Наша сторінка на Facebook Наша сторінка у Twitter Наш канал Youtube
підписатися на новини
Email
підписатись
відписатись

БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ІНТЕГРО
Фонд Країна Добродій
Газета Нова Доба - видання про Київ і столичну область
Парламентський клуб НУО
Українська гельсинська спілка з прав людини
Портал Громадський простір

 

 НОВИНИ


Правда, яка визволяє і примиряє.

26 вересня, 2007 р.

    Представники з 30 країн Європи беруть участь у генеральній асамблеї Європейської Конференції комісій „Справедливість і мир” (ЄККСіМ) на тему „На шляху до примирення та порозуміння: навчитися на досвіді України”, яка з 21 по 25 вересня проходить в Києві.
    
    Протягом перших трьох днів учасники форуму провели 4 дослідницькі сесії (study session), під час яких ознайомилися з історичним минулим України у ХХ столітті, дізналися про жахіття Бабиного Яру, Биківні, комуністичного та нацистського терорів. Молитву за мир і безпеку в Європі вони провели в м. Прип’ять біля Чорнобильської АЕС. Детальніше про це у спеціальному репортажі Тараса Антошевського.
    
    „Коли ми говоримо про примирення, то я, як німець, відчуваю при цьому сором. Я знаю, скільки горя наша країна принесла вашій. Але з іншого боку ми хотіли би започаткувати діалог і побачити наскільки ми можемо просунутися в цій справі примирення. І звичайно, це процес духовний,сказав єпископ Лео Шварц з Німеччини, президент ЄККСіМ, під час прес-конференції в УНІАН 21 вересня перед початком асамблеї:"Нам дуже приємно, що в нас буде нагода взяти участь у спільній молитві. Ми всі поєднані у молитві. Це потрібно нам для того, щоби разом формувати майбутнє. Тим паче, що зараз Україна переживає надзвичайно важливі часи, коли ухвалюватимуться рішення, які будуть визначати майбутнє вашої країни”.
    
    „Ми приїхали в Україну, що насамперед вчитися на вашому досвіді, на вашій історії, того, як можна досягти примирення”, сказав Йорґ Люер, генеральний секретар ЄККСіМ. Він також наголосив, що вперше збираються на свою генеральну асамблею в пострадянській країні. „Цей діалог, який ми провадимо в Європі, надзвичайно важливий для нас і наших партнерів, щоби знайти точки дотику і покращити нашу співпрацю. Це є спроба зрозуміти один одного, обговорити болючі питання для того, щоби полегшити наше єднання в Європі”. Програма конференції, за словами пана Люера, враховує різні заходи, які дозволять познайомитися з трагічним минулим України у ХХ ст. Також вони хочуть висловити солідарність з тими людьми, які працюють над вирішенням важливої проблеми розділення українського суспільства.
    
    За словами Ігоря Шабана, голови Комісії УГКЦ у справах сприяння єдності християн, співорганізатора асамблеї, вона є „однією з небагатьох можливостей для християн зустрітися і показати наскільки в Україні існує діалог та добрі відносини між Церквами”. Він повідомив, що для спільної молитви запросили членів Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Молитва відбудеться у м. Прип’ять, „символічному місті, де зараз ніхто не живе, і де ніколи не було жодного храму і ніколи не планувалося” (місто заснували 1970 року. Воно перестало існувати після аварії на Чорнобильській АЕС". На жаль, за словами І. Шабана, спільна молитва буде в тиші, оскільки християни в Україні „поки що, як це не прикро, не в змозі разом молитися”.
    
    Організатори заходу не очікують, що цей форум принесе відчутне покращення у справі примирення в Україні, але як люди релігійні, вони залишають місце для чуда. Зокрема, після подібних сесій позитивні зміни у міжконфесійних відносинах відбулися у Боснії та Північній Ірландії. На запитання журналістів, що західні європейці можуть отримати від такої зустрічі, Йорґ Люер відповів, що їм дуже цікаво, як українцям вдалося пронести християнські вартості через такі важкі роки тоталітаризму. Він висловив впевненість, що ця зустріч, в якій беруть участь представники тридцяти країн Європи, сприятиме інтеграції України у європейське співтовариство.
    
    В перший день перед учасниками асамблеї виступили професори Ярослав Грицак, Мирослав Маринович, дисидент Євген Сверстюк. Ця сесія відбулася під темою „Вплив радянського досвіду на Україну сьогодні, або чому різноманітність може бути небезпечною”.
    
