Україні, особливо гостра в Україні, де в останні роки наростає атмосфера свавільного відношення до закону і де особи, наділені владними повноваженнями, щораз -більше проявляють тенденцію ігнорувати закон і діяти виключно з точки зору власного уявлення про те, що вони повинні робити і що їм вигідно в конкpетний момент. Ця атмосфеpа легко пеpеноситься в сеpедовище осіб, які пеpебувають у місцях позбавлення волі, і, можливо, вона навіть звідти і походить, оскільки відомі, так би мовити, кpимінальні пpавила ієpаpхії поведінки, що здебільшого пpоявляється в загальному суспільстві, а потім pикошетом б'ють по тих, хто пеpебуває у місцях позбавлення волі.
Тому, коли ми говоpимо пpо підвищення ефективності діяльності установ позбавлення волі, то давайте подумаємо, в чому їх ефективність, за якими кpитеpіями пpо неї тpеба судити, що вони мають ефективно pобити. Ефективно ізолювати від суспільства осіб небезпечних, нездатних жити в умовах суспільства, ефективно пеpевиховувати цих осіб, ефективно забезпечувати їх добpобут за деpжавний кошт. Є цілий pяд таких питань, пpичому кожне з них можна ставити як в позитивному, так і в негативному емоційному аспекті. Тому, мені здається, що пpоблема дуже складна і тому обговоpення її, особливо на pівні не владних стpуктуp, а на pівні гpомадських оpганізацій, є дуже й дуже актуальна. Якщо говоpити пpо якісь хоча б міpкування щодо цих пpоблем, то я би хотів їх на кілька етапів для себе поділити і з вами поділитися такими міpкуваннями. Насампеpед, хто потpапляє в місця позбавлення волі? Дійсно, тут тpеба pозділити дві категоpії таких місць: місця виконання покаpань і місця попеpеднього ув'язнення. Якщо місця виконання покаpань, пов'язані з тяжкістю злочину, пpактикою судовою і кваліфікацією цих злочинів і це тpошки пізніше я щось скажу з цього пpиводу, то дpуге, власне, місця попеpеднього ув'язнення і пан Таpас... вже пpо це говоpив, це дуже сильно пов'язане з пpактикою, із законом, який має спеціальну назву - Кpимінально-пpоцесуальний кодекс. У зв'язку з цим я хочу особливо наголосити, що сьогодні у Веpховній Раді Укpаїни готується до останнього, тpетього читання пpоект нового Кpимінально-пpоцесуального кодексу. Поки що він ще не винесений на цей останній pозгляд, і мушу сказати, що вpаження у більшості депутатів дуже негативне. У нас складається, що це поліцейсько-прокурорський кодекс, який буде збільшувати кількість осіб, який з найменшого приводу, за рішенням, я би так сказав, чиновників і людей в погонах найнижчого рангу будуть утримуватися в місцях позбавлення волі та ще й не виконання покарань, а так би мовити на досудовому етапі, коли вони ще, дійсно, не визнані злочинцями і невідомо чи ними є. Не секрет, що достатньо, я би сказав, не людські умови утримання у слідчих ізоляторах мають конкретну мету, вони служать для того, щоб зломити волю у підозрюваного і змусити його у більшості випадків признатися у вчиненні злочину, дуже часто незалежно від того чи дійсно він цей злочин вчиняв. І, ось цей аспект, який пов'язаний, як із законодавчим забезпеченням, так і з практикою застосування законів, є надзвичайно важливий. І в цьому аспекті контроль не урядових організацій, я би сказав інакше навіть, контроль громадської думки є вкрай необхідний і важливий, як за прийняттям цього документа, так і потім із застосуванням його. Однією з найбільш негативних особливостей України, є велика кількість і тривалість років перебування людей у досудовому ув'язненні, і також жахливі умови утримання, практично невинних відповідно до Конституції людей, бо тільки вирок суду може встановити суду, до вироку особа не винна вважається. Отже невинних людей, вина, яка не доказана і не встановлена судом, тримають довго в нелюдських умовах. Я думаю, що Геннадій Йосипович Удовенко буде мати можливість говорити і про те, які засоби впливу застосовуються до таких людей, це теж дуже важливий аспект.
Стосовно вже тих хто засуджений до позбавлення волі. Я на початку назвав деякі категорії людей, але це лише невелика частка з тих, що перебувають в ув'язненні. Скажімо кількість ув'язнених зараз складає майже 200 тисяч осіб. І лише незначна частина з них за злочини, які взагалі є тяжкими. Питання, які засоби в перевихованні вживати до злочинців є, дійсно, дуже складним і дуже давнім. Чи краще їх карати легко, чи краще їх карати тяжко, чи їх перевиховувати має суспільство? Чи перевиховувати має праця? Чи має перевиховувати саме позбавлення волі? Дискусія ведеться в цілому світі, мабуть, стільки часу, скільки існує писане право з часів ще Римської імперії. Однак тим не менше, і в цьому відношенні треба подивитися на наше законодавство стосовно форм покарання за відповідні злочини. Я не є фахівець з питань Кримінального права. Знову ж таки, я не хочу про це говорити. Але одна категорія злочинів мені близька по роду діяльності. Ці злочини пов'язані із порушенням виборчих прав громадян.
Сьогодні Кримінальний кодекс містить три статті з цього приводу. І він абсолютно справедливо кваліфікує відповідні злочини, як нелегкі злочини. Там є і середні, і важкі за тяжкість злочину. Відповідно встановлюються і форми покарання, відповідні санкції у формі позбавлення волі або обмеження волі. Здавалося б, це, дійсно, справедливо, оскільки порушення виборчих прав громадян, насправді, є порушенням демократії в державі, а не просто порушенням прав окремих громадян. Тяжкий злочин, в принципі, не викликає сумнівів. Однак, чи ув'язнення врятує від цього чи така форма покарання є адекватною за відповідні порушення? І тому вже давно існує пропозиція у нас в комітеті, на жаль, поки, що вона не здобула підтримки, щоб за такі порушення встановлювати інші санкції не пов'язані з позбавленням волі, однак, пов'язані з позбавленням виборчих прав за вироком суду.
