Наша сторінка на Facebook Наша сторінка у Twitter Наш канал Youtube
підписатися на новини
Email
підписатись
відписатись

Фонд Країна Добродій
Газета Нова Доба - видання про Київ і столичну область
Парламентський клуб НУО
Українська гельсинська спілка з прав людини
Портал Громадський простір

 

 НОВИНИ


Статус і права журналістів - дискусія щодо змін до Трудового Кодексу

25 лютого, 2004 р.

    Навесні на громадськість очікує друге читання у Верховній Раді Трудового Кодексу. Київська незалежна медіа-профспілка підготувала низку пропозицій та пропонує кожному працівнику медіа взяти участь у дискусії, поділившись власним баченням змін до Кодексу.
    
    Пропозиція медіа-профспілки полягає в тому, щоб перемістити обговорення проблем цензури і редакційної політики з політичної площини в економічну.
    
    Оскільки за півтора року дебатів у суспільстві, Верховній Раді України, на міжнародному рівні – ситуація зовсім не змінилася. Хоч всі й визнали існування проблеми навколо цензури в ЗМІ.
    
    Найперше, потрібно чітко визначити статус журналіста, бо сьогодні журналістами себе називають і політики, і працівники прес-служб, рекламних агенцій тощо. Усі вони автоматично отримують права, що гарантовані журналістам. А чи виконують вони обов’язки, записані в законодавстві? Звідси і спекуляція на проблемах журналістів.
    
    Змінити ситуацію можна, визначивши в Трудовому Кодексі України статус професійного журналіста. Наприклад, у такому формулюванні:
    
    Професійним журналістом є кореспондент, що на професійній основі збирає, обробляє та розповсюджує інформацію через засоби масової інформації, отримуючи за це грошову винагороду.
    
    Прирівнюються за статусом до професійного журналіста: редактори, оператори, коректори, дизайнери та інші творчі працівники редакції засобу масової інформації, що мають безпосереднє відношення до збору, обробки та розповсюдження інформації і отримують за це грошову винагороду.
    
    З таким визначенням, можливо, багато працівників ЗМІ і не погодиться. Але, зрештою, саме журналістам визначати свій статус, а не комусь іншому.
    
    По-друге, потрібно зняти всі спекуляції навколо редакційної політики, надавши право власникам змінювати редакційну політику в будь-який час, а журналістам звільнятись, якщо вони з цими змінами не згодні. Саме так це питання вирішують французькі журналісти. Ці зміни також необхідно внести до Трудового Кодексу. Наприклад, дати їм таке визначення:
    
    У разі зміни власника ЗМІ чи зміни редакційної політики журналіст має право звільнитися через зазначений мотив.
    
    Журналіст також має право звільнитися у разі, якщо його примушують до виконання завдань, що суперечать законодавству, Кодексу професійної етики українського журналіста або нормам суспільної моралі. У цих випадках журналісту виплачується компенсація з розрахунку середньомісячного заробітку за кожен рік роботи в даному ЗМІ, але не менше 3 місячних зарплат.
    
    Достатність підстав для звільнення визначає спеціальна Комісія з вирішення трудових спорів у ЗМІ.
    
    Повноваження цієї комісії можна було б визначити таким чином:
    
    Комісія з вирішення трудових спорів у ЗМІ є недержавною інституцією, яка створюється сторонами, між якими виник трудовий конфлікт. Підставою для створення Комісії є подання заяви журналіста до роботодавця. Комісія складається з 4 осіб на паритетних засадах: двох представників призначає роботодавець, а двох - профспілка або інша професійна організація журналістів, до якої звернувся журналіст.
    
    Сторони зобов’язані призначити своїх представників протягом 7 днів з моменту подання журналістом заяви.
    
    Члени Комісії розглядають достатність підстав для звільнення за Статтею №№, а також встановлюють розмір компенсації. Розмір компенсації може бути зменшений виключно у випадку, якщо Комісія визнає підстави для звільнення за Статтею №№ недостатніми, але сторони погодяться на розірвання трудової угоди через заявлені журналістом причини.
    
    Комісія повинна прийняти рішення протягом 1 місяця від дня затвердження сторонами своїх представників. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менше 3 членів Комісії.
    
    У разі, якщо Комісія не може прийняти рішення протягом 1 місяця, до її складу, за заявою журналіста, вводиться суддя суду загальної юрисдикції, або, за згодою сторін, будь-який інший відставний суддя (крім суддів, що були звільнені через порушення законодавства). Протягом місяця суддя повинен скликати засідання Комісії.
    
    Рішення Комісії, що відбувається за участі судді, вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менше 3 членів Комісії.
    
    Рішення Комісії реєструється в суді загальної юрисдикції і прирівнюється до судового рішення першої інстанції. Рішення Комісії може бути оскаржене до Апеляційного суду на загальних підставах.
    
    Що це дасть?
    1. Компроміс між інтересами власників ЗМІ і журналістів.
    2. Захистить права тих журналістів, що працюють в політизованих ЗМІ - хоч провладних, хоч опозиційних.
    3. Почнуть працювати економічні важелі регулювання „свободи слова”, що значно ефективніше політичних дебатів.
    
    Ці зміни мають бути доповнені визначенням трудових відносин у ЗМІ, захистити права журналістів, що є приватними підприємцями (останніх в Україні стає все більше, а існуючий КЗПП на них не діє) та іншим.
    
    Уже найближчим часом Київська незалежна медіа-профспілка надасть ці пропозиції народним депутатам Верховної Ради для внесення до проекту Трудового Кодексу України. Шанси на позитивні зміни можливі лише за умов загальної підтримки журналістами цих (або інших) пропозицій. Ми готові розглянути всі зауваження щодо зазначеного трактування статусу журналіста та права на звільнення через зміну власника або редакційної політики. Візьміть участь у дискусії, надіславши свої пропозиції електронною поштою на адресу info@profspilka.org.ua
    
    Сергій Гузь, голова КНМП


Яким суспільним інституціям ви довіряєте найбільше?
Президенту
Верховній раді
Уряду
органам місцевого самоврядування
Армії
Поліції
Цекрві
Громадським організаціям
Волонтерам
Нікому не довіряю