    Основана увага учасників сесії, за словами Й. Люера, була звернена до зустрічей (2 сесія „Сказати Правду, або труднощі у подоланні замовчування та пропаганди”). Вони розділилися на 4 групи, по дві з них відвідали Бабин яр і Биківню, пізніше кожна з груп мала ще по дві зустрічі. Так, зокрема, вони побували в Інституті юдаїки, Інституті національної пам’яті, організації „Меморіал” та зустрілися з кримськими татарами, з ветеранами Червоної армії та УПА, колишніми політв’язнями, тими, хто пережив Голодомор і Голокост, істориками, що досліджують Голодомор і репресії.
    
    Повернувшись після цих зустрічей, учасники асамблеї аналізували їх в своїх групах та ділилися враженнями про побачене з колегами з інших груп. Загалом панувала доволі гнітюча атмосфера, у багатьох був великий шок після спілкування з людьми, які вижили під час Голодомору, спаслися маленькими дітьми під час винищування євреїв у Другій світовій війні. Іноземних гостей також шокувало, в яких жахливих умовах живуть ті, що свого часу боролися за незалежність України і зазнали через це репресій. Вони звернули увагу, що в Бабиному Яру поруч з пам’ятником дітям-жертвам Голокосту грає розважальна музика, розпивають алкоголь.
    
    Часто звучала думка: як змусити історію говорити? З одного боку, потрібні пам’ятники, які би говорили до нащадків, з іншого держава має підтримувати дослідження минулого та сприяти примиренню. Проте, як було зазначено, наразі правда про минуле не доходить до людей, бо цього не хочуть політики, які найбільше розколюють суспільство.
    
    Йшлося про те, що багато вже робиться для ознайомлення молоді з трагічним минулим, але ще багато потрібно зробити, оскільки у молодого покоління досить сильно укорінилися комуністичні міфи про історичне трагічне минуле.
    
    Після зустрічей з представниками „живої історії” учасники сесії констатували, що жертви режимів готові до порозуміння, проте не всі і не з усіма. Зокрема, члени УПА не бажають примирення з їх катами з НКВД-КДБ. Як зазначив єпископ Лео Шварц, для примирення потрібно багато працювати, можливо необхідно створити спеціальну комісію. Також зазначалося, що міцним підґрунтям для примирення має бути християнська любов.
    
    Як зазначила Леся Коваленко, директор Комісії „Справедливість і мир” УГКЦ, закордонні гості за день активного спілкування і досліджень пізнали правди набагато більше, ніж багато хто з українців. „Люди, які терпіли за правду, готові до порозуміння” зазначила вона.
    
    Цього ж дня учасники асамблеї взяли участь в Архиєрейській Літургії, яку в храмі св. Василія у співслужінні папського нунція в Україні архиєпископа Іван Юрковича, єпископа Лео Шварца, єпископа з Чехії Вацлава Мали та священства відправив Глава УГКЦ Патріарх Любомир (Гузар). А ввечері він прочитав лекцію у рамках третьої сесії „Церква та тягарі радянського минулого: виклики та внесок у пострадянське суспільство”.
    
    Розпочав свою промову владика Любомир ідеєю, що Сталін, отримавши лише семінарійну освіту та виховання, творив псевдорелігію. І всю його діяльність необхідно розглядати через таку призму. Запроваджували державні обряди, які багато в чому наслідували релігійні. Він боровся з вірою в Бога, а на її місце запроваджував релігію з божком Леніним. Також творилася своя мораль, яка заходила в суперечність з людською. Все це провадило до створення "гомо совєтікуса" – нової людини з новим світоглядом. Людина переставала бути особою та могла існувати лише у спільноті.
    
    У результаті українське суспільство отримало дві поважні рани: брак відповідальності і брак довіри між людьми. Для подолання наслідків такого стану Церква повинна насамперед повернути своє обличчя до молоді. УГКЦ провела три дослідження духовного світу молоді і прийшла до висновку, що молодь шукає Бога, авторитетів, кожна в свій особливий спосіб. Проте багато є під впливом матеріалістичного світогляду, де над всім панують гроші. Церква багатьма сприймається як інституція, структура з людськими погрішностями. Тому потрібно дати молодій людині зрозуміти, що Церква це насамперед спільнота віруючих. І, на чому Глава УГКЦ наголосив, необхідно переконувати „прикладом нашого життя”. Нашою відповіддю на те, що діялося, на ту руїну, яку заподіяв нам комуністичний режим, є те, щоби Церква ставала спільнотою віри, в якій знаходяться люди, які справді вірять і тією вірою живуть. Якщо нам вдасться при Божій помочі так сконструювати наші громади, нашу Церкву, то справді можемо дивитися з великою надією на подолання отих ран минулого часу”.
    
    Після доповіді Патріарх Любомир відповів на численні запитання, які стосувалися як минулого, так і сьогодення України, зокрема політичних справ.
    