Таким чином, тяжкий злочин не буде визнано, форма покарання достатньо тяжка -обмеження громадянських прав. Однак, це не приведе до збільшення контингенту місць позбавлення волі із всіма наслідками, які звідси випливають. Тому ви можете в "оправдання" існуючої системи, але оправдання в лапках, зазначу, що поки що існує в Україні лише один прецедент -притягнення і засудження особи за порушення виборчих прав громадян за весь час існування незалежної держави. Водночас хочу звернути увагу, що однакові санкції, однакові види покарання у вигляді позбавлення чи обмеження волі застосовуються дуже різним за характером злочином. І тому виникає питання, чи можна утримувати відповідних осіб, ув'язненні в місцях виконання покарань разом, спільно. Не секрет, що власне, дуже часто тюрма виховує рецидивістів і відтворює злочинність в суспільстві замість того, щоб лікувати від злочинності. Тому, можливо варто подумати над тим, щоб створювати спеціалізовані установи виконання покарань і не тримати вбивць разом зі злодіями, насильниками чи порушниками фінансової дисципліни. Це наскільки різні і психологічно люди, що тримання їх разом створює, по-перше, атмосферу, грунт, вдячний грунт для надзвичайно нездорових відносин в середині того спеціального, може дуже спеціального суспільства, яке виникає в місцях позбавлення волі. А з другого боку, мабуть, буде і більш повчальним для перевиховання таких людей, умови утримання. Тарас уже говорив про це в наших тюрмах, дійсно, жахливі. Наскільки я знаю, існує лише один слідчий ізолятор, де відносно цивілізовані умови - це Лук'янівська тюрма, де спеціально привозять всіх відвідувачів закордонних, щоб показати, як у нас реформується... система. У всіх інших місцях умови нестерпні. І це призводить до жахливих захворювань. Але це призводить і ще до одної речі, про не нормальні стосунки в середовищі ув'язнених, я вже говорив, однак це приводить і до не нормальних стосунків між ув'язненими і їх охоронцями. Мимоволі при тривалій роботі охоронців в таких місцях, мимоволі виробляються специфічні стосунки, які з одного боку, можуть приводити до певної співпраці тих, хто охороняє, з тими, кого охороняють і відповідно, так би мовити, розширення кримінального середовища. З іншого боку, породжуються садистські стосунки стосовно ув'язнених з боку охоронців. Можливо варто подумати над законодавчим обмеженням строку служби у таких органах, які охороняють місця позбавлення волі. З другого боку, це буде зараз ускладнено в зв'язку з передачею... закладів системи Міністерства внутрішніх справ в систему Міністерства юстиції. І ліквідацією збройного характеру внутрішніх військ України. Як цю проблему розв'язувати на законодавчому рівні треба подумати спільно. Але тут виникає ще одне питання, яке тепер уже має пряме відношення до нашої практики комітету. Я наведу як приклад одну ситуацію, яка набирає просто зараз кричущих масштабів.
В Полтавській області є таке місто Комсомольськ, де був закритий виправно-лікувальний заклад. І ось після прийняття нового Кримінального кодексу, після запровадження нової санкції обмеження волі, а це означає напіввідкритої системи утримання засуджених, цей заклад переформовано, власне, в установу утримання з обмеженням, а не з позбавленням волі. Це означає, що протягом дня особи, які там утримуються, спокійно спілкуються з суспільством, вони відкритті, вони виходять за межі цієї установи, вони можуть десь навіть працювати і таким чином, перебувають в постійному контакті з мешканцями громади. Незважаючи на всі протести як громади, так і міської ради, і міського голови, реформування і, до речі, до яких приєднувався наш комітет, реформування цієї установи відбулося. Ось недавно ми отримали новий просто крик душі з Комсомольська. В місті вже тепер, не в цій установі, а в місті рівень захворювання туберкульозу перевищив значно рівень епідемічності. І це ще одна проблема. І як тепер ці нові установи утримання тих, хто лише обмежений волею, поєднується з інтересами суспільними, з інтересами тих міст, селищ, сіл, де ці заклади мають утворюватися. І як тут знову поєднувати, так би мовити, гуманітаризацію форм покарання, не позбавлення, а лише обмеження волі, з інтересом суспільства і людей, які там мешкають, але їх починають заражати тими хворобами, це не тільки туберкульоз, це може бути і СНІД, і багато що іншого, які є породженням жахливого стану пенітенціарної системи. І тут теж роль громадських організацій, роль суспільної думки має бути дуже важливою, щоб в кожному такому випадку забезпечити об'єктивну оцінку ситуації і знайти розумний, а не крайній вихід із ситуації. Ось приклад моїх роздумів над цими проблемами і тих місць, на мою думку, де громадські організації можуть впливати на ситуацію. По-перше, це громадський контроль за тими законопроектами, які у відповідній сфері проходять через Верховну Раду. Я вже нагадав Кримінально-процесуальний кодекс, про Кримінально-виправний кодекс, він же прийнятий, на жаль, там не було достатнього контролю, я вже говорив про розміщення установ виконання покарань, а також про вплив на тих, хто контролює ці установи, хто проводить охорону їх і забезпечує стосунки з ув'язненими. А такі речі, як скажімо доступ осіб, що могли б вплинути на моральний клімат в таких установах, це також звичайно загально суспільна проблема, але боюсь тут проблема не так громадської думки, як влади релігійних організацій. Ну ось такі міркування мої з цього приводу, ще раз прошу вибачення, ще раз прошу вибачення, що це міркування трішки делітантське, а не професійне.
