Вчора в Києві за участі експертів, законодавців, правозахисників та представників ЗМІ відбулося громадське обговорення нового проекту Кримінально-процесуального кодексу.

20 січня, 2006 р.

    На думку громадськості, що слідкує за дотриманням прав людини та основних свобод в Україні, цей проект КПК потребує не формального внесення змін, а концептуальної переробки. У такому вигляді, як він є зараз, Проект є збіркою методичних рекомендацій для процесу пошуку та покарання винуватих і є неприпустимим у демократичному суспільстві, що будується на верховенстві права та повазі до невід’ємних прав людини.
    
    Україна отримала унікальну можливість створити новий Кримінально-процесуальний кодекс, ґрунтуючись на сучасних стандартах справедливого судочинства. Ці стандарти мають бути закладені в ідеологію законопроекту. Проте проект ідеологічно має яскраво виражену „близькість” до сформованої в радянські часи моделі кримінальної юстиції і фактично закріплює її на подальші роки. Репресивна радянська ідеологія кримінального процесу вбудована в проект Кримінально-процесуаль­ного кодексу „на молекулярному рівні”.
    
    Хоча проект містить ряд позитивних ознак, та негативної оцінки заслуговує велика кількість принципових положень.
    
    Порушуючи принцип рівності перед законом Проект КПК необґрунтовано захищає колишніх працівників органів влади, встановлюючи особливу процедуру притягнення їх до відповідальності. Наприклад, кримінальна справа щодо колишнього Президента може бути порушена виключно Генеральним прокурором на підставі висновку колегії в складі трьох суддів Верховного Суду України щодо наявності ознак злочину. Тобто, фактично проект КПК надає йому певний пожиттєвий імунітет, який зараз не передбачений жодним законом.
    
    Проект ґрунтується на презумпції, що кримінальний процес є не змаганням сторін з протилежними інтересами (захисту та обвинувачення) задля того, щоб надати суду можливість встановити дійсні обставини справи, а є процесом пошуку та покарання винних, і Кримінально-процесуальний кодекс є збіркою методичних рекомендацій для такої діяльності. Тому проект не містить ефективних механізмів захисту людини від сваволі правоохоронних органів чи іншого порушення її прав і свобод.
    
    У багатьох аспектах Проект прямо або опосередковано суперечить Конституції та міжнародним зобов’язанням України, зокрема, щодо проникнення до житла, затримання підозрюваних у вчиненні злочину, термінів їхнього перебування під вартою до пред’явлення обвинувачення чи під час досудового слідства й суду, презумпції невинуватості.
    
    Автори Проекту зберігають домінування інквізиційних засад у кримінальному процесі з усіма рисами, які притаманні такій побудові судочинства, а саме:
    
    – багатостадійністю, яка обумовлює й значну тривалість процесу, і можливість багаторазового повернення справи для додаткового розслідування;
    
    – збереженням за правоохоронними органами значних повноважень обмежувати права особи без достатніх гарантій від свавілля;
    
    – порушенням права на захист, зокрема, можливістю обмеження доступу підозрюваного та обвинуваченого до усіх матеріалів справи, вирішення питання про допуск захисника до справи стороною обвинувачення та інші аспекти.
    
    У супереч численним зауваженням експертів Ради Європи, які у проекті практично не враховані, проект КПК залишився репресивним за своєю суттю.
    
    Проект КПК потребує суттєвої концептуальної переробки і він не може бути прийнятий в такому вигляді. Закладені в ньому протиріччя з практикою Європейського суду з прав людини за статтями 3, 5 та 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод призведуть в майбутньому до численних порушень прав людини й основних свобод, програшу Україною справ в Європейському суді, втраті її авторитету на міжнародній арені та виплат великих сум позивачам проти України.
    
    Тому проект КПК, що був прийнятий парламентом 15 грудня 2005 року у першому читанні, повинен бути взагалі знятий з розгляду і нова робоча група повинна створити новий проект КПК на засадах поваги й дотримання прав людини та основних свобод.
    
    Коментарі та висновки експертів, висновки за результатами Громадського обговорення можна знайти на сайті
    
    
    
    Коментарі можна отримати:
    
    
    
    Володимир Яворський,
    
    Директор програм УГСПЛ
    
    +380 66 2926536
    
    Автор : Українська Гельсінська спілка з прав людини contact@helsinki.org.ua