    Третього дня, в неділю, 23 травня, відбулася поїздка до Чорнобильської зони. Спочатку учасники асамблеї Європейської Конференції комісій „Справедливість і мир” відвідали церкву св. Іллі УПЦ (МП) в м. Чорнобиль. Як розповів настоятель громади о. Миколай, її відновили у 2003 році, сьогодні тут триває ремонт. Натомість зруйнованими стоять два інших православні храми в Чорнобилі. Нині тут мешкає близько 70 родин та ще до 3000 осіб приїздить на вахту. Місто справляє враження, що тут ще існує Радянський Союз, стоять атрибути його пропаганди, у т.ч. пам’ятник Леніну, радянські символи. Багато будинків пустує, заросли деревами. Більшість мешканців – старші люди. Жіночки, які прийшли до храму на зустріч з гостями, сказали, що їм тут добре, чисте повітря, що вони живуть з обробітку землі і нікуди не хочуть переїздити. Звертаючись до гостей о. Миколай сказав, що біда, яка є на цій землі, „потихеньку з Божою допомогою відходить. Люди розуміють, що є Господь, який допоможе нам з цим справитися”. За ініціативи єпископа Лео Шварца представники різних конфесій у мовчанці помолилися за відродження цього краю. Після чого відбулося спілкування гостей з місцевими мешканцями.
    
    Наступна зупинка була біля пам’ятника „Тим, хто врятував світ”, встановленого на краю Чорнобиля по дорозі до АЕС. Пізніше учасники асамблеї та журналісти заїхали на територію самої атомної станції. Головна зупинка була в місті Прип’яті, в якому давно вже ніхто не живе. Воно поглинуте зеленню дерев, кущів і трави. Тут збереглося також багато символів радянської доби. На одній з площ учасники зустрічі заслухали розповідь про геройство тих, хто 1986 року ліквідовував пожежу на АЕС. Після цього близько десяти хвилин тривала „молитва у мовчанці” за мир та безпеку в Україні та Європі, в якій взяли участь як учасники асамблеї, так і духовенство УПЦ (МП), УПЦ КП, УГКЦ, РКЦ, юдеї та мусульмани. Тишу перебивали лише спів пташок, дзичання комах та тріскіт апарату для вимірювання радіакційного стану, який показував, що в Прип’яті фон перевищує в декілька раз фон у Києві, але є далеким від смертельної дози. Проте перебувати довго, як зазначили фахівці, у цьому безлюдному місті не варто.
    
    Після відвідин Чорнобильської зони учасники асамблеї взяли участь в Літургії, яку в костелі св.. Олександра в Києві у співслужінні римо- і греко-католицького клиру відправив нунцій архиєпископ Іван Юрковіч. Він привітав учасників форуму і зазначив важливість їх праці для дослідження історичної правди і примирення.
    
    Завершуючи студійні сесії, єпископ Лео Шварц подякував їх організаторам, зокрема голові комісії „Справедливість і мир” в Україні Лесі Коваленко і голові Комісії УГКЦ у справах сприяння єдності християн Ігорю Шабану, за можливість познайомитися і зрозуміти жахіття української історії часів радянського і нацистського режимів. Він висловив жаль, що вони мали на це лише три дні. На думку учасників зустрічі, мало хто в Європі знає правду про Україну і її минуле, а тому це дуже важливо донести її в свої країни.
    
    Цього ж дня розпочалася генеральна асамблея ЄККСіМ, яка триває 24-25 вересня. В її ході буде підведено підсумок діяльності організації у 2006-2007 рр., обрано нове керівництво. Новими членами ЄККСіМ стали національні комісії „Справедливість і мир” з Литви і Румунії. В останній, зокрема, комісія займається справами подібними до тих, якими займається комісія в Україні: це проблеми соціальної нерівності, нової хвилі економічної еміграції та проблемами, пов’язаними з цим - розпад сімей, діти без опіки батьків тощо. Про свою діяльність у цій сфері відзвітує також українська делегація.
    
    Наразі не вирішено, де може відбутися наступна генеральна асамблея ЄККСіМ. Можливо, це буде одна з країн колишнього соціалістичного табору, де існує багато проблем, вирішенням яких займається комісія „Справедливість і мир”. Як зазначив єпископ Лео Шварц на відкритті асамблеї в Києві, цю комісію можна порівняти з флюгером, який вказує Церкві куди віє вітер часу і де існують проблеми, якими має вона займатися. Цього року це були проблеми примирення і порозуміння в Україні.
    
    Джерело : РІСУ


Чи вважаєте ви за необхідне реформувати ООН?
Так
Ні
ООН потрібно ліквідувати, а не реформувати