КУДЛАЙ З. А. Запорізька міська правозахисна жіноча організація.
При тих змінах, що відбулися за останні роки в Україні з одного боку - покликані сприяти самовизначенню і самоствердженню, розкриттю людини.
Але з іншого боку, все більше підростаючого покоління в основі якого лежить, як недостатньо сформований рівень педагогічної культури батьків, так і духовної культури суспільства в цілому. Адже загальновідомо, що діти -це категорія громадян, що мають не менші можливості захисту своїх прав. Недосконалість сімейного виховання, та певна пасивність суспільних інститутів до численних проблем розвитку і життєдіяльність підростаючого покоління, економічна нестабільність, безробіття, духовна криза та інші причини, призводять до того, що діти нерідко вдаються до негативних форм соціального самовизначення. Саме з цієї причини, не зважаючи на чисельні законодавчі акти, та на державну програму, спрямовані на поліпшення захисту прав і свободи дитини, загальними проблемами залишаються підліткова злочинність, наркоманія, бродяжництво та жебракування. На жаль, сьогодні приходиться констатувати, що неготовність, а іноді й небажання різних верств суспільства займатися кризовою молоддю, нерідко призводить до того, що підлітки опиняються в місцях позбавлення волі. Це яскраво підтверджується їх соціально-демографічним та кримінально правовим складом. За даними державного департаменту України з питань виконання покарань, на початок 2003 року в одинадцяти виховних колоніях (дитячих, я маю на увазі), відбулися покарання майже 2,8 тисяч підлітків. З їх числа у віці від 14 до 16 років - це 13 процентів. З 16 до 17 років -28 процентів. З 17 до 18 років 39 процентів, втім, воно зростає. До засудження 41 відсоток неповнолітніх не працювали і не вчилися зовсім. 49 відсотків виховувались не в повній сім'ї, 7 відсотків - у спецзакладах міністерства освіти і науки України, 19 відсотків не мають зовсім батьків, тобто сироти. Вперше опинилися в місцях позбавлення волі 97 відсотків. 42 відсотки мали умовну судимість або відстрочку виконання покарань. До виховних колоній все більше надходять підлітки, яки тривалий час жебракували, не відвідували школи, не вміють читати і писати. Слід відмітити, що внаслідок реформування кримінально виконавчої системи були зроблені відчутні кроки щодо переорієнтації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, на забезпечення прав осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, покращання умов їх тримання та підвищення соціальної захищеності. Для заохочення права неповнолітніх засуджених на всебічну участь у культурному та творчому житті, сприяння наданню можливості для культурної і творчої діяльності, дозвілля та відпочинок, що визначені статтею 31 конвенції ООН про права дитини як однієї з важливих складових процесу, їх ресоціалізації у виховних колоніях діє система клубної та позашкільної роботи, працюють майже 40 різноманітних шкільних предметних гуртків, прикладної творчості, художньої самодіяльності, спортивні секції. Разом з тим, цілком зрозуміло, що з уваги на об'єктивні соціально-економічні чинники зусиль Департаменту з питань виконання покарань з цього напрямку надто замало. Розв'язання цієї проблеми сьогодні цілком логічно потребує активної участі та підтримки недержавних і особливо правозахисних організацій. Оскільки культурний та духовний розвиток підлітків, які не пpацювали і не вчилися зовсім. 49 пpоцентів виховувалися не в повній сім'ї. 7 пpоцентів - у спецзакладах Міністеpства освіти і науки Укpаїни, 19 пpоцентів не мають зовсім батьків, тобто сиpоти. Впеpше опинилися у місцях позбавлення волі 97 пpоцентів - це впеpше, неповнолітніх дітей, 42 пpоценти мали умовну судимість або відстpочку виконання покаpань. До виховних колоній все більше надходить підлітків, які тpивалий час жебpакували, не відвідували школу, не вміють читати і писати. Слід відмітити, що внаслідок pефоpмування кpимінально виконавчої системи були зpоблені відчутні кpоки щодо пеpеоpієнтації деpжавної політики у сфеpі виконання кpимінальних покаpань на забезпечення пpав осіб, які відбувають покаpання у місцях позбавлення волі, покpащання умов їх утpимання та підвищення соціальної захищеності. Для заохочення пpава неповнолітніх засуджених на всебічну участь у культуpному та твоpчому житті, спpияння надання можливості для культуpної і твоpчої діяльності, дозвілля та відпочинок, що визначені статтею 31 Конвенції ООН, пpо пpава дитини як однієї з важливих складових пpоцесу, їх pесоціалізації у вихованих колоніях, діє система клубної та позашкільної pоботи. Пpацюють майже 40 pізноманітних шкільних пpедметних гуpтків: пpикладної твоpчості, художньої самодіяльності, споpтивних секцій. Разом з тим, цілком зpозуміло, що з уваги на об'єктивні соціально-економічні чинники, зусиль Депаpтаменту з питань виконання покаpань з цього напpямку надто замало. Розв'язання цієї пpоблеми сьогодні цілком логічно потpебує активної участі та підтpимки недеpжавних і особливо пpавозахисних оpганізацій. Оскільки культуpний та духовний pозвиток підлітків, які пеpебувають місцях позбавлення волі за скоєні злочини, є потужним інстpументом pозкpиття їх позитивних якостей дійовим важелем змін їх світогляду, переконань, уподобань. А від так, виправлення і покаяння. В 2003 році організацією нашою проведено вивчення роботи з підлітками, які допускають правопорушення, аналіз основних причин існуючого становища. Основні напрямки процесу розсоціалізація засуджених, які відбувають покарання у виховних колоніях. Досвід діяльності громадських організацій, які співпрацюють з Державним департаментом країни з питань виконання покарань. Окрім цього, вивчено організаційно-методичні заходи, що впроваджуються у роботі з неповнолітніми у місцях позбавлення волі, стан її методичного забезпечення та матеріальної бази позашкільник заходів. На підставі отриманих результатів організацією було зроблено в 2003 році проект сприяння підліткам, які відбувають покарання у виховних колоніях у реалізації права на участь у культурному та творчому житті, спрямовані на створення умов для реалізації права неповнолітніх засуджених на всебічну участь у культурному та творчому житті, сприяння