Матері в Шостці заявляють, що їх синів під тортурами змусилися зізнатися у вбивстві.

7 серпня, 2007 р.

    Актом самоспалення погрожують дві жінки на Сумщині. Вони вже розпочали безстрокову акцію протесту на центральній площі у рідному місті Шостці. Матері вимагають створити спеціальну комісію для розслідування фактів катувань та тортур у шосткинській міліції, яким, буцімто, піддали їхніх синів.
    
    Наметовим містечком проти свавілля місцевої міліції - мешканці Шостки, родичі засуджених, таким чином домагаються перегляду кримінальних справ. Поки в їхньому протистоянні єдина зміна - на площі посилено міліцейське патрулювання.
    
    Вийти на вулиці людей змусило горе. Їхні сини за ґратами. Матері вважають - безневинно. А взяти на себе провину за чужі гріхи їх нібито змусили в міліції: „Будем стоять, пока правда не восторжествует. Это наше средство общения, потому что ответа нам не дают”.
    
    Її сина звинувачують в убивстві тренера з плавання. На четвертий день після повернення з армії він потрапив до міліції, бо вилаяв охоронців порядку. Звідти так і не вийшов. Зізнався в убивстві.
    
    Нібито в ізоляторі і піддавали тортурам затриманих. Мама іншого засудженого каже, що її сина били в кабінеті слідчого в неї на очах. А після побиття з’явилося зізнання у вбивстві: „Сына вели с туалета, он блювал, а его били. Я схватила, посадила, он говорит: мамочка, я ни в чем не виноват, меня бьют. Привязали руки до сейфа и начали бить, одевали противогаз, - ты меня прости, я не мог не подписать, нам давали чистые листы бумаги, и я подписивал.
    
    Шостка ще за радянських часів вважалась криміногенним містом. Тут тоді працювало чимало колишніх в’язнів. Те, що оперативна обстановка у місті й нині складна, в міліції не заперечують. Утім, категорично проти обвинувачень у свавіллі та застосуванні тортур: „Таких фактов у шосткинской милиции нет, это совсем другой подход к работе. Я только одно могу пояснить: это позиция подозреваемых, это их линия защиты выбранная”.
    
    Начальник міліції про дещо змовчав, оскільки один міліціонер - таки фігурант кримінальної справи. Співробітника карного розшуку звинувачують у побитті затриманих: „Он отстранен от занимаемой должности до вынесения решения судом, в этой ситуации суд поставит точку. А если действительно виновен, будет нести ответственность”.
    
    Тим часом наметове містечко розростається. Тут буде штаб - збиратимуть у населення факти про аналогічні випадки: „Много людей подходит, інтересуються, спрашивают, „я с вами”. Раньше бандитов боялись, а тепер милицию”.
    
    Місцева прокуратура досі не знайшла підтвердження словам цих жінок про побиття у міліції. Їм тепер обіцяють перевірку з Києва: „Генпрокурор дав доручення провести перевірки за фактами застосування незаконних методів розслідування, в тому числі й тортур”
    
    Жінки вже нікому не ймуть віри. Шлють телеграми до президента: „Я сильно боюсь за життя свого сина”.
    
    Дев’ять гривень сімдесят дві копійки - така вартість звернення до Гаранта Конституції. Недорого. Та чи ефективно - питання.
    
    джерело: www.1plus1.net