Суспільство в змозі подолати корупцію

14 листопада, 2006 р.

    *** 7–8 листопада в м. Варшава пройшла міжнародна конференція ООН „Заходи з антикорупції, чесне управління та права людини”. Україну представляли посольство України в Польщі – Сергій Хутірський, Центр „Доброчин” – Наталія Дрозд та ВГО „Національний комітет з боротьби з корупцією” – Олександр Підгорний.
    
    Учасники конференції розглядали питання впливу корупції на права людини, а також шляхи подолання корупції через принципи чесного управління (прозорість діяльності та підзвітність).
    
    Як зазначив Олександр Підгорний, керівник департаменту в Чернігівській області, у своєму виступі: „ ... Національний комітет з боротьби з корупцією, що об’єднує високопрофесійні кадри, в змозі відповідно до вимог чинного законодавства України співпрацювати з правоохоронними органами у сфері боротьби зі злочинністю та корупцією і ефективно впливати на ці негативні явища... національний комітет активно співпрацює з Верховною Радою та Кабінетом Міністрів... активну підтримку діяльності комітету надає Прем’єр-міністр України В. Янукович...”.
    
    Одним із важливих висновків, з якими погодились всі учасники, було обов’язкове дотримання прав людини в державі. Як показує практика, в країнах, де існує високий рівень дотримання прав людини – корупції майже немає. Тому і держава, і громадський сектор, і бізнес повинні приділяти чимало зусиль для вирішення проблем з дотриманням прав людини і прозорістю діяльності і підзвітності існуючих установ. Існує прямий взаємозв’язок між поняттями корупція – права людини – добре управління. І не має сенсу вирішувати ці проблеми окремо. Прозорість, підзвітність, участь громадян, верховенство права, свобода слова, право на інформацію, розподіл влади, рівність і відсутність дискримінації, етика і чесність – це загальні принципи, що є основою прав людини, доброго управління та антикорупції.
    
    Особливо було підкреслено важливу роль громадянського суспільства, приватного сектору та ЗМІ у зменшенні корупції. Третій сектор має відігравати роль „собаки, що гавкає” і привертати увагу суспільства і держави до проблем, що виникають.