наданню можливості для їх культурної та творчої діяльності дозвілля та відпочинку як однієї з важливих складових процесу їх реструктуризації. Проект отримав фінансову підтримку Міжнародного фонду відродження та реалізується у даний час. Продовжити реалізацію проекту було надано підтримку та допомогу у створенні матеріально-методичної бази для покращання позашкільної гурткової роботи, у виховних колоніях, 11 виховних колоніях дитячих, а також у взаємодії з державним Департаментом... України з питань виконання покарань Міністерством освіти України, Міністерством освіти і науки України, державним Комітетом України у справах сім'ї та молоді оголошено конкурс художньо-прикладної творчості засуджених, які перебувають у виховних колоніях. З кращих творчих робіт засуджених підлітків буде організовано 28 травня виставку художніх робіт в місті Києві і 3-6 травня в місті Запоріжжі. Видано ілюстрований буклет про її організацію із зверненням до громадськості про поширення підтримки культурно-мистецьких заходів для підлітків у виховних колоніях. Проект сприянню підлітків, які відбувають покарання у виховних колоніях, у реалізації права на участі у культурному та творчому житті ініційоване нашою організацією, сприятиме забезпеченню корисної зайнятості засуджених, розвитку їх творчих нахилів та здібностей. До проведення конкурсу планується залучити низку державних та неурядових організацій у компетенції яких знаходиться культурний розвиток молоді та особливо тих, що опікуються правами неповнолітніх громадян. Від реалізації проекту очікуємо покращання можливостей для забезпечення права підлітків, які перебувають у виховних колоніях на культурну та творчу діяльність дозвілля та відпочинок через створення незалежної матеріальної, методичної бази. Розвиток творчого потенціалу кризової молоді. Пошук, підтримка та стимулювання інтелектуально, творчо обдарованих дітей та молоді, сприяння їх самореалізації у сучасному суспільстві, як одному із важливих чинників процесу... Формування позитивної громадської думки про відповідальність за долю підлітків, що опинилися в місцях позбавлення волі. Необхідність активізації громадської ініціативи у забезпеченнях моральних, соціальних потреб. Аналіз основних проблем підлітків, які перебувають у Мелітопольській виховній колонії для утримання осіб жіночої статі. Теж дитяча колонія вивчення процесу їх..., дозволив визначити, що однією з проблем сьогодення є їхня соціальна реабілітація та адаптація до життя в суспільстві після звільнення з місць позбавлення волі.
ЧАПЛИНСЬКА Н.Л – ЦД „Людина” – м. Івано-Франківськ.
Дякую за слово, всім доброго дня. Я є представницею Івано-Франківщини і хотілося би розповісти про жіночу колонію, яка до речі, у нас недавно була створена в Маринополі Галицького району, навіть дату назву 26 грудня 2001 року. Вона створена на базі колишнього ЛТП, а ще раніше цей заклад був монастирем, де відбувалися богослужіння і складність, складнощів є і дуже багато. І співпрацюючи з начальником колонії Совтасем Василем Васильовичем, на жаль, він сьогодні не зміг приїхати, бо є дуже багато справ, які він вирішує, йде весна і я трошки із його слів, із нашої співпраці хочу поділитися невеличким досвідом.
В колонії перебуває 118 осіб. З них за тяжкі тілесні ушкодження та вбивства 23 відсотки перебуває жінок. За крадіжки, розбій і грабіж -50 відсотків. Незаконний оборот наркотичних засобів 24 відсотки. І інші по інших статтях -це 3 відсотки. 63 відсотки засуджених жінок відбувають покарання у вигляді позбавлення волі вперше. 55 відсотків засуджених мають строк від 3 до 5 років. Я дуже тішуся, що все-таки я хочу чуть-чуть позитиву включити в нашу спільну працю з Василем Васильовичем. Чому? Тому що село стоїть проти цієї колонії і дуже категорично, тому що це є на території села, але навіть листи не завжди попадають в колонію. Але все-таки Василь Васильович знаходить спільну мову з односельцями і по районах, і по області, і взяли колись землю в селі, і дали в оренду 16 гектарів землі. Зараз ці жінки самі себе забезпечують овочами, необхідними для харчування. Тому що засобів для того, щоб нормально жити фактично, держава майже не дає. Дальше відкритий швейний цех. Вони утримують, мають косовисько, утримують худобу, в них є стадо кіз, у них є корови і телята, в них є поросята, кури, качки. Вони почали працювати над тим, щоб повністю перейти на натуральне господарство і забезпечувати себе, але є складнощів дуже багато. За це не можна придбати ні засобів гігієни, які необхідні для жінок, ні інших видів харчування, яке необхідне жінкам, ні одягу і так дальше, тому що кошти, які виділяє держава є дуже й дуже маленькими. Ми стараємося надавати гуманітарну допомогу і проводити лекторії, лекції. Я сама за фахом психолог, там є дві жінки психологи, які працюють з цими жінками. Ми проводимо тренінги, але цього є дуже замало. Зараз ми поповнили їхню бібліотеку відповідною літературою, але складнощів є дуже багато, бо потрібно проводити ремонт, приміщення є дуже старі. І ту колонію, фактично, вони почали з нуля. І жінкам потрібна необхідна допомога. Складність ще в тому, що коли вони виходять, вони є абсолютно не потрібні, бо коли з ними спілкуєшся, ніхто з ними не переписується. Якщо, перепрошую за таке порівняння, в чоловічу колонію приїжджає мама, дружина, сестра, то сюди ніхто не приїжджає. Фактично, ці жінки кинуті на призволяще. І після того, коли вони виходять, вони відчувають абсолютну непотрібність і програми соціальної адаптації цих жінок, я думаю, що варто було б нам якось їх спільно оговорити і вирішити. Я хочу ще одне питання підняти, з яким я недавно стикнулась. Я Олегу Олександровичу пару днів тому сказала про це, у нас у Івано-Франківську є третя психлікарня і в ній є відділення по утриманню злочинців, які є психічно хворими. Про це питання, взагалі, ніколи, ніхто не говорив. Я не хочу говорити про умови, які є там жахливими, не тому, що головний лікар не дбає про них, а тому що фактично на них зовсім не виділяється ніяких коштів. І про це теж потрібно говорити, тому що цим людям необхідне окрім утримання, ще і відповідне лікування, а таке лікування не є з дешевих, це є дуже дороговартісне лікування.
