Правозахисники визначили основні пріоритетні напрямки для розвитку прав людини в Україні, а також засади діалогу влади та громадськості.
12 лютого, 2005 р.
***
На запитання "Якi змiни Ви очiкуєте в ситуацiї з правами людини в Українi з приходом нової влади?"
Сергій Федоринчик, керівник інфоцентру УЕА "Зелений світ" відповів: „Найперша проблема - наскільки ця влада буде справді нова, крім того, що поміняються обличчя і прізвища? Наскільки люди нової влади будуть справді віддані декларованим вартостям? Бо "правами людини" присягались і Кравчук, і Кучма, і Янукович, а в реальності крок за кроком зміцнювали неофеодальний лад. Але навіть якщо такого кричучого розрива між деклараціями і реальними діями у нової влади не буде, щоб покращити стан дотримання людських прав у суспільстві потрібна гігантська робота. Хто її робитиме і змушуватиме владу до роботи у цьому ж напрямку? Знаючи слабкі сторони українського громадянського суспільства, обмеженість його організаційного та комунікаційного потенціалів, можна прогнозувати, що його вплив на формування нової влади не буде надто значним".
Серед визначальних показників, С. Федоринчик назвав свободу преси, через яку висвітлюватимуться проблеми, судову реформу, результатом якої було б покращання якості правосуддя, визначеність суспільства з функціями прокуратури, переоцінка окремих законів, зокрема, перегляд екополітики.
На його думку, громадські організації мають розуміти свою місію в кожному з цих завдань і намагатись мобілізувати найширшу суспільну підтримку.
На це ж запитання Дмитро Гройсман, Координатор Вінницької правозахисної групи відповів: „В світі, який багато співвітчизників звикли називати цивілізованим, зміна Президента чи Уряду зазвичай мало впливає на дотримання прав людини. Права людини в силу їхньої фундаментальності та універсальності, закріплюються у вигляді конституцій та законів, а для виконавчої влади є лише дороговказом, кордоном та критеріями оцінки ефективності діяльності".
Наріжними питаннями він вважає - питання політичної волі нової виконавчої влади, волі- не зневажати правами людини, а також закріплення незалежності ЗМІ, появу громадського телерадіомовлення, прозорість діяльності уряду, публічне звітування разом з чіткими і оголошеними заздалегідь критеріями оцінки ефективності роботи чиновників усіх рівнів, а також прозорість системи підбору та атестації і кар"єрного просування державних службовців.
На його думку, діалог правозахисників з новою владою не буде простим. "Єдиним джерелом великого оптимізму залишаються мільйони моїх співвітчизників, які по всій країні всупереч усім (і моїм зокрема) очікуванням сказали: "Ні брехні!" і підтвердили ці слова ділом. Саме суспільство і повинно надалі продовжити самоочищення і реформи для розвитку прав людини в Україні"
Щодо конретних напрямків Гройсман назвав такі:
1. Ухвалення нового Кримінального-процесуального Кодексу України та Кримінального-виконавчого Кодексу України з урахуванням конституційних гарантій та міжнародних стандартів захисту прав людини.
2. Ініціювання змін до Закону України „Про Конституційний Суд України” з метою розширення кола осіб, яким надане право конституційної скарги.
3. Забезпечення захисту прав меншин (мовних, національних, релігійних, сексуальних), гарантування дотримання прав біженців та шукачів притулку у відповідності до міжнародних зобов’язань України.
4. Започаткування громадського телерадіомовлення в Україні.
5. Ініціювання змін до Конституції України з метою уможливити ратифікацію Україною Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду.
6. Громадське обговореня та модернізація законодавства України про державну таємницю, звернення громадян, реалізації права на свободу мирних зібрань, регуляції інформаційної сфери.
7. Негайний початок розслідування фактів порушень прав людини, які мали місце з 1994 року.
Ставлення правозахисної спільноти до нового уряду, на його думку, має залежати лише від двох факторів: реальної ситуації із дотриманням прав людини в Україні, ставлення уряду до вказаних вище реформ.
За інформацією Рупору.
|