З початку року 15 рівнянок постраждало від торгівлі людьми.

17 жовтня, 2007 р.

    Відсутність трудової візи і трудового контракту, порушення візового режиму іноземних держав, звернення до сумнівних агентств працевлаштування за кордоном веде до того, що люди потрапляють у сексуальне рабство. В Україні заробляють на торгівлі людьми, а шукати винних правоохоронцям дуже непросто.
    
    Як пояснює заступник начальника відділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми УМВСУ в Рівненській області Василь Сиротинський, складність ведення подібних справ полягає в тому, що Україна не з усіма державами має підписаний договір про правовий захист, і не може виконувати слідчі дії на їхній території.
    
    - Виходить, що на території держави ми можемо злочин якось документувати, виявляти, а далі все залежить від того, як поставиться до проблеми та чи інша країна, - розповідає правоохоронець.
    
    Основною ж причиною, через яку люди потрапляють в такі ситуації, пан Сиротинський називає низьку матеріальну забезпеченість людей. Цим користуються злочинці, заманюючи неправдивою інформацією та «вигідними пропозиціями» працевлаштування.
    Попри це адвокат Олександр Бражніков переконаний, що в сексуальне рабство за кордон потрапляють зазвичай повії, які займалися цим тут, і невдоволені вони не жорстоким поводженням, а меншим заробітком в порівнянні з тим, що обіцяли заплатити. Адвокат радить правоохоронцям відрізати можливість цим займатися, накладаючи штрафи, застосовуючи облік повій і контроль. Разом з тим він вважає, що влаштування громадянами життя своїх клієнтів за кордоном не завжди є кримінальним:
    - Якщо клієнт комусь заплатив гроші за працевлаштування, то той хто їх отримав, кримінальної кримінальності за це не несе.
    
    Якщо ж ці гроші заплатив той, хто отримав клієнта як заробітчанина, то тоді наступає кримінальна відповідальність. Складність полягає в тому, що важко довести продаж людей у якийсь там клуб без показів з боку клубу.
    В цьому році рівненськими правоохоронними органами 15 жінок визнані потерпілими внаслідок торгівлі людьми. Голова правління центру «Чайка» Лариса Гунько говорить про 65-70 осіб. Різниця у статистиці пов’язана з тим, що не всі жінки згідні звернутися до правоохоронців, остерігаючись викриття свого минулого перед близькими.
    
    - В будь-якому випадку люди мають право на захист, на підтримку, яку б помилку не скоїли з чиєїсь чи з власної вини. І, звісно, треба карати винних. Я переконана, якби на Рівненщині було декілька гучних процесів, було б зовсім інше ставлення до проблеми, - вважає Лариса Гунько.
    
    Джерело : Рівненський прес-клуб