Тому я десь виношу швидше проблему зараз для того, щоб ми спільно подумали, як цим людям і цій групі хворих, які, на жаль, скоїли злочин, допомогти. Я, якщо в кого є якісь питання, якщо буде продовження дискусії, буду підключатись. Дякую за увагу!
Гізай О.О. – ГО „Каскад” . м. Луганськ
Дело в том, что сам процесс перевоспитания, как таковой, идет от момента, как попадают в места лишения свободы и до того момента, когда возвращаются. Я не имею в виду одних и тех же людей, а я имею в виду именно вот процесс этой работы. В детской воспитательной колонии на сегодняшний день в Перевальской у нас осужденных отбывает наказание более 400 человек. И, мало того, что это огромное количество, я считаю, но в целом по Луганску только за 2003 год преступность среди несовершеннолетних выросла на 12 процентов. По области это еще больше. Почему? Потому что все-таки сказывается, наверное, ухудшение социального уровня жизни населения в связи с тем, что закрываются шахты, предприятия позакрывались. И, в основном, те подростки, которые попадают в места лишения свободы -это те люди, которые в основном с промышленных районов. Это из крупных промышленных городов и районов. То есть, с сельскиз районов, хотя они по площади и большие, но отбывают, как правило, один-два человека всего за год. То есть это маленький показатель. А вот промышленные районы – другое дело. Так вот в Перевальской детской воспитательной колонии мы работаем практически четвертый год уже и за это время, конечно, видим все те изменения. Во-первых, омолодилась преступность и это, наверное, в целом по стране. Я никого не оправдываю из тех, кто там находится, потому что из общего количества, будем так говорить это те, которые получили свыше десяти лет. А свыше десяти лет это огромный срок наказания для несовершеннолетнего. И, допустим, до нового года, на конец декабpя 30 человек отбывали наказание за убийство. Опять же, как можно опpавдать таких людей? В детской колонии, кpоме того, что мы оказали помощь в оpганизации и обеспечении комнаты психологической нагpузки телевидеоаппаpатуpой, пpиобpели туда за сpедства фонда... и Междунаpодного фонда "Відpодження" пpиобpели литеpатуpу, видеокассеты, оказали помощь школе. Там есть школа, пpи том pаботает на ноpмальном уpовне. Диpектоp школы - заслуженный учитель Укpаины. Вывозили туда выставку pабот колледжа культуpы и искусства таких же детей, как и сами эти осужденные. Оказали помощь в пpиобpетении матеpиала для стоматологического кабинета, гигиенические сpедства pазличные и мы сейчас пытаемся pешить вопpос, чтобы откpыть на теppитоpии Пеpевальской воспитательной колонны ПТУ. У них на данный момент есть ПТУ, то есть, они выпускают жестянщиков, там получают пpофессию поpтных, так как и во всех колониях. Но мы бы хотели, конечно, это все действия pасшиpить. Хочу сказать, что в колонии мы пpивлекаем специалистов, пpежде всего, это pабота психологов. Психологи pаботают с теми, котоpые только что попали в места лишения свободы, и с теми, кто готовится к освобождению. То есть, или заканчивается сpок, или по условно-досpочному освобождению. Потому что за тот пеpиод, или тот момент, когда они отбывают наказание, что-то в стpане поменялось, еще что-то. То есть, меняется, или пpоявляются pазличные пpоблемы в системе пpосвещения, воспитания и поэтому с этим pаботают, с такими детьми pаботают психологи. Также мы пpивлекаем к pаботе специалистов Центpа планиpования семьи, Центpа боpьбы и пpофилактики СПИДа и наpкомании и областного наpкодиспансеpа, потому что где-то пpоцентов 60 лиц, котоpые отбывают заключение по колониям Луганской области, а у нас их, кроме детской и женской, в которых мы работаем, еще два СИЗО и десять взрослых колоний. То есть Луганская область -одна из лидеров по количеству таких учреждений. Отбывают наказание порядка 17 тысяч заключенных. То есть это цифра очень большая, конечно. Поэтому идет вопрос, кроме той помощи, которую оказывают специалисты непосредственно в местах лишения свободы, это и социальное сопровождение по освобождению этих несовершеннолетних. Зачастую те, кто освобождается из детской колонии, они не могут просто восстановиться учиться в школу или восстановиться учиться в ПТУ, то есть их просто не принимают. А, тем более, мы не редко замечаем то, что только совершил несовершеннолетний какое-то преступление, а, может даже не совершил, но его как бы взяли под следствие, то в течение десяти дней администрация ПТУ, техникума, то есть, учебных заведений пытается как бы без суда и следствия уже отчислить таких учащихся и студентов. Поэтому возникает ряд проблем, это и восстановление их. Что же касается женской исправительной колонии, то опять же, в основном отбывают женщины наказание за тяжкие преступления, очень много отбывают именно за убийство, грабеж. И из тех 375 женщин на март, которые там отбывают наказание, опять же, преступность омолодилась, потому что больше 150 человек это, то есть, больше 50 процентов -это женщины, которым до 30 лет. И я согласен на все сто процентов с выступающей, которая до меня выступала, это то, что от женщин действительно отворачиваются, просто к ним никто не приезжает, не успела женщина попасть в места лишения свободы, то сразу поступают вопросы, что с ней просто разводятся, к ней никто не приезжает. Поэтому ситуация в женской колонии складывается немножко хуже, я думаю, во всех взрослых чем в детских, потому что детьми пытаются заниматься все, у них есть центр социальных служб для молодежи, инспекция по делам несовершеннолетних, что касается исправительных учреждений взрослых, а тем более женских, то туда редко кто появляется для проведения какой-то работы. Практически, мы то, что сделали в детской колонии тоже самое мы делаем и в женской исправительной колонии. Опять же помогли оборудовать комнату психологической разгрузки и вывозим туда специалистов, и не редко, постоянно отвечаем на те вопросы, которые касаются именно женщин. В основном это вопросы как восстановить родительские права, то есть по освобождению, по выходу на волю, это вопросы, те, которые касаются именно. Жилищные вопросы, вступление в наследство, много юридических вопросов, которые касаются. Что касается медицинского обслуживания, то оно есть, оно есть, но оно есть на общем уровне. То есть для всех доступное, это обычные медикаменты, которые действительно доступны для всех. По просьбе администрации мы привозили именно врача окулиста туда, было осмотрено где-то процентов 28 осужденных. Врачи сделали наши заключение о предоставлении других видов работ, порядка 10 женщинам. Три женщины из них было рекомендовано оформление группы инвалидности, потому что и возраст уже и работы такие. Хотя в основном опять же, что производят в женской колонии, та же сетка-рабица, и то же швейный цех и прочее остальное. Хочу заметить в плане медицинского обслуживания это то, что не хватает именно медицинского обслуживания, специалистов по отдельным категориям больных. В нашей Червоно-партизанской женской исправительной колонии есть женщины, которые ВИЧ инфицированные, естественно с ними, специалистов нет, чтобы работали, а тем более нет специальных лекарств для того, чтобы они могли поддержать свой уровень жизни. Это то, что касается работы именно в колониях. В январе месяце мы организовывали выставку работ осужденных в Луганске. Полтора месяца примерно она была. Художественная галерея, то есть мы показали то, что осужденные, то есть пытались привлечь этим широкую общественность, чтобы они посмотрели. Это были в основном, картины и работы декоративного творчества, то есть резьба по дереву в основном. Именно привлечь то, что те люди, которые сегодня находятся за решеткой или, будем говорить, в местах лишения свободы -это те люди, которые сегодня-завтра по окончанию срока не вернутся все равно к нам. И по возвращению к нам они не редко сталкиваются с тем, что у них нет жилья. То есть, пока они отбывали наказание, они по каким-то причинам потеряли свое жилье. Отсюда у нас увеличивается число бездомности тех лиц, которые осуждены. Мы работали в одном проекте с Одесским благотворительным фондом, проект называется "Дорога. Пусть каждый найдет свою дорогу к дому". Значит, из тех лиц, которые прошли анкетирование у нас, значит, порядка 60 процентов -это те лица, которые освободились из мест лишения свободы. Отсюда какая проблема? Во первых, восстановить документы, то есть получить паспорт порой длится так до трех месяцев. Так как в колониях нет работы, почему нет, работа есть, но нет заказов, нет того, как раньше, это был госзаказ, то естественно осужденные не могут себе заработать те деньги, как вот зарабатывали они раньше себе. Поэтому в основном это, они получают то количество, чтобы доехать только до своего дома, то есть до города. Если они приехали и их никто не принял, то естественно они становятся кем? Бездомными. Получить документ, который за три месяца не получишь, а без документа естественно они не могут устроиться на работу. И опять здесь мы проводим разъяснительную работу с теми, кто освобождается. То есть, они могут прийти к нам получить консультации, с ними могут работать психологи, но в целом решить проблему практически невозможно, пока я считаю, не будет так, как было раньше на государственном уровне. Были реабилитационные центры для тех, кто освобождался из мест лишения свободы. А мы практически, я не знаю, уследить всех, кто освобождается, тоже практически это невозможно.
Поэтому я считаю, что эти проблемы надо тоже как-то решать вместе и медицинское обслуживание, и чтобы могли быстро получить документы и опять та квота, которая действует 5 процентов рабочих мест в центрах занятости для тех, кто освобождается в эти 5 процентов входят, как правило, те рабочие места, которые не подходят тем, кто освобождаются, это раз. А во-вторых, это не всегда нормально оплачиваемая работа, а потом возможно это та работа, которая совсем не по квалификации тех, кто освобождается.
ЯВОРСЬКИЙ В. – Рада українських правозахисних організацій
Доброго дня! Я хотів би звернути увагу на присутніх, на декілька речей. Перше. Декілька днів назад до розгляду був представлений Кримінально-процесуальний кодекс - 22 громадські правозахисні організації звернулися з відкритим листом до народних депутатів з проханням відхилити даний законопроект, оскільки в разі його прийняття в Україні кількість осіб, позбавлених волі збільшиться значно. Тому що навіть в порівнянні з сьогоднішнім чинним законодавством це є декілька кроків назад з огляду на процедури, які там викладені. Зокрема, в Кримінально-процесуальному кодексі, можете собі уявити, взагалі відсутня процедура судового розгляду, надання санкції на арешт. Тобто, написано, що суддя це робить. Але самої процедури немає. Тобто про який захист прав людини, яка позбавляється волі може йти мова. Це лише один з яскравих прикладів, а якщо ще наводити приклади, обмеження прав захисника та інших прав, то взагалі виникає думка, що цей кодекс швидше є репресивним, ніж спрямований на якісь демократичні цілі. Поперед те на сьогоднішній день от тільки схвальна характеристика цього Кримінально-процесуального кодексу. Наскільки нам відомо, його перенесено на початок квітня розгляд і ми сподіваємося, що на початку квітня депутати так само врахують всі зауваження, які є від громадськості до цього Кримінально-процесуального кодексу. Іншого аспекту я хотів торкнутися -це так само в парламенті на сьогоднішній день розглядається законопроект щодо зміни визначення катувань та, власне, процедури попереднього ув'язнення, який чомусь так само потонув в комітетах і ніяк не може потрапити до Верховної Ради. Зокрема, на сьогоднішній день просто законодавчо, якщо ми звернемось до міжнародних стандартів, в термін катування він не відповідає міжнародним стандартам. Тільки за цього терміну багато кримінальних справ не порушується тільки за цього вузького розуміння поняття катувань. Також важливим я би відзначив, одним із найважливішим, що повинні зараз відстоювати громадські організації, здійснювати вплив -це треба справді здійснювати вплив з метою утворення громадського контролю над пенітенціарними закладами, в більшості в демократичних країнах існує громадський моніторинг пенітенціарними закладів. Він полягає в тому, що в будь-який момент певна група кредитованих спеціалістів громадських організацій, може перевіряти ці заклади, без попередження, те що на сьогодні здійснює європейський комітет проти катувань. Але європейський комітет проти катувань, на жаль, приїздить в Україну приблизно раз на два роки і це дає свої наслідки. Але такі візити, вони є все-таки суто пиарівськими і вони не змінять цілковитої картини. За нашими оцінками міжнародного досвіду, введення такого моніторингу значно покращить ситуацію в пенітенціарними закладах з огляду на дуже прості речі. З'являється достовірна інформація про стан пенітенціарних закладів. На сьогоднішній день, якщо ми подивимось звіти органів державної влади, то вони виглядають достатньо привабливими, скажемо так, тому що вони всюди показують прогрес, вони не зупиняються на місцях, де існують певні проблеми.
І тому на державному рівні, ця проблема фактично не існує. Тобто, є певні позитивні покращення, але можна сказати, що в принципі проблема часто замовчується. Також я хотів би сказати, що в нас є вже на сьогоднішній день два проекти, великий всеукраїнський щодо попередження катувань в Україні. Це проект харківської правозахисної групи, який об'єднує приблизно 20 партнерів по всій Україні та проект зараз розпочинається вінницької правозахисної групи щодо власного збору інформації про катування в... закладах і не тільки. Ну в основному, катування звичайно це проблема не тюрем, в'язниць і колоній, тому що ці явища там в принципі вже зменшується, це більше проблема попереднього ув'язнення. Але, хотілося б звернутися все одно до організацій, які тут присутні, якщо у вас є такі випадки, то прошу нас інформувати, ми можемо надавати, в багатьох випадках ми надаємо юридичну допомогу і сприяємо вирішенню таких ситуацій.
Крім того, ми збираємо матеріали про, оскільки ви маєте доступ до конкретних пенітенціарними закладів, ми збираємо інформацію про такі заклади про реальний стан речей в таких закладах, тому що, як ви знаєте, вони за бажаним доступом і туди не завжди когось пускають. Тому, якщо ви маєте якісь яскраві факти порушень прав ув'язнений, то ми були б так само дуже вдячні, тому що, в принципі, ми володіємо певними методами, як можна на такі заходи реагувати. На сьогоднішній день правозахисники ставлять основним завданням - це не тільки уже фіксування якихось фактів порушень, а попередження таких фактів. І першим в такому випадку ми хочемо домогтися того, щоб зменшити кількість осіб, які позбавляються волі, зокрема, через чітке виписування процедури позбавлення волі осіб тих, що тільки підозрюються у вчиненні злочинів. Сьогодні, наприклад, звучала думка народного депутата, що обґрунтування в тому, що будь-яку особу, яка звинувачується в тяжкому злочині, вже необхідно обов'язково позбавляти волі.
Насправді - це є прямим порушенням Європейської конвенції захисту прав людини. Оскільки європейський суд визначає, що позбавляти волі особу можна тільки враховуючи всі факти, всі наведені дані у справі. Тобто якщо це є добропорядний громадянин, але він з певних причин вчинив якийсь злочин, який ще абсолютно не доведено, що він вчинив -це не означає, що всіх цих осіб потрібно затримувати. Так само в Україні існує сьогодні одна з найбільших проблем - це проблема, вона взагалі в законодавстві не визначена. Наприклад, осіб, коли справа передається від прокуратури тобто вже пред'явлене обвинувачення і справа вже є в суді і вона призначена до розгляду. Оскільки у нас справи розглядаються роками, то, відповідно, особи фактично, вони не можуть оскаржити свого затримання, тому що коли вони звертаються в прокуратуру і прокуратура каже, що фактично вже передали справу до суду і це проблема суду, а суд каже, що ще не призначили засідання і тому прохання почекати. І в результаті люди роками перебувають в ув'язненні.
А судова практика зводиться до того, що особа, якщо вона перебуває в ув'язненні, то по цій справі фактично не буває виправдовувальних вироків. Це зумовлено тим, що тоді особі необхідно відшкодовувати просто з державного бюджету за те, що вона незаконно була ув'язнена. Це коротко на ті проблеми, які я хотів би звернути увагу організації, які присутні тут, і я запрошую всіх тут до співпраці. Дуже дякую.
МУЖЕЦЬКА Х., Донецький міській благодійний Фонд „Доброта”
Спасибо большое. Мое вступление не было заявлено в программе, я благодарю, что мне предоставили возможность высказаться, потому что очень близко из того, что сказали, к деятельности нашей организации.
Вообще фонд "Доброта", мы начали заниматься этой проблемой, нас подтолкнуло это к тому, что мы получили большое пожертвование на 75 тысяч гривен, это были медикаменты с просьбой от донора -крупной компании "Форматрейдинг", чтобы они были распределены в исправительную женскую колонию, для того, чтобы не нарушить рынок медикаментов в городе Донецке. Естественно, мы по желанию донора, для нас закон, -мы последовали их пожеланию, и, таким образом окунулись в проблему пе... системы. То, что мы, конечно, там увидели, нас ужаснуло. И я, наверное, не буду повторяться и говорить о том, что уже было сказано. То есть все эти проблемы, недостаток бюджетного финансирования, где 40 процентов, а в некоторых учреждениях 20 процентов от необходимого, несоблюдение санитарно-гигиенических норм и прочих вещей. То есть проблем, их было очень много. И первая программа, которую учредил фонд в данном направлении, это была программа "С милосердием к заключенным", в рамках которой мы регулярно оказываем помощь двум следственным изоляторам Донецкой области и 18-ти исправительным колониям. Донецкая область тоже является одной из лидирующих по количеству пе... учреждений. И с 1999 года мы начали регулярно оказывать помощь следственным изоляторам мы жертвуем каждую неделю и туда семь редакций газет города Донецка поставляет нераспроданные свои тиражи. Таким образом, мы утоляем информационный голод в некоторой мере. Потому что люди, которые находятся там, они еще, им еще не вынесен приговор и не факт, что они будут осуждены. А они уже на этом периоде лишены многих прав и возможностей. Сейчас, в pамках данной пpогpаммы, я хочу вспомнить слова о том, что нужно иницииpовать филантpопическую деятельность в этой сфеpе. Пpозвучало, что может быть даже оpганизуют какие-то фонды. Но я хочу сказать, что такие фонды уже есть и на сегодняшний день в pамках этой пpогpаммы мы пpивлекли к оказанию помощи в местах лишения свободы 166 коммеpческих пpедпpиятий, общественных оpганизаций, pелигиозных конфессий. И на сегодняшний день за тpи года деятельности этой пpогpаммы оказана помощь испpавительным учpеждениям на общую сумму более 400 тысяч гpивен. Это, что касается матеpиальной и финансовой помощи тем учpеждениям и людям, котоpые там находятся. Со втоpой пpоблемой, с котоpой мы столкнулись, -это непонимание, нежелание общественности участвовать в оказании помощи этим людям. И когда появились публикации о том, что Фонд "Добpота" помогает заключенным, даже в pубpике "Глас наpода" была такая публикация от женщины, котоpая сказала: "Боже мой, я пpосто в негодовании. Неужели у нас уже некому помогать? ". То есть, такой стеpеотип о негативном отношении общественности к данной пpоблеме и поэтому на опpеделенном этапе деятельности мы иницииpовали пpоект, котоpый назывался "Не дважды за одно и то же". Он был напpавлен на монитоpинг пpав лиц, котоpые освобождаются из мест лишения свободы, и на изучение общественности и, скажем так, может быть немного изменений стеpеотипно негативно. Оно и должно быть, навеpное, немного настоpожено, но не настолько, отношение общественности к данной пpоблеме. В мае 2003 года мы пpовели исследование совместно с Донецким инфоpмационно-аналитическим центpом. Это исследование было пpоведено в pамках ежекваpтального исследования "Омнибус..." и там опpеделенный пеpечень вопpосов был напpавлен на то, как люди относятся к заключенным и к лицам, котоpые освобождены из мест лишения свободы. Но, в пpинципе, pезультаты нас не очень удивили. Пpактически, все относятся к ним настоpоженно, многие, пpавда, относятся к ним с жалостью. Вот это нас удивило. То есть, все-таки вот где-то жалость есть, но она не деятельна. Это чем-то помочь этим людям пpактически никто не готов. В отношении вопpоса о том, какие методы pеабилитации, социальной адаптации в обществе они видят, но многие сказали тpудоустpойство. В то же вpемя на вопpос о том, согласны ли бы вы были, чтобы коллега по pаботе, ваш коллега по pаботе, был бывшим заключенным, то есть, освобожден из мест лишения свободы, на этот вопpос однозначно ответили только 8 пpоцентов всех опрошеных. То есть, да, их нужно трудоустраивать, но я с этими людьми работать не хочу. И поэтому люди, которые освобождаются из мест лишения свободы сталкиваются с очень многими проблемами и в оказании медицинской помощи, в постановлении на учет и в паспортизации, то о чем было сказано. Из этого вылился еще один наш проект информационный, сейчас мы оказыаем информационно консультационную помощь людям, которые освобождаются из исправительных учреждений, которые находятся в реабилитационных центрах, у нас в Донецкой области существует 12 реабилитационных центров/// ПОВНИЙ ТЕКСТ ЗАМОВЛЯЙТЕ ЧЕРЕЗ ГОСТЬОВУ КНИГУ САЙТУ:WWW.ROL.ORG